• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

За матеріалами спостережень

Вихідні дані для розрахунку норми виробітку на оранці

Одночасно з нормою виробітку на механізованих роботах виз­начають обсяги витрат палива на фізичну одиницю роботи. Для цього важливо мати дані про погодинні витрати палива за різних режимів роботи двигуна. Дані про витрати палива на зупинках, переїздах, пово­ротах і під робочим навантаженням двигуна наводяться в технічних характеристиках тракторів. Виходячи з цього, витрату палива па одини­цю роботи () можна визначити, враховуючи раціональне використання часу роботи машини, погодинні витрати палива й технічно обґрунтовані норми виробітку:

де q_о, q_пов, q_пеp, q_xол – погодинні витрати палива відповідно при роботі двигуна під робочим навантаженням, па поворотах, переїздах, холостому ході, кг;

Т_о, Т_пов, Т_пер, Т_хол – розрахунковий час відповідно основної роботи, поворотів, переїздів, зупинок, год;

Н_зм – технічно обґрунтована норма виробітку, га.

Типові норми виробітку і витрати палива на механізовані роботи розробляються з урахуванням режиму їх використання. При цьому необхідними умовами виступають рельєф поля, прямокутна його конфі­гурація, відсутність перешкод і ступінь кам'янистості ґрунту, висота над рівнем моря не повинна перевищувати 500 м. Варіації цих умов перед­бачають диференціацію механізованих робіт на тринадцять груп, з яких перші сім груп охоплюють рівнинні райони України, а решта — гірські та передгірні райони Карпат та Криму. Крім того, залежно від складу агрегату й урожайності сільськогосподарської культури норми також можуть бути різними.

Постійні нормоутворюючі фактори по-різному впливають на нор­мативи праці. Так, із збільшенням висоти над рівнем моря знижується потужність двигуна, при обробітку йолів складної конфігурації потріб­ний додатковий час на маневрування агрегату, на рельєфних полях продуктивність сільгоспмашин зменшується через сповзання, пробуксовку і т. ін. Цілком зрозуміло, що чим важчі умови виконання роботи, тим нижча продуктивність тракторних агрегатів і більші витра­ти палива.

Для обліку ступеня виливу постійних нормоутворюючих факторів на продуктивність сільськогосподарських машин всі фактори відповід­ним чином класифікують. Зокрема, до 1 класу відносять земельні угіддя з довжиною гону понад 1000 м, правильною (прямокутною чи квадрат­ною) конфігурацією, кутом схилу до 1°, висотою над рівнем моря до 500 м, без перешкод і наявності каміння в орному шарі. До цього класу відносять також ґрунти з питомим опором ґрунту до 0,35 кг/см².

Систематизація постійних нормоутворюючих факторів і віднесення їх до класів наведені в табл. 20. При цьому ділянки правильної конфігурації, незалежно від їх розмірів, відносять до 1-го класу. За фактором наявності на полях перешкод враховується середня площа перешкод.

Нормоутворюючі фактори класифікуються кожний окремо за своїм критерієм. Так, за довжиною гону до І класу відносять поля з довжиною гону понад 1000 м, до II класу — 600—1000 м і т. д. Всього існує 10 класів. За рельєфом клас визначається кутом схилу, всього існує 5 класів. Аналогічно класифікують й інші постійні фактори (див. табл. 3).

Оцінка нормоутворюючих факторів у конкретних умовах здійсню­ється з допомогою паспортизації сільськогосподарських угідь. Паспор­тизація полів, сіножатей і пасовищ дозволяє дати кількісну оцінку постійним факторам з метою групування угідь відносно ступеня впливу факторів па норму виробітку. Вихідними матеріалами паспортизації є плани землекористування, карти ґрунтових і агрохімічних обстежень.

В процесі паспортизації встановлюють довжину гону полів і відно­сять їх до визначених класів. Аналогічно діють і з іншими факторами. Одночасно заміряють площу поля, що відповідає конкретному класу, наприклад за довжиною гону чи конфігурацією поля. Наприклад, одне з йолів сівозміни має за замірами три ділянки з класом довжини гону 300-400 м, 200-300 м, 120-150 м і площею відповідно 36, 28 і 6,8 га. За конфігурацією перша й третя ділянки — правильної конфігурації, друга має складну конфігурацію і належить до III класу. За рельєфом перша й друга ділянки мають кут схилу до 1°, а третя – 2–3°. Площа поля з перешкодами у вигляді ліній електропередач та ярів становить 0,7% загальної площі, а значить, поле за даним фактором належить до II класу. Для досліджуваної ділянки висота над рівнем моря становить менш 500 м, а каміння в орному шарі ґрунту відсутнє. Одночасно визначають механічний склад ґрунту і його питомий опір робочим органам.

Результати досліджень заносять у відомість паспортизації полів і по кожній сівозміні визначають середні величини (класи) постійних нормоутворюючих факторів. Виходячи з цих даних, по кожному полю чи групі полів розраховують середньозважений показник за формулою:

де S₁, S₂, ……,S_п – площа ділянок відповідного класу, м²;

σ₁, σ₂, ……..,σ_п – середнє значення показника нормоутворюючого фактора по кожному класу;

S_заг – загальна площа поля, м².

Середній показник (σ_п) класу конкретного фактора являє собою відношення часу обробки ділянки певного класу до часу обробки ділянки І класу такої самої площі. В нашому прикладі за класом довжини гону

за конфігурацією поля

за рельєфом ділянки

За наявністю перешкод показник дорівнюватиме 1,04, оскільки площа, яку займають перешкоди, становить 0,7% загальної площі поля і тому належить до II класу. За кам'янистістю ґрунту й висотою над рівнем моря поле відповідає І класу, а показник дорівнює відповідно 1,0.

Вище зазначалось, що залежно від класу постійних нормоутворюючих факторів всі поля, сіножаті й пасовища ділять на 13 груп. Для того щоб віднести конкретне поле до однієї з цих груп, визначають узагаль­нений показник для місцевих умов, що паспортизуються як добуток середньозважених показників по кожному нормоутворюючому фактору:

де К₁, К₂, К₃, К₄, К₅, К₆ – середньозважені значення по перерахованих нормоутворюючих факторах. У нашому випадку по конкретному полю

Узагальнений показник використовують для визначення групи поля за спеціальною таблицею (табл. 4).

Кількісне значення узагальненого показника відповідає шостому діапазону, а це означає, що наше поле належить до шостої групи. Як правило, поля сільськогосподарських підприємств відносять до однієї-двох груп, а в передгірних та гірських районах – декількох.

Таблиця 3

Читайте також:

1. Види спостережень.
2. Джерело шуму , розташовують у кожусі, внутрішні поверхні якого покривають звукопоглинальними матеріалами. Різновидом цього методу є кабіна керування.
3. Забезпечення підприємства матеріалами
4. Збирання матеріалу на основі спостережень за дійсністю
5. Зуботехнічними матеріалами
6. ІV. За матеріалами, отриманими та відвантаженими внаслідок бартерних операцій
7. Метод моментних спостережень
8. Методи астрономічних спостережень.
9. Методика педагогічних спостережень на уроці ФК
10. Методика фенологічних спостережень за тваринами
11. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами

Переглядів: 807