• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості інвестиційних ресурсів та їх формування

Інвестиційні ресурси підприємства

Імітаційна модель інвестиційної стратегії

Імітаційна модель інвестиційної стратегії може базуватися на незаповненому динамічному ринку, що фірма — технологічний лідер або не може зайняти цілком. Характерними рисами такий стратегії є зосередження зусиль і фінансів фірми переважно на виробничих капітальних вкладеннях (матеріальної частини інвестиційного циклу), швидкому їхньому освоєнні, ефективному маркетингу.

При цьому зникає інноваційний ризик, зводиться до мінімуму технологічний ризик, знижуються комерційний і фінансовий ризики. Цим обумовлена широта поширення імітаційної моделі інвестицій у світовій практиці.

Ефективне використання саме цієї стратегії було однією з основних умов виникнення так називаного „японського економічного чуда” у 60—70-і рр. Для японських фірм у той період були характерні активна адаптація чужих досягнень, лідерство на стадії освоєння й експансія у вузьких сегментах, яки швидко ростуть ринків шляхом цінової конкуренції, забезпечуваною економією на масштабах. Технологічний рівень, що сформувався в ці десятиліття, японської промисловості став основою того, що в 1980-і рр. Японія стала не тільки світовим технологічним лідером, але й інноваційним лідером у багатьох високотехнологічних галузях, зокрема, займаючи перше місце у світі по кількості патентів в автомобілебудуванні Протилежний приклад використання імітаційної стратегії — вітчизняна промисловість у 60—80-і рр. Спізніле (з відставанням у 10—15 і більш років) упровадження запозичених інновацій, повільне здійснення капітальних вкладень приводили не тільки до прогресуючого відставанню від технологічних лідерів, але і до зниження поточної ефективності виробництва. Зокрема, у чорній металургії СРСР абсолютна ефективність капітальних вкладень із середини 1960-х по 1980-і рр. знизилася майже втроє (з 0,160 до 0,056), а терміни їхньої окупності відповідно підвищилися з 6,3 до 18 років. Крапкові закупівлі закордонних чи технологій об'єктів у цих умовах лише сповільнювали наростаюче технологічне відставання, не стаючи базою для інноваційного ривка.

Під інвестиційними ресурсами розуміється капітал у матеріалізованій формі та втілений у засобах виробництва та капітал не матеріалізований, але той, що вкладається у засоби виробництва - в інвестиціях.

Усі напрями та форми інвестиційної діяльності компанії (фірми) здійснюються за рахунок інвестиційних ресурсів, які формуються нею та складаються з усіх активів і всіх видів коштів, що залучаються для здійснення вкладень в об’єкти інвестування.

Стратегія формування інвестиційних ресурсів є важливим складовим елементом не тільки інвестиційної, але й фінансової стратегії компанії (фірми). Розробка такої стратегії покликана забезпечити стабільну інвестиційну діяльність у передбачених обсягах, найбільш ефективне використання власних фінансових ресурсів, призначених для цих цілей, а також фінансову стійкість компанії (фірми) в довгостроковій перспективі.

Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів здійснюється за такими етапами:

1) визначення потреби в загальному обсязі інвестиційних ресурсів;

2) вивчення можливості формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел;ї

3) визначення методів фінансування окремих інвестиційних програм та проектів;

4) оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів.

Усі джерела формування інвестиційних ресурсів поділяються на три основні групи: власні, позикові, залучені.

До складу власних джерел належить:

- часина чистого прибутку, націлювана на виробничий розвиток; о амортизаційні відрахування;

- страхова сума відшкодування збитків, викликаних втратою майна;

- раніше здійснені довгострокові фінансові вкладення, строк погашення яких минає в поточному періоді;

- реінвестована шляхом продажу частина основних фондів;

- іммобілізована в інвестиції частина надмірних оборотних активів.

До складу позикових джерел входять:

- довгострокові кредити банків та інших кредитних інститутів;

- емісії облігацій компанії;

- цільовий державний кредит, спрямований на конкретний вид інвестування;

- податковий інвестиційний кредит;

- інвестиційний лізинг (довгострокова форма оренди машин та обладнання)

- інвестиційний лізинг та селенг (передача власникам прав на використання їх майна за визначену плату).

До складу залучених джерел належать:

- емісія акцій компанії;

- емісія інвестиційних сертифікатів (інвестиційних фондів та компаній);

- внесок сторонніх вітчизняних та зарубіжних інвесторів до уставного фонду;

безоплатно надані державними органами та комерційними структурами кошти на цільове інвестування.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
3. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
4. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
5. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
6. Аграрне виробництво і його особливості
7. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
8. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
9. Алгоритм формування комплексу маркетингових комунікацій
10. Алгоритм формування потенціалу Ф2
11. Алгоритм формування статутного фонду банку
12. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу

Переглядів: 899