• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами

Таким чином, під озброєною бандою необхідно розуміти стійке, озброєне об'єднання трьох і більше суб'єктів злочину, які організувалися для вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб.

Об’єктивна сторона бандитизму може виражатися в трьох формах:

1) організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб; 2) участь у такій банді;3) участь у вчинюваному бандою нападі. Для складу бандитизму досить вчинення хоча б однієї з цих дій.

Організація, озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб — це будь-які дії результатом яких стало створення банди. Вони можуть виражатися в підшукуванні та вербуванні співучасників, у змові, придбання зброї, розробці планів створення банди або вчиненні злочинних на­падів тощо. Саме з моменту створення банди бандитизм вважається закінченим злочином, незалежно від того, чи вчинила банда хоча б один напад. Якщо дії винного не призвели до створення банди з при­чин, які не залежали від його волі, вони мають кваліфікуватися як незакінчений злочин, тобто за ст. 14 чи ст. 15 і 257.

Участь в озброєній банді — це членство в ній, входження вступ до її складу, незалежно від того, чи вчинені винним будь-які дії у складі банди чи ні. Участь у банді вважається закінченим зло­чином з моменту давання згоди на вступ у банду. Участю у банді по­ряд зі вступом у банду охоплюється як безпосередня участь членів банди у вчинюваних нею нападах, так і виконання ними інших дій в ітересах банди: керівництво, фінансування, забезпечення примі­щеннями, сховищами, зброєю, транспортом, документами, інформа­цією, підшукування об'єктів для нападу тощо.

Участь у вчинюваному озброєною бандою нападі матиме місце, якщо члени банди та інші особи, не члени банди, спільно бра­тимуть безпосередню участь у вчинюваному бандою нападі. Участь може виявлятися у різних діях: придушенні опору потерпілого, за­безпеченні безпеки нападаючих бандитів та інших діях з надання допомоги банді під час вчинення нею нападу. Участь особи, яка не є членом банди, у вчинюваному бандою нападі, необхідно відрізняти від пособництва бандитизму. Пособник не бере безпосередньої участі у бандитському нападі. Пособники бандитизму, тобто особи які сприяли вчиненню злочину бандою, не вступаючи до її членів і не беручи безпосередньої участі в її нападі, підлягають відповідальності за ч. 5 ст. 27 і ст. 257.

Вчинені під час бандитських нападів злочини не виходять за рамки складу бандитизму і не потребують додаткової кваліфікації за винятком випадків вчинення бандою умисного вбивства. У цих випадках кваліфікація настає за сукупністю злочинів — бандитизму і вбивства.

Суб'єктивна сторона складу бандитизму характеризується виною у формі прямого умислу. Якщо особа, яка брала участь у нападі не знала про те, що інші учасники входять до складу банди,то вона не може підлягати відповідальності за бандитизм. Дії такої особи необхідно кваліфікувати залежно від характеру вчиненого, наприклад, як розбій, вбивство тощо. Бандитизм може вчинюватися з метою викрадення, вбивства, зґвалтування, звільнення винних з-під варти, вчинення хуліганства тощо.

Суб'єкт бандитизму — будь-яка особа, яка досягла 14-річного віку.

2.1.3. Терористичний акт (ст. 258). Терористичний акт. (від лат, Теror — страх, жах) є одним із найнебезпечніших злочинів проти громадської безпеки.

Об'єктивна сторона цього злочину виражається в двох фор­мах: 1) застосуванні зброї, вчиненні вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або запо­діянні значної майнової шкоди чи настанні інших тяжких наслідків; 2) погроза вчинення зазначених дій.

Під застосуванням зброї слід розуміти використання її вра­жаючих властивостей проти життя, здоров'я, майна чи довкілля. Поняття вибуху, підпалу розглянуті при аналізі складу диверсії (ст. 113). До інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи на­стання інших тяжких наслідків, можуть бути віднесені застосу­вання отруйних речовин, затоплення, обвали, каменепади, зруйну­вання будівель, споруд, доріг, засобів зв'язку, пошкодження об'єктів довкілля, нафтових родовищ, систем життєзабезпечення тощо. Для складу закінченого злочину досить вчинення будь-якої із зазначених дій.

Погроза вчинення зазначених загальнонебезпечних дій передбачає доведення до відома органів державної влади чи місцевого самоврядування, службових осіб, об'єднань громадян, юридичних або фізичних осіб, умислу винного вчинити зазначені дії. З моменту такої погрози терористичний акт вважається закінченим злочином. Погроза може бути виражена як безпосередньо, так і опосередковано, відкрито, публічно, так і анонімно, усно чи письмово тощо.

Суб'єктивна сторона – терористичний акт може бути вчинений лише з прямим умислом. При погрозі не має значення, чи справді винний мав умисел привести її до виконання. Обов’язковою ознакою суб'єктивної сторони терористичного акту є наявність мети: 1) порушення громадської безпеки;

2) залякування населення;

3) провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення;

4) вплив на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами;

5) привертання уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста).

Суб'єктом терористичного акту може бути будь-яка особа, яка досягла 14-річного віку.

Ч. 2 ст. 258 передбачає відповідальність за терористичний акт, вчинений: 1) повторно (див. ч. 1 ст. 32); 2) за попередньою змо­вою групою осіб (див. ч. 2 ст. 28); 3) заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків. Якщо дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, призвели до загибелі людини, вин­ний відповідає за ч. 3 ст. 258.

У ч. 4 ст. 258 передбачена відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво та­кою групою чи організацією або участь у ній, а так само матеріаль­не, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності теро­ристичної групи чи терористичної організації. Ці поняття аналогічні тим, що розглянуті при аналізі складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ст. 256 і 257.

У ч. 5 ст. 258 встановлено, що від кримінальної відпові­дальності за діяння, передбачене ч. 4 цієї статті, звільняється особа, крім організатора і керівника, яка добровільно повідомила про нього правоохоронному органу і сприяла припиненню існування або діяль­ності терористичної групи чи організації чи розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку зі створенням або діяльністю такої групи чи ор­ганізації, якщо в її діях немає складу іншого злочину.

2.2.1. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами вибуховими речовинами(ст. 263). Предметом злочину, пе­ченого ч. 1 ст. 263, є вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини і вибухові пристрої. Він тотожний предмету злочину, передбаченого ч. 1 ст. 262 Предмет злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263, — кинджали, фінські ножі, кастети чи інша холодна зброя.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263, полягає у носінні, зберіганні, придбанні, , передач, чи збуті вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бо­йових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу (ЗУ від 05.07.2012 року такі дії ,що полягають у виготовленні, ремонті такої зброї виділені з диспозиції цієї норми і утворюють окремий склад злочину, передбачений ст.263-1), а злочину, передбаченого ч. 2 цієї статті, у носінні, виготовленні, ремонті або збуті кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без вказаного дозволу

Носіння — це дія з переміщення зазначених предметів, їх транс­портування особою безпосередньо при собі (в руках, в одежі, сум­ках, спеціальних футлярах, в транспортному засобі тощо) за умови можливості їх швидкого використання. Зберігання — це володіння будь-яким із зазначених предметів, які знаходяться не при винній особі, а у іншому відомому їй місці. Придбання — це отримання від інших осіб шляхом купівлі, обміну, одержання в подарунок, винаго­роди за послугу, відшкодування боргу тощо. Виготовлення— це дії зі створення, перероблення будь-яких предметів, завдяки чому вони набувають властивостей холодної або вогнепальної зброї, бойо­вих припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв( ст.263-1 ). Ремонт цих предметів полягає у налагодженні, виправленні пошкоджень або усуненні дефектів, поломок( ст.263-1). Передача — це надання (вручен­ня) їх іншій особі особисто (наприклад, для зберігання, тимчасового використання) або через посередника, а також дії посередника з їх надання (вручення). Збут — це продаж, обмін, дарування, оплата боргу тощо.

Злочин має місце лишеза умови, що зазначені дії вчиняються без передбаченого законом дозволу, тобто є незаконними.

З суб'єктивної сторони ці злочини можуть бути вчинені лише з прямим умислом. їх мета і мотив можуть бути різними.

Суб'єктом злочинів може бути будь-яка особа, яка досягла і річного віку.

У ч. 3 ст. 263 встановлено, що звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений ч. 1 або 2 цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої . Під добровільною здачею слід розуміти повну, за власної волею, незалежно від мотивів, здачу цих предметів органам влади.

2.2.2. Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових при­пасів (ст. 264). Предметом цього злочину є вогнепальна зброя і бойові припаси – їх поняття дано при аналізі злочину, передбаченого ст. 262. Проте предметом цього злочину може бути і гладкоствольна мисливська зброя, і бойові припаси до неї.

Об'єктивна сторона злочину — недбале зберігання вогнепаль­ної зброї або бойових припасів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Недбале зберігання може бути вчинене як шляхом дії, так і без­діяльності (наприклад, зброя передається малолітньому для гриабопідлітку для чищення чи не розряджається після полювання).

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є обставина , а саме : правомірність зберігання особою зброї та бойових припасів, що робить суб’єкт цього складу як спеціальний. А тому, на нашу думку, не можна погодитись з позицією деяких авторів (напр. посібник для підготовки до іспитів під редакцією Г. В. Андрусіва, О.Ф.Бантишева , Б.В. Романюка «Кримінальне право України. Особлива частина», вид. Киів-2002; підручник за редакцією М.І. Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я. Тація «Кримінальне право України. Особлива частина», вид. Київ, Юрінком Інтер 2005 р, що суб’єкт даного складу злочину є загальний, тобто будь яка особа з 16 років. У такому випадку факт незаконного поводження зі зброєю – незаконне її зберігання (ст. 263), у разі настання загибелі людей або інших тяжких наслідків слід кваліфікувати за сукупністю зі ст. 264 КК при відсутності такої обов’язкової ознаки об’єктивної сторони як обставини, що є недопустимим. На нашу думку настання наслідків при незаконному недбалому зберіганні зброї або бойових припасів слід кваліфікувати за сукупністю злочину,передбаченого ст. 263 та інших складів злочину з необережною формою вини , що передбачають відповідальність за настання таких наслідків, напр. по ст. 119 – вбивство через необережність, ст. 128 – необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження , ст. 196 – необережне знищення або пошкодження майна, і т.і.

З суб'єктивної сторони злочин характеризується умислом і не­обережністю, але щодо самої дії або бездіяльності до наслідків мож­лива тільки необережна форма вини.

Суб'єкт–спеціальний, тобто особа, яка має дозвіл на зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів.

2.3. Порушення різних правил, що забезпечують громадську безпеку

2.3.1. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозай­мистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріа­лами (ст. 267). Предметом, злочину є вибухові речовини і радіоак­тивні матеріали, їх поняття дано при аналізі злочинів, передбачених ст. 261 і 262.

Об'єктивна сторона злочину полягає у порушенні правил без­печного поводження з вибуховими речовинами або радіоактивними матеріалами: правил зберігання, використання, обліку, перевезення цих предметів або інших правил поводження з ними, а також неза­конному пересиланні цих речовин чи матеріалів поштою або ванта­жем, якщо це порушення створило небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків. Порушення правил поводження з вибуховими речовинами або радіоактивними матеріалами може бу­ти вчинене як шляхом дії, так і бездіяльності.

Правила зберігання вибухових речовин і радіоактивних мате­ріалів передбачають знаходження їх у безпечному стані, у певному місці, а також попередження їх викрадення чи втрати. Правила використання встановлюють безпечні способи їх застосування, а правила обліку вимагають контролю за їх рухом, своєчасною фіксацію їх надходження, реєстрацією (документування) видачі, витрачання і повернення тощо. Правила перевезення вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів передбачають їх безпечне переміщення різними видами транспорту, а інші правила поводження з цими предметами регулюють безпечні способи виготовлення, випробування, знищення тощо даних предметів.

Незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем означає їх відправлення для доставки в те або інше місце. Пересилання вантажем вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів можливе лише з дозволу органів транспорту із дотриманням певних правил безпеки. Порушення правил поводження спричиняє кримінальну відпові­дальність лише у разі, якщо ці порушення створили небезпеку заги­белі людей або настання інших тяжких наслідків.

З суб'єктивної сторони, порушення правил поводження з вибу­ховими речовинами чи радіоактивними матеріалами може бути вчи­нено як умисно, так і з необережності. Незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем можливе лише з пря­мим умислом. Щодо створення небезпеки загибелі людей або наста­ння Інших тяжких наслідків вина може бути тільки необережною.

Суб'єктзлочину спеціальний — особа, яка має дозвіл на пово­дження з цими предметами, і у зв'язку з цим зобов'язана дотриму­ватися правил безпеки поводження з ними.

Суб'єктом незаконного пересилання поштою або вантажем ви­бухових, легкозаймистих та їдких речовин або радіоактивних мате­ріалів може бути будь-яка особа.

У ч. 2 ст. 267 передбачена відповідальність за ті самі діян­ня, а також за незаконне пересилання поштою або багажем легко­займистих або їдких речовин, якщо вони спричинили загибель лю­дей або інші тяжкі наслідки.

Читайте також:

1. Взаємодія металів з простими та складними речовинами.
2. Джерело шуму , розташовують у кожусі, внутрішні поверхні якого покривають звукопоглинальними матеріалами. Різновидом цього методу є кабіна керування.
3. За матеріалами спостережень
4. Забезпечення підприємства матеріалами
5. Злочини, що посягають на встановлений порядок поводження зі зброєю та порядок експлуатації військової техніки.
6. Злочини, що посягають на встановлений порядок поводження із засобами або речовинами, що можуть викликати наркоманію.
7. Зуботехнічними матеріалами
8. ІV. За матеріалами, отриманими та відвантаженими внаслідок бартерних операцій
9. Класифікація мінеральних матеріалів залежно від їх поводження в агресивних середовищах
10. Методи боротьби з шкідливими речовинами, що потрапляють в повітря робочої зони.
11. Надзвичайні ситуації забруднення атмосфери і територій аварійно хімічно небезпечними речовинами.

Переглядів: 1318