Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Методи боротьби з шкідливими речовинами, що потрапляють в повітря робочої зони.

Ефективним засобом забезпечення припустимих показників мікроклі-ма-ту повітря робочої зони є вентиляція.

Вентиляцією називається організований і регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення повітря, забрудненого шкідливими газами, парами, пилом, з подачею на його місце свіжого повітря, а також поліпшує метеорологічні умови в цехах.

Вентиляція буває:

1. По способу подачі в приміщення свіжого і видалення забрудненого повітря:

- природна;

- механічна;

- змішана (природна разом з механічною).

2. По способу організації повітрообміну:

- загально обмінна;

- місцева.

Природна вентиляція. Це система переміщення повітряних мас у якій здійснюється завдяки виникаючій різниці тисків зовні й усередині бу-динку. Різниця тисків обумовлена різницею щільності зовнішнього і внут-рішнього повітря і вітровим напором, що діє на будинок. При дії вітру на поверхнях будинку з підвітряного боку утворюється надлишковий тиск, на завітряному боці – розрідження. Природна вентиляція реалізується у виді інфільтрації й аерації.

Неорганізована природна вентиляція - інфільтрація (природне провіт-рювання) здійснюється зміною повітря в приміщеннях через нещільності в огородженнях і елементах будівельних конструкцій завдяки різниці тисків зовні й усередині приміщення. Такий повітрообмін залежить від випадкових факторів – сили і напрямку вітру, температури повітря усередині і зовні будинку, виду огороджень і якості будівельних робіт. Інфільтрація може бу-ти значною для житлових будинків і досягати 0,5...0,75 повітрообміну в годину, а для промислових підприємств до 1,5.

Аерацією називається організована природна загально обмінна венти-ляція приміщень у результаті надходження і видалення повітря через фра-муги вікон, що відкриваються, і ліхтарів. Повітрообмін у приміщенні регу-люють різним ступенем відкривання фрамуг (у залежності від температури зовнішнього повітря, швидкості і напрямку вітру). Як спосіб вентиляції ае-рація знайшла широке застосування в промислових будинках, що характе-ризуються технологічними процесами з великими тепловиділеннями (ливар-них, ковальських). Надходження зовнішнього повітря в цех у холодний пері-од року організують так, щоб холодне повітря не попадало в робочу зону. Для цього зовнішнє повітря подають у приміщення через прорізи, розташо-вані не нижче 4,5 м. від підлоги, у теплий період року приплив зовніш-нього повітря вводять через нижній ярус віконних прорізів - на висоті 1,5...2 м.

Основною перевагою аерації є можливість здійснювати великий повіт-рообмін без витрат механічної енергії. До недоліків аерації варто віднести те, що в теплий період року ефективність аерації може істотно падати внас-лідок підвищення температури зовнішнього повітря і те, що повітря, що надходить, не очищається і не охолоджується.

Механічна вентиляція. Вентиляція, за допомогою якої повітря пода-ється у виробничі приміщення чи віддаляється з них по системам вентиля-ційних каналів з використанням для цього спеціальних механічних побуд-ників.

Механічна вентиляція в порівнянні з природною має ряд переваг: ве-ликий радіус дії, можливість змінювати чи зберігати необхідний повітро-обмін незалежно від температури зовнішнього повітря і швидкості вітру, піддавати повітря, що вводиться в приміщення, попередньому очищенню, сушці чи зволоженню, підігріву чи охолодженню, організовувати оптималь-ний повітряний розподіл з подачею повітря безпосередньо до робочих місць, уловлювати шкідливі виділення безпосередньо в місцях їхнього утворення і запобігати їхнє поширення по всьому об’єму приміщення, очищати забруд-нене повітря перед викидом його в атмосферу. До недоліків механічної вен-тиляції варто віднести значну вартість її спорудження й експлуатації, а та-кож необхідність проведення заходів щодо зниження шуму.

Системи механічної вентиляції підрозділяються на загальнообмінну, місцеву, аварійну, змішану і системи кондиціонування.

Загальнообмінна вентиляція. Це система вентиляції, що призначена для подачі чистого повітря в приміщення, виведення надлишкової теплоти, вологи і шкідливих речовин із приміщень. В останньому випадку вона засто-совується, якщо шкідливі речовини надходять безпосередньо в повітря при-міщення, а робочі місця не фіксовані і розташовуються по всьому примі-щенню.

По способу подачі і витягу повітря розрізняють чотири схеми загаль-нообмінної вентиляції: припливна, витяжна, припливно-витяжна і система з рециркуляцією.

Місцева вентиляція. Забезпечує вентиляцію безпосередньо у робочого місця, а не в об’ємі приміщення всього цеху. Вона може бути припливною або витяжною.

Витяжну роблять безпосередньо в місцях утворення шкідливих виді-лень, наприклад, у електро- і газозварювальних постів, у зарядних відділен-нях акумуляторних цехів, у пилових агрегатів, у гальванічних ванн.

Місцева припливна вентиляція (повітряні завіси, душі, оазиси) поліп-шує мікроклімат в обмеженій зоні приміщення. Для захисту працюючих у приміщеннях людей від проникаючого зовні холодного повітря улаштову-ють повітряні завіси.

Кондиціонування повітря. Це підтримка в робочій зоні виробничих приміщень постійних параметрів мікроклімату, яка здійснюється автома-тично. Кондиціонери бувають повного і неповного кондиціонування повіт-ря. Установки повного кондиціонування повітря забезпечують сталість тем-ператури, відносної вологості, рухливості і чистоти повітря. Крім того, може здійснюватися іонізація, озонування, дезодорація (видалення запахів). Уста-новки неповного кондиціонування підтримують частину приведених пара-метрів.

Розрахунок вентиляції. У приміщеннях, забруднених шкідливими па-рами, газами чи пилом, кількість повітря, що доставляється припливною вентиляцією і необхідного для розведення шкідливих виділень до припусти-мих концентрацій (м³/год), розраховують по формулі:

(1)

Де:

q_t - об’єм припливного повітря, м³/год.

q_шв - кількість шкідливих виділень, що надходять у приміщення, г/год.

С_вд - концентрація шкідливих виділень у повітрі, що видаляється з при-міщення, г/м³.

С_пр - концентрація шкідливих речовин у припливному повітрі, г/м³.

У приміщеннях зі значними тепловиділеннями об’єм припливного повітря, необхідного для поглинання надлишків тепла, розраховують по формулі:

(2)

Де:

SQ_над - надлишки тепла, Дж/год.

t_вд - температура повітря, що видаляється з приміщення, °С.

t_пр - температура припливного повітря, °С.

r_пр- щільність припливного повітря, кг/м³.

С- теплоємність повітря, Дж/(кг´град.).

Надлишки тепла Q_над визначають як різницю між сумарною кількістю тепловиділень у приміщення (теплота, виділювана гарячими поверхнями, що остигають масами, електропечами) і сумарними втратами тепла в при-міщенні.

Об’єм повітря, що видаляється, Qt_вид при розрахунку місцевої витяж-ної вентиляції приймається в залежності від характеру шкідливих виділень, а також від швидкості і напрямку їхнього руху:

(3)

Де:

F - площа відкритого перетину витяжного пристрою, м².

V- швидкість руху усмоктуваного повітря в цьому прорізі, (прийма-ється від 0,5 до 1,7 м/с у залежності від токсичності і летючості газів і пару), м/с.

У тих випадках, коли кількість виділених шкідливих речовин велика чи важко визначна, розрахунок повітрообміну можна зробити по кратності повітрообміну. Кратність повітрообміну дорівнює відношенню об’єму повіт-ря, що подається за 1 годину в приміщення чи що видаляється з нього, до об’єму приміщення:

(4)

Де:

q_п- кількість повітря, що поступає або видаляється з приміщення, м³/год.

Q₀- об’єм приміщення, м³.

По цій формулі можна визначити необхідний об’єм повітря, що має поступити в приміщення, вибравши кратність повітрообміну з довідників по проектуванню промислових будинків.

Керуючись цими формулами можна визначити необхідний об’єм по-вітря, що подається в приміщення, вибравши кратність повітрообміну з до-відників по проектуванню промислових будинків.

Ефективність вентиляційної установки визначається технічними іспи-тами перед пуском установки; періодично за графіком перевіряється якість монтажу, продуктивність, температура і вологість припливного повітря. Са-нітарно-гігієнічними іспитами перевіряється чистота повітря і метеороло-гічний режим у приміщенні.

Тема № 7. «Освітлення виробничих приміщень».

Сила світла (J)- просторова густина світлового потоку, тобто густина випромінювання в межах тілесного кута в даному напрямку. Одиницею сили світла є кандела (кд).

Кандела це сила світла в заданому напрямку джерела, що випускає монохроматичне випро-мінювання частотою 540 ^х10¹² Гц, енергетична сила світла якого в цьому напрямку стано-вить 1/683 Вт/ср.

Світловий потік (F) - потужність світлового випромінювання, одиницею якого є люмен (лм).

Люмен це світловий потік, що випромінюється точковим джерелом при силі світла 1 кд і тілесному куті 1 ер (стерадіантілесний просторовий кут з верхівкою в центрі сфери, що вирі-зає на поверхні цієї сфери площу, яка дорівнює площі квадрата зі стороною, рівною радіусу сфери).

Освітленість (Е)- поверхнева густина світлового потоку; визначається за формулою:

Е = F/S (лк)

Де:

S - площа поверхні, що освітлюється, м².

Одиниця освітленості - люкс (лк).

Люкс - освітленість поверхні площею 1 м² при падаючому на неї світловому потоці 1 лм.

Яскравість (В) - сила світла, що виходить з одиниці площі поверхні у визначеному напрямку:

В = J/S ^Xcosj (кд/м²)

Де:

j - кут відхилення променя від нормалі до цієї поверхні.

Одиниця яскравості - яскравість поверхні, що світиться, площею 1 м² при силі світла 1 кд. (кд/м²)

Згідно СНиП II. 4. 79. «Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования» освітлення нормується як природне, поєднане і штучне освітлення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Шкідливі речовини та їх небезпека.	\|	Природне освітлення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.