Проблемне навчання.

Проблемне навчання – це така організація процесу навчання, основу якої складають проблемні ситуації, проблеми та їх вирішення учнями.

В історії педагогіки постановка питань співрозмовнику, які викликали утруднення, роздуми у пошуках відповіді, відома за бесідами Сократа, піфагорівської школи, софістів.

Ідея активізації навчання через включення учня у самостійне розв’язання певного завдання знайшла своє відображення в працях Жан-Жака Руссо, Йогана Генріха Песталоцці, Фрідріха Адольфа Дістервега.

Пізніше психологи і педагоги створювали нові способи активізації мислительної діяльності людини: - еврістичне навчання Г. Армстронга;

- дослідно-еврістичне навчання А.Я. Герд;

- лабораторно-еврістичне навчання Ф.А. Вінтергальтера;

- метод лабораторних занять К.П. Ягодовського;

- природничо-наукове навчання А.П. Пінкевич тощо.

Загальновідомою є концепція «повного акту мислення» (педоцентрична концепція) Джона Дьюї. Головна мета навчання – підготувати дитину до подальшого життя. Починаючи з 1895 року Дьюї здійснює дослідження в одній з чикагських шкіл. Дослідження доводять, що навчання, яке здійснюється з врахуванням інтересів дітей, їх життєвих потреб, дає кращі результати, ніж те, яке скеровується на вербальне (словесне, книжкове) навчання, метою якого є запам’ятовування матеріалу. Учневі не потрібні зайві знання, йому потрібна практична діяльність, конструктивна діяльність, що пробуджують зацікавленість до теоретичного вивчення матеріалу. Тому важливо проводити екскурсії, ігри, імпровізувати, давати завдання на самостійне вирішення, практикуватися на «Домоводстві» (формування і розвиток умінь шити, вишивати, в'язати, готувати, прибирати, вирощувати овочі …) тощо. Навчання повинно давати лише загальні уявлення про навколишній світ, формувати уміння самостійно вирішувати життєві проблеми.

Основи проблемного навчання зацікавили не лише американських, польських, болгарських, німецьких тощо вчених, але й вітчизняних науковців. В 60-хх роках ХХстоліття перед радянською педагогікою і психологією постало таке проблемне питання: «Як розвинути мислення дитини, її інтелект?». Починають виходити дуже багато публікацій: - А.М. Матюшкін «Проблемні ситуації в мисленні і навчанні»;

- М.И. Махмутов «Проблемне навчання»;

- Я.А. Пономарьов «Психологія творіння».

Базовими психологічними концепціями проблемного навчання є гештальтпсихологія та психологія творчого мислення. В основі проблемного навчання лежить пізнавальна модель.

Особливості проблемного навчання:

- учитель створює певну пізнавальну задачу, допомагає учням виокремити і прийняти її, організовує вихованців для її розв’язання;

- учні самостійно оволодівають певною сумою знань, умінь, які є передумовою успішної пізнавальної діяльності;

- учитель пропонує широкий спектр застосування набутих знань на практиці.

Психологи зазначають, що постійна відсутність пошукової активності призводить до того, що людина виявляється безпомічною при зіткненні з труднощами, а тому вони більше нервують, хворіють та незадоволені життям.

З психологічної точки зору проблемне навчання спрямоване на розвиток мислення, а значить, здійснюється як процес розв’язання задач. Задача – це будь-яке незрозуміле питання, на яке треба шукати відповідь. З погляду пізнання задачі можуть бути двох видів – проблемні (пізнавальні) та навчальні. Проблемною є така задача, для розв’язання якої необхідно оволодіти новою сумою знань. Навчальна задача вимагає лише використання раніше набутих знань.

Використовуючи завдання вчителю слід пам’ятати, що завдання повинно бути не надто складними, але і не надто легкими, бо саме тому вони не будуть викликати проблемну ситуацію.Таке навчання сприяє й формуванню пізнавальних мотивів навчання, соціально-психологічної підготовки особистості до практичної діяльності.

Рівні проблемного навчання за В.А. Крутецьким

Рівні проблемності	Що робить вчитель?	Що роблять учні?
	1. Традиційне навчання
Ставить проблему, формулює і розв’язує її	Запам’ятовують розв’язання проблеми
	2. Проблемне навчання
Ставить проблему та формулює її	Розв’язують проблему
	Ставить проблему	Формулюють проблему та розв’язують її
	Проводить загальну організацію, контроль та вміле керівництво	Усвідомлюють проблему, формулюють її та розв’язують.

Принципи проблемного навчання:

1. Інверсія етапів (перестановка етапів) – спочатку учням дається проблемна ситуація, а потім вони шукають матеріал для її розв’язання, наприклад через інформацію в підручнику, посібнику тощо.

2. Принцип дослідження – учні під час вирішення проблемної задачі використовують такі мислительні операції як аналіз, синтез, абстрагування, порівняння тощо. Cпонукати учнів до аналізу фактів і явищ дійсності, зіткнення їх із життєвими уявленнями і науковими поняттями про ці факти. Наприклад, діти змалку знають, що сонце «сходить» і «заходить», тобто «ходить» навколо Землі. У школі їм розповідають, що не Сонце обертається навколо Землі, а навпаки – Земля обертається навколо Сонця і навколо своєї осі. У свідомості дітей виникає явна суперечність між життєвими і науковими знаннями, що потребує з’ясування.

3. Принцип вмотивованої активності учнів – вчитель повинен намагатися дати такі проблемні ситуації, які б враховували інтереси, бажання учнів.

4. Принцип самостійності, творчості, самоуправління – учень сам шукає, відкриває нове для себе (але вже існуюче) знання, що допомагає вирішити проблемну задачу.

5. Принцип проблемної наочності – використання під час розв’язання задач схем, таблиць, планів, малюнків тощо.

Прийоми проблематизації ситуацій в навчальній діяльності (за В.О. Маляко):

1. Прийом часових обмежень – учням на вирішення питання дається чітко визначений час, наприклад 5-10 хвилин.

2. Прийом раптових заборон – учням дозволяють робити все що вони захочуть для вирішення проблемного питання, проте не розмовляти між собою.

3. Прийом швидкого ескізу – вчитель швидко окреслює основні способи вирішення задачі, потім учні розв’язують питання і обґрунтовують свої дії.

4. Прийом нових варіантів – вчитель пропонує один варіант вирішення проблемного питання, а мікрогрупи учнів пропонують свої варіанти (але це підходить лише до тих задач, що мають кілька варіантів вирішення).

5. Прийом інформаційної нестачі – вчитель дає завдання з неповними даними.

6. Прийом інформаційного перенасичення – вчитель дає зайві дані.

7. Прийом абсурду – вчитель пропонує розв’язати задачу, що не має вирішення.

8. Зіткнення учнів з життєвими явищами, фактами: Міражі в пустелі – при вивчені законів заломлювання світла на уроці «Фізика». Поклавши лезо на поверхню води в склянці, учні помічають, що воно не тоне, а у відрі з водою не втримується на поверхні.

Значення проблемного навчання:

+ навчає дитину мислити (логічно, творчо, науково), розв’язувати життєві проблеми

+ підвищує активність учнів

+ розвиває пізнавальні інтереси

+ формує інтелектуальні почуття

+ знання засвоюються на тривалий час

+ формується мотивація досягнення успіху

- більше часу для практичного засвоєння знань

- для підготовлених учнів – дійсно цікаво, але для непідготовлених – це чинить перешкоди в навчанні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Дистанційне навчання.	\|	Сугестивне навчання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.