ПОНЯТИЕ ИНФОРМАЦИИ. НОСИТЕЛИ ИНФОРМАЦИИ

ЦЕЛЬ И СОДЕРЖАНИЕ КУРСА. РЕКОМЕНДУЕМАЯ ЛИТЕРАТУРА

При падінні світла на межу поділу прозорих середовищз показниками заломлення n1 та n2 частина світла відивається, а частина проходить в друге середовище, змінюючи напрям розповсюдження (заломлюється).

Схема хода променів при заломленні

Помені падаючий, відбитий, заломлений та нормаль до межі поділу лежать в одній площині. Кут падіння та кут відбивання рівні один одному: a = a₁.

Кути падіння та заломлення пов’язані співвідношенням: n₁ sina₁ = n₂ sinb.

При проходженні світла через плоскопаралельну пластинку промені двічі на своєму шляху заломлюються, в результаті чого промінь падаючий та промінь, що виходить з пластини, виявляються паралельними.

Зміщення променя можна обрахувати за формулою X = d (sina-tgb cosa).

n₁ > n₂

При переході з оптично більш щільного середовища в оптично менш щільне середовище при збільшенні кута падіння напрямок заломленого променя нахиляється до межі поділу середовищ.

Коли кут падіння перевищує певне граничне значення, заломлення не відбувається і промінь в середовище з показником n₁ не виходить, тобто повністю залишається в середовищі розповсюдження (з показником n₂). Таке явище називається повним внутрішнім відбиванням світла.

Явище заломлення світла досліджував Аристотель (350 р. до нашої ери). Крім нього – ще досить багато дослідників. Проте пріоритет належить Декарту, який в 1630р. оприлюднив закон заломлення світла в сучасній формі.

Необхідно зазначити, що коли об’єкт від якого відбивається світло, чи межа розподілу двох середовищ дуже малі (0,01 мм) то матимуть місце відхилення закону заломлення світла.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Світловий потік можна розбити на окремі світлові пучки, виділяючи їх, наприклад, за допомогою діафрагми. Дія таких пучків виявляється незалежною один від одного.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.