• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Визначення норм праці на механізованих польових роботах

Різниця в підходах при визначенні норм виробітку на меха­нізованих роботах не змінює суті аналітичних розрахунків при їх розробці. Насамперед доцільно визначити раціональний баланс часу зміни, який має такий вигляд:

де Т_зм – установлена тривалість зміни;

Т_пз – норматив часу на підготовчо-заключні роботи;

Т_о – час основної роботи;

Т_пов – час, витрачений на поворот та заїзди;

Т_{зав/вив} - час на завантаження посівних агрегатів, роз­вантаження бункерів комбайнів;

Т_пер – час внутрішньозмінних переїздів з ділянки на ділянку, включаючи агрегатування;

Т_обс– час організаційно-технологічного обслуговування агрегату в загоні;

Т_в – норматив часу па відпочинок виконавця;

Т_оп – норматив часу на особисті потреби.

Виходячи з наведеного, норму виробітку на механізованих польо­вих роботах розраховують за формулою:

де 0,1 В_р V_р – погодинна продуктивність агрегату, га.;

В_р –робоча ширина захвату агрегату, м;

V_р – робота швидкість руху агрегату, км/год.

У свою чергу, робочу ширину захвату агрегату визначають таким чином:

де В_к – конструктивна ширина захвату, м;

п – кількість робочих машин в агрегаті;

К – коефіцієнт використання конструктивної ширини захвату.

Конструктивна ширина захвату визначається суто технічними ха­рактеристиками сільськогосподарських машин. Коефіцієнт використан­ня конструктивної ширини захвату залежить в основному від характеру виконуваної роботи. На посіві, збиральних роботах, міжрядному об­робітку він близький або дорівнює 1,0; на роботах передпосівного обробітку грунту (боронування, культивація та ін.) через часткове пере­криття оброблених полос — 0,95—0,97; на оранці внаслідок розбіжності між напрямом руху трактора і розміщенням корпусів плуга цей кое­фіцієнт дещо більше одиниці і становить 1,02—1,07.

Робоча швидкість руху агрегату визначається насамперед агро­технічними вимогами й тягловими можливостями трактора. Для агре­гатів у розрізі окремих робіт і їх груп у збірниках типових норм праці рекомендовані допустимі швидкості руху тракторів. Фактичну швид­кість руху агрегатів можна визначити за матеріалами спостережень за формулою:

де L – довжина гону, м;

п – число робочих проходів;

Т_фо – фактичний час основної роботи, год.

Розрахунковий час основної роботи визначають аналітично за допомогою формули:

Нормативи на Т_пз, Т_в й Т_оп у даному та в інших випадках розроб­ляються дослідницькими організаціями і наводяться у довідниках.

Організаційно-технологічне обслуговування передбачає обслу­говування агрегату в загоні, очистку робочих органів, перевірку якості роботи тощо. Норматив (Т_обс) може встановлюватись, якщо названі роботи виконуються щозмінно, або ж за матеріалами хронографічних спостережень.

Час допоміжних робіт виражається у формулі через коефіцієнти (б_пов, б_{нав/розв}, б_пер). На механізованих роботах сюди відносять повороти, завантаження-розвантаження місткостей, холості переїзди та ін. Коефіцієнти допоміжної роботи вказують на питому вагу часу на допоміжні роботи в основному часі зміни.

Кожен із наведених коефіцієнтів має свій порядок розрахунку. Так, коефіцієнт поворотів розраховується за формулою:

де t_пов – тривалість одного повороту, хв, с;

V – робоча швидкість руху агрегату, км/год;

3,6 – коефіцієнт відповідності одиниць виміру;

L – середня довжина гонів, м.

Нормативи робіт по завантаженню (розвантаженню) місткостей сільськогосподарських машин розраховують за формулами:

а) на завантаження сівалок насінням, добривами

б) на розвантаженні бункерів комбайнів

б) на заміну візка для збору соломи

де у – врожайність культури, ц з 1 га;

t_з – тривалість одного заванта­ження, хв;

W – погодинна продуктивність агрегату;

H – норма висіву насіння, добрив, отрутохімікатів;

Q_c, Q_σ, Q_т – місткість відповідно сівалок, бункерів, візків;

п – кількість сівалок в агрегаті;

g – об’ємна маса зерна, добрив, соломи, отрутохімікатів тощо;

f – коефіцієнт використання місткості.

Час на внутрізмінні переїзди розраховується за допомогою розрахун­кового коефіцієнта

де t_пт – час переводу агрегату в транспортне положення, год;

L_пер – відстань переїзду, км;

V_т – швидкість руху при переїздах, км/год;

S_сер – середня площа ділянки, що обробляється, га.

Внутрізмінні переїзди з ділянки на ділянку, що потребують пере­воду агрегату в транспортне положення, і відстань, що перевищує 0,6 км, нормуються й оплачуються окремо. Затрати часу на перевід трак­торних агрегатів у транспортне положення залежать від складу агрегату і наводяться в довідниках із нормування.

Розробка норм праці, як типових, так і єдиних, здійснюється пере­важно експериментально-аналітичним способом. Типові норми, що на­водяться в довідниках, порівнюються і в необхідних випадках уточню­ються насамперед за матеріалами хронографічних спостережень. При проведенні таких спостережень об'єктивно визначаються умови вироб­ництва і, зокрема, місце проведення досліджень, склад агрегату і виконавців, висвітлюються характер умов виконуваного виробничого завдання і прийнята організація трудових процесів, наводяться основні показники роботи тракторних агрегатів. Матеріали спостережень оброб­ляються у встановленому порядку, і на їх основі розробляються необхідні трудові нормативи, час основної і допоміжної, підготовчо-заключної роботи тощо, а також оптимальні показники робочої ширини захвату, швидкості руху агрегату.

Всі розрахунки виконуються за наведеною вище методикою. Спи­раючись на дані, наведені у табл. 2, змінну норму виробітку на оранці трактором Т-150К і плугом ПЛН-5-35 у даних умовах можна визначити наступним чином: 9,1 га проти 7,3 фактичного виробітку, тобто за формулою:

Таблиця 2

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
3. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
4. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
5. Ocнoвнi визначення здоров'я
6. Автоматизація помпових станцій підкачування і перекачування. Охорона праці під час експлуатації систем автоматизації.
7. Адаптація працівників.
8. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
9. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
10. Акти з охорони праці в організації.
11. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
12. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості

Переглядів: 2545