Топографічні (орографічні) екологічні фактори

Рельєф як екологічний фактор діє опосередковано, зумовлюючи поєднання та перерозподіл прямодіючих факторів: тепла, світла, вологи, елементів живлення.

Залежно від величини форм розрізняють рельєф таких порядків: мегарельєф (гори), мезорельєф (горби, яри, гряди, карстові воронки, степові "блюдця"); мікрорельєф (невеличкі западинки, нерівності, купини, пристовбурні підвищення), нанорельєф (рельєф карликовий: борозни, кротові купини).

Мегарельєф спричиняє формування вертикальних поясів рослинності в горах. В горах у складі сонячного світла більше ультрафіолетових променів і більша освітленість. Інші характерні риси високогірних умов - понижені температури (протягом всього вегетаційного періоду можливі нічні приморозки), сильні вітри, короткий вегетаційний період. За режимом зволоження Карпати, Альпи і Західний Кавказ є гірськими районами гумідного характеру, тоді як на Памірі, Тянь-Шані у високогір'ях дуже сухі умови.

Високогірні рослини низькорослі, багато серед них стелюхів та подушок, маса їх кореневих систем часто переважає надземну. Ці рослини також відзначаються високою інтенсивністю фізіологічних процесів.

Експозиція та крутизна схилів разом з висотою над рівнем моря визначають умови життя рослин. На схилах південної експозиції кут падіння сонячних променів ближче до 90°, ніж на горизонтальних ділянках (кут падіння променів дорівнює сумі географічної широти і кута нахилу поверхні відносно горизонтальної площини), ці схили краще прогріваються. Північні схили отримують прямі сонячні промені під дуже гострим кутом (географічна широта мінус кут нахилу поверхні відносно горизонтальної площини), вони прогріваються значно менше, там гірша освітленість. Тому на схилах різної експозиції такі різні умови, особливо в горах; різні вони також і на невеликих горбах, валунах, підвищеннях.

Вплив крутизни схилу відбивається, головним чином, на особливостях ґрунтових умов, водного і температурного режимів. Сильні потоки води змивають грунт із крутосхилів.

Значення елементів мезорельєфу полягає в перерозподілі зональних екологічних факторів. Типові для природної зони умови складаються лише на рівнинних приводороздільних ділянках, тобто на плакорі. Інші місцезростання можуть бути зміненими і зайнятими нехарактерною рослинністю.

На відміну від вертикальної зональності в горах, на елементах мезорельєфу спостерігається явище вертикальної диференціації. В умовах лісостепу підвищені ділянки мезорельєфу зайняті лісовою рослинністю, нижче трапляється степова рослинність.

У степовій зоні в понижених місцях формуються байрачні ліси.

В.В. Альохін (1950) сформулював "правило предварения", згідно з яким види рослин або їх угрупування, просуваючись на північ або на південь, займають властиві тільки їм умови. Теплолюбні південні рослини в більш північних районах поселяються на південних, найбільш прогрітих схилах.

І навпаки, з просуванням виду на південь, він оселяється на північних, холодніших і вологіших схилах.

Рослинність південних схилів на певній території має в своєму складі елементи більш південних плакорних місць, а рослинність північних схилів - елементи більш північних плакорних місць.

Вплив мікрорельєфу стає відчутним лише в крайніх умовах зростання, за наявності лімітуючого екологічного фактора. Так, на мікропідвищеннях боліт умови для проростання насіння деревних рослин кращі, бо на вічній мерзлоті купини швидше відтають.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Едафічні (грунтові) екологічні фактори	\|	Біотичні фактори та їх вплив на деревні рослини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.