• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Страховий ринок

ОРГАНІЗАЦІЯ СТРАХОВОЇ СПРАВИ

ТЕМА 4.

Контрольні питання

1. Дайте визначення актуарним розрахункам?

2. Чому і як держава контролює актуарні розрахунки страховиків?

3. Назвіть головні показники страхової статистики.

4. Розкрийте механізм здійснення актуарних розрахунків.

1. Страховий ринок.

2. Страхові компанії.

3. Товариства взаємного страхування.

4. Посередницька діяльність на страховому ринку.

5. Державне регулювання страхового ринку.

У ринковій економіці для зниження ступеня ризику можливих втрат підприємці й інвестори використовують головним чином страхування. Це привело до того, що діяльність по наданню страхових послуг перетворилася в особливу галузь підприємництва – страхової бізнес. Сфера діяльності страхового бізнесу – страховий ринок.

Страховий ринок – це особлива сфера фінансових відносин і специфічний механізм, де об’єктом купівлі-продажу виступає специфічна послуга – страховий захист. Ринок забезпечує органічний зв’язок між страховиками і страхувальниками. На страховому ринку відбувається формування і розподіл страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспільства.

Об’єктивною основою страхового ринку є виникнення в процесі відтворення необхідності надання грошової допомоги (компенсації) потерпілим у результаті непередбачених подій. При цьому основним економічним законом функціонування страхового ринку є закон попиту і пропозиції.

Як і всякий інший ринок, ринок страхування включає:

– продавців – осіб, що спеціалізуються на наданні страхових послуг. Це юридичні особи – страхові компанії – страховики;

– покупців – юридичні і фізичні особи – громадяни, підприємці, підприємства й організації, державні організації і установи – страхувальники;

– посередників – юридичні і фізичні особи, що забезпечують взаємний вибір покупця і продавця і відповідної страхової послуги – страхові брокери і страхові агенти.

Усі вони головні діючі особи, але ними не вичерпується вся сукупність структур, організацій і суб’єктів, що беруть участь чи зацікавлені у здійсненні страхування, які спільно складають єдину інфраструктуру страхового ринку, розглядаєму як систему установ і організацій, що забезпечують вільний рух страхових товарів і послуг на ринку.

Посередниками в страховій сфері виступають страхові агенти і страхові брокери. Особу значимість для страхового ринку такого роду професійним послугам додає саме наявність великого числа страхових компаній, а також великого числа потенційних страхувальників, що не мають до того ж достатніх навичок, звичок і знань, щоб самостійно орієнтуватися на страховому ринку.

Структура страхового ринку приведена на мал. 2.

Основними суб’єктами страхового ринку є страхові організації (страховики), що у тому чи іншому ступені беруть участь в організації страхових послуг, страхувальники і застраховані особи.

Розвинений страховий ринок характеризується наявністю наступних продавців страхових послуг:

– страховиків, що безпосередньо укладаються договори страхування;

– перестрахувальників, що приймають на себе частину великих ризиків по страхуванню за відповідну винагороду;

– посередників між страховиками і страхувальниками –страхових брокерів і агентів;

– різні об’єднання страховиків, створювані з якою-небудь конкретною метою (обмін інформацією, розробка перспективних програм, спільне страхування великих і нових ризиків і т.д.).

Мал. 2. Структура страхового ринку

Кожна категорія продавців страхових послуг може бути представлена різними формами власності.

Сьогодні в Україні найбільш розповсюдженою формою організації страхових компаній є акціонерні товариства. У структурі страховиків України закриті страхові акціонерні товариства складають до 60%, і відкриті акціонерні товариства до 30%.

Покупцями страхових послуг можуть бути будь-які юридичні і фізичні особи, якщо це не суперечить правилам і умовам страхування. Так, в особистому страхуванні існують визначені вікові обмеження, у майновому страхуванні – обмеження по складу майна, по ступеню зносу і т.д.

В умовах конкуренції на страховому ринку ціна страхування (страховий тариф) складається під впливом попиту та пропозиції, але вона завжди рухається у визначених границях. Нижня границя ціни визначається принципом еквівалентності в страхових відносинах, який передбачає рівність між потоками платежів від страхувальників і виплатами страхового відшкодування. Верхня границя ціни визначається потребами і запитами страховика. Ціна послуги конкретного страховика залежить від величини і структури його страхового портфеля, якості інвестиційної діяльності, величини управлінських витрат, очікуваної прибутку й інших факторів.

Купівля-продаж страхової послуги оформляється договорами страхування, у підтвердження чого страхувальнику видається страхове свідчення (поліс).

Перелік видів страхування, якими може скористатися страхувальник, являє собою асортимент страхового ринку. Крім стандартних послуг по страхуванню в окремих випадках можуть розроблятися індивідуальні умови страхування для конкретного чи об’єкта страхувальника.

Страховий ринок України.

До 1988 року в тоді ще СРСР існувала державна монополія в області страхування. Єдиним носієм страхового ризику була держава в особі Держстраху, Індержстраху і бюджетних резервів. Однак в умовах командно-адміністративної системи сфера страхування була досить вузька, тому що воно було спрямовано в основному на задоволення потреб населення, у яких об’єкти страхування були обмежені (життя, здоров’я, домашнє майно, будівлі, засоби транспорту). Усі страхові операції усередині країни проводила єдина організація – Держстрах, а операції іноземного страхування – Індержстрах.

Поява нових ризиків в умовах ринкової економіки та незначної конкурентноздатності державних страхових структур, що потім були приватизовані, привело до швидкого розвитку страхового ринку в Україні.

Динаміка чисельності страхових компаній в Україні характеризується такими даними: у 1990 р. – 7, 1991 р. – 28. 1994 р. – 616, 1995 р. – 655, 1996 р. – 700, 1997 р. – 241, 1998 р. – 233 і на початок 1999 р. – 254 компанії. На кінець вересня 2004 року в Україні нараховується 237 страхових компаній.

Незважаючи на існування такої кількості компаній, дійсної конкуренції між ними немає. Це обумовлено слабким розвитком вітчизняного ринку. З одного боку, наші страховики не в змозі сьогодні задовольнити всю потребу в страхуванні. Їхніх засобів недостатньо, щоб хоча б на половину покрити всі існуючі на ринку ризики. І таке страхування проводиться лише при участі іноземних брокерів. З іншого боку – багато страховиків відзначають наявність нецивілізованої конкуренції. Характерна ситуація, коли страхова компанія одержує гарантований ринок, працюючи “під крилом” великої структури – міністерства, відомства і т.п. Страхувальники приходять до неї “по розпорядженню”. Природно, що в цю сферу вже немає доступу навіть тим, хто може запропонувати більш якісний і дешевий страховий продукт. Така “відомчість” не тільки заважає розвитку здорової конкуренції, але і здатна завдати шкоди самим страховикам.

На думку членів місії Всесвітнього банку, українські страхові компанії можна умовно розділити на три групи:

§ 1-а, найбільш велика група, займається впровадженням схем мінімізації оподаткування;

§ 2-а займається обслуговуванням іноземних клієнтів;

§ 3-я, сама нечисленна, працює з українськими споживачами.

На думку фахівців Держкомісії з нагляду за фінансовими послугами на страховому ринку України існують такі серйозні проблеми:

ü Інвестиційні можливості страховиків використовуються недостатньо. Щоб помножити і зберегти свої страхові резерви, страховики можуть використовувати їх на фінансовому ринку: купувати ОВДП, розміщати кошти на депозитах. На сьогодні таку діяльність не можна назвати активною. Розміщення страхових резервів регламентується Положенням Кабінету Міністрів. Однак, зазначені шляхи розміщення мало привабливі для страховиків. І на цей час ніхто зі страхових компаній повною мірою не дотримується вищевказаного Положення. Наприклад, НАСК “Оранта” розміщує свої кошти в основному на депозитах, купує державні цінні папери і вкладає гроші в нерухомість, виробництво.

ü Питома вага страхування життя є недостатньою порівняно навіть з країнами СНД.

ü Недостатній рівень розвитку страхового ринку й освоєння страхового поля обумовлюється низкою об’єктивних і суб’єктивних причин.

ü Впровадження деяких видів обов’язкового страхування зіштовхується з проблемами на законодавчому рівні.

ü Мають місце окремі випадки затримок страховиками виплат страхових сум і страхового відшкодування, неправомірні відмовлення у виплаті.

ü Порушення страхового законодавства.

У цілому в Україні на сьогодні застраховано тільки 10% ризиків, тоді як економічно розвитих країнах цей показник складає 90 – 95%. За 2001 рік зібрано 3 млрд. грн. страхових внесків. На перестрахування пішло 1,4 млрд. грн., з них тільки 500 тис. грн. залишилося в Україні. На страховому ринку відбувається формування і розподіл страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспільства.

Читайте також:

1. Валютний ринок
2. Валютний ринок
3. Валютний ринок, основи його функціонування. Основні види валютних операцій
4. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку
5. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку
6. Виведення нових товарів на ринок
7. Внутрішній ринок – національний ринок – міжнародний ринок – світовий ринок
8. Вторинний ринок
9. Вторинний ринок
10. Вторинний ринок страхових послуг
11. Грошовий ринок та інфляція
12. Грошовий ринок та його суть. Теорії попиту на гроші.

Переглядів: 784