Порядок утворення та організаційна структура міжнародних організацій (МО).

Перші міжнародні організації з’явилися у середині 19 сторіччя, однак передумовою їх виникнення був тривалий процес розвитку міжнародного спілкування, в ході якого формувалися об’єктивні суспільні потреби у створенні спеціальних міжнародних органів, які б регулювали багатосторонні відносини між державами в різних сферах діяльності. Історичний розвиток міжнародних організацій включає такі основні етапи:

1. Епоха рабовласницьких держав (4-6 ст. до н.е.) характеризується утворенням в Стародавній Греції двох типів міжнародних інститутів – сіммахії та амфіктонії. Сіммахії –це союзи держав, які мали спільні військово-політичні цілі, амфіктонії були релігійно-політичними об’єднаннями міст та племен зі спільним святилищем, скарбницею, правилами ведення війн.

2. Період феодальної роздробленості. В цей період почали з’являтися торговельні союзи. Прикладом такого торговельного союзу був, так званий союз Ганза, що існував з 16 по 17 ст. Міста-члени союзу намагалися зосередити в себе усю посередницьку торгівлю між Західною, Північною та Східною Європою.

3. Епоха великих географічних відкриттів та промислових революцій ознаменована появою цілої низки організацій, яким уже були притаманні риси сучасних міжнародних організацій. В цей час з’являються такі організації: Дунайська комісія, Всесвітній поштовий союз, Європейська конференція з розкладів пасажирських потягів, Міжнародний телеграфний союз.

4. Період між Першою та Другою світовими війнами характеризується появою функціональних та галузевих організацій. В цей період першою універсальною організацією у світі стає Ліга націй (1919р.)

5. Сучасний період розвитку міжнародних організацій починається з 1945 року. Йому властиві наступні риси: - збільшення впливу міжнародних організацій на міжнародне життя; утворення інших функціональних організацій глобального типу: МВФ, МБРР, ВТО, ГАТТ.

Міжнародні організації є важливим елементом системи регулювання міжнародного співробітництва, у тому числі економічного. У даний час система міжнародних організацій нараховує більше 4 тис., серед яких більше 300 – міжурядових.

Міжнародна організація – це група, яка у своїй діяльності виходить за межі однієї країни і має постійну структуру органів.

Передбачається що міжнародна організація створюється на основі узгодженого волевиявлення держав, зафіксованого у міжнародній угоді чи у рішенні вже існуючої організації.

Створення МО передбачає такі етапи: 1) прийняття установчого документа; 2) формування структури організації; 3) скликання головного органу, з якого починається функціонування; 4) формування інших органів, об’єктивно необхідних у процесі розвитку організації.

Найпоширеніший спосіб утворення МО-це укладення договору на міжнародні конференції у формі Статуту (ООН, ОАЄ, ОАГ), Конвенції (ВОІВ). Дата введення в дію установчого документу вважається датою створення організації. Інший спосіб створення – у формі прийняття рішення іншою організацією – передбачає узгоджене волевиявлення держав шляхом голосування, за засновницьку революцію (створення автономних організацій зі статусом допоміжного органу Генеральної Асамблеї ООН: ПРООН, 1965р.; ЮНКТАД, 1964р.).

Формування структури МО здійснюється Спеціальними підготовчими органами, що засновуються на основі окремої угоди, додатку до статуту чи резалюції іншої організації. Цими документами визначається склад органу, його компетенція та функції. Діяльність підготовчого органу спрямована на розробу просту правил процедури органів управління організації, створення штаб-квартири, підготовку повістки для головних органів, підготовку проектів, документів рекомендацій до повістки дня. Подібним чином створювалися ЮНЕСКО, ФАО, ВОЗ, МАГАТЕ.

Скликання головних органів і початок їх функціонування завершають формування організаційної структури організації

Організаційну структуру МО складають органи, що забезпечують її функціонування. Вони створюються на основі установчого документа, яким визначається компетенція, повноваження і функції. Для кожного органу закріпляється його правовий статус, внутрішня структура, порядок прийняття рішень.

Розрізняє міжурядові , міжпарламентські, адміністративні, арбітражні (судові) органи МО та органи з обмеженим членством.

Міжурядові органи складаються з представників держав-учасниць, уповноважених діяти від імені своїх урядів.

Міжпарламентські органи створюються переважно у регіональних інтеграційних угрупуваннях і складаються з учасників вибраних населеннях країн-членів шляхом загальних виборів (Європейський парламент) чи призначених національними парламентами (Парламентська Асамблея Ради Європи). Як правило, рішення парламентська органів носять рекомендаційний характер.

Адміністративні органи створюються з посадових осіб – найнищих службовців міжнародної організації.

Арбітражні, судові органи і комітети експертів складаються з окремих осіб – фахівців, наділених певними повноваженнями.

Пленарні органи включають представників всіх держав-учасниць. На них покладається визначення загальної політики МО, прийняття проектів рішень і рекомендацій, вирішення бюджетних і фінансових питань, перегляд статутів, прийом, виключення членів і призупинення їх прав і привілеїв.

Органи з обмеженим членом створюються у спеціалізованих установах ООН (МОП, ІКАО)і створюються таким чином, щоб як найповніше відображати інтереси всіх держав.

За функціями органи в МО поділяються на головні і допоміжні, а за періодичністю засідань – на постійні і сесійні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структура системи міжнародного регулювання СГЗ.	\|	Класифікація міжнародних організаціях.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.