• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Страхування комерційних та фінансових ризиків

Страхування комерційних операцій полягає в тому, щоб відшкодувати можливі втрати на випадок, коли через певний період застраховані операції не дадуть очікуваної віддачі. Страхове відшкодування в такому разі встановлюється в обсязі різниці між страховою сумою та одержані прибутком від застрахованої комерційної діяльності.

При страхуванні комерційних ризиків також застосовуються деякі обмеження щодо обсягу страхування таких ризиків, зокрема, з нього вилучаються ризики, пов'язані з посередницькою діяльністю, роботою казино, тоталізаторів тощо. Із страхової відповідальності, як правило, вилучаються також можливі збитки внаслідок військових дій, зміни політичного курсу, негативної динаміки курсів валют. Це ж стосується і відшкодування збитків внаслідок навмисних дій страхувальника чи його партнерів, спрямованих на заподіяння шкоди застрахованій діяльності, зміну профілю комерційного підприємництва, застосування некваліфікованого управління ним тощо.

Тарифні ставки із страхування комерційних ризиків визначаються з врахуванням багатьох чинників, зокрема:

· рівня стабільності ринкових відносин та прогнозу перспектив їхньої динаміки;

· строку страхування;

· виду діяльності тощо.

Враховуючи, що для кожного підприємства ризик має специфічні характеристики, ставки страхових платежів конкретизуються в розрізі підприємств.

Сьогодні значного поширення набуває забезпечення страхового захисту матеріально-технічної бази виробництва, яке здійснюється через страхування майна підприємств від різноманітних ризиків. При страхуванні майна страхувальником може бути його власник або особа, яка отримала майно в користування, оренду, лізинг, на зберігання, під заставу тощо. До цього страхування входить багато вже відомих видів, котрі найчастіше поділяються за об'єктами майнового страхування, а саме: страхування основних і оборотних засобів, страхування засобів транспорту, страхування вантажів, електронних пристроїв, страхування машин і механізмів, та за страховими випадками: страхування будівельно-монтажних ризиків, страхування машин від поломок, страхування вогневих ризиків тощо.

За цими видами укладаються основний та додатковий договори страхування. За основним договором страхуванню підлягає все майно, що належить підприємству. Ставки страхових внесків за договорами страхування майна коливаються від 0,05% до 0,5% вартості майна. При страхуванні обладнання промислових підприємств страховий збір коливається від 0,15%> до 1 % їх вартості, а якщо страхуються дорогі марки автомобілів, то ставки страхових внесків можуть досягти 15-20%.

Найпоширенішим і навіть традиційним в закордонній практиці видом страхування підприємницьких ризиків є страхування майна промислових підприємств від вогню та інших небезпек. Страхування від вогню полягає у відшкодуванні збитків від раптових і непередбачуваних випадків пожежі або вибуху, а також деяких інших супутніх явищ.

Стандартний поліс вогневого страхування передбачає покриття таких ризиків: пожежа, удар блискавки, вибух газу та інші. Якщо страхувальник зазнав збитків при здійсненні заходів, спрямованих на врятування майна, запобігання пожежі та ін., то такі збитки підлягають відшкодуванню.

Одним із видів страхування виробничих (підприємницьких) ризиків є страхування від перерву виробництві, які можуть виникати внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна. Практика його застосування залежить від виду бізнесу, що здійснює підприємство, або від оцінки недоотриманого доходу, яка досить складна.

Умови договору страхування збитків, пов'язаних з перервами у виробництві, формуються на основі детального аналізу роботи підпри­ємства за певний період (останні 3-5 років). Тільки після цього встанов­люється сума страхового відшкодування, що буде виплачена при настанні страхового випадку.

Одночасне страхування майна і втрат від перерв у виробництві вва­жається вигідним як для підприємця, так і для страхової компанії, оскільки ризики за двома цими договорами, як правило, одні і ті ж самі. Крім того, якщо обидва договори укладає одна страхова компанія, то вона зацікавлена якнайшвидше відновити застраховане майно, щоб уникнути значних страхових виплат у зв'язку з компенсацією страхувальникові втрат від перерв у виробництві.

Обсяг відповідальності за договором страхування від перерв у виробництві ширший, ніж у страхуванні майна від вогню. Об'єктом страхування є фінансові втрати від перерви у виробництві (внаслідок матеріальних збитків від страхової події із застрахованим майном страхувальника), які вміщують:

· поточні витрати страхувальника із продовження госпо­дарської діяльності в період вимушеної перерви у виробництві;

· втрати прибутку від вимушеної перерви у виробництві;

· додаткові витрати на ліквідацію наслідків страхового випадку.
Договором можуть покриватися як поточні витрати і втрачений прибуток разом, так і кожна з фінансових втрат окремо.

Виходячи з обраного об'єкта страхування, встановлюється страхова сума, у відсотках до якої обчислюється страхова премія. Розмір премії здебільшого встановлюється індивідуально для кожного страхувальника з урахуванням особливостей його господарської діяльності.

Особливістю цього виду страхування є те, що розмір збитку залежить

від тривалості перерви у виробництві. Тому у договорах страхування збитків від перерв здебільшого передбачається встановлення деякої межі, починаючи з якої виникає відповідальність страховика. Такою межею може бути використана франшиза у грошовому вираженні або період простою, при перевищенні якого страхувальник отримує право на відшкодування.

При настанні страхового випадку, що призвів до перерви у виробництві, розмір страхового відшкодування визначається на основі розміру поточних витрат щодо здійснення застрахованої діяльності і прибутку, отриманого страхувальником від цієї діяльності за період, який дорівнює 12 місяцям до дати настання матеріального збитку.

У міжнародній практиці застосовуються й інші специфічні різновиди страхування підприємницьких ризиків: страхування контрактів (утому числі експортно-імпортних), страхування змін кон'юнктури ринку тощо

Одним із видів страхування комерційних ризиків є ризики нової техніки і технології.

Страхування ризиків, пов'язаних з впровадженням у виробництво нової техніки і технології, можна розділити на два напрями. Перший - це страхування самої техніки, установок, технологічних ліній і т. д. на випадок їх виведення із ладу, порушення роботи, знищення. Другий - страхування від непередбачуваних несприятливих наслідків, які викликані впровадженням технічних і технологічних новинок і призвели до порушення виробничого циклу, зупинок тощо.

Обидва страхування є самостійними видами. Однак їх одночасне проведення виправдано. Об'єктом страхування є машини, технічні і технологічні установки, які після закінчення випробувань і пробного запуску визнані придатними до роботи.

Зауважимо, що страхування нової техніки і технології проводиться на випадок ризиків, пов'язаних тільки з їх використанням. Страхування даних ризиків не передбачає покриття збитків від пожеж, вибухів, стихійних природних явищ, оскільки вони включені у відповідальність зі страхування майна (виробничих фондів) підприємств.

Страхування ризиків нової техніки, як правило, пов'язане з дороговартісними та цінними об'єктами. Тому його слід проводити з визначенням мінімальної франшизи та правом власника збільшувати її розмір при відповідному зниженні ставок страхових платежів.

Страхування фінансових ризиків

Серед різноманітних ризиків які супроводжують підприємницьку діяльність, основне місце відводиться страхуванню фінансових ризиків.

Під фінансовим ризиком розуміють ризик, який випливає з фінансових угод або фінансової діяльності, коли в якості товарів виступають валюта, цінні папери, грошові кошти. Фінансовий ризик охоплює таю види ризиків:

· валютний;

· кредитний;

· інвестиційний.

Валютний ризик - це ймовірність фінансових втрат внаслідок зміни курсу валют, які можуть виникнути в період між укладанням контракту і фактичним проведенням розрахунків за ним. Розрізняють:

· валютні ризики імпортера;

· валютні ризики експортера.

Кредитний ризик - пов'язаний з можливістю невиконання підприємством своїх фінансових зобов'язань перед інвестором у разі використання кредиту. Кредитний ризик виникає у відносинах з креди­торами, контрагентами, постачальниками, посередниками, акціонерами тощо.

Інвестиційний ризик пов'язаний із специфікою вкладення підпри­ємцем грошових коштів у різноманітні проекти.

Страхування фінансових ризиків полягає в тому, щоб відшкодувати можливі втрати на випадок, коли через певний період застраховані угоди не дадуть очікуваної віддачі. Страхове відшкодування в такому разі встановлюється в обсязі різниці між страховою сумою та одержаним прибутком від застрахованої комерційної діяльності.

До основних видів страхування фінансових ризиків відносять:

· страхування недоотримання (втрат) прибутку (доходу);

· страхування на випадок зниження обумовленого рівня рента­бельності;

· страхування ризику засновника;

· страхування біржових ризиків;

· страхування валютних ризиків.

Страхування від втрат прибутку є формою страхового захисту господарських суб'єктів від втрат майбутньої користі (очікуваного прибутку), які можуть настати передусім із причин випадкового спаду виробничого процесу або його зупинки. Збитки в даному випадку не обмежуються лише втратою прибутку, а охоплюють витрати, необхідні

для підтримки життєдіяльності суб'єкта, повернення його до попередньо визначеної виробничої програми, а також витрати, здійснені з метою протистояння наслідкам ризикового випадку. Тому страхування від втрат прибутку не є самостійним, а так званим комплементарним для багатьох базових видів страхування, в першу чергу - страхування майна від вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ. Ризик втрати прибутку завжди є похідним від ризику настання майнових збитків як свого базового ризику. Адже навіть незначна майнова шкода здатна призвести до зупинки цілого виробництва, до цілковитої втрати прибутку. Крім базового ризику (пошкодження або знищення майна) та ризику сповільнення або зупинення виробничого процесу, страхування від втрат прибутку повинно враховувати ризики, пов'язані із сезонністю виробництва, тривалістю терміну відшкодування, характером конкуренції в даній галузі, дольову участь у фінансуванні ризику втрати прибутку самого страхувальника.

Обсяг страхової суми як межа відповідальності за договорами такого характеру встановлюється за заявою страхувальника та за погодженням із страховиком. При цьому можливі два підходи до визначення величини страхової суми. Згідно з першим, її величина встановлюється, не виходячи за межі капітальних вкладень страхувальника в комерційні чи фінансові операції, які він бажає застрахувати. Змістом другого підходу є включення в страхову суму не лише капітальних витрат, а також і певного прибутку (в межах нормативної величини), який очікується від вкладених коштів.

Таким чином, при першому підході йдеться, фактично, про стра­хування інвестицій. Застосування другого підходу можна визначити як страхування доходу.

Враховуючи, що змістом страхування є захист від можливих втрат інвестиційних вкладень, строк дії договору страхування визначається переважно періодом окупності капітальних витрат, оскільки конкретні строки окупності дуже різняться за видами діяльності (напрямами вкладень) навіть в одній галузі. Це залежить від часу функціонування підприємства, рівня його технічної оснащеності, якості організації та управління, ступеня включення в інфраструктуру тощо. Тому строки дії та умови договорів мають переважно індивідуальний характер, хоча й можлива певна їх уніфікація. При визначенні строку дії договору такого страхування страховик повинен враховувати те, що інтереси сторін проявляються інакше, ніж в будь-якому виді страхування майна. Зазвичай страхувальник зацікавлений у швидкій окупності коштів, вкладених у підприємницьку діяльність, а тому об'єктивно прагне скоротити строк дії договору, а для страхової компанії ризик підвищується через імовірність невиправданої виплати відшкодування.

Даний вид страхування має ту особливість, що виплата відшкодування відбувається переважно після закінчення строку дії договору, коли буде підведено підсумки здійснення застрахованих комерційних операцій. Встановлення строку можливих виплат у страхуванні фінансових ризиків дозволяє страховику використовувати суми, одержані у вигляді страхових внесків, для інвестиційних цілей і вчасно в повному обсязі створювати на визначену дату резерви.

Страхування фінансових, як і комерційних ризиків передбачає деякі обов'язкові умови щодо укладання договорів. Страхувальнику належить мати дозвіл, ліцензію або патент на ведення комерційної діяльності та інші необхідні документи. У своїй письмовій заяві він повинен інформувати страхову організацію про передбачувані операції, очікувані витрати та доходи, підписані контракти й інші обставини, які дозволяють страховику оцінити ступінь ризику.

У свою чергу страхова компанія зобов'язана збирати та аналізувати інформацію про різноманітні сторони діяльності страхувальника, зокрема, про рівень рентабельності, про кредиторську й дебіторську забор­гованість тощо.

При страхуванні фінансових ризиків застосовуються такі ж обмеження щодо обсягу страхової відповідальності як і при страхуванні комерційних ризиків, зокрема, з нього вилучаються ризики посередницької діяльності, вкладення коштів в організацію казино, тоталізаторів, можливі збитки внаслідок військових дій, змін політичного курсу, негативної динаміки курсів валют тощо.

Тарифні ставки із страхування фінансових ризиків визначаються аналогічно як при страхуванні комерційних ризиків, тобто при їх визначенні враховуються: рівень стабільності ринкових відносин та прогноз перспектив їхньої динаміки; строк страхування; вид діяльності тощо. Для кожного підприємства ризик має специфічні характеристики, які визначаються, насамперед, галузевою спрямованістю. Тому страхові тарифи диференціюються як за видом ризику, так і за галузями (табл.1).

Розмір збитку визначається шляхом додавання суми втрат прибутку, пов'язаної зі спадом виробництва (реалізації) і суми додаткових витрат, спрямованих на уникнення або зменшення темпу падіння виробництва та його відновлення. При цьому:

· втрати прибутку, що пов'язані зі спадом виробництва (реалізації) визначаються шляхом множення різниці між сумою стандартного виробництва (реалізації) і сумою реального обсягу виробництва (реалізації) на показник прибутковості;

Таблиця 1

Страхові тарифи при страхуванні ризику втрат прибутку, (%)

· сума додаткових витрат визначається на підставі попередньо наданого страхувальником і узгодженого із страховою компанією переліку заходів щодо зменшення темпів падіння виробництва і не може перевищувати суми, визначеної шляхом множення вартості обсягу виробництва (реалізації), збереженого завдяки додатковим витратам продукції, на показник прибутковості, за мінусом суми витрат, яких страхувальник міг би уникнути.

Якщо страхувальник після страхового випадку може продовжувати господарську діяльність на іншому об'єкті чи підприємстві (поза місцем знаходження застрахованого майна) або встановити позмінний режим роботи, то розраховані прибутки від цієї діяльності враховуються при розрахунку збитків як показник, що зменшує суму збитку.

Отже, страхування від втрат прибутку передбачає виплату відшкодування, яке замінює д:ія страхувальника регулярне надходження грошових коштів, необхідних для фінансування підприємницької діяльності, зберігання фінансової рівноваги па такому рівні, яка була б досягнута при ненастанні страхових випадків.

Читайте також:

1. Активні операції комерційних банків
2. Алгоритм розрахунку ризиків за загрозою відмова в обслуговуванні
3. Амортизація як джерело фінансових ресурсів підприємств
4. Аналіз внутрішніх ризиків
5. Аналіз доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права.
6. Аналіз зовнішніх ризиків
7. Аналіз проектних ризиків.
8. Аналіз рівня, динаміки та структури фінансових результатів підприємства
9. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів
10. Аналіз та оцінка інвестування в умовах ризику. Якісні та кількісні методи оцінювання проектних ризиків.
11. Аналіз та оцінка ризиків
12. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ

Переглядів: 1034