Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Національний банк України — центральний банк держави

Тема 2

1. Правовий статус Національного банку України.

2. Функції та повноваження НБУ.

3. Грошово-кредитна політика НБУ.

4. Операції НБУ.

5. Керівні органи НБУ.

6. Нагляд НБУ за діяльністю банків.

1.Національний банк України було створено в 1991 р. відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Конституцією України встановлено, що призначення на посаду та звільнення з посади Голови НБУ відносяться до відома Верховної Ради України за поданням Президента України. Крім того, у ст. 100 Конституції України зазначається, що Рада Національного банку розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

На законодавчому рівні правове положення Національного банку регулюється спеціальним Законом — «Про Національний банк України» від 20.05.99 р.

На рівні відомчого правового регулювання Національний банк прийняв ряд нормативних актів, якими було закріплено правове положення окремих підрозділів та служб самого банку: департаментів, територіальних управлінь, розрахунково-касових центрів, державної скарбниці тощо.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України», він є центральним банком нашої країни, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, вище­названим законом та іншими законами України.

Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю. Його розмір становить 10 мільйонів гривень, але він може бути змінений за рішенням Ради Національного банку. Джерелом формування статутного капіталу НБУ є доходи його кошторису, а при необхідності — Державний бюджет України. Джерелом формування майна НБУ є статутний фонд на момент створення банку та доходи від банківської діяльності, які утворюються за рахунок отримання відсотків за надання кредитів, операцій з банками та клієнтами, з цінними паперами, продажу валюти та ін.

Національний банк є економічно самостійним органом, юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.

Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а вони, в свою чергу, не відповідають за зобов'язаннями НБУ, крім випадків, коли органи державної влади добровільно беруть на себе такі зобов'язання. НБУ також не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а вони не відповідають за зобов'язаннями Національного банку. Національний банк може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також представництва за її межами, (ст.4).

Слід зазначити, що правовий статус Національного банку має свої особливості. З одного боку, він є юридичною особою і може укладати певні цивільно-правові угоди з комерційними банками та державою. З іншого боку, йому надано широкі владні повноваження щодо управління грошово-кре­дитною системою України

Здійснення Національним банком господарської діяльності та виконання ним одночасно адміністративно-контрольних повноважень не відбуваються незалежно одне від одного. Укладаючи цивільно-правові угоди з комерційними банками з метою реалізації свого господарського інтересу, НБУ насамперед цілеспрямовано впливає на розвиток системи кредитних установ та визначає кредитну політику в державі. Умови, згідно з якими укладаються такі угоди, визначаються Національним банком у рамках загальної державної грошово-кредитної політики. По суті, управління грошово-кредитною системою України Національний банк здійснює двома способами: по-перше — за допомогою владних приписів, по-друге — економічними методами, тобто шляхом укладання різноманітних угод з комерційними банками, іншими організаціями.

До системи НБУ входять - центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, банківські навчальні заклади, (ст. 22). Для інкасації та охорони цінностей та обєктів НБУ має відомчу охорону, озброєну бойовою вогнепальною зброєю.

Відповідно до ст. 23, територіальні управління НБУ не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, діють від імені НБУ в межах отриманих від нього повноважень. їх функції і завдання визначаються Положенням, що затверджується Правлінням НБУ.

Згідно ст. 51 - 54 ЗУ та ст. 85 Конституції України, НБУ підзвітний Президенту та ВРУ в межах їх конституційних повноважень. Це означає, що: 1) Голова НБУ призначається на посаду та звільняється з посади Верховною РадоюУкраїни за поданням Президента; 2) Президент України призначає та звільняє половину складу Ради НБУ, а половину призначає і звільняє ВРУ; 3) Голова НБУ доповідає перед ВРУ за діяльність НБУ; 4) надає Президенту та ВРУ двічі на рік інформацію про стан грошово-кредитного ринку в державі.

НБУ та КМУ проводять взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики, розробки загально-державної програми економічного та соціального

 

розвитку. НБУ підтримує економічну політику КМУ, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці України. Голова НБУ, або за його дорученням заступник голови можуть брати участь у засіданні КМУ з правом дорадчого голосу, а члени КМУ можуть брати участь у засіданнях Правління НБУ з правом дорадчого голосу.

Національному банку забороняється надавати прямі кредити на фінансування витрат Державного бюджету України.

Згідно ст. 59 ЗУ не допускається втручання органів законодавчої та виконавчої влади або їх посадових осіб у виконання функцій і повноважень Ради НБУ чи правління НБУ.

НБУ контролює діяльність своїх структурних підрозділів шляхом проведення внутрішнього аудиту, який здійснюється ревізійним управлінням НБУ, безпосередньо підпорядкованим Голові Нацбанку. Комплексні перевірки господарсько-фінансової діяльності структурних підрозділів проводяться не рідше одного разу на рік. (ст. 69)

Рада НБУ не пізніше 1 листопада звітного року приймає рішення про аудит НБУ і визначає аудиторську фірму, яка має відповідний досвід роботи, для перевірки річного звіту і подання аудиторського висновку. НБУ зобов"язаний надавати звітність та всю необхідну інформацію для проведення перевірки.

Фінансову перевірку руху коштів Державного бюджету та аналіз їх використання здійснює Рахункова палата ВРУ.(ст.70).

2.Банківська система України побудована у відповідності з дворівневим принципом організації. Національний банк є банком першого рівня і виконує традиційні функції, які є характерними для центрального банку будь-якої держави.

Відповідно до ст. 99 Конституції України та ст.6 ЗУ основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання цієї функції НБУ сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також цінової стабільності у межах своїх повноважень.

Відповідно до ст. 7 Закону «Про Національний банк України» НБУ виконує такі функції:

1) визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організовує її обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування;

4) встановлює для банків та інших фінансово-кредитних установ правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово- кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками та іншими фінансово-кредитними установами;

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних систем, автоматизації банківсько] діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківське регулювання та нагляд;

9) веде Реєстр банків, їх філій та представництв, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

10) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

11) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

12) здійснює відповідно до визначених декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими фінансово-кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями;

13) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

14) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

15) організовує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

16) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

17) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

18) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

З. Для забезпечення своєї мети Національний банк відповідно до Програми діяльності Уряду та бюджетної резолюції, затвердженої Постанови ВРУ, розробляє основні напрямки державної грошово-кредитної політики, які спрямовані на стримання рівня інфляції, забезпечення стабільності національної валюти та ефективне функціонування банківської системи.

До основних напрямків державної грошово-кредитної політики відносяться:

1) аналіз та прогноз економічної кон'юнктури, яка склалася у державі;

2) обгрунтування обсягу грошової маси, що знаходиться в обігу на початок і кінець року;

3) методи грошово-кредитного регулювання;

4) шляхи регулювання рівня облікової та процентної ставок банківських та інших фінансово-кредитних установ;

5) засади валютної політики;

6) заходи щодо забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці та стійкості її. курсу стосовно іноземних валют.

Згідно ст. 24 Основні засади грошово-кредитної політики, яку визначає та проводить Національний банк, грунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрах економічного та соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту Державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через такі чинники: (ст.25)

1) визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ;

2) процентна політика;

3) фінансування комерційних банків;

4) управління золотовалютними резервами;

5) операції з цінними паперами;

6) регулювання імпорту та експорту капіталу.

Національний банк встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштів, при цьому:

а) для банків та інших фінансово-кредитних установ встановлюється єдиний розмір обов'язкових резервів в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів в національній та іноземній валюті;

б) для різних видів зобов'язань можуть встановлюватися різні норми обов'язкових резервів;

в) рішення про підвищення норм резерву набирає чинності не раніше ніж через десять днів після його опублікування.

Слід зазначити, що Національному банку забороняється надавати кредити Уряду для фінансування дефіциту Державного бюджету, купувати державні цінні папери при їх первинному розміщенні, крім випадків, коли це передбачається законодавчими актами, які стосуються Державного бюджету України.

Як один із механізмів регулювання грошово-кредитного ринку Національний банк використовує облікову ставку за кредити, розмір якої

 

визначається залежно від рівня інфляції, попиту і пропозиції на кредит на кредитних аукціонах та міжбанківському ринку. Розмір облікової ставки розглядається Правлінням Національного банку щомісячно.

Згідно ст. 28 ЗУ, Національний банк забезпечує управління золотовалют­ними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі- продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні.

Відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність та систему валютного регулювання і валютного контролю НБУ регулює імпорт та експорт капіталу.

Національний банк здійснює обслуговування коштів Державного бюджету України, умови і порядок якого визначаються договором між Національним банком та Державним казначейством України.

В сфері управління готівковим грошовим обігом Національний банк має широкі повноваження, які регулюються ст. 33 ЗУ, щодо його організації. Для забезпечення грошового обігу, він здійснює такі заходи:

1) виготовлення та зберігання банкнот і монет;

2) створення резервних фондів банкнот і монет;

3) встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків;

4) встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;

5) встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки;

6) визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансово-кредитних установ, підприємств і організацій;

7) визначення вимог стосовно технічного стану і організації охорони приміщень банківських установ.

Національному банку належить, згідно ст.34, виключне право введення в обіг (емісія) гривні та розмінної монети, організація їх обігу, а також вилучення з обігу.

Емісійні операції Національного банку є формою реалізації його монопольного права на випуск грошей в обіг. Вони є складовим елементом системи регулювання готівково-грошового обороту, який має два основних рівня організації:

1) регламентація касових операцій банків;

2) регламентація касових операцій господарюючих суб'єктів.

З метою забезпечення оперативного вирішення питань, пов'язаних зі здійсненням емісії готівкових грошей, у всіх регіональних управліннях НБУ організовані резервні фонди Національного банку, де зберігаються залишки національних грошових знаків, які знаходяться поза обігом. Резервні фонди утворюються також і при деяких філіях комерційних банків — в минулому відділень спеціалізованих державних банках.

Коштами, які знаходяться в резервних фондах, розпоряджаються Правлін­ня, Кримське республіканське та обласні управління НБУ .Тільки з їх дозволу грошові знаки можуть бути переміщені з резервних фондів в оборотну касу (або операційну касу філій банків, при яких не відкриті резервні фонди). Саме ця операція — випуск готівкових грошей в обіг — І є емісією. Переміщення грошових знаків з оборотної каси в резервні фонди обумовлює вилучення грошей з обігу.

Правління Національного банку затверджує ліміт оборотних (операційних) кас управлінням НБУ в Автономній Республіці Крим, областях і м. Києві, в цілому по країні, області, місту, розрахунково-касовому центру Національного банку. В межах цих лімітів начальники управлінь НБУ вста­новлюють ліміти оборотних і операційних кас, розміщених на території філій комерційних банків. При цьому враховуються:

— об'єм касових оборотів установ банків;

— наявність при установах комерційних банків резервних фондів;

— умови перевезення готівки між установами банків тощо.

Установи комерційних банків, в яких фактичні залишки грошей в оборотній (операційній) касі на кінець операційного дня перевищують встановлений ліміт, зобов'язані вилучити понадлімітний залишок з каси та перемістити відповідну суму грошових знаків в резервні фонди. Установи банків, в яких немає резервних фондів, зобов'язані вести облік понадлімітного залишку на окремому балансовому рахунку і зберігати відповідну суму грошових знаків окремо від грошей, які знаходяться в операційній касі.

Про вилучення грошей з обігу в той же день інформуються управління Національного банку. На суму грошей, вилучених з обігу, кошти зараховуються на кореспондентський рахунок філії комерційного банку. Під час видачі готівкових грошей комерційному банку Національний банк списує відповідну суму з його кореспондентського рахунку.

Емісія готівкових грошей здійснюється в формі підкріплення операційних (оборотних) кас установ комерційних банків. Дозвіл на здійснення емісії надає особа, уповноважена розпоряджатися резервними фондами. Цей дозвіл оформляється у вигляді емісійних телеграм, зміст яких відповідним чином кодується (об'єм готівково-грошової емісії належить до інформації, яка не підлягає розголошенню). Дозвіл надає право на переміщення певної суми грошових знаків з резервних фондів в оборотну касу або на використання понадлімітного залишку грошей, які зберігаються в установі банку. При відсутності необхідної суми понадлімітних залишків або недостатності коштів в резервних фондах установи банків отримують підкріплення з оборотних кас управлінь НБУ. Понадлімітні залишки грошей, які перевищують внутрішньо- місячну потребу в додаткових касових ресурсах, вивозяться апаратом інкасації Національного банку.

Для забезпечення схоронності грошей до касового вузла банку та грошового сховища висуваються відповідні технічні та організаційні вимоги. Цій меті служать:

1) процедура відкриття та закриття грошового сховища, яка спільно здійснюється матеріально відповідальними особами банку — керівником банківської установи, завідуючим касою, а також головним бухгалтером;

2) процедура переміщення грошових знаків між сховищем та робочими місцями касирів;

3) правила перерахунку грошей, формування корінців та пачок грошових знаків;

4) взаємозв'язок операцій по обліку, прийому та видачі готівки;

5) оформлення матеріальної відповідальності та нагляд за роботою касирів;

6) порядок оформлення звітів касирів, каси, відображення касових операцій в щоденному балансі банку;

7) проведення ревізії каси.

Для забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України Національний банк має золотовалютний резерв, що складається з таких активів; банківське золото; спеціальні права запозичення; резервна позиція в МВФ; іноземна валюта у вигляді банкнот та монет або кошти на рахунках за кордоном; цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті; будь-які інші міжнародне визнані резервні активи за умови забезпечення їх надійності та ліквідності.

НБУ є єдиним зберігачем державного золотовалютного запасу,дорогоцінних металів, каменів та інших коштовностей, що належать державі, (ст.49).

Згідно ст.44 ЗУ до компетенції НБУ у сфері валютного регулювання та контролю належать:

• Видання нормативно-правових актів,

• Видача та відкликання ліцензій,

• Здійснення перевірок за діяльністю банків , юридичних та фізичних осіб, які отримали ліцензію, в частині дотримання ними валютного законодавства,

• Застосування мір відповідальності за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.

Використання золотовалютного резерву здійснюється Національним банком на такі цілі:

а) продаж валюти на фінансових ринках для проведення грошово- кредитної політики, включаючи політику обмінного курсу;

б) витрати по операціях з іноземною валютою, монетарними металами, а також іншими міжнародне визнаними резервними активами.

Не допускається використання золотовалютного резерву для надання кредитів і гарантій та інших зобов'язань резидентам і нерезидентам України.

Поповнення золотовалютних резервів проводиться НБУ шляхом купівлі монетарного золота та іноземної валюти, отримання доходів від операцій з іноземною валютою та банківськими металами, залучення валютних коштів від міжнародних фінансових організацій.

Національний банк забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків через свої установи, дає дозвіл на проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини банків та через їх власні розрахункові системи.(ст.40)

В галузі регулювання бухгалтерського обліку НБУ встановлює обов'язкові для банків та інших фінансово-кредитних установ стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку та звітності, що повинні відповідати вимогам законодавства України.(ст.41)

4.Для забезпечення виконання покладених на нього завдань та функцій Національний банк, відповідно до ст. 42 Закону «Про Національний банк України», здійснює такі операції:

1) надає кредити комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком;

2) здійснює дисконтні операції з векселями і чеками в порядку, визначеному Національним банком;

3) купує та продає на вторинному ринку цінні папери у порядку, передбаченому законодавством України;

4) відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках і веде рахунки банків-кореспондентів;

5) купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання:

6) зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінне каміння та інші коштовності, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування;

7) розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки, уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконує операції з золотовалютними резервами України з банками, рейтинг яких за класифікацією міжнародних рейтингових агентств відповідає вимогам до першокласних банків не нижче категорії А;

8) приймає на зберігання та в управління державні цінні папери та інші цінності;

9) видає гарантії та поруки, відповідно до положення, затвердженого

Радою Національного банку;

10) веде рахунок Державного казначейства України без оплати і

нарахування відсотків;

11) виконує операції по обслуговуванню державного боргу, пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними;

12) веде особисті рахунки працівників Національного банку;

13) веде рахунки міжнародних організацій;

14) здійснює безспірне стягнення коштів з рахунків своїх клієнтів відповідно до законодавства України за рішенням

суду.

Національний банк має право здійснювати й інші операції, необхідні для забезпечення виконання своїх функцій.

Згідно з вищеназваним законом НБУ має право брати участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів, учасниками яких є Україна, а також відповідно до угод між ним та центральними іноземними банками.

5.Національний банк України не є незалежною установою, він підзвітний Президентові України та Верховній Раді України.

Вищими керівними органами НБУ є Рада Національного банку України, та Правління НБУ.

Згідно ст.10 ЗУ до складу Ради НБУ входять 14 осіб, сім членів Ради, призначені Президентом України та сім осіб, призначених ВРУ.кандидатури членів Ради НБУ від ВРУ обговорюються на відкритому засіданні профільного комітету ВРУ, який вносить свої рекомендації Верховній Раді.

Членом Ради НБУ може бути громадяни України з вищою економічною фінансовою освітою або науковий ступінь в цих галузях і має досвід постійної роботи в органах законодавчої влади або на керівних посадах центральної виконавчої влади чи банківської установи.

Строк повноважень членів Ради НБУ — сім років, крім Голови Нацбанк, який входить до складу Ради НБУ на строк здійснення ним повноважень за посадою. Чергове призначення здійснюється не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку повноважень попередньо призначених.

Припинення повноважень членів Ради НБУ відбувається в разі закінчення строку їх повноважень, з власного бажання, припинення їх громадянства у зв"язку з виїздом за кордон, набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні кримінального злочину, смерті. В таких випадках допускається призначення нового члена Ради Нацбанку.

Повноваження призначеного складу достроково припиняються в разі оголошення їй недовіри Президентом України або Верховною Радою. В такому разі кожна сторона звільняє своїх працівників і призначає новий склад.

Звільняти члені Ради Нацбанку можна не раніше, ніж через один рік після призначення.

Засідання Ради НБУ проводяться не рідше одного разу на квартал, при наполяганні не менше третини від загальної кількості членів Ради або за вимогою Голови НБУ скликаються позачергові засідання.

Засідання є правомочним за наявності не менше 10 членів Ради, його проводить Голова Ради або його заступник. Рішення приймаються більшістю голосів.

Голова Ради НБУ та його заступник,який заміщає Голову в разі його відсутності, обираються Радою НБУ строком на три роки.

Повноваження Голови Ради Національного банку:

1) організовує засідання Ради Національного банку і головує на засіданнях;

2) скликає позачергові засідання за своєю власною її ініціативою або за наполяганням не менше однієї третини і загальної кількості членів Ради Національного банку;

3) здійснює інші повноваження і функції відповідно до рішень Ради Національного банку.

Звільнення Голови Ради Національного банку або його заступника протягом строку їхніх повноважень здійснюється в таких випадках:

1) у зв'язку із закінченням строку їхніх повноважень: -

2) за власним бажанням, за умови подання письмової заяви

3) у разі систематичного невиконання своїх обов'язків ї станом здоров'я протягом чотирьох місяців.

У разі припинення повноважень Голови Ради Національного банку або його заступника вибори на цю посаду здійснюються у порядку, передбаченому законом.

Матеріали засідань Ради Національного банку оформляються у вигляді протоколів та рішень і підписуються головуючим на засіданні.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Національний банк України» Рада Національного банку має такі повноваження:

1) розробляє та вносить для інформування до 15 вересня на розгляд Верховної Ради України Основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за їх виконанням;

2) здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї;

3) вносить рекомендації Правлінню Національного банку в межах розроблених Основних засад грошово-кредитної політики стосовно:

— методів та форм прогнозування макропоказників економічного і соціального розвитку України, а також грошово-кредитної політики;

— окремих заходів монетарного та регулятивного характеру та їх впливу на економічний та соціальний розвиток України;

— політики курсоутворення та валютного регулювання;

— розвитку банківської системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяльності;

— вдосконалення платіжної системи;

4) затверджує кошторис доходів та витрат Національного банку та подає Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України до 1 вересня поточного року прогнозовані відомості про сальдо кошторису для включення до проекту Державного бюджету України на наступний рік;

5) встановлює форми оплати праці працівників Національного банку відповідно до законодавства України;

6) приймає рішення про зміну розміру статутного капіталу Національного банку;

7) визначає аудиторську компанію для проведення аудиторської перевірки Національного банку, розглядає аудиторський висновок та затверджує бухгалтерський баланс Національного банку, публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації щорічний баланс Національного банку;

8) погоджує щорічно до 1 липня звіт про виконання кошторису Національного банку та розподіл прибутку за звітний бюджетний рік;

9) затверджує регламент Ради Національного банку;

10) має право застосування відкладального вето щодо окремих рішень Правління Національного банку з питань, віднесених до її компетенції;

11) затверджує рішення Правління Національного банку про участь у міжнародних фінансових організаціях, у капіталі банків та інших фінансово- кредитних установ;

12) затверджує зовнішньоекономічні договори та інші угоди, якщо відповідальність за останніми перевищує статутний капітал Національного банку;

13) за поданням Голови Національного банку дає згоду на призначення на посади та звільнення з посад членів Правління Національного банку:

14) вносить рекомендації Кабінету Міністрів України стосовно впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово- кредитної сфери України.

Закон «Про Національний банк України» чітко визначає (ст. 9), що Рада Національного банку не може надавати рекомендації щодо доцільності призначення на посади чи звільнення з посад Голови Національного банку, членів Правління НБУ або давати персональну оцінку діяльності окремих посадових осіб Національного банку, крім випадків, визначених у пп. 2 і З зазначеної статті закону.

Членам Ради Національного банку забороняється розголошувати державну, банківську або службову таємницю, про яку вони довідались під час здійсненням своїх повноважень відповідно до регламенту.

Правління НБУ забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики та здійснює управління діяльністю НБУ.

Відповідно до закону (ст.15) Правління Національного банку має такі повноваження:

1) приймає рішення:

— щодо економічних засобів та монетарних методів, необхідних для реалізації Основних засад грошово-кредитної політики відповідно до прийнятих рішень Ради Національного банку з цих питань та необхідності забезпечення стабільності і купівельної спроможності національної валюти;

— про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет;

—про зміну процентних ставок Національного банку;

—про встановлення економічних нормативів для банків та інших фінансово-кредитних установ;

— про розмір та порядок формування обов'язкових резервів для банків та інших фінансово-кредитних установ;

— про застосування заходів впливу до комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ;

— про перелік цінних паперів та інших цінностей» придатних для забезпечення кредитів Національного банку;

— про умови допуску іноземного капіталу до банківське системи України;

— про створення та ліквідацію підприємств, установ Національного банку;

— про участь у міжнародних фінансових організаціях, капіталі банків та інших фінансово-кредитних установах за погодженням з Радою Національного банку;

— про подання на затвердження Раді Національного банку міжнародних договорів та інших угод, якщо відповідальність за останніми перевищує статутний капітал Національного банку;

2) подає на розгляд Раді Національного банку річний звіт Національного банку, проект кошторису доходів та витрат на наступний рік та іншу бухгалтерську і статистичну інформацію щодо діяльності НБУ та банківської системи України на вимогу Ради Національного банку;

3) визначає організаційні основи та структуру Національного банку, затверджує положення про структурні підрозділи та установи Національного банку, статути його підприємств, порядок призначення керівників підрозділів, підприємств та установ;

4) затверджує штатний розклад Національного банку;

5) встановлює порядок надання ліцензій на ведення банківських операцій, а також ліцензій у випадках та за процедурою, передбачених законом;

6) видає нормативні акти Національного банку;

7) затверджує регламент Правління Національного банку;

8) виконує функції, передбачені законом, та інші функції, що випливають із основної мети діяльності Національного банку.

Відповідно до ст.16 ЗУ, очолює Правління Національного банку Голова Національного банку.

До складу Правління Національного банку входить 11 осіб: Голова Національного банку, чотири заступники Голови НБУ та керівники структурних підрозділів.

Закон чітко визначає процедуру призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку. Він призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України строком на п'ять років.(ст.18 ЗУ та ст.85 КУ)

Голова Національного банку звільняється з посади Верховною Радою України шляхом прийняття відповідної постанови у таких випадках:

1) закінчення строку повноважень;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні кримінального злочину;

3) у зв'язку з заявою про відставку за політичними або особистими причинами, поданою у письмовому вигляді та прийнятою Президентом України;

4) смерті або на підставі рішення суду про оголошення особи померлою або визнання її такою, що пропала без вісті;

5) припинення громадянства або виїзду за межі України на постійне місце проживання;

6) за поданням Президента України в межах його конституційних повноважень.

Обов'язки та повноваження Голови Національного банку регламентуються ст.19 ЗУ, а саме:

1) керує діяльністю Національного банку;

2) діє від імені Національного банку і представляє його інтереси без доручення у відносинах з органами державної влади, з банками, фінансовими та кредитними установами, міжнародними організаціями, іншими установами і організаціями;

3) головує на засіданнях Правління Національного банку;

4) підписує протоколи, постанови Правління Національного банку, накази та розпорядження, а також угоди, що укладаються Національним банком:

5) розподіляє обов'язки між заступниками Голови Національного банку;

6) видає розпорядчі акти, обов'язкові для виконання усіма службовцями Національного банку, його підприємствами, установами;

7) приймає рішення з інших питань, що стосуються діяльності Національного банку, крім віднесених до виключної компетенції Ради Національного банку та Правління Національного банку відповідно до закону;

8) одноосібне несе відповідальність перед Верховною Радою України та Президентом України за діяльність Національного банку.

Голова Національного банку має одного першого заступника та двох заступників, які призначаються та звільняються ним за погодженням з Радою Національного банку.(ст.20 ЗУ). Директори департаменту призначаються та звільняються з посади Головою НБУ відповідно до законодавства України про працю.

6.Оскільки кредитно-банківська система України має життєво важливе значення для економіки країни, вона служить об'єктом прискіпливого нагляду та регулювання як з боку Національного банку, так і з боку вищих органів державної влади та управління.

Головна мета банківського регулювання та нагляду — безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Банківське регулювання і нагляд за діяльністю комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ виконується у межах та порядку, передбачених законодавством України. Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками та іншими фінансово-кредитними установами банківського законодавства, нормативних актів НБУ і економічних нормативів.

Для здійснення своїх наглядових функцій Національний банк має право безоплатно одержувати від банків та інших фінансово-кредитних установ інформацію про їх діяльність відповідно до наданої ліцензії та пояснення стосовно отриманої інформації і проведення операцій. Отримана інформація не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Національний банк визначає своїми нормативно-правовими актами професійні вимоги до керівників виконавчих органів, головних бухгалтерів банків та інших фінансово-кредитних установ і має право вимагати звільнення з цих посад осіб, які не відповідають встановленим вимогам. У випадку, якщо комерційний банк, інша фінансово-кредитна установа або працівник не погоджуються з вимогою про звільнення з посади, вони можуть оскаржити її до суду у двотижневий строк.

Наглядові та регулятивні функції Національний банк може здійснювати безпосередньо через створений ним орган банківського нагляду.

До наглядових та регулятивних функцій Національного банку належать:

1) вступний контроль, змістом якого є чітке і повне визначення вимог до реєстрації Й отримання банками та іншими фінансово-кредитними установами ліцензії на проведення банківських операцій, порядок її отримання;

2) попередній контроль, змістом якого є встановлення вимог до ведення справ банками та іншими фінансово-кредитними установами з оптимальним ризиком, заборона або обмеження здійснення ними окремих видів діяльності, застосування санкцій адміністративного і фінансового характеру відповідно до чинного законодавства України, перевірка повноти відрахувань до резервів страхування активних операцій, які гарантують безпеку і стабільність банків та інших фінансово-кредитних установ;

3) поточний контроль, змістом якого є визначення методів перевірки для забезпечення належного нагляду і їх використання при інспектуванні банків та інших фінансово-кредитних установ та розробка заходів щодо оздоровлення їх фінансового стану.

Національний банк здійснює свої наглядові та регулятивні функції шляхом реалізації таких повноважень:

а) здійснює всі види перевірок банків, інших фінансово-кредитних установ в Україні, а також перевірку достовірності інформації, що надається юридичними та фізичними особами при реєстрації банків, інших фінансово-кредитні установ та ліцензуванні банківських операцій;

б) може вимагати від банків та інших фінансово-кредитних установ проведення загальних зборів акціонерів (учасників) і визначає питання, за якими мають бути прийняті рішення;

в) може брати участь у роботі зборів акціонерів (учасників), засідань спостережної ради, правління і ревізійної комісії банку та іншої фінансово- кредитної установи з правом дорадчого голосу.

Національний банк ставить вимоги щодо здійснення обов'язкових аудиторських перевірок банків та інших кредитних установ, отримує висновки незалежних аудиторських організацій про результати діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ.

Робота по банківському нагляду здійснюється по трьом основним напрямкам:

1) загальний нагляд;

2) інтенсивний нагляд;

3) нагляд високого ступеня.

Загальний нагляд поширюється на фінансове стійкі банки, які дотримуються економічних нормативів, норм діючого законодавства та вказівок Національного банку, мають добру ділову репутацію. Його здійснюють регіональні управління НБУ. Загальний нагляд полягає в контролі за дотриманням економічних нормативів та перевірці інших звітів, які

надаються банками. Інформація про виявлення порушень надходить Правлінню Національного банку для прийняття відповідних рішень.

Інтенсивний нагляд розповсюджується на банки та інші фінансово- кредитні установи, які періодично порушують економічні нормативи, а також припускаються інших незначних порушень, і не відзначаються фінансовою стабільністю.

Нагляд високого ступеня застосовується стосовно тих банків та інших фінансово-кредитних установ, які систематично (два та більше разів протягом кварталу) порушують економічні нормативи та допускають інші значні порушення або мають незадовільний фінансовий стан.

Приймаючи рішення про застосування інтенсивного нагляду та нагляду високого ступеня департамент банківського нагляду НБУ проводить інспектування банків. їхніх відділень, філій та представництв, яке направлене на виявлення порушень і недоліків в роботі банку. Інспектори департаменту перевіряють законність операцій, що виконуються, діяльність внутрішнього та зовнішнього аудиту, стан обліку, достовірність звітів, установчих та інших документів. За підсумками інспектування керівництву банку направляється інформація, в якій зазначаються причини виявлених недоліків, оцінюється фінансовий стан банку, його можливості та шляхи виходу з ситуації, що склалася. Вимоги Національного банку обов'язкові до виконання.

На підставі отриманої інформації про порушення в діяльності комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ Національний банк організовує наради з керівництвом цих установ для визначення причин недоліків та напрацювання конкретних заходів по їх усуненню. Про зміст заходів та строки їх реалізації керівництво банку або іншої фінансово- кредитної установи інформується письмово.

В двотижневий термін банк повинен інформувати НБУ про вжиті заходи шодо реалізації отриманих приписів. У випадку, коли не вжито дієвих заходів, департамент банківського нагляду направляє відповідну інформацію голові ради банку.

У разі невиконання у встановлений Національним банком строк вимог щодо усунення порушень, НБУ має право застосувати згідно з Законом «Про Національний банк України» та Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 4 лютого 1998 р. № 38, таких заходів впливу:

1) накладати штраф на керівників банків та інших фінансово-кредитних установ у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) накладати на банк та інші фінансово-кредитні установи штрафи відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку, але у розмірі не більше одного вісотка від суми зареєстрованого статутного фонду;

3) усувати керівництво (голову правління та головної бухгалтера від управління банком та іншою фінансово-кредитною установою і призначати тимчасову адміністрацію:

4) зупиняти дію ліцензії на здійснення окремих банківських операцій на строк до одного року.

У разі порушення законів чи інших нормативних актів, що спричинило значну втрату активів або доходів і настання неплатоспроможності банку чи іншої фінансово-кредитної установи, заподіяло істотну шкоду інтересам їх клієнтів, і також у випадку приховування будь-яких рахунків, інших документів чи активів, Національний банк має право відкликати ліцензію на здійснення усіх банківських операцій та прийняти рішення про реорганізацію або ліквідацію банку і призначити ліквідатора.

До примусових заходів впливу також можуть відносити:

— підвищення норми обов'язкових резервів;

— відкликання ліцензії;

— стягнення штрафу в розмірі неправомірно одержаного доходу:

— переведення комерційних банків у режим фінансового оздоровлення

До непримусових заходів впливу до комерційних банків належать:

1) лист із зобов'язаннями;

2) письмове попередження.

Усунення керівництва комерційного банку чи установи комерційного банку від управління Та призначення тимчасової адміністрації для управління комерційним банком

Національний банк України має право усувати керівництво комерційного банку та його установ від управління у тому разі, якщо порушення є прямим наслідком особистих дій керівництва банку та його філій, до якого належать: голова правління банку, головний бухгалтер, начальники і головні бухгалтери філій банку.

Пропозиція щодо усунення керівництва комерційного банку від управління подасться регіональним управлінням або відповідним рівнем системи банківського нагляду НБУ на розгляд Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, яка готує відповідний висновок.

Рішення про усунення керівництва комерційного банку від управління приймається Правлінням НБУ та оформлюється відповідною постановою (крім випадків, коли такі рішення прийняті правоохоронними органами або загальними зборами акціонерів чи учасників комерційного банку, або іншим органом, визначеним статутом комерційного банку).

Регіональне правління НБУ, на території якого функціонує комерційний банк чи його установа, передає копію постанови правлінню або раді комерційного банку та дає письмове розпорядження регіональній розрахунковій палаті про заборону прийняття до виконання платіжних документів за підписами керівників, які усунуті з посади, а також повідомляє про це комерційний банк.

Підставами для призначення тимчасової адміністрації (адміністратора) банку можуть бути:

1) порушення встановлених економічних нормативів, не виконання нормативних актів НБУ та порушення банківського законодавства, неподання або подання недостовірної звітності:

2) збиткова діяльність;

3) становище комерційного банку, за якого власних коштів цього банку залишилось менше, ніж вимагається для його функціонування згідно з чинним законодавством;

4) інші обставини, що. створюють реальну загрозу інтересам вкладників та кредиторів (конфліктна ситуація в керівництві банку, усунення керівництва

- банку від управління та наявність причин і умов, що можуть призвести до втрати платоспроможності банку тощо).

В тому випадку, якщо запропоновані НБУ шляхи виходу з кризової ситуації, що склалася в діяльності банку, не будуть враховані керівництвом комерційного банку, відповідним департаментом системи банківського нагляду за підсумками перевірок порушується перед Правлінням Національного банку України питання про необхідність призначення тимчасової адміністрації.

Правління. НБУ приймає рішенця про призначення тимчасової адміністрації комерційного банку, яке оформлюється відповідною постановою. Тимчасова адміністрація призначається на визначений постановою строк та діє в межах встановлених повноважень.

Метою діяльності тимчасової адміністрації та головним завданням є: приведення справ комерційного банку у відповідність до чинного законодавства,

відновлення платоспроможності; забезпечення усунення виявлених Порушень, причин і умов, які призвели до погіршення фінансового стану, та здійснення інших заходів щодо стабілізації діяльності комерційного банку.

Членами тимчасової адміністрації .банку можуть бути особи, що мають економічну або юридичну освіту і досвід роботи, необхідний для виконання функцій тимчасової адміністрації банку. Керівником та членами тимчасової адміністрації не можуть бути особи, які мають відносини з цим комерційним банком як акціонери (засновники), працівники банку чи його кредитори.

Тимчасова адміністрація під час виконання покладених на неї завдань щомісяця подає звіт про результати своєї діяльності відповідному рівню системи банківського нагляду Національного банку України. Загальний строк діяльності тимчасової адміністрації не може перевищувати дванадцяти місяців. Проте в окремих випадках, за рішенням Правління НБУ.

встановлений строк діяльності тимчасової адміністрації може бути продовжений на три місяці.

Діяльність тимчасової адміністрації (адміністратора) припиняється в таких випадках:

1) Національним банком України прийняте відповідне рішення про дострокове припинення роботи тимчасової адміністрації;

2) Національний банк України після закінчення строку повноважень тимчасової адміністрації не прийняв рішення щодо його продовження;

3) прийнято рішення відповідного органу про припинення діяльності комерційного банку.

Відкликання ліценції

Ліцензія на здійснення банківських операцій (всіх або окремих) відкликається за поданням відповідних департаментів НБУ у випадках:

1) виявлення недостовірних даних, на підставі яких була надана ліцензія;

2) затримки початку проведення діяльності, на яку надана ліцензія, більше ніж на один рік з моменту надання ліцензії

3) виникнення становища, яке загрожує інтересам кредиторів та вкладників банку;

4) виявлення порушень, допущених банком щодо вимог банківського і антимонопольного законодавства та нормативних актів Національного банку України;

5) порушення економічних нормативів, які встановлені протягом трьох місяців поспіль або шести місяців протягом року;

6) здійснення операцій, на які не було надано ліцензії:

7) падання недостовірної інформації та звітності або несвоєчасне їх подання;

8) невиконання у встановлений термін вимог НБУ щодо діяльності банку та умов, на підставі яких була надана ліцензія;

9) порушення уповноваженими банками або установами уповноважених банків порядку і умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком;

10) відмови купівлі та продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів.

Рішення про відкликання з банку ліцензії на право здійснення окремих банківських операцій приймається Комісією питань нагляду і регулювання діяльності банків Націоналі ного банку України.

Рішення про відкликання ліцензії на право здійсненної всіх банківських операцій (в т. ч. всіх банківських операції з валютними цінностями) приймає правління НБУ.

У разі прийняття рішення про відкликання ліцензії на право здійснення всіх видів банківських операцій Правлінні НБУ одночасно приймає рішення про ліквідацію комерції ного банку. Зазначені рішення оформлюються однією постановою.

Стягнення штрафу в розмірі неправомірно одержаного доходу

Національний банк України має право стягувати штраф у розмірі неправомірно одержаного доходу та застосувати інші економічні санкції відповідно до чинного законодавстві у разі порушення комерційними банками порядку, строків ті технології виконання банківських операцій, які встановленії нормативними актами НБУ, а саме;

1) порушення законодавства при формуванні власного статутного фонду;

2) порушення обов'язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків;

3) недозарезервування комерційним банком коштів на його кореспондентському рахунку;

4) нарахування та стягнення відсотків авансом у момент видачі позики тощо;

5) в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Нарахування штрафу у розмірі неправомірно одержаного доходу

здійснюється на підставі акта перевірки чи ревізії або доповідної записки відповідних регіональних управлінь НБУ. Вони, в свою чергу, готують розпорядження про притягнення до відповідальності та стягнення штрафу у розмірі неправомірно одержаного доходу, яке підписується керівником та головним бухгалтером регіонального управління НБУ,

Стягнення штрафу здійснюється у претензійно-позовному порядку.


Читайте також:

  1. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
  2. А/. Верховна Рада України.
  3. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
  4. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  5. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
  6. Аграрні закони України
  7. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  8. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  9. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  10. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  11. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України
  12. Адміністрація Президента України




Переглядів: 1711

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
NEG| операнд | Інтегральний метод.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.022 сек.