Організаційний аспект

Одержання бажаних результатів при будь-якому виді свідомої діяльності людини значною мірою залежить від того, як вона організована.

Зв'язок між організованістю та результативністю діяльності стає особливо наочним, якщо розглядається діяльність не окремих людей, а колективів, поєднуваних будь-якою загальною потребою, загальними прагненнями. Історія розвитку суспільства свідчить про те, що організованість була і залишається необхідною передумовою розвитку суспільного виробництва та пов'язаних з цим розвитком економічних і політичних зрушень у житті суспільства.

Організованість взаємодії всіх елементів процесу виробництва досягається шляхом управління, що також повинно бути організованим. Досягнення необхідного рівня організованості управління виробництвом залежить від безлічі різних факторів. Зокрема, при управлінні виробництвом у сучасних умовах необхідно враховувати такі фактори, як науково-технічний прогрес, розширення різноманітності продукції, що випускається, і збільшення масштабів виробництва, зростання основних фондів, і необхідність поліпшення їх використання, загальне підвищення питомої ваги інтенсивних форм розвитку народного господарства, залучення в безпосереднє управління виробництвом більшої кількості працівників.

Висока організованість управління виробництвом можлива завдяки його планомірності. Планомірність виробництва є сприятливою передумовою для встановлення пропорцій у розвитку різних галузей виробництва, для завчасного узгодження попиту та пропозиції усіх видів продукції виробничого споживання, для повного та своєчасного забезпечення виробництва трудовими, матеріальними, фінансовими та іншими ресурсами, для взаємозв'язку доходів працівників з необхідними обсягами виробництва. Разом з тим варто врахувати, що планомірність виробництва тільки сприяє організованості управління, але не виключає необхідності організувати управління виробництвом і шукати шляхи підвищення рівня його організованості що забезпечують зростання ефективності управління, а отже і зростання ефективності виробництва.

При оцінці організованості управління розглядають дві сторони цього явища - організаційну структуру управління й організацію здійснення процесів управління. Під організаційною структурою управління виробництвом прийнято розуміти форму поділу праці в управлінні виробництвом, що передбачає розподіл усього комплексу робіт з управління між певними органами управління, які формуються з працівників управління, що здійснюють трудову управлінську діяльність, використовуючи різні технічні засоби. Органи управління, працівники управління і технічні засоби, використовувані при управлінні, є елементами структури управління.

Органи управління виробництвом залежно від складу управлінських завдань, рішення яких на них покладається, займають в організаційній структурі управління певне місце. Між ними встановлюються певні організаційні взаємозв'язки, наявність яких обумовлює виникнення певних відносин між групами працівників управління, з яких складаються органи управління, що є елементами організаційної структури управління. Характер цих відносин визначається змістом зв'язків між елементами організаційної структури. Це можуть бути або відносини, що виникають на основі підпорядкування, що може бути загальним чи функціональним, або відносини, що виникають на основі кооперації рівноправних учасників вибору управлінських впливів. На практиці при управлінні виробництвом поряд з відносинами, обумовленими формально закріпленою організаційною структурою управління, існують і відносин, що виникають у результаті дії так званої неформальної структури управління, що завжди існує нарівні з формальною.

Однак в умовах, коли недостатньо розроблена формальна структура, коли з'являються неформальні зв'язки та лідери, що діють врозріз з цілями і завданнями керованого об'єкта, наявність неформальної структури може перешкодити досягненню заданих результатів.

Організованість управління залежить не тільки від особливостей організаційної структури, але і від того, як у дійсності організований процес безпосереднього управління. Під організацією процесу управління розуміють здійснення визначених управлінських дій, зміст і послідовність виконання яких, як і їх виконавці, встановлена заздалегідь. Залежно від змісту завдань, для рішення яких призначений виробничий об'єкт, у процес управління його діяльністю можуть бути включені працівники різних підрозділів одного чи навіть декількох органів управління. Так, наприклад, для рішення завдання одержання підприємством більш високого прибутку залучаються планова, виробнича, постачальницька, збутова, фінансова, аналітична і облікова служби апарату управління підприємством; планова, постачальницька, збутова і фінансова служба того вищого органу управління підрозділом виробництва, до складу якого підприємство входить, а також партійні та профспілкові органи підприємства.

При управлінні виробництвом мають місце організаційні відносини двох видів, а саме: обумовлені особливостями організаційної структури управління та характерні для організації процесу управління. Організаційні відносини, як і інші, розглянуті вище, що виникають між людьми в процесі виробництва, мають об'єктивну основу. Вони формуються не стихійно, а з урахуванням особливостей способу виробництва та регулюються спеціальними положеннями й інструкціями, у яких фіксується розподіл функцій управління між органами управління і їх підрозділів, встановлення прав і обов'язків органів управління, підпорядкованість цих органів і їх підрозділів, розподіл прав, обов'язків і відповідальності працівників управління в складі органів управління і їх підрозділів.

Наявність організаційних відносин обумовлює необхідність виділення організаційного аспекту управлінні виробництвом, що відображає специфічну спрямованість керуючих впливів. Ця спрямованість полягає у здійсненні таких впливів на виробництво, при яких забезпечується дотримання регламентованого рівня організованості виробництва й управління, причому при здійсненні цих впливів необхідно враховувати, що для даного підрозділу суспільного виробництва сформована певна структура організації управління, органи управління відповідно до цієї структури знаходяться в регламентованому взаємозв'язку і підпорядкованості, кожному підрозділу органу управління притаманні певні функції, процес управління регламентується встановленими правилами, і кожен працівник, що бере участь в управлінні, наділений правами, має певні обов'язки і несе відповідальність за їх порушення чи недотримання. Управління, здійснюване без урахування цих положень, тобто без урахування організаційного аспекту, не може бути досить ефективним.

Організаційний аспект управління обумовлює організаційний аспект управлінських рішень, що містять вказівки про конкретні дії, що вирішив здійснювати суб'єкт управління для досягнення поставлених перед ним цілей. Організаційний аспект управлінського рішення, якщо воно саме не є організаційним, тобто не змінює організаційну структуру управління чи організацію процесу управління, виражається у включенні в його зміст таких вказівок і обмежень, виконання яких забезпечує дотримання прийнятого для даного об'єкту рівня організованості при досягненні результатів, обумовлених іншими аспектами цього рішення.

Так, наприклад, в управлінських рішеннях застосування конкретних заходів і здійснення конкретних дій з удосконалювання технології виробництва, організації праці та заробітної плати, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, поліпшення використання основних виробничих фондів повинне покладатися на підрозділи апарату управління і на тих працівників управління, що зобов'язані це робити відповідно до діючого на даному об'єкті положеннями про розподіл функцій управління. З іншого боку, управлінські рішення, що зобов'язують окремих осіб управлінського персоналу виконувати ті чи інші роботи, пов'язані зі здійсненням процесу управління (виявлення конфліктних ситуацій у діяльності керованого об'єкта, підготовка варіантів рішень, організація виконання рішень тощо) повинні виходити з існуючого розподілу обов'язків, зафіксованого у відповідних інструкціях. Таким чином, через організаційний аспект управлінських рішень можливе застосування заходів із дотримання такого рівня організації управління виробництвом, що передбачений організаційною структурою управління й організацією процесу управління.

Узагальнюючи розгляд управлінського рішення у різних аспектах, варто виділити істотні особливості цього елемента процесу управління виробництвом і певні якісні характеристики, якими управлінські рішення повинні володіти, щоб при виконанні цих рішень забезпечувалося одержання бажаних результатів.

Переваги багатоаспектного підходу до оцінки управлінського рішення полягають у тому, що при такому підході виникає можливість розглядати зміст рішення, а отже і можливі результати його реалізації комплексно, з огляду на особливості не тільки кожного аспекту окремо, але й у комплексі, у взаємозв'язку і взаємозалежності з іншими.

Разом з тим аспектному підходу притаманна визначена обмеженість. Вона полягає в тому, що кожний аспект управлінського рішення у визначеній мірі є абстракцією, штучним відокремленням будь-якої однієї специфічної сторони рішення, чого на практиці ніколи не буває. Неможливо, наприклад, назвати будь-який економічний аспект рішення, що не був би пов'язаний, наприклад, із правовим чи психологічним.

З викладеного вище бачимо, що аспектний підхід до аналізу особливостей управління й управлінського рішення має і позитивні, і негативні сторони, однак позитивні сторони переважають, адже, незважаючи на те, що характеристики управлінського рішення, отримані в результаті багатоаспектної оцінки будуть у певній мірі абстрактні, тому що описують не всі, а лише окремі, хоча й узяті в комплексі, сторони явища, цей недолік може бути якщо розглядати управлінське рішення системно, даючи йому оцінку не тільки в аспектному розрізі, але і з позицій його змісту, функціонального забарвлення, процедури підготовки, прийняття і реалізації.

Закінчуючи розгляд аспектів управління виробництвом, необхідно підкреслити, що для здійснення різноманітної, складної і відповідальної діяльності з прийняття управлінських рішень необхідно, щоб керівники мали високу кваліфікацію, володіли неабиякими діловими якостями та здібностями. Від цього значною мірою залежить ефективність виробництва, раціональне використання ресурсів, правильність рішення поряд з економічними, політичними, соціальними, психологічними та іншими проблемами.

Керівники приймають різні рішення, мета яких, як правило, не буває однозначною. Тому рішення не може передбачати заходи, що відносяться тільки до будь-якого одного аспекту. Всебічний творчий підхід був і залишається основою управління виробництвом взагалі й управлінських рішень зокрема, тому що не може бути пропозицій на усі випадки різноманітної виробничої діяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правовий аспект	\|	Методи та способи прийняття управлінських ріиіень

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.