• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Контрольні питання

Мотоцикли з коляскою. Фактично до будь-якого мотоцикла або скутера можна приєднати бічний причіп-коляску. Зазвичай з цією метою прийнято вибирати техніку з достатнім запасом потужності двигуна. Переробка стандартної машини зводиться до встановлення кріплення для коляски, збільшення передавальних чисел трансмісії, посилення рами, установки передньої вилки зі збільшеним вильотом. Більш екзотичні мотоцикли, спочатку спроектовані як одне ціле з бічною коляскою, іще мають єдиний кузов.

Мотоцикли спеціального призначення. Представники цього класу оснащені спеціальним устаткуванням для виконання специфічних завдань. Найбільш численні представники цієї групи – армійські й поліцейські. Випускають також мотоцикли з більш екзотичним призначенням: швидка допомога, пожежникі та ін.

Спортивні мотоцикли призначені лише для участі у спортивних змаганнях. Їх класифікація відповідає дисциплінам мотоспорту:

· гоночні, призначені для шосейно-кільцевих гонок. Іноді їх називають також дорожньо-гоночними;

· кросові мотоцикли;

· ендуро;

· тріальні;

· мотоцикли для ралі-рейдів та інші.

Особливу групу складають дитячі спортивні мотоцикли, на конструкцію яких (кількість передач, потужність двигуна, розмір коліс і так далі) впливають прийняті в різних країнах обмеження.

Специфічну гілку складають мінібайки (з англ. Minibike – маленький мотоцикл) для гонок картинговими трасами.

Кращий вибір для початківців – класичний мотоцикл середньої кубатури як найбільш універсальний варіант – на ньому можна буде поїздити і заповненими машинами міськими вулицями, і приміськими шосе. Усі кращі якості ендуро розкриваються на бездоріжжі; спортбайки хороші для швидкісної їзди добротним асфальтом, а на чопперах краще їздити заміськими трасами. Класичний мотоцикл є розумним компромісом.

Мотовсюдихід (англ. all-terrain vehicle або ATV) — невеликий транспортний засіб, схожий на мотоцикл, але має більше двох коліс. Більшість мотоусюдиходів мають чотири колеса. Їх іще називають квадроциклами або чотириколісниками.

Мотовсюдиходи (як прокатний інвентар готельних комплексів) користується великим попитом в Єгипті, Туреччині, Північній Європі й Америці, в Канаді й останнім часом й Криму та Карпатах.

Ще одним видом розваг на території готельних і туристських комплексів є використання картингу. Картинг – вид спорту й розваги, на картах – гоночних автомобілях з відкритими колесами.

Мабуть, єдиний спосіб для туристів відчути себе автогонщиком, перебуваючи при цьому в цілковитій безпеці, – це прокатний картинг.

Снігохід –механічний транспортний засіб, призначений для руху снігом. Винахідником вважають канадського інженера Ж. А. Бомбардьє. Снігоходи достатньо популярний транспорт, який можна орендувати в альпійських готелях Австрії, Німеччини, у готелях країн Скандинавського півострова та Північної Америки, Росії.

Снігоходи поділяють на чотири класи: утилітарні (транспортні), туристичні, спортивні та гірські. У деяких моделей є задня передача й електростартер.

Класифікація снігохідів:

· транспортні – обладнані найменш потужними двигунами (але не менше 40 к.с.), широкими (50 см) довгими гусеницями, довгими (дво-, іноді тримісними сидіннями), багажниками і причепами;

· туристські моделі володіють більшою потужністю двигуна й вищою швидкістю. Туристичні снігоходи комфортабельніші, мають м'якішу підвіску;

· у спортивних моделей найбільш потужний двигун, швидкість сягає 200 і більше км/г, одномісні, максимально полегшені, з вузькими та короткими гусеницями;

· гірські снігоходи володіють довгою (до 4 метрів) та вузькою (35–42 см) гусеницею і потужним двигуном. Найчастіше – одномісні.

Всі транспортні засоби використовують для пересування людей та вантажів. Виділяють наступні класи вантажів:

1.Швидкопсувні вантажі – ті, які необхідно зберігати та перевозити, ураховуючи температурний і часовий режим. Вони поділяються на кілька груп:

- продукти рослинного походження: фрукти, ягоди, овочі, гриби та ін.;

- продукти тваринного походження: м'ясо різних тварин і птахів, риба, ікра, молоко, яйця та ін.;

- продукти переробки: молочні продукти, різні жири, заморожені плоди, ковбасні вироби та інші м'ясні продукти, сири й тому подібне;

- живі рослини: саджанці, квіти та ін.

Існують доволі жорсткі вимоги до перевезення таких вантажів, основною з яких є обов'язкове дотримання температурного режиму. Зазвичай швидкопсувні вантажі перевозять у спеціальному кузові-рефрижераторі або ізотермі. У першому температурний режим можна регулювати. Другий працює за принципом термоса – довгий час зберігає потрібну температуру.

2. Живі вантажі. Переважно це рогата худоба, всілякі види свійської птиці та інші сільськогосподарські тварини. Окрім цього, під час подорожей люди можуть брати домашніх улюбленців – собак, кішок, які теж становлять живий вантаж для перевізників.

3. Цінні вантажі. Перевезення цінних і особливо цінних вантажів вимагає особливих заходів безпеки. Воно має здійснюватися у спеціалізованому броньованому автотранспорті й у супроводі навчених людей, що мають дозвіл на носіння вогнепальної зброї.

Послуги з перевезення цінних вантажів надають здебільшого спеціалізовані компанії, які забезпечують супровід і охорону вантажу в дорозі. Таке перевезення роблять і звичайні фірми-перевізники. Проте зручніше все ж замовити увесь комплекс послуг в одній фірмі – у разі, якщо з вантажем все ж щось трапитися, стягати матеріальний збиток доведеться з однієї контори.

4. Сипкі вантажі. Це пісок, керамзит, зерно, мінеральні добрива у гранулах, щебінь в гранулах та ін. При вантаженні сипких вантажів, що наприклад, перевозяться навалом, поверхня вантажу не має виступати за верхні краї бортів рухомого складу, – інакше вантаж просто висиплеться. Крім того, відкритий кузов транспортного засобу, у якому перевозять вантаж, має бути укритий спеціальним покриттям, наприклад, брезентом. У автомобільних контейнерах перевезення сипких вантажів без тари заборонене.

При перевезенні сипких вантажів часто виникає багато проблем, пов'язаних із утратами на стадії „вантаження – розвантаження” і під час руху. Тому для перевезення сипких вантажів найбільш раціональним є використання різних спеціалізованих засобів, наприклад, контейнерів. У цьому випадку перевезення сипких вантажів дуже легко організувати відповідно до правил і норм.

5. Небезпечні вантажі. До них відносяться предмети або речовини, перевезення яких може завдати шкоди здоров'ю людей, довкіллю, а також зіпсувати майно. Існує спеціальний список небезпечних товарів, який допоможе вам перевірити ступень небезпеки свого вантажу. Таке транспортування пов'язане з ризиком і має здійснюватися з дотриманням найсуворіших заходів безпеки. Окрім цього, є низка вимог до рухомого складу, устаткування транспорту, що перевозить такі вантажі.

Подібні транспортування має курирувати спеціально підготовлений експедитор.

6. Негабаритні та надважки вантажі. Яскравим зразком вантажу негабариту й надважкого вантажу може служити житловий будинок, бурильна установка, важкі генератори тощо. Подібний вид вантажів відрізняється тим, що часто транспортування пов'язане з великими труднощами: через нестандартні розміри, вагу, об'єм вантажу неможливо перевезти стандартними способами. Для цього іноді доводиться створювати спеціальні транспортні засоби, вигадувати способи завантаження, розробляти особливі маршрути перевезення.

7. Довгомірні вантажі. Перевезення довгомірних вантажів багато в чому схоже з перевезенням дуже великих, негабаритних вантажів, і, відповідно, вимагає не лише індивідуального підходу, але й використання спеціалізованої автотранспортної техніки. При цьому складання маршруту так само займає час, оскільки треба врахувати складність перевезення, наприклад, крутий поворіт на автомагістралі або нерівність доріг.

Тут потрібні спеціально навчені, кваліфіковані вантажники, які володіють навичками роботи саме з довгомірними вантажами. Крім того, в окремих випадках потрібні додаткові дозволи. Наприклад, якщо довжина автопоїзда більше 30 м або транспорт при русі може частково займати смугу зустрічного руху, при перевезенні вантажу потрібно супровід автомобілем ДПС або звичайний автомобільних супровід (за довжини автопоїзда 24 м).

8. Неподільніі вантажі – це ті, які неможливо розібрати та перевезти по частинах. Вони найрізноманітніші від вишок ЛЕП до котельного устаткування, від трансформаторів величезної потужності до масивної сільськогосподарської або будівельної техніки (приміром, кран вежі).

Перевезення неподільних вантажів, якими здебільшого є великогабаритні та ваговиті вантажі, є одним з найбільш складних і трудомістких видів вантажоперевезень. Переважно вони здійснюється тільки з використанням спеціальної автотранспортної техніки. Більше того, ураховуючи особливість кожного конкретного випадку, перевізники найчастіше розробляють і складають індивідуальні проекти транспортування.

Визначившись із класифікацією вантажу, можно обирати тип транспортування, сам транспорт, і фірму-перевізника. Компанії, що мають досвід у перевезеннях, можуть запропонувати змішаний вид транспортування – при цьому вантаж перевозиться за допомогою різного транспорту.

Транспортні тарифи.Транспортні тарифи – механізм формування оплати компаніям-перевізникам за транспортні та супутні послуги. Тарифна система є системою транспортних ставок (тарифів) на вантажні та пасажирські перевезення. Розрахунки за послуги, що надаються транспортною організацією, здійснюються за допомогою транспортних тарифів.

Тарифи включають:

· плату, що стягається за перевезення вантажів;

· збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів;

· правила нарахування плати і зборів.

Як економічна категорія транспортні тарифи є формою ціни на продукцію транспорту, їхне визначення має забезпечувати:

· транспортному підприємству – відшкодування експлуатаційних витрат і можливість отримання прибутку;

· покупцеві транспортних послуг – можливість покриття транспортних витрат.

На різних видах транспорту системи тарифів мають свої особливості.

На залізничному транспорті для визначення вартості перевезення вантажів застосовують загальні, виняткові, пільгові та місцеві тарифи.

Загальні тарифи – це основний вид тарифів. За їхньою допомогою визначається вартість перевезення основної маси вантажів.

Винятковими тарифами називаються тарифи, які встановлюються з відхиленням від загальних тарифів у вигляді спеціальних надбавок або знижок. Ці тарифи можуть бути підвищеними або зниженими.

Пільгові тарифи застосовуються при перевезенні вантажів з певною метою, а також вантажів для самих залізниць.

Місцеві тарифи включають розміри сплат за перевезення вантажів і ставки різних зборів, що діють у межах цієї залізниці.

На автомобільному транспорті для визначення вартості перевезення вантажів використовують наступні види тарифів:

· відрядні на перевезення вантажів;

· на почасове користування вантажними автомобілями;

· за перегін рухомого складу;

· договірні та ін.

На вартість перевезення автомобільним транспортом впливають такі чинники, як відстань перевезення, маса й об'ємна вага вантажу, вантажопідйомність і тип автомобіля, час використання автомобіля тощо.

На річковому транспорті тарифи на перевезення вантажів, збори за перевантажувальні роботи й інші пов'язані з перевезеннями послуги визначаються пароплавствами з урахуванням кон'юнктури ринку.

1. Класифікація транспортних засобів за призначенням, видом, формою власності.

2. Організація експлуатації транспортних засобів. Класи вантажів. Транспортні тарифи на перевезення.

3. Подайте визначення поняття: „Автотранспорт”.

4. Назвіть чинники, що впливають на вартість перевезеннь.

Читайте також:

1. IV. Питання самоконтролю.
2. V. Питання для самоконтолю
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
5. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
6. Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони
7. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
8. Бесіда за запитаннями.
9. В лекції висвітлюються питання використання мережних структур, їх недоліки та переваги.
10. Виділення в природних комплексах незвичайних, унікальних ділянок і явищ і питання їх збереження.
11. Висновок з 1 питання
12. Відповідаючи на питання, будьте впевнені в своїй перемозі і все у вас вийде.

Переглядів: 835