• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Нормативні основи фізичного виховання дорослого населення.

Положення про Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України.

1. Державна система тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України є основою нормативних вимог до фізичної підготовленості населення як критерію фізичного здоров’я життєдіяльності, здатності до високопродуктивної праці та захисту Батьківщини. Зазначені тести і нормативи разом є Єдиною спортивною класифікацією та відомчими нормативами, є нормативною основою вдосконалення фізичної підготовленості населення.

2. Основною метою державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України є стимулювання і спрямування подальшого розвитку фізичної культури серед усіх груп і категорій населення для збереження його здоров’я.

3. Задача державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України є обов’язковою для дітей дошкільного віку (6 років), що відвідують дошкільні виховні заклади; учнів середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних закладів; студентів вузів; призовників; особового складу Збройних Сил; органів внутрішніх справ, інших військових формувань, створених відповідно до законодавства; працівників промислових підприємств, установ, організацій, професійна діяльність яких проводиться в екстремальних умовах; осіб, які проходять післядипломну підготовку. Інші групи і категорії громадян залучаються до тестування на добровільних засадах.

4. Відомчі тести і нормативні оцінки фізичної підготовленості для працівників промислових підприємств, установ, організацій, професійна діяльність яких проводиться в екстремальних умовах, та спеціальної фізичної підготовки особового складу Збройних Сил, органів внутрішніх справ, інших військових формувань, створених відповідно до законодавства; працівників промислових підприємств, установ, організацій, професійна діяльність яких проводиться в екстремальних умовах; осіб, які проходять післядипломну підготовку. Інші групи і категорії громадян залучаються до тестування на добровільних засадах.

5. Відомчі тести і нормативи, оцінки фізичної підготовленості для працівників промислових підприємств, установ, організацій, професійна діяльність яких проводиться в екстремальних умовах, та спеціальної фізичної підготовки особового складу Збройних Сил, органів внутрішніх справ, інших військових формувань, створених відповідно до законодавства, розробляються і затверджуються відповідними міністерствами і відомствами.

6. Діти дошкільного віку, учні, студенти, призовники, особи, виробнича діяльність яких проводиться в екстремальних умовах, що не взяли участі в тестуванні в уставлені терміни з поважних причин, мають право здати їх у час, визначений відповідними організаціями (установами).

7. Відповідальність за підготовку до тестування у виховних, навчально-виховних закладах, на підприємствах, в установах та організаціях несе їх адміністрація, у військових формуваннях, створених відповідно до законодавства, командир.

“Про нормативні документи з фізичного виховання”

Наказ Міністерства освіти України від 25 травня 1998 р. № 188. Зареєстрований Міністерством юстиції України 7 серпня 1998 р. № 500\2940.

1.Державні вимоги до системи фізичного виховання дітей, учнівської і студентської молоді.

2. Державні вимоги до навчальних програм з фізичного виховання в системі освіти.

3. Положення про заліки з фізичного виховання.

“Про стан та перспективи розвитку фізичної культури і спорту у вищих навчальних закладах України”.

Рішення колегії Міністерства освіти України від 28 червня 1995 р. протокол №7\6-3.

“Про концепцію фізичного виховання в системі освіти України”

Рішення колегії Міністерства освіти України від 23 квітня 1997 р. протокол № 7\6-18.

“Про координацію роботи з фізичного виховання і спорту в навчально-виховних закладах галузі”.

Рішення колегії Міністерства освіти України від 25 лютого 1998 р. протокол № 2\9-19.

3. Технологія розробки планів фізичного виховання дорослого населення

При побудові системи занять дотримуються загальних методичних принципів фізичного виховання. Необхідно використати всі можливості для забезпечення безперервності тренувального процесу в річному і багаторічному аспектах, раціональної періодизації оздоровчого тренування, відповідно до закономірностей фізичного розвитку.

Заняття в секціях чи групах "здоров'я" проводяться протягом року з переходом на самостійні заняття в період відпустки. Коли заняття протягом цілого року проводяться на відкритому повітрі, сезонно-кліматичні умови чинять певний вплив на склад засобів, що застосовуються і методику організації занять.

У залежності від умов роботи секції (в тому числі сезонно-кліматичних і матеріально-технічних) бувають виправдані різні варіанти розподілу матеріалу занять протягом року. Частіше за все поетапно використовують два варіанти: паралельно-комплексний (коли матеріал з декількох розділів або підрозділів підготовки вводиться одночасно) і почергово-вибірковий (коли час почергово приділяють одному з розділів). Так, при першому варіанті зміст окремого заняття комплектують з засобів різних видів спорту, наприклад, гімнастичних, легкоатлетичних вправ і ігор; при другому почергово виділяють більше часу на легку атлетику, плавання, лижну підготовку і т. д., враховуючи сезонні умови і наявність необхідних баз (стадіону, гімнастичного залу, басейну)

Паралельно-комплексне застосування засобів загальної фізичної підготовки

- дає можливість всебічно впливати на фізичний розвиток осіб, що займаються,

- виключає монотонність занять,

- дозволяє легко викликати позитивні емоції у тих, що займаються і загалом;

- більше відповідає загальнопідготовчому напряму фізичного виховання. Але це не виключає доцільності введення на окремих етапах серії занять, що приділяються переважно одному з розділів підготовки. Такий варіант буває виправданий не тільки через зовнішні обставини (сезонні умови занять, відсутність спортивних споруд або обладнання тощо, але і згідно до методичних міркувань:

дозволяє швидше засвоїти новий навчальний матеріал,

уникнути випадків негативної взаємодії рухових навичок,

краще підготуватися до складання окремих нормативів. Тому практично в річному циклі роботи секції, як правило, поєднуються обидва варіанти побудови системи занять.

Річний цикл занять в секції звичайно починається восени, коли у більшості відвідувачів секції закінчуються відпустки. Декілька перших тижнів (їх кількість залежить від результатів лікарського контролю і педагогічних спостережень за станом тренованості тих, що займаються) відводиться для “втягування” в основний режим навантаження.

Виходячи з показників лікарсько-педагогічного контролю, загального плану і умов роботи, викладач (методист, інструктор) складає річний графік. Рекомендується передбачити в ньому середні цикли (приблизно місячної тривалості) і етапи (періоди) занять, кожний з яких включає декілька таких циклів. Більшість середніх циклів доцільно завершувати контрольними заняттями з виконанням тестових вправ, а етапи (періоди) серією внутрішніх і позасекційних змагань з виконанням нормативів. Змаганням у вправах, що висувають високі вимоги до функціональних можливостей організму, повинна передувати тривала спеціальна підготовка.

Більшість секційних занять будується в загальноприйнятій формі, що складається з трьох частин. Викладач веде заняття з групою 20 - 25 чоловік, відповідно до загальних правил методики організації уроку. Заняття в “групах здоров'я” проводяться 2-3 рази в тиждень по одній годині (або трохи більше). Методика практичних занять в секціях чи групах "здоров'я” характеризується:

* переважним використанням методів суворо регламентованої вправи,

* ретельним дозуванням навантажень,

* відносно невисокою мірою їх збільшення.

У регулюванні навантажень (особливо на початку занять) треба передбачати широку можливість індивідуальних відступів від заданих параметрів об'єму і інтенсивності вправ (їх тривалості, числа повторень, темпу і в залежності від самопочуття осіб, що займаються. Ознаками доступності навантажень, що застосовуються є звичайно невелика і приємна фізична втома, вільне, помірно пришвидшене дихання, почуття задоволення, невелике потовиділення.

При самостійних заняттях фізичними вправами. До початку занять особа, яка вирішила тренуватися, повинна пройти медичне обстеження. Лікар, з урахуванням результатів обстеження, у залежності від віку, статі, фаху тощо, може рекомендувати зайнятися певним видом рухової активності. Встановити параметри навантаження обсяг та інтенсивність допоможуть таблиці, які містяться у науково-популярній літературі. Фахівцями складені програми оздоровчого тренування для осіб різного віку і фізичного стану на основі метаболічної характеристики фізичної працездатності осіб з різним рівнем фізичного стану, енергетичної оцінки окремих вправ з урахуванням особливостей розвитку тренувального ефекту. Для кожного рівня фізичного стану Е.Е. Пирогова, Л.Я.Іващенко розроблено 2-5 програм, в яких подається набір вправ, що відповідає певному мезоциклу оздоровчого тренування.

Оздоровчий ефект фізичного виховання дорослого населення досягається за рахунок використання різноманітних її форм. Які в залежності від механізму впливу на організм діляться на 2 групи - фізичне тренування і активний відпочинок. Форми активного відпочинку не є ефективними стосовно підвищення рівня фізичного стану. Їх основна задача полягає в попередженні і зніманні виробничої втоми.

Фізичне тренування. Найбільш ефективними для підвищення рівня фізичного стану вважаються вправи, які стимулюють в першу чергу аеробний енергообмін. Вирішення таких задач досягається застосуванням циклічних вправ. Більш ефективне зростання фізичного стану спостерігається при збалансованому застосуванні циклічних і ациклічних вправ. Такий підхід застосовується в заняттях груп здоров'я, ритмічною гімнастикою, при використанні тренажерів. Такий підхід рекомендований фахівцями для самостійних занять.

Тісний взаємозв’язок показників витривалості з параметрами фізичної працездатності дозволяють зробити висновок про переваги в програмах оздоровчого тренування вправ на витривалість. При цьому розвиток інших фізичних якостей може бути забезпеченим шляхом позитивного переносу фізичних якостей. В осіб з низьким рівнем фізичної підготовленості при застосуванні вправ на витривалість покращуються практично усі фізичні якості. Разом з тим фахівці (Іващенко Л.Я., 1996) підкреслюють, що переважне використання вправ для розвитку різних видів витривалості допустиме лише для осіб молодого віку (не більше 40 років). В зрілому і середньому віці при деякому обмеженні швидкісних вправ важливим є розвиток усіх фізичних якостей.

Питання кратності занять в тиждень залишається дискусійним. Оптимальними, на думку більшості вчених, є 3- і 5-тикратні заняття. Дослідження Пирогової Е.А. довели, що достатніми для осіб з низьким і нижчим середнього рівнем фізичного стану, перед якими на перших етапах занять ставиться задача вдосконалення фізичної підготовленості, є 5-кратні заняття. Для підтримання високого рівня фізичного стану достатніми є 2 заняття на тиждень.

Тривалість занять по кожній програмі складає 8 тижнів, що відповідає одному мезоциклу тренування. З набору засобів, що подаються, в залежності від можливостей (кліматичних, обладнання) і схильностей вибирається 1-2 види вправ безперервним чи інтервальним методом. При безперервному методі потужність навантаження склдає 45-75%МПК, тривалість - 8-40 хв. При інтервальному - потужність складає 85-90% максимального, відрізки роботи і відпочинку коливаються в діапазоні 15с - 3 хв. В одному занятті радять використовувати спочатку вправи швидкісного, швидкісно-силового характеру, потім на витривалість при дотриманні тих співвідношень, які встановлені для кожної групи осіб з різним рівнем фізичного стану. Як показали дослідження (Е.А.Пирогова,1986), найбільш виражений тренувальний ефект спостерігається при комплексному (2-3) використанні засобів фізичного виховання. Проте в окремих випадках є можливим використання одного виду рухової активності.

Основні правила, яких необхідно дотримуватися у процесі планування занять з особами похилого та старшого віку:

1. Фізичні вправи, що застосовуються повинні бути суворо дозованими за кількістю повторень, темпом виконання, амплітудою рухів.

Оскільки організм особи похилого та старшого віку не володіє таким арсеналом компенсаторних можливостей, як в молодому, тому помилки в цьому віці щодо організації фізичної активності не такі безпечні.

2. Вправи зі значними напруженнями з обтяженнями (гирями, гантелями, еспандером, еластичним бинтом) потрібно чергувати з вправами на розслаблення. Вправи з натужуванням виключаються.

3. Після кожної групи 3 - 4 вправ загальнорозвиваючого характеру необхідно виконувати дихальні вправи.

4. Для виконання вправ необхідно вибирати найбільш зручне вихідне положення.

5. Щоб уникнути перевантажень, необхідно дотримуватися принципу "розсіювання" навантаження. Тобто чергувати вправи для верхніх кінцівок - з вправами для нижніх кінцівок чи тулуба, вправи для м'язів-згиначів - з вправами для м'язів-розгиначів.

6. При регулюванні навантаження необхідно враховувати, що люди похилого та старшого віку часто недооцінюють свої можливості, або, навпаки, переоцінюють, особливо якщо вони раніше займалися спортом. Підвищений емоційний стан може послабити суб’єктивні відчуття втоми.

7. Заняття мають загальновизнану структуру. Оскільки з віком уповільнюються процеси впрацювання і відновлення, то чим більший вік особи, яка займаються, тим довшу тривалість мають підготовча і заключна частини заняття.

8. Зі збільшенням віку осіб, загальний обсяг, по можливості, підтримується на досягнутому рівні, а інтенсивність - поетапно знижується.

9. Моторна щільність занять в перші 2 - 3 роки складає 45 - 55%, в подальшому - збільшується за рахунок: повільнішого темпу виконання вправ і шляхом включення додаткових спеціальних вправ, що, по суті, є дихальною паузою.

З метою організації вірного режиму фізичної активності слід керуватись рядом методичних порад.

Початківцям і недостатньо фізично здоровим особам похилого віку слід перш за все засвоїти початкову програму фізичної активності, першу ступінь якої включає в себе ранкову зарядку, спеціальну гімнастику та дозовану ходьбу. Заняття на першому ступені проводять на протязі 3-6 місяців. Щотижневий режим фізичних навантажень забезпечується за рахунок щоденної ранкової зарядки, 2-5 занять в тиждень спеціальною гімнастикою по 20-25 хвилин і щоденної дозованої ходьби. Дистанцію для ходьби збільшують від 500 м (в перший тиждень занять) до 4 км. ЧСС під час дозованої ходьби не повинна перевищувати 100-120 ударів в 1 хвилину.

Другий ступінь фізичної активності осіб похилого віку характеризується зростанням фізичних навантажень. Завдання цього ступеня - активізація компенсаторних механізмів ССС і збільшення пристосованості до фізичних навантажень. Другий ступінь крім ранкової зарядки включає в себе комплекси тренуючої гімнастики і дозовану ходьбу.

Ранкову зарядку виконують щоденно після сну. Комплекс повинен включати до 12 вправ, які охоплюють більш великі м'язові групи. При цьому слід поступово збільшувати число повторень кожної вправи в 1,5 рази у порівнянні з вихідною кількістю.

Загальна тривалість заняття тренуючою гімнастикою - 30 хвилин. В кожному занятті виконується від 20 до 25 вправ. Кількість занять в тиждень-4-6.

Для тих, хто займається програмою другого ступеня фізичної активності для початківців можна використовувати два маршрути дозованої ходьби: а) перший-4000 м, б) другий-6000 м.

Темп ходьби - 80-90 кроків в 1 хвилину на відстані 100-200 м (без неприємних відчуттів). Цю форму занять проводять щоденно.

Тривалість занять на другому ступені фізичної активності - до 3-5 хвилин.

Третій ступень фізичної активності осіб похилого віку відповідає тренуючому руховому режиму. Перейти до нього можна лише після 6-10 місяців регулярних занять за програми першого та другого ступенів, якщо не має медичних протипоказань. Завдання третього ступеня фізичної активності наступні:

Розвинути резервні можливості ССС.

Розвинути і зберігати витривалість.

Ранковою гімнастикою слід займатись щоденно. Фізичні вправи ранкової гімнастики виконуються з вихідного положення стоячи. В комплекс включають більш складні за координацією фізичні вправи, які охоплюють великі м'язові групи.

Дозованою ходьбою за третьою програмою займаються щоденно. Час для таки занять обирають довільно. Загальна довжина дистанції дозованої ходьби - до9000 м дробними фазами по 3000 м (3 рази в день) або 5000 і 4000 м (2 рази в день). Темп ходьби збільшується до 100-110 кроків в 1 хвилину. В дні проведення дозованого бігу загальна тривалість дозованої ходьби знижується. Дозований біг слід включати спочатку в комплекс тренуючої гімнастики. Починати біг слід з 30 с. в середині заняття після прискореної ходьби. Темп бігу - від 120 до 150 кроків в 1 хвилину. Через 2-3 заняття тривалість бігу можна збільшити до 1-2 хвилин, враховуючи ЧСС і загальне самопочуття, а через декілька тижнів занять довести до 3 хвилин. Тільки після цього можна приступати до занять дозованим бігом на повітрі. ЧСС після бігу не повинна перевищувати 120-130 ударів в 1 хвилину.

Цей вид навантаження можна застосувати 3 рази на тиждень. Тривалість заняття на повітрі поступово збільшується зі збільшенням дистанції бігу. В зимових періодах замість бігу можна застосовувати лижні прогулянки.

Крім ранкової зарядки, дозованої ходьби та бігу важливою формою фізичної активності на третьому ступені залишається тренуюча гімнастика. Завдання її в цей період полягає в досягненні різноманіття рухових дій тих, хто займається. Загальний час проведення заняття тренуючою гімнастикою - 30-35 хвилин. Заняття проводять 4-6 разів на тиждень.

Початкова фізична підготовка загалом триває від 9 місяців до 1 року і служить хорошим фундаментом для постійної, більш широкої та інтенсивної фізичної активності осіб похилого віку.

Лижні прогулянки, туристичні походи, плавання, велосипедні прогулянки, гребля, гра в теніс, бадмінтон - це достатньо кожній людині. Особливо корисні в похилому віці їзда на велосипеді та гребля. Під час їзди на велосипеді фактично розвантажується хребет - одне із найслабших місць осіб похилого віку.

В таблиці 2 представлена динаміка структури навантажень дозованого бігу на протязі 6 місяців (травень-жовтень, за В.Н.Бальсевичем, В.А.Запорожановим).

Таблиця 2. Динаміка об'єму дозованого бігу для людей похилого віку на третій ступені заняття.

Фізично здорова особа похилого віку повинна бути здатною продемонструвати наступні результати в контрольних вправах:

1. Пробігти 2000 м без урахування часу.

2. Пробігти 2000 м: чоловіки - за 17 хвилин, жінки- за 20 хвилин.

3. Пробігти на лижах: чоловіки -5 км за 42 хвилини, жінки -2 км за 23 хвилини.

4. Плавання без урахування часу: чоловіки -50 м, жінки -50 м.

5. Здійснити піший перехід по пересіченій місцевості -12 км.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
3. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
4. Агрегатний індекс фізичного обсягу
5. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
6. Анатомо-фізіологічні основи статевого розвитку.
7. Англійська система фізичного виховання. Діяльність Томаса Арнольда.
8. Базові поняття теорії і методики фізичного виховання.
9. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
10. Більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти.
11. Біологічні основи мислительної діяльності.
12. Біомеханічні основи шинування при пародонтозі.

Переглядів: 1239