Градація рівнів фізичного стану дорослих

Для визначення структури і градації рівнів фізичного стану, а також виділення визначаючих його чинників, проводився факторний аналіз. В процесі нього виділено 6 ведучих факторів, сумарний внесок яких разом складає 82,2% дисперсії. До першого, основного, фактору належать показники загальної фізичної працездатності, функціональний стан серцево-судинної системи і вік. З рухових тестів тісно пов’язані з основним чинником загальна, швидкісна і швидкісно-силова витривалість. Це вказує на ведучу роль цих показників в структурі фізичного стану.

Кардіогемодинамічні показники спокою також в значній мірі визначають фізичний стан людини. Про це свідчить їх приналежність до другого і третього факторів. Менш значна, проте достатньо помітна в структурі фізичного стану роль респіраторних параметрів (поглинання кисню ХОД, коефіцієнт використання кисню). Лише окремі антропометричні показники (маса тіла і зріст) визначаються достатньо високою факторною вагою. Таким чином, оцінка готовності особи до виконання фізичного навантаження може бути дана з урахуванням ведучих факторів. Врахування їх підвищує ефективність занять фізичними вправами і вдосконаленні рівня фізичного стану.

На підставі проведених досліджень в кожному віковому періоді фахівцями були виділені 5 рівнів фізичного стану: низький, нижчий середнього, середній, вищий середнього, високий. Кожен з них визначається своєю сукупністю клініко-функціональних ознак.

За даними фахівців з числа обстежених практично здорових осіб у віці 20-59 років найбільший процент (34,9) відноситься до нижчого від середнього рівня і приблизно стільки ж до середнього (30,6). До вищого від середнього рівня фізичного стану (РФС) відноситься 16,7% а до низького і високого - лише відповідно 10,5 і 7,1%. При цьому з віком збільшується кількість осіб з НРФС (з 20-29 до 50-59 відповідно з 3,9 до 20, 5%) і зменшується - з високим РФС (відповідно з 19, 2 до 5,1%).

У віці 20-29 років спостерігається невеликий процент середнього (36,4%) і вище середнього (26,9%) РФС. В осіб старших 30 років найчастіше зустрічається нижчий середнього і середній РФС: в 30-39 років - відповідно 31,3 і 35,4%, 40-49 років - 40,6,і 30,2%, 50-59 років - 35,8 і 25,8%. РФС вище середнього у цих вікових групах спостерігається відповідно у 18,8 12,5 і 12,8% .

Для осіб з низьким і нижчим середнього РФС характерні найменша ступінь розвитку рухових якостей, збільшення частоти наявності і вираженості ризик-факторів ІБС. Все це вказує на те, що досягнення високого РФС і його утримання протягом тривалого часу повинні бути метою оздоровчого тренування і формування здорового способу життя.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Нормативні основи фізичного виховання дорослого населення.	\|	Значення організаційних форм фізичного виховання школярів та їх класифікація.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.