• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Закономірності та особливості розвитку перехідних економік.

Класифікація економічних систем за формою власності на засоби виробництва і за способом управління господарською діяльністю: традиційна, ринкова, командна і змішана економічна системи.

Капіталістичний спосіб виробництва заснований на приватній власності на засоби виробництва. Якщо розглядати приватну власність як таку. що покликана приносити прибуток. то ми можемо стверджувати. що власниками засобів виробництва за капіталістичної системи можуть бути держава, приватні особи та групи людей. Визначальним для економічної системи буде те, як саме розподіляється в даному суспільстві приватна власність.

Власники засобів виробництва мають можливість привласнювати результати праці найманих робітників, що виготовляють продукцію за допомогою засобів виробництва. Процес привласнення результатів чужої праці називається експлуатацією. Другим важливим фактором, що визначатиме характер економічної системи, буде система та ступінь експлуатації найманих робітників.

Третій фактор, що визначає характер економічної системи – це міра, ступінь та характер державного втручання в економічні процеси.

Отже. розглянемо типи капіталістичних економічних систем за трьома факторами:

- характер відносин власності;

- ступінь експлуатації;

- міра державного втручання в економічні процеси.

Історично першою капіталістичною економічною системою є класичний, або «дикий» капіталізм. Він існував у країнах Європи та Америки з XVII до поч. XX ст.

Для класичного капіталізму характерна приватна власність на засоби виробництва і велика кількість дрібних власників, що конкурують між собою. За таких умов конкуренція між виробниками дуже жорстока, і тому їх прибутки значною мірою залежать від ступеню експлуатації найманих робітників. Через що ступінь експлуатації найманих робітників дуже високий.

В процесі конкуренції кожний виробник самостійно вирішує, ЩО, ДЛЯ ЧОГО, ЯК та СКІЛЬКИ виробляти, а споживачі самостійно вирішують, яку продукцію та у яких виробників купувати. Ціна товару складається під впливом балансу попиту та пропозиції. За таких умов, завдяки вільній конкуренції, в економіці встановлюється механізм ринкового саморегулювання. що не потребує державного втручання в економічні процеси. Але в результаті конкуренції неминуче виникає монополія, і механізм ринкового саморегулювання зупиняється. Цей процес відбувається на початку ХХ ст. і призводить до появи нових типів економічних систем – планової та розвиненої ринкової економік.

Планова економіка формується в Радянському Союзі та країнах-сателітах. Планова економіка – це така економіка. за якої засоби виробництва складають державну власність, а регулювання економічних процесів відбувається шляхом повного державного контролю та планування економічної діяльності.

За планової економіки єдиним власником засобів виробництва є держава. Формується повна державна монополія в усіх сферах виробництва благ та послуг. Держава ж потім розпоряджається прибутком, отриманим від роботи підприємств. Тому формується своєрідна система експлуатації найманих робітників, за якої експлуататором стає держава. При цьому, держава встановлювала обсяг заробітних плат, який не враховував реальну продуктивність праці. Через це робітники не були зацікавлені у результатах своєї праці і працювали дуже часто не на повну потужність.

За умов державної монополії зникає конкуренція і будь-які механізми ринкового саморегулювання. Торгівля відбувається за фіксованими, встановленими державою цінами. обсяг продукції визначається державними планами. Держава вимагає жорсткого виконання планів, досягнення показників, зафіксованих у плані, для всіх виробників. Для управління і контролю економічних процесів формується командно-адміністративна система, задача якої – встановити планові показники та проконтролювати їх виконання. Безпосередні виробники продукції дуже обмежені у прийнятті економічних рішень. Вони не можуть обирати партнерів. визначати обсяг та ціну продукції.

Але в умовах багатогалузевої економіки дуже часто планові показники не враховували виробничих можливостей економіки, а економічний розвиток у Радянському Союзі був спрямований на виробництво засобів виробництва. не враховуючи інтересів пересічного споживача. Тому на ринку предметів та послуг формується постійний дефіцит товарів та послуг.

Розвинена ринкова економіка формується в той же період, що і планова. Вона поєднує в собі механізми ринкового та планового регулювання, тому іноді її ще називають змішаною економічною системою.

В такій економіці існує приватна власність на засоби виробництва. ускладнена формуванням монополістичних об’єднань у різних галузях економіки. Через значну ступінь монополізації конкуренція в такій економічній системі обмежена, або зникає. А ступінь експлуатації зростає до небаченого рівня. Збідніння населення призводить до кризи надвиробництва. яка не може бути врегульована ринковими механізмами через відсутність конкуренції.

Така економіка потребує державного втручання в економічний процес. Але. на відміну від планової економіки, за розвиненого ринку державне втручання не передбачає перебрати на себе всі важелі управління економікою. За розвиненого ринку метою державного втручання є обмеження монополій та відновлення конкуренції. Таким чином, підтримуючи конкуренцію, держава підтримує роботу механізму ринкового саморегулювання.

Оскільки, способів державного втручання в економіку може бути дуже багато, то виділяють велику кількість моделей розвиненого ринку – американську. британську. італійську, скандинавську. тощо.

Крім розвинених ринкових економік у світі існує велика кількість економічних укладів, що знаходяться у стадії переходу від однієї економічної системи до іншої. Такі економіки називають перехідними. Перехід від однієї економічної системи до іншої може тривати довго – від десятиліття до століть. Економіки пострадянського простору є яскравим прикладом перехідної економічної системи.

Головною характерною рисою таких економік є одночасне співіснування ознак, характерних для старої та нової економічних систем. Наприклад, у сучасній Україні ми спостерігаємо процес розбудови приватного сектору економіки, і при цьому, органи державної влади можуть втручатися в діяльність приватного сектору командними методами, властивими плановій економіці.

Перехідний період характеризується спадом та кризою в процесі виробництва. тому супроводжується загостренням соціально-економічних відносин. По мірі формування нової системи загострення зменшується.

Для перехідного періоду характерна майнова диференціація та виникнення нових класів та соціальних груп, що впливають на політичні та суспільні процеси. По мірі формування нової системи кризові ознаки поступово зникають.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. III.Цілі розвитку особистості
4. III.Цілі розвитку особистості
5. III.Цілі розвитку особистості
6. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
7. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
8. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
9. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
10. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
11. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
12. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.

Переглядів: 961