Методика інформаційно-екскурсійної роботи

Методика — сукупність способів і прийомів використання будь-якої роботи. Загальна і конкретна методики туризму визначаються завданнями екскурсійної діяльності й особливостями аудиторії, які вимагають застосування конкретних способів і прийомів. Найбільш поширеними серед них є методи індукції і дедукції (виклад екскурсійних тем за принципом від простого до складного, від конкретного до загального чи, навпаки, від загального до конкретного, від відомого до невідомого), оптимального поєднання раціонального та емоційного завдяки спеціальним засобам мовлення, наочність, системність, послідовність, актуальність. Уміло використовуючи методи і прийоми, гід може якнайкраще підготуватися до екскурсії, добрати найцікавіший матеріал, викласти його яскраво з урахуванням національних, професійних, вікових особливостей туристів.

Як уже зазначалося, гіду-перекладачу доводиться працювати з різними категоріями іноземних туристів. Налагодження контакту з ними сприяє збереженню уваги до викладеного матеріалу. Для успішної роботи, правильного спілкування гід-перекладач повинен ураховувати соціально-психологічні особливості туристів: їхні інтереси, потреби, мотиви поводження, емоції, настрої, звички, звичаї, традиції.

Варто мати на увазі, що контакт, психологічний і зоровий, має значення для утримання уваги. Проблема уваги тісно пов'язана з проблемою інтересу, тому що наявність інтересу зумовлює увагу, і, навпаки, якщо туристи уважно слухають гіда-перекладача, виходить, його розповідь викликає в них інтерес. Психологічний контакт встановлюється завдяки емоційній насиченості мови гіда-перекладача, її виразності. Якщо мова гіда-перекладача монотонна і суха, він не зможе встановити психологічний контакт. Крім психологічного, дуже важливо встановити зоровий контакт. Гіду важливо бачити туристів, їхні очі, контролювати їхні сприйняття іреакцію на подані ним відомості. За виразом очей туристів гід може судити про те, як сприймається його робота.

Для встановлення контакту важливими є настрій і самопочуття гіда-перекладача: бадьорий, енергійний, зібраний гід-перекладач подобається туристам. Якщо гід стомлений, перебуває у поганому настрої, встановити контакт буває дуже важко. Те ж саме стосується туристів: втомлені переїздом з міста до міста люди будуть розсіяними і не зможуть сконцентрувати увагу на інформації гіда. Дуже важлива для роботи перша зустріч туристів із гідом. Його зовнішність, манера поведінки, гостинність і перші фрази мимоволі привертають увагу туристів. Перша зустріч і перша інформація важливі не тільки для встановлення контакту, а й для налагодження в майбутньому атмосфери взаємної поваги і довіри.

Якщо гід-перекладач вміє адаптувати матеріал екскурсії для конкретної аудиторії, якщо він при цьому не байдужий, а зацікавлений в тому, про що розповідає, тоді його інформація викликає відповідний інтерес у туристів. Матеріал повинен викладатися в популярній і доступній для сприйняття туристів формі.

Як би добре не був опрацьований текст екскурсії, якою б літературною мовою він не був написаний, гідові часто доводиться імпровізувати, пристосовуючись до потреб сьогодення. Чим вищий культурний рівень гіда-перекладача, його професійна майстерність, тим вишуканіше він імпровізує. Здатність до імпровізації підсилює вплив гіда-перекладача на туристів, допомагає активізувати їхню увагу і поглиблювати інтерес. Для роботи гіда важливими є тембр голосу, інтонація, яка додає словам емоційного забарвлення. Особливу увагу варто звертати на темп і ритм мовлення. Повільний темп втомлює слухачів, швидкий темп без пауз також сприймається важко. Темп мовлення залежить від змісту: більш важливу інформацію потрібно подавати сповільненим темпом, іноді варто повторити сказане. Менш важливі відомості можна подавати у прискореному
темпі. Важливе значення мають жести, міміка, поза гіда-перекладача. Варто уникати одноманітних, часто повторюваних жестів — це дратує туристів.

Методика передбачає творче застосування в практиці інформаційно-екскурсійної роботи певних прийомів, які сприяють кращому засвоєнню змісту екскурсії.

Прийом порівняння можна застосовувати для зіставлення явищ чи процесів в одній країні з аналогічними явищами в інших країнах; минулого із сьогоденням.

Прийом власного прикладу в бесіді з іноземними туристами є дуже ефективним, робить інформацію переконливішою. Якщо дотепний гід-перекладач знайде яскраві, вдалі вирази, використовуватиме народні прислів'я і приказки, це додасть екскурсії емоційності, й, безумовно, допоможе знайти порозуміння з аудиторією.

Прийом новизни можна використовувати в роботі з будь-якими група ми іноземних туристів: і тими, що вперше відвідують нашу країну, і тими, що приїхали до нас повторно, оскільки зміни в житті країни, регіону, міста відбуваються майже щодня.

Прийом взаємодії інтересів застосовується для привернення уваги в роботі зі спеціалізованими групами: гід, ураховуючи професійні зацікавлення туристів, використовує інформацію на важливу для них тему.

Прийом відновлення художнього образу (персоніфікації) — це яскрава розповідь гіда про діяльність конкретної особистості чи про визначену подію, яка пожвавлює будь-яку екскурсію. Цей прийом є корисним при проведенні тематичних екскурсій і при огляді пам'ятників.

Прийом проблемної ситуації полягає в тому, що гід-перекладач, вміло торкнувшись визначеної проблеми, пропонує туристам обговорити її разом

13 НИМ.

Прийом співучасті активізує уяву туристів і сприяє підвищенню їх
нього інтересу до відомостей, що подаються.

Прийом ліричного відступу гіди-перекладачі використовують, щоб дати можливість туристам відпочити, відновити увагу. Для цього, наприклад, можна розповісти веселу історію. З метою залучення уваги туристів до найбільш важливих тем розповіді корисно також повторити основні положення, попросити туристів відповісти на запитання для закріплення інформації, виділити питання інтонацією, паузою, уповільненим темпом викладу.

В інформаційно-екскурсійній роботі на підтвердження якогось положення доцільно використовувати факти і цифри (статистику, факти з історії нашої країни чи країни походження туристів). Уміле застосування фактів і цифр виражається не тільки в правильному їх виборі, а й у чіткому визначенні обсягу такого матеріалу. Не варто перевантажувати увагу іноземних туристів непотрібними фактами і численними цифрами, краще відібрати кілька яскравих і зрозумілих фактів, прикладів, цифр, які звучатимуть особливо переконливо.

У туризмі, пізнавальна мета якого є визначальною, використовуються спеціальні форми ознайомлення, умовно їх можна поділити на основні і додаткові.

До основних належить екскурсія — форма просвітницької роботи, присвяченої визначеній темі, пов'язаній з історією чи сучасним життям країни, з використанням зорового ряду. Найбільш масовими є екскурсії по місту (автобусні, пішохідні, пароплавні, вертолітні), які поділяються на оглядові та тематичні (присвячені конкретній темі: історичній, архітек-турно-містобудівній, літературно-музичній тощо); музейні (відвідування музеїв, виставок, галерей, меморіальних комплексів, пам'ятних місць, заміських садиб, заповідників) і виробничі (на підприємства, в установи, навчальні й медичні заклади тощо).

Додатковими формами ознайомлення є вечори, зустрічі за професіями,
театралізовані вистави на базі музеїв чи історико-архітектурних па
м'ятників.

Організовуючи зустрічі іноземних туристів із громадськістю, потрібно прагнути до того, щоб ці зустрічі були цікавими і предметними, велися зрозумілою іноземцям мовою кваліфікованими фахівцями. На таких заходах гід-перекладач не працює самостійно, а лише допомагає учасникам заходу досягти взаєморозуміння, налагодити контакти.

Промови, які виголошуються на вечорах, зустрічах, гід повинен перекладати точно, не спотворюючи змісту, не висловлюючи свого ставлення до нього. Якщо мовець говорить занадто швидко, потрібно попросити сповільнити темп, іноді уточнити термінологію чи поняття, але в жодному разі не опускати незрозумілі фрази. Доцільно користуватися блокнотом, робити записи — це допоможе поліпшити якість синхронного перекла-ДУ-

В екскурсійній роботі застосовуються різні поєднання методів показу і розповіді. Показ без розповіді не дає уявлення про місто чи експозицію, а розповідь без показу перетворює екскурсію на лекцію. Показ — один з обов'язкових компонентів екскурсії, оскільки він не лише створює гарний настрій, а й активізує зорову пам'ять.

Екскурсійний показ поділяється на дві стадії: первинний показ і характеристику, аналіз об'єкта. Первинний показ передбачає виокремлення потрібного об'єкта з зорового ряду. Наприклад: "Зверніть увагу ліворуч за рухом автобуса на сірий будинок з колонами і годинник". Туристи дивляться на зазначений об'єкт, у них виникають відповідні емоції, а потім гід-перекладач аналізує об'єкт: будинок побудований в минулому столітті відомим архітектором для губернатора міста, зараз у будинку знаходиться одне з найбільших книгосховищ тощо.

Показ проводиться як у русі, так і на зупинках. Показ у русі є складнішим, вимагає певних навичок, оскільки перед гідом ставиться завдання за короткий проміжок часу при русі автобуса показати об'єкт і дати характеристику, яка найповніше розкриває його значення. Доцільно заздалегідь готувати туристів до огляду об'єкта, почавши розповідь перед тим, як автобус під'їхав до нього. Весь інформаційний матеріал екскурсії краще розподіляти якомога рівномірніше, щоб постійно знайомити туристів з цікавими об'єктами при пересуванні містом.

Проводячи екскурсію містом, гід-перекладач повинен сидіти обличчям до туристів, щоб бачити їхню реакцію і, використовуючи жести, спрямовувати увагу туристів на об'єкт.

Показ на зупинці проводити легше, оскільки гід має у своєму розпорядженні більше часу. Обравши місце, з якого об'єкт видно найкраще, і розташувавши групу півколом, гід дає пояснення всім учасникам екскурсії. Некоректно стояти спиною до групи (голос гіда чути погано), так само, як і стояти в оточенні натовпу.

Як уже зазначалося, показ тісно пов'язується з розповіддю, а розповідь — із зоровим рядом, темою екскурсії і підтемами, які допомагають розкрити головну тему. Можна використовувати два типи екскурсійної розповіді: розповідь-коментар, коли гід-перекладач коментує зорові враження туристів, і розповідь-реконструкцію, коли гід-перекладач повідомляє про події чи людей, пов'язаних із цим об'єктом, відтворюючи окремі моменти минулого та сучасності.

Велику допомогу в розповіді можуть надати наочні засоби (фотографії, карти, схеми, макети), які характеризують об'єкт у минулому чи в майбутньому. Однак не варто робити розповідь дуже довгою чи занадто детальною. Майстерність гіда саме в тому і полягає, щоб коротко, але всебічно ознайомити туристів з об'єктом, подіями, сучасним життям суспільства. Зробити розповідь яскравою і переконливою допоможуть цифри — найкращий з аргументів, найнадійніший із доказів, але подавати їх потрібно вміло, а при виборі обов'язково враховувати склад аудиторії, її соціально-психологічні особливості та національні стереотипи.

Цифровий і фактологічний матеріал доцільно також використовувати у відповідях на запитання іноземних туристів. Відповіді на запитання туристів — важлива і важка частина роботи гіда-перекладача і до неї потрібно ставитись надзвичайно відповідально. З питань туристів гід може з'ясувати, наскільки успішно він провів екскурсію, а також враження туристів про країну. Не варто боятися запитань, їх необхідно аналізувати, а іноді й прогнозувати. Головне, бути правдивим. Наприклад, напередодні в готелі туристи по телебаченню спостерігали мітинг. При зустрічі з гідом вони можуть запитати, що відбувалося, хто та людина, яка кричала найголосніше, що за люди зібралися на мітинг, чого вони хочуть тощо. Якщо гід не має відповідей, краще чесно зізнатися в цьому, не придумуючи своїх версій події. Працюючи з людьми, особливо з іноземцями, гід-перекладач зобов'язаний весь час цікавитися життям своєї країни і міста, пам'ятаючи, що йому довіряють і чекають висвітлення й інтерпретації подій і явищ, з якими іноземні туристи зіштовхуються вперше.

Від екскурсії необхідно відрізняти шляхову інформацію, яка надається під час руху автобуса, потяга чи теплохода. Шляхова інформація не окреслюється визначеною, темою, слухачі не підходять до об'єкта для його детального огляду. Шляхова інформація — це документальні довідки про об'єкти, які трапляються на щляху, — пам'ятки історії, архітектури тощо. Вона повинна складатися з достовірних відомостей, викладатися цікаво й емоційно.

Композиція екскурсії. Кожна екскурсія композиційно поділяється на три частини: 1) вступ (вступна частина);

2) головна (основна) частина;

3) висновок (заключна частина).

Ці частини є обов'язковими і логічно взаємопов'язані.

Вступ — встановлення контакту з аудиторією. Знайомство, інформація про маршрут і об'єкти, тривалість екскурсії, організаційні моменти, послідовність огляду та фотографування. Необхідно повідомити назву екскурсії. Вступ завжди повинен бути яскравим і лаконічним (8—10 хв.), актуальним і цікавим саме того дня, коли проводиться екскурсія. Добре, якщо головна мета екскурсії, визначена у вступі, потім "червоною ниткою" проходитиме крізь усю екскурсію. Цей прийом найчастіше застосовується при проведенні оглядових екскурсій містом, але в арсеналі гідів-перекладачів є ціла низка подібних прийомів.

Вступ краще подавати біля готелю, коли автобус ще стоїть або на шляху до першої зупинки, де починається виклад основної частини екскурси.

Основна частина. Основний матеріал викладається при русі автобуса від об'єкта до об'єкта і на зупинках. Основна частина екскурсії розбита на підтеми, виклад яких відбувається як на зупинках біля визначеного об'єкта, так і на маршруті з урахуванням відповідного зорового ряду.

Добір об'єктів для показу визначається темою екскурсії, окремі об'єкти служать засобами розкриття підтеми. Між підтемами повинен чітко простежуватися внутрішній зв'язок.

В екскурсії велику роль відіграє послідовність показу об'єктів і розповіді про них. У зв'язку з цим гіди повинні дотримуватися маршруту екскурсії, показу об'єктів у визначеній послідовності — за ступенем значущості для основної теми екскурсії.

В оглядових екскурсіях містом головну частину найкраще вибудовувати в історичній послідовності — від заснування міста до сучасності.

Важливо враховувати пропорційність зупинок і проїздів. Зупинки найкраще рівномірно розподіляти по всьому маршруту екскурсії; відповідно до цього розподіляти і матеріал екскурсії, який викладається на зупинках і проїздах, залежно від часу, відведеного на них.

Водночас необхідно робити в екскурсії паузи, щоб дати можливість туристам поміркувати над почутим чи просто насолодитися красою об'єкта, краєвидом чи поставити запитання.

Висновок, яким завершується екскурсія, варто заздалегідь продумати. Найкраще якщо він містить короткі висновки на тему екскурсії, рекомендації щодо придбання літератури, відвідування того чи іншого музейного об'єкта, а також запрошення взяти участь у спеціальних заходах і відвідати місто знову.

Метод моторності як невід'ємний елемент будь-якої екскурсії логічно пов'язаний з методами показу і розповіді. Пересування від об'єкта до об'єкта під час екскурсії містом чи в музеї додає екскурсійній роботі динамічності, поліпшує сприйняття матеріалу. Гід-перекладач повинен сам визначити темп пересування від об'єкта до об'єкта. Під час автобусної екскурсії гіду-перекладачу необхідно заздалегідь погодити з водієм маршрут, зупинки з виходом туристів з автобуса та швидкість на різних відрізках маршруту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Стан системи інформаційно-екскурсійного обслуговування	\|	Фонетика

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.