• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Оптимізація ресурсного забезпечення бізнес-процесів

Об’єктивною основою створення підприємств і їх подальшого ефективного функціонування є капітал. Здатність капіталу генерувати грошові потоки та створювати нову вартість зумовлюють необхідність системного управління ним на всіх стадіях кругообігу з урахуванням сучасних тенденцій інноваційного розвитку виробничих структур, орієнтованих на довгострокове економічне зростання.

В умовах активізації ділової активності, зростання попиту на інвестиційні товари актуальною проблемою в управлінні розвитком підприємств є пошук інвестиційних ресурсів. При цьому вибір того чи іншого варіанта залучення коштів у бізнесову діяльність повинен забезпечувати оптимальне поєднання ризику і доходності.

Основу концепції фінансування бізнесу формують два фундаментальні принципи:

перший – метою фінансового управління підприємством є максимізація її обґрунтованої ринкової вартості;

другий – вартість підприємства визначається грошовими потоками, які воно зможе генерувати у майбутньому, що дисконтовані за ставкою доходності, яка враховує сукупні ризики усіх його активів.

При розробці ефективної стратегії фінансування центральне місце посідає проблема оптимальної структури капіталу.

У найбільш загальному вигляді структура капіталу – це співвідношення власного і позикового капіталу підприємства. Водночас у поняття власного та позико­вого капіталу вкладено різний конкретний зміст.

Структура капіталу відіграє важливу роль у формуванні ринкової вартості підприємства. Такий зв'язок опосередкований показником середньозваженої вартості капіталу. Характер такого взаємозв'язку можна відобразити такою послідовністю:

Показник структури капіталу – Середньозважена вартість капіталу (WACC) – Ринкова вартість підприємства

Використання такої методологічної системи дозволяє оптимізувати значення структури капіталу за умови одночасної мінімізації його вартості та максимізувати ринкову вартість підприємства.

Під оптимальною структурою капіталу розуміють таке співвідношення між власним і позиковим капіталом, яке забезпечує оптимальне поєднання ризику та дохідності і, відповідно, максимізує ринкову ціну акцій (вартості підприємства). Проблема формування структури капіталу має дві складові: перша – це співвідношення частки боргу і власних коштів, які використовуються для фінансування активів; друга – вибір конкретних фінансових інструментів для залучення капіталу.

Процес визначення оптимальної структури капіталу доцільно організувати у декілька етапів:

1. Аналіз руху капіталу підприємства. Проводячи аналіз, капітал підприємства варто розглядати не тільки як кількісно вимірюваний показник, а й як основну якісну характеристику підприємства. Процес аналізу капіталу повинен мати два основні, властиві будь-якій системі дослідження аспекти: вивчення генетичних сторін системи (у даному випадку – це формування капіталу) і вивчення функціональних аспектів системи (процесу функціонування капіталу).

Генетичний бік капіталу вивчається за допомогою оцінки і детального дослідження всієї сукупності джерел капіталу підприємства на основі оцінки процесу формування, визначення структури й інших якісних показників джерел формування капіталу, а також визначення їх вартості. Функціональна складова даної системи визначається на основі аналізу ціни капіталу що функціонує, структури й інших якісних показників цієї категорії. Особливе місце в системі аналізу капіталу підприємства належать вивченню його поточного стану, а також показників інтенсивності й ефективності використання.

Отже. аналіз капіталу доцільно здійснювати за такою логічною послідовністю:

а) аналіз джерел формування капіталу, їх структури та вартості. Визначається величина джерел капіталу підприємства, відношення власних та позикових джерел капіталу і показники мультиплікатора капіталу. Вивчається динаміка зведених показників. Обчислюється вартість окремих джерел капіталу і його загальні» вартість.

б) аналіз капіталу, що функціонує, його структури і вартості у розрізі (інтелектуальний, основний та оборотний капітал).

Визначається склад матеріального і нематеріального капіталу, його структура і стан, вивчаються показники динаміки за допомогою обчислення відповідних коефіцієнтів. Здійснюється оцінка ефективності використання основного, оборотного та інтелектуального капіталу і впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на їх стан, структуру і динаміку.

в) факторний аналіз капіталу, що функціонує. Методика факторного аналізу поточного капіталу полягає у визначенні впливу зовнішніх і внутрішніх чинників на величину поточного капіталу підприємства. Визначається адекватність величини поточною капіталу джерелам утворення капіталу підприємства та реальному його розміщенню в активах. Здійснюється аналіз відповідності активної форми існування капіталу джерелам його утворення за сумами і термінами.

г) аналіз ефективності формування і функціонування капіталу. Здійснюється за допомогою визначення результатів, отриманих від використання капіталу підприємства. Вивчаються показники ефективності і рентабельності, що відображають співвідношення отриманих фінансових, нефінансових результатів і задіяного для цього підприємницького капіталу. Вивчається також і вплив результатів діяльності підприємства на показники його ділової активності, платоспроможності, ліквідності, фінансової стійкості і можливості подальшого розвитку.

2. Аналіз інвестиційних обмежень. Здійснюється за такими чинниками: термін залучення позикового капіталу; сума коштів, яка має бути залучена за рахунок даного джерела; вартість позикового капіталу залежно від величини та структури інвестованого капіталу. З урахуванням встановлених інвестиційних обмежень підприємство прогнозує лише ті альтернативні варіанти структури капіталу, які можуть бути практично реалізовані на підприємстві.

3. Прогнозування альтернативних варіантів структури капіталу. Реалізацію даного етапу доцільно здійснювати з урахуванням інвестиційних обмежень як з боку підприємства, так і з боку основних кредиторів.

4. Оцінка вартості капіталу за кожним варіантом його структури.Для суб'єктів господарювання вартість капіталу визначається як відносна величина витрат з обслуговування елементів капіталу, тобто ціна, яку вони сплачують за його залучення з різних джерел. Для інвесторів і кредиторів вартість капіталу характеризує очікувану норму дохідності на інвестований капітал.

Окремі елементи капіталу мають різну вартість. Ця вартість визначається у відносних величинах як процентна ставка.

Узагальнюючим показником вартості капіталу підприємств» є його середньозважена вартість (WACC), яка розраховується так:

,

(11.2)

де	–	частка власного капіталу в загальній його величині;
	–	частка позикового капіталу в загальній його величині;
	–	вартість власного капіталу;
	–	вартість позикового капіталу;
	–	ставка податку на прибуток.

З теоретичного погляду процес розрахунку середньозваженої вартості капіталу є досить логічним і не становить методичних труднощів для її визначення. На практиці, розрахунок WACC ускладнюється проблемою визначення вартості власного капіта­лу підприємства.

У сучасній економічній літературі описано такі моделі оцінки вартості власного капіталу:

- модель дисконтованих грошових потоків (DCF);

- мультиплікаторний підхід;

- опціонний підхід;

- модель оцінки доходності фінансових активів (CAMP);

- кумулятивний метод.

У світовій практиці найбільш популярною моделлю оцінки вартості власного капіталу є модель вартості довгострокових (ка­пітальних) активів (CAMP). На основі моделі CAMP ціна власно­го капіталу дорівнює: рівень безризикової дохідності плюс премія за ризик, яка розраховується множенням Р-коефіцієнта акції на ринкову премію за ризик :

,

(12.3)

5. Аналіз інвестиційних можливостей проекту за умови реалізації альтернативних варіантів структури капіталу. Доцільно здійснювати на основі системи показників щодо оцінки реальних інвестицій (NPV, PI, PBP, IRR), які базуються на розрахунках дисконтованих грошових потоків.

6. Оцінка основних чинників, які впливають на формування структури капіталу. До таких факторів зазвичай відносяться: галузеві особливості операційної діяльності підприємства, стадія життєвого циклу підприємства, кон’юнктура товарного ринку, кон’юнктура фінансового ринку, рівень рентабельності операційної діяльності, коефіцієнт операційного важеля, відношення кредиторів до підприємства, рівень оподаткування прибутку, фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства, рівень концентрації власного капіталу.

7. Обґрунтування можливих критеріїв і показників оптимізації структури капіталу. До таких критеріїв відносять критерій мінімізації вартості капіталу, критерій максимізації рівня фінансової рентабельності, критерій мінімізації рівня фінансового ризику, максимізація прибутку на акцію. Перелік цих критеріїв доцільно розширити з урахуванням основної мети процесу менеджменту капіталу – максимізації його ринкової вартості. До того ж, оцінку менеджменту формування капіталу на підприємстві завжди варто розглядати з позицій альтернативності вкладення інвестиційних ресурсів, що зумовлює використання показників, які розраховуються на основі концепції дисконтування.

8. Оптимізація структури капіталу за визначеним критерієм і у відповідності до стратегічних цілей розвитку підприємства. На основі проведених розрахунків та з урахуванням чинників, які впливають на формування оптимальної структури капіталу, визначається показник цільової структури, який буде покладений в основу формування стратегії фінансування діяльності підприємства.

Питання до самоперевірки:

1. Які види витрат розглядаються в процесі оптимізації бізнес-процесів підприємства?

2. Що таке оптимальний обсяг виробництва?

3. Як визначається оптимальна структура капіталу підприємства?

Приклади тестових завдань:

1. Сучасна концепція оптимізації фінансування бізнесу ґрунтується на припущенні, що головною метою фінансового управління є:

а) максимізація прибутку;

б) максимізація ринкової вартості;

в) мінімізація витрат;

г) мінімізація ризику.

2. Обсяг виробництва, що забезпечує «нульове» значення прибутку, – це …

а) «зона безпеки» підприємства;

б) оптимальний обсяг виробництва;

в) «точка беззбитковості»;

г) «базовий» рівень гомеостазу виробництва.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Особливості обґрунтування оптимальних рішень у короткостроковому і довгостроковому періодах.

2. Визначення обсягу виробництва, що забезпечує максимальний прибуток.

3. Концепція економічної доданої вартості (EVA).

Література [10, с. 263-273; 15, с. 283-288, 293-313; 24, с. 157-182].

Читайте також:

1. I. Введення в розробку програмного забезпечення
2. II.1 Програмне забезпечення
3. III. Етапи розробки програмного забезпечення
4. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
5. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
6. Аналіз і оптимізація обсягів замовлень
7. Аналіз і оптимізація обсягів замовлень
8. Аналіз програмного забезпечення з управління проектами.
9. Апаратне забезпечення USB
10. Апаратне забезпечення мереж
11. Аудит формування і використання власного капіталу та забезпечення зобов'язань.
12. Біохімічний контроль за розвитком систем енергозабезпечення

Переглядів: 934