Правовий аспект

У загальному трактуванні, право - це вольове вираження об'єктивних виробничих відносин суспільства, загальний регулятор суспільних відносин, конкретизованих у різноманітних правових нормах. Існує кілька різновидів (галузей) права державне, адміністративне, господарське, цивільне, трудове, карне тощо.

Фахівці виділяють три основні особливості права: його формальну визначеність, що чітко визначає правила, норми, умови, що не повинні порушуватися; його стабільність, що характеризується тривалим періодом дії найважливіших правових норм; його загальнообов'язковість, тобто однакова сила дії на всі суб'єкти та об'єкти.

Сутність управління як комплексу цілеспрямованих впливів суб'єкта управління на відносини, що виникають у процесі виробництва, найбільш характерно проявляється в управлінських рішеннях. Для досягнення поставлених цілей необхідно, щоб рішення мали певну форму, що відповідає характеру рішення, тобто у відомій мірі нагадували правові норми. Оскільки ж відносини, регульовані прийняттям управлінських рішень, найчастіше нерозривно взаємозалежні з відносинами, регульованими на основі вже діючих правових норм, необхідно враховувати зв'язок між управлінням і правом, визнаючи як об'єктивний факт - наявність правового аспекту управління виробництвом.

Правовий аспект, що регулює будь-які відносини, властиві діяльності керованого об'єкта, сам по собі має усі властивості управлінського рішення.

Разом з тим і будь-який управлінський вплив, виражений у формі управлінського рішення, є певним нормативним актом, що регулює протягом деякого періоду часу діяльність одного чи декількох об'єктів управління. З цього взаємозв'язку випливає, щоб в управлінні виробництвом право використовується через нормативні акти або в правовій формі (закони, постанови, укази і тощо), зміст яких стосується найбільш стійких, розповсюджених, довго діючих відносин, або через управлінські рішення - нормативні акти, що мають правові форми та стосуються регулювання відносин менш стійкого характеру, менш розповсюджені та діють відносно короткий період. І ті, й інші по суті є різновидами правових актів, що використовуються при управлінні виробництвом як своєрідний інструмент при регламентуванні різних відносин, що виникають між людьми в процесі виробництва.

Діяльність людей у процесі виробництва здійснюється в умовах, коли форма, характер і зміст багатьох найбільш типових для даного способу виробництва видів відносин між людьми закріплені державою в нормах господарської, адміністративної, трудової та іншої галузей права. Загальне призначення всіх юридичних норм полягають у забезпеченні інтересів суспільства, трудових колективів і окремих працівників. Це досягається шляхом захисту як цих інтересів безпосередньо, так і інтересів держави, що по суті також є захистом інтересів працівників, тому що в суспільстві інтереси держави й інтереси працюючих єдині. Держава виконує роль єдиного центра управління функціонуванням і розвитком економіки всієї країни. Являючись носієм політичної влади і разом з тим власником усіх засобів виробництва, держава не тільки формулює правові норми в суспільстві, але і через свої відповідні органи повинна забезпечувати їх дотримання в процесі діяльності будь-яких підрозділів суспільного виробництва. Цієї мети держава досягає шляхом управління виробництвом, здійснення заходів, що запобігають порушення правових норм.

За допомогою правових норм закріплюються прогресивні відносини, що є виявленням дій об'єктивних економічних законів; створюються перешкоди для подальшого використання застарілих, зв'язків; формуються сприятливі передумови для розвитку виробництва та суспільства. Для того, щоб право могло дійсно відігравати грати що важливу роль, необхідно щоб його норми неодмінно використовувалися при управлінні виробництвом. Необхідно, щоб управлінські впливи, що передбачають перебудову економічних, соціальних, психологічних і будь-яких інших відносин, ґрунтувалися на дотриманні певних правових норм, застосуванні певних правових санкцій, доведенні до свідомості керованого та керуючого персоналу існуючих правових відношень.

Таким чином, під правовим аспектом управління виробництвом варто розуміти певну спрямованість управлінських впливів. Єдина мета впливів, що відповідають цій спрямованості, суворе дотримання при їх підготовці та здійсненні існуючих в суспільстві правових норм, що відносяться до діяльності об'єкта управління.

Серед правових відносин, регулювання яких здійснюється при реалізації правового аспекту управління, особливе місце займають відносини між підрозділами суспільного виробництва. Роль цих відносин визначається тим, що на їх основі забезпечується чітке взаємозалежне функціонування та розвиток як окремих підприємств, об'єднань і галузей виробництва, так і всього народного господарства в цілому.

Сутність правового аспекту управлінських рішень випливає й обумовлюється сутністю правового аспекту управління, оскільки правовий аспект управління виражає об'єктивну необхідність враховувати при управлінні норми різних галузей права, а правовий аспект управлінського рішення складається, по-перше, у забезпеченні дотримання цих правових норм при підготовці, прийнятті та реалізації рішень, а, по-друге, у наданні управлінському рішенню такої форми, що б відповідала його ролі як нормативного акта.

Для того щоб управлінське рішення виявилося діючим нормативним актом, необхідно правильно вибирати підставу для його видання. Якщо виробничо-господарська або трудова ситуація не проаналізовані досить глибоко, не з'ясовані фактичні причини її виникнення, не встановлено, які саме правила, інструкції і законоположення порушені, то управлінське рішення, прийняте в таких умовах, може виявитися неправомірним, а передбачені ним заходи не тільки марними, але й шкідливими. Важлива вимога, застосовувана до управлінського рішення з позиції правового аспекту, складається у дотриманні встановленого розподілу обов'язків з ухваленню рішення. Рішення може бути правомірним, якщо воно прийняте саме тією особою персоналу управління, на яку покладено обов'язок прийняття такого рішення. Суть правового аспекту управлінського рішення складається в даному випадку в забезпеченні дотримання компетенції ухвалення рішення.

Велике значення для реального виконання рішень має точне визначення складу осіб, відповідальних за його виконання. Якщо ця відповідальність покладена на тих осіб, що мають відповідні права, тоді можливість реалізації рішення реальна. Якщо ж за діючими на керованому об'єкті правилами у цих осіб таких прав нема, рішення приречене на невиконання. Правовий аспект рішення в цьому випадку виявляється в забезпеченні розподілу встановлюваної в рішенні відповідальності відповідно до фактичних прав відповідальних осіб.

Оскільки право та управління зв'язані між собою, кожен керівник повинен володіти необхідними правовими знаннями.

Сьогодні неможливо ефективно керувати не спираючись на знання правових основ управління виробництвом на чітке дотримання законів, що регулюють відносини в суспільстві.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психологічний аспект	\|	Організаційний аспект

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.031 сек.