• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Принципи оподаткування за Вагнером

Джерело: [Андрущенко та ін., 2012, с. 89].

Принципи Вагнера вигідно відрізняються від принципів Сміта тим, що Вагнер поряд з визнанням права на індивідуалістичні мотивації податків відстоював і державницьку позицію. За Вагнером, не можна переходити певну допустиму межу між індивідуальними та національними інтересами в оподаткуванні, він попереджав про згубність повного нехтування другими на користь перших.

Значною мірою Вагнср опирався на вчення «поета фінансової науки Лоренца Штейна (1815-1890), котрий виділив три принци­пи оподаткування: економічний, фінансовий і державно-господарський. Останній означає, що завдяки податкам окремих приватних осіб створюється спільний грошовий фонд для сприяння суспільному розвитку цих же осіб, а також усуваються загрозливі для них небезпеки, від яких не можна позбавитися ніякими особистими зусиллями, ніяким іншим способом, крім втручання державних органів, котрі існують і діють за рахунок податкових платежів.

Під сприянням суспільному розвитку треба розуміти забезпечення людей з боку держави загальнодоступними благами і послугами неринкового походження, призначеними для колективного споживання за принципом: раз дане благо доступне для однієї людини, воно в такій же кількості й якості доступне і всім іншим. До такого роду благ відносяться національна безпека, правопорядок, судочинство, інфраструктура (шляхи сполучення, комунальне господарство, інформаційно-комунікаційні мережі та багато іншого).

Ці погляди знайшли своє продовження у сучасній теорії державних фінансів на основі концепцій суспільного вибору та суспільних благ.

2. Устрій податкової системи

Важливе значення для податкової політики Німеччини мала податкова реформа 1919 року. її основна мета — ліквідація суверенітету земель. Внаслідок її проведення держава одержала всі права на визначення, стягнення та управління податками. Крім введення нових податків (наприклад, на предмети розкоші), були збільшені розміри деяких старих податків (податку з обороту), вводились додаткові податки (з власників великого майна). Змінено чинне законодавство, і замість прибуткового податку в кожній землі був введений єдиний загальноімперський прибутковий податок з максимальною ставкою 60 %.

Надзвичайно важливою для Німеччини була економічна реформа, проведена після Другої світової війни економістом, професором, канцлером Німеччини Л. Ерхардом. Основним її змістом був перехід до ринкових відносин й розподіл повноважень між Федерацією загалом та землями, які до неї входять. Був введений також принцип розподільного ведення державного бюджетного господарства та бюджетів окремих земель залежно від виконання функцій та завдань і покриття відповідних витрат. Крім федерального та земельного керівництва, деякі суспільно-соціальні функції виконували місцеві органи влади, тому податкова політика проводилась таким чином, щоб наповнювати всі три бюджети, тобто один податок міг розподілятися на три або на два бюджети.

Відповідно федеральному устрою держави податкова система Німеччини за ознакою адресного надходження закріплених податків має наступну вертикальну структуру. Статтями 105-108 Розділу X Конституції ФРН передбачено всі види податкових надходжень у федеральний бюджет, бюджети земель і общин (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Податки, закріплені за рівнем надходження

Джерело: [Андрущенко та ін., 2012, с. 91].

Податкова система Німеччини складається з двох груп податків: податків, закріплених за федеральним, земельними, місцевими бюджетами зокрема, і податків, спільнихдля всіх бюджетів. До останніх належать податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток корпорацій, податок на додану вартість (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

Пропорції розподілу загальної суми податкових навантажень (%%)

Джерело: [Андрущенко та ін., 2012, с. 91].

Таблиця 5.3 відображає частки податкових надходжень, закріплених за відповідними бюджетами, а також демонструє пропорції розподілу між трьома рівня бюджетів загальної суми надходжень від спільних податків.

Вказані процентні співвідношення податків періодично змінюються в залежності від економічної кон'юнктури та під впливом боротьби політичних сил навколо централістських і федералістських (децентралізованих) інтересів.

У порівнянні з податковою системою Франції німецька система менш множинна і складна. З 40 податків виділяються декілька найбільш важливих за своїм фіскальним і соціально-економічним значенням.

3. Федеральні податки

У Німеччині існує податок на доходи фізичних осіб двох типів: податок на заробітну плату (Lohnsteuere) і податок на інші доходи (Еіnkommenssteuer). Різниця між ними полягає в способі стягнення. Податок на зарплату збирають по місцю роботи, зайнятості («біля джерела»), суму податку перераховує фіску роботодавець (податковий агент). Податок на інші доходи (рента, індивідуальна трудова діяльність, продаж майна, пенсії та ін.) покладається безпосередньо на платника. У платників є право зменшувати оподатковуваний доход рентного походження на суму процентів по позиках, призначених для поліпшення нерухомості (страхування, ремонт та ін.). Установлено наступну шкалу ставок (табл. 5.4).

Таблиця 5.4

Шкала ставок податку на доходи фізичних осіб (2010 р.)

Джерело: [Андрущенко та ін., 2012, с. 92].

Резиденти сплачують податок на доходи як німецького, так і зарубіжного походження, нерезиденти – лише на доходи, одержані в Німеччині.

(Solidaritätszuschlag), або надбавку солідарності запроваджено в 1995 р. з метою мобілізації ресурсів для фінансування розвитку східнонімецьких земель (колишньої Німецької Демократичної Республіки).

За давньою традицією платники розмежовані на 6 класів (категорій) за ознаками соціального, громадянського і сімейного стану.

1) неодружені працівники без дітей;

2) неодружені, розлучені або овдовілі громадяни, які мають на утриманні дітей;

3) подружжя, якщо працює тільки один член сім'ї;

4) обидва члени сім'ї працюють, однак оподаткування роздільне;

5) працюють обидва члени сім'ї, але один із них може бути віднесений до третього класу;

6) працівники, які працюють у кількох місцях.

В ретроспективному плані подібна диференціація наслідує класовий податок, що існував у XIX ст., котрий розмежовував платників за ознаками майнового стану, роду занять, суспільним статусом. Від загальної суми сплачуваних податків певним суспільним класом залежала кількісна квота депутатських місць. У результаті в парламенті домінували представники імущих класів.

Соціальну щедрість німецької держави характеризує розгалужена система податкових кредитів, пільг і знижок з оподатковуваного доходу (табл. 5.5).

Річну суму пільги на утримання дітей підвищено з 1824 євро у 2008 р. до 7008 євро в 2010 р. Зростання майже в 4 рази говорить про стурбованість уряду демографічною ситуацією в країні.

Таблиця 5.5

Шкала ставок податку на доходи фізичних осіб (2010 р.)

Джерело: [Андрущенко та ін., 2012, с. 94].

З податком на доходи фізичних осіб асоційований церковний податок (Kirchensteuer), який надходить релігійним організаціям. Його нараховують на базі даних про податок на доходи фізичних осіб у розмірі 8-9% від величини останнього. Адмініструють церковний податок державні фіскальні органи.

Ставка податку на прибуток корпорацій (Кörperschaftsteuer) – 15% плюс податок солідарності (5,5%), плюс муніципальна бізнесова надбавка, ставка якої визначається на місцях. У результаті ефективна норма оподаткування німецьких підприємств сягає 30-33% При цьому на суму бізнесової податкової надбавки зменшують суму оподатковуваного прибутку корпорації.

Прибуток розраховується як різниця між усіма доходами та витратами (включаючи податок на додану вартість). Також відраховується зменшена вартість виробленої продукції та її запаси. При сплаті цього податку визначають розподілений та нерозподілений прибуток. За нерозподіленим прибутком ставка оподаткування становить 50 % (а в деяких випадках навіть 57,5 % ), за розподіленим — 36 %. Але з урахуванням того, що Німеччина є членом Євросоюзу, ставка корпоративного податку встановлюється в межах 30-40 %.

Досить цікаво, що компанія, котра здійснює бізнес у декількох містах, направляє надходження від надбавки в різні міста і пропорційно кількості працюючих з даних поселень. Аби подібний порядок завести в Україні, то надходження податку з прибутку київської фірми, на якій працюють мешканці, скажімо, Броварів, Ірпеня та Борисполя, частково розподілялися б між бюджетами названих міст. Що, до речі, було б доцільно і справедливо.

При певних умовах материнська компанія вправі подати консолідовану податкову декларацію з дочірніми компаніями і так чином зменшити оподатковуваний прибуток на суму збитків дочірніх компаній. Дозволено зменшувати прибуток на 30% суми процентів по одержаних кредитах. Аби не допустити, щоб договірні внутрішні ціни між асоційованими компаніями призвели до ухилення від податків, фіскальні органи контролюють відповідність трансфертних цін рівню ринкових цін. Загалом ці та інші послаблення передбачені з метою забезпечення ліквідності компанії щодо податкових платежів.

У Німеччині діє метод рівномірного (лінійного) нарахування амортизації але при досить поблажливих термінах експлуатації активів. Наприклад, на комп'ютери – три роки, на автомобілі – шість років, на машини та устаткування – 10-17 років, що по суті рівнозначно прискореній амортизації з відповідним ефектом для модернізації виробничих активів за рахунок недоплати податків.

Податок на приріст ринкової вартості капіталу (Каріtalertragssteuer), інакше – податок на капітал, доповнює оподаткування доходів і прибутків. Нерідко приріст вартості активів (нерухомого майна) мас кон'юнктурний, спекулятивний, незаслужений характер, тобто не залежить від зусиль власника активів. Режим оподаткування для фізичних осіб варіює у залежності від обставин – або за звичайною прогресивною шкалою згідно з табл. 5.4, або за плоскою ставкою – 25%; ставка для юридичних осіб – 15%.

Оскільки німецькомовний аналог назви «податок на додану вартість»(Mehrweststeuer) не прижився, ПДВ у Німеччині функ­ціонує під історичною назвою Umsatzsteuer (податок з обороту), хоча за своєю конструкцією він є справжнім ПДВ прийнятого в Євросоюзі типу. Нагадаємо, що Німеччина – батьківщина універсального акцизу (Umsatzsteuer), запровадженого в 1916 р. за проектом і з ініціативи Ричарда Мюллер-Фульда (Мüller-Fulda, 1851-1931). У сучасників даний податок «викликав багато пересудів», його майбутнє ставили під сумнів: «Невідомо, яка буде його доля». Як виявилося, доля склалася цілком успішно, з часом податок даного типу набув світового визнання.

ПДВ поширюється на товари і послуги німецького виробництва, а також на імпорт у країну, на експортні операції установлено нульову ставку. Стандартна ставка ПДВ 19%, за пільговою ставкою 7% оподатковуються продукти харчування; послуги громадського транспорту; товари ремісничого виробництва; книги, журнали, газети. Звільнено від ПДВ банківські послуги (надання позик та ін.); медичні, освітні, культурні послуги; виручка від здачі в оренду нерухомості; послуги, безплатно надані на громадських засадах.

Питома вага його в дохідній частині бюджету становить 28 %.

У 1884 р. саме Німеччина вперше в європейській історії провадила систему соціального страхування. За сучасним законодавством працюючі за наймом порівну з роботодавцями сплачують внески у відповідні фонди. Платежі здійснюються на основі оподатковуваного доходу (до сплати податків за мінусом знижок і пільг) з 1 січня 2010 р. за такими нормами (табл. 5.6).

Таблиця 5.6

Внески у фонди соціального страхування

Джерело: [Андрущенко та ін., 2012, с. 96].

Загалом цільові податки, які вносять у соціальні фонди працівники і роботодавці разом і порівну, складають 40% оподатковуваного доходу, що порівняно з величиною нарахувань на фонд оплати праці в Україні (37%). Окрім того німецькі роботодавці мають робити внески у фонд страхування від нещасних випадків і фонд підтримки материнства.

Доходи від усіх акцизів, за винятком акцизу на пиво (Biersteuer), надходять у федеральний бюджет, Biersteuer – у бюджети земель. Найбільш важливі податки даної групи – акцизи на нафтопродукти(Mintralölsteuer) – пристосовано шляхом диференціації ставок для реалізації екологічної та ресурсозберігаючої політики. На деякі сорти бензину акциз сягає 654 євро на тонну. В сукупності акцизи на моторні види палива забезпечують близько 10% податкових надходжень у федеральний бюджет.

Струм, одержаний за рахунок енергії води, сонячної, вітрової, геотермальної енергії, а також з біомаси акцизом на електроенергію (Stromsteuer) з екологічних міркувань не оподатковується.

Понад 2% загальних податкових надходжень забезпечує акциз на тютюнові вироби (Tabaksteuer). У середньому тютюновий акциз сягає 57% від ціни виробів. У ході гармонізації податкової політики Євросоюзу намічено підняти частку податку до 63% від ціни, оскільки визнано, що високі податки – найбільш ефективний спосіб обмеження паління тютюну. Акцизи також установлено на: спиртні напої (Branntsteuer), ігристі вина (Schaumweinsteuer), кофе (Kaffeesteuer), чай (Teesteuer). Імпортні споживчі товари, ввезені з третіх країн (не членів Євросоюзу), підлягають непрямому оподаткуванню нарівні з товарами німецького виробництва.

У 2010 р. ставка податку на спирт у межах державної фіскальної монополії на виробництво спирту складає 1303 євро на гектолітр (100 л).

Значення дорожнього податку (Маиt-Steuer) обумовлене колосальним розвитком вантажних перевезень автотранспортом, у тому числі іноземним. Податок виконує двоєдине призначення: приносить дохід і обмежує шкідливі викиди в ролі екоподатку. Так, з 1 січня 2009 р. ставка дорожнього податку для чотиривісних і більше вантажних автомобілів і трейлерів з двигуном екологічного стандарту Euro 2 складає 28,8 євроцентів за кілометр пробігу, а для Euro 5 – вдвічі менше (15,5 центів). Маиt-Steuer складний в адмініструванні і «високотехнологічний» податок, оскільки для контролю за пересуванням машин використовує супутникову навігаційну систему «Галілей».

Мито(Zölle). Основним законодавчим документом для сплати мита в ФРН є митний закон. Згідно з чинним законом мито поділяється на три види:

• вартісне — нараховується у відсотках від вартості товару;

• специфічне — у твердих ставках на певну кількість товару;

• змішане — поєднує елементи вартісного і специфічного мита. У ФРН діє багато ставок.

1. Автономні ставки встановлюються на товари, які ввозяться до ФРН з країн, з якими немає угод про встановлення преференційних ставок або які не є членами Євросоюзу.

2. Референційні – встановлюються на товари з країн, з якими є угоди про зниження тарифів або на які ці угоди поширюються.

3. Контингентні ставки діють на контингентні товари і передбачають знижені розміри мита.

4. Зрівняльне мито визначається комісією Євросоюзу на прохання уряду Німеччини (діє в особливо складних економічних умовах).

5. Антидемпінгові ставки застосовуються комісією Європейського Союзу при одержанні товарів з країн, які порушують антидемпінгове законодавство.

При розрахунку мита ставка встановлюється:

• до конкретної вартості партії товару, що завозиться;

• у твердій сумі від кількості товару.

Крім того, при розрахунку до уваги беруться вартість фрахту, страхування до кордону. Імпортер також має сплатити споживчий податок за монопольний виріб.

На рубежі ХІХ-ХХ століть питома вага мита в доходах державного бюджету складала близько 30%. У сучасній Німеччині надходження мита у федеральний бюджет не перевищує 1% загальної суми податкових платежів, оскільки між країнами Євросоюзу – основними зовнішньоторговими партнерами Німеччини – встановлено режим «митного роззброєння».

Читайте також:

1. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
2. Алгоритм планування податкових платежів. Вибір оптимального варіанту оподаткування та сплати податків.
3. Антикорупційні принципи
4. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
5. Б/. Принципи виборчого права.
6. База оподаткування
7. База оподаткування
8. База оподаткування
9. База оподаткування
10. База оподаткування
11. База оподаткування
12. База оподаткування

Переглядів: 1201