Проблема відчуження. Соціально-економічні аспекти справедливості

Однією з найважливіших проблем соціально-трудових відносин є проблема відчуження, яка характеризується настроями безглуздості, безпорадності, відособленості в ставленні до праці.

Безглуздість праці відчувають люди, які виконують роботу не уявляючи призначення кінцевого продукту, та думають, що їх діяльність не дає користі. Чиновники, літератори й політики це відчувають частіше, ніж робітники.

Безпорадність може відчувати будь-яка людина перед сваволею в будь-якому вигляді, перед колективом, керівником, представниками влади, кримінальним світом.

Відособленість зумовлена труднощами ділових і дружніх контактів, відсутністю перспектив, неприйняттям цінностей колективу, підприємства або суспільства.

Відчуження у формі безпорадності, сваволі (адміністративної, політичної й економічної) на Україні завжди було більше, ніж у розвинутих країнах. І особливо воно посилилося у зв’язку з різкою і невиправданою диференціацією доходів і якості життя робітників та службовців, з одного боку, і вищого керівництва – з іншого. Більшість населення негативно ставляться до людей, що стали за 1-3 роки власниками великих капіталів. Відчуження має ряд несприятливих наслідків у психологічному, економічному й політичному аспектах.

Психологічні наслідки відчуження зумовлені впливом негативних емоцій на здоров’я людини, що призводить до порушень психіки, а потім – і фізіологічних функцій організму.

Економічні наслідки відчуження пов’язані з ослабленням мотивації до продуктивної і якісної праці, що позначається на економічних показниках підприємства.

Політичні наслідки відчуження виявляються в нестабільності соціальних відносин, порушеннях контактів між різними групами населення, посиленні екстремізму.

В останні десятиліття для поліпшення соціальних контактів на підприємствах і мотивації підвищення продуктивності використовують різні форми участі робітників і службовців підприємств в управлінні власністю й розподілі прибутку (США, Японія, Західна Європа).

Найбільш радикальним засобом боротьби з відчуженням є загальна орієнтація персоналу на безупинний процес нововведень у продукцію, технології, організацію праці, виробництва й управління.

Найважливіша соціальній потреба людини - потреба в справедливості.

Різне розуміння справедливості виявляється насамперед у таких напрямах:

§ при розподілі суспільного багатства та продуктів праці;

§ при захисті гідності й майна громадян;

§ при визначенні доступності освіти і медичної допомоги;

§ у розвитку й використанні природних здібностей;

§ у поведінці на ринках праці, товарів і ресурсів:

§ при участі в управлінні підприємством, діяльністю регіональних і державних органів влади.

Перший із цих аспектів часто зводиться до рівності в майні і споживанні (булгаківський Шариков: «Усе поділити порівну»). На думку західних економістів, орієнтація держави на таке розуміння справедливості веде в безвихідь. Рівність у майні і споживанні можлива тільки в господарствах релігійних громад.

Розподіл доходів істотно залежить від їх структури (за рахунок праці, власності та суспільних фондів), і найбільш справедливим вважається розподіл за працею при підвищенні частки доходу із суспільних фондів. Проблема оптимізації структури доходів далека від її вирішення.

Диференціація доходів у країні істотно залежить від досягнутого рівня економічного й соціального розвитку, у тому числі від продуктивності праці, характеристик добробуту, ступеня демократизації суспільства. Дослідженнями встановлено, що розходження в рівнях диференціації доходів населення в розвинутих країнах істотно менше, ніж у тих, що розвиваються.

Інакше кажучи, чим бідніша країна, тим більша розбіжність між багатими й бідними.

Другий аспект справедливості – захист гідності та майна громадянгарантується законодавствами всіх цивілізованих країн, конвенціями МОП, що підкреслюють рівність усіх громадян перед законом, необхідність захисту їх честі, гідності, майна.

Розходження в доходах і власності істотно впливають на доступність освіти й медичної допомоги. Рівність можливостей для розвитку та використання природних здібностей людини є однією з важливих характеристик справедливості суспільних відносин. Однак, оскільки реалізація здібностей людини значною мірою залежить від соціального походження, освіти й виховання, остільки в цій сфері зберігається нерівність. Здібності, що визначають результати діяльності людей у винахідництві, підприємництві, мистецтві, спорті впливають на рівень доходів більше, ніж освіта й соціальне походження. Тому в розвинутих країнах природні здібності стали однією з найбільш значимих причин нерівності.

В умовах ринкової економіки справедливість часто розглядається як рівність можливостей на ринках праці, товарів і ресурсів, що передбачає справедливу конкуренцію.

Можливість участі в управлінні підприємствами в діяльності органів влади передбачає участь представництва різних соціальних груп в органах, що розподіляють ресурси, доходи та інші блага.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика соціально-трудових відносин.	\|	Розподіл праці. Види розподілу праці, границі розподілу праці.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.