• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація міжнародних організаціях.

Міжнародні організації – це організаційна форма міждержавного співробітництва. Система міжнародних організацій нараховує понад 4 тис., з яких більше як 300 – міжурядові. В центрі цієї системи знаходиться ООН. В системі міжнародних організацій для координації діяльності створюються спільні органи, координаційні комітети.

Міжнародні організації класифікуються:

1. За характером членства і юридичною природою учасників міжнародні організації поділяються на міждержавні (міжурядові) і неурядові. Міжнародна міжурядова організація – це об`єднання держав, створене на основі міжнародного договору для досягнення спільних цілей. Для неї характерним є членство держав, наявність установчого міжнародного договору, постійних органів. Вона здійснює свою діяльність в інтересах держав-членів поважаючи їх суверенітет і є суб`єктом міжнародного права. Неурядова міжнародна організація створюється на основі об`єднання фізичних чи юридичних осіб в формі асоціацій, федерацій і дії в інтересах членів для досягнення конкретних цілей.

2. За колом учасників міждержавні організації поділяються на універсальні, відкриті для участі всіх держав (ООН та її спеціалізовані установи), і регіональні, членами яких можуть бути учасники одного регіону.

3. За колом компетенції міждержавні організації поділяються на організації загальної компетенції та спеціальної компетенції. Діяльність організацій загальної компетенції охоплює всі сфери відносин між державами-членами: політичну, економічну, соціальну, культурну (ООН, Рада Європи, Ліга арабських держав). Організації спеціальної компетенції здійснюють співробітництво в окремій галузі (всесвітня поштова спілка, Міжнародна організація праці, Всесвітня організація охорони здоров`я, Міжнародне агентство з атомної енергії) чи поділяються за напрямами діяльності – політичні, економічні, соціальні, культурні, наукові, релігійні.

4. За характером повноважень міжнародні організації поділяються на міждержавні і наддержавні (наднаціональні). До першої групи належать практично всі міжнародні організації, метою яких є здійснення міждержавного співробітництва і рішення яких адресовані державам-членам. Мета наддержавних організацій – здійснення інтеграції; їх рішення поширюються безпосередньо на фізичних та юридичних осіб держав-членів. Наддержавною організацією виступає Європейський Союз (ЄС).

5. За умовами участі в членстві міжнародні організації поділяються на відкриті, в яких будь-яка держава може стати членом, і закриті, де прийом проводиться згідно запрошень засновників (НАТО).

Міжнародні економічні організації, що здійснюють регулювання в системі світового господарства, можна класифікувати: за організаційними принципами і за сферою багатостороннього регулювання.

Класифікація міжнародних економічних організацій за організаційним принципом передбачає участь або неучасть організацій в системі Організації Об`єднаних Націй, а також беруться до уваги профіль організацій та цілі їх діяльності. відповідно до цього підходу міжнародні економічні організації поділяються на такі групи:

1. Міжнародні економічні організації системи ООН.

2. Міжнародні економічні організації, що не входять в систему ООН.

3. Регіональні економічні організації.

Класифікація міжнародних економічних організацій за сферою багатостороннього регулювання передбачає їх поділ на наступні групи:

1. Міжнародні економічні організації, що регулюють економічне та промислове співробітництво і галузі світового господарства.

2. Міжнародні економічні організації в системі регулювання світової торгівлі.

3. Регіональні економічні організації в системі регулювання світового господарства.

4. Міжнародні та регіональні економічні організації, які здійснюють регулювання підприємницької діяльності.

4. Міжнародні неурядові організації та об`єднання, які сприяють розвитку міжнародних господарських зв`язків.

5. Цілі, функції та основні напрями діяльності міжнародних організацій.

На сучасному етапі розвитку світового господарства науково-технічна революція перетворила велику кількість національних та регіональних проблем в проблеми глобальні. Тому зростає роль міжнародних економічних організацій і в першу чергу ООН в регулюванні світогосподарських зв`язків.

Цілі і функції міжнародних економічних організацій:

- вивчення та застосування заходів для вирішення найважливіших проблем міжнародних економічних відносин;

- забезпечення стабілізації валют;

- сприяння усуненню торговельних бар`єрів і забезпечення широкого товарообміну між державами;

- виділення коштів на додаток до приватного капіталу для надання допомоги технологічному і економічному прогресу;

- стимулювання покращання умов праці і трудових відносин;

- прийняття резолюцій і рекомендацій в області регулювання світових господарських зв`язків.

Як організаційні форми міжнародного співробітництва Міжнародні міжурядові організації створюються державами виходячи з об`єктивної необхідності і зумовлені потребами розвитку міжнародних економічних відносин.

Міжнародне регулювання здійснюється за наступними напрямами:

- економічне і промислове співробітництво;

- співробітництво у галузі транспорту;

- співробітництво у валютно-фінансовій сфері;

- співробітництво в області світової торгівлі;

- співробітництво в області інтелектуальної власності;

- співробітництво в області стандартизації і сертифікації продукції;

- співробітництво в області інвестицій;

- науково-технічне співробітництво;

- співробітництво в області міжнародної комерційної практики.

Реалізацією цих видів співробітництва займаються міжнародні економічні організації відповідної компетенції. Організації ООН, а також регіональні організації здійснюють міжнародне економічне співробітництво через органи ЕКОСОС, спеціалізовані установи і автономні органи, пов`язані з ООН. Метою регіонального економічного співробітництва є надання допомоги країнам, що розвиваються, в забезпеченні стійкого економічного зростання, в розвитку найважливіших галузей економіки, в підвищенні рівня соціального розвитку і покращання життя людей.

До регіональних економічних об’єднань відносять:

ЄЕК (Європейська економічна комісія) — комісія Економічної і соціальної ради ООН, створена відповідно до її резолюції від 28 березня 1947 р.

Комісія покликана сприяти економічному розвитку і співробітництву європейських країн, підвищенню рівня життя їх населення. З цією метою ЄЕК повинна проводити дослідження, розробляти рекомендації урядам країн-членів, здійснювати практичні заходи..

Основною метою цієї комісії є заохочення економічних відносин як між самими європейськими країнами, так і між ними й іншим світом.

ЕКА (Економічна комісія ООН для Африки) — комісія Економічної і соціальної ради ООН, заснована відповідно до її резолюції від 29 квітня 1958 р. ЕКА повинна сприяти економічному і соціальному розвитку країн-членів, розширенню їх співробітництва між собою та іншими країнами світу. З цією метою Комісія проводить дослідження, виробляє рекомендації і консультує уряди країн-членів, здійснює

конкретні практичні заходи щодо економічного розвитку і співробітництва африканських держав.

ЕКЛА (Економічна комісія ООН для Латинської Америки) — вивчає проблеми економічного розвитку країн регіону і на основі цього розробляє рекомендації і дає консультації урядам країн-членів, сприяє зміцненню зв'язків як між самими латиноамериканськими державами, так і з іншими країнами світу. Для цього Комісія збирає й аналізує економічні, статистичні та інші дані, готує огляди й дослідження і поширює їх серед своїх членів, проводить практичні заходи.

ЕКЗА (Економічна комісія ООН для Західної Азії) — здійснює узгодження дій країн-членів з метою сприяння економічному розвитку Західної Азії і зміцненню економічних відносин як між самими країнами регіону, так і з іншими районами світу; вивчає економічні й соціальні проблеми у країнах Західної Азії; збирає, оцінює і поширює економічну, технічну і статистичну інформацію; надає країнам регіону консультативні послуги.

ЕСКАТО (Економічна і соціальна комісія ООН для Азії і Тихого океану) — комісія, заснована на підставі резолюції ООН від 28 березня 1947 р., покликана сприяти соціально-економічному розвитку азіатських і тихоокеанських країн, їх співробітництву між собою та з іншими країнами світу. Комісія надає допомогу країнам-членам у розв'язанні їхніх соціальних і економічних проблем за допомогою проведення досліджень, розроблення рекомендацій, а також сприяння здійсненню узгоджених заходів на регіональному, субрегіональному та національному рівнях.

До міжнародних організацій, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність відносять:

ГАТТ (Генеральна угода про тарифи і торгівлю). Основні її принципи — багатосторонність зовнішньої торгівлі; застосування загального режиму найбільшого сприяння; зниження митних тарифів та інших (нетарифних) обмежень; взаємність поступок; ведення зовнішньої торгівлі на приватноправовій основі.

ВТО (Всесвітня торговельна організація), її головною метою є сприяння розвитку торгівлі як засобу економічного зростання і розвитку.

ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі і розвитку) — спеціалізована організація ООН, що займається всією сукупністю питань сприяння розвитку міжнародної торгівлі на рівноправній і взаємовигідній основі.

Основні функції Конференції: заохочення міжнародної торгівлі, особливо з погляду прискорення економічного розвитку;

визначення принципів і політики, що стосуються міжнародної торгівлі і відповідних проблем економічного розвитку; розгляд і сприяння координації діяльності інших установ у межах системи ООН у галузі міжнародної торгівлі; ведення переговорів і ухвалення багатосторонніх правових актів у галузі торгівлі (у співпраці з компетентними організаціями ООН); узгодження політики уряду і регіональних економічних угруповань у сфері торгівлі та пов'язаного з нею розвитку.

Товарні угоди, асоціації імпортерів та експортерів відіграють важливу роль у координації політики і цін між експортерами й імпортерами на окремих світових товарних ринках.

"ГРУПА СЕМИ" (С-7) — нарада семи провідних капіталістичних країн з економічних питань. Країни-члени — США, Великобританія, Франція, Німеччина, Канада, Італія, Японія.

МВФ (Міжнародний валютний фонд). Головним призначенням Фонду є сприяння міжнародному співробітництву у валютній сфері, розширенню і збалансованому зростанню міжнародної торгівлі і відповідно зростанню зайнятості і поліпшенню макроекономічних умов усіх країн — членів Фонду.

Основні завдання МВФ: визначення паритету і курсу валют, надання країнам-членам кредитів, сприяння конвертованості валют, скасування обмежень у поточних операціях, надання консультативної допомоги з фінансових і валютних питань державам — членам Фонду.

ОЕСР (Організація економічного співробітництва і розвитку). Головні її цілі — сприяння економічному і соціальному розвитку країн, як тих, що беруть участь, так і тих, що не беруть участі в роботі Організації; розроблення ефективних методів координації їх торговельної і загальноекономічної політики; стимулювання зусиль, спрямованих на надання допомоги державам, що розвиваються;

сприяння розвитку світового економічного обміну на багатосторонній недискримінаційній основі.

СБ (Світовий банк). Головне завдання Банку полягає в стимулюванні приватних іноземних капіталовкладень через надання гарантій або шляхом прямої участі, а також у сприянні міжнародній торгівлі та підтриманні платіжних балансів.

Основною діяльністю Банку є надання довгострокових кредитів під достатньо високий відсоток.

ЄБРР (Європейський банк реконструкції та розвитку). Головне завдання Банку — надання довгострокових кредитів європейським країнам.

ЮНІДО (Організація ООН з промислового розвитку) — спеціалізована установа ООН з 1984 р., головна мета якої — заохочувати промисловий розвиток.

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
7. Банк міжнародних розрахунків
8. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
9. Банківський кредит та його класифікація.
10. Банківські ресурси, їх види та класифікація
11. Будівельна класифікація ґрунтів
12. Будівельні домкрати, їх призначення, класифікація та конструкція.

Переглядів: 8208