МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Фактори розквіту фінансової науки. Німецька школаПлан Розвиток фінансової науки у XIX ст. Тема 3 1. Фактори розквіту фінансової науки. Німецька школа. 2. Напрямки фінансової науки у XIX ст. 3. Теорія оподаткування Д.Мілля. Неокласична фінансова школа. 4. Г.К.Вікселль: одностайність у рамках інституціональної симетрії. Становлення фінансової науки як самостійної галузі економічного знання охоплює другу половину XVIII і першу половину XIX століть. Саме тоді відбулося відокремлення фінансової науки від сфери політичної економії, відбиття цього факту в класифікації (систематизації) економічних наук, формування методології і категоріального апарату науки, зміна її ролі стосовно практики і т. ін. Найбільший розвиток фінансової науки припадає на XIX ст., насамперед на другу його половину. В цей час у більшості країн Європи перейшли від абсолютизму до конституційної форми правління. Стали розвиватися правові основи державного управління, у тому числі й фінансове право, виникла потреба в наукових дослідженнях у галузі фінансів. Визначальний вплив на розвиток досліджень зробили посилення економічних функцій держави, зростання загальнодержавних і місцевих витрат, незбалансованість бюджетів, боротьба пролетаріату за соціально-економічні права. Досягненням фінансової думки стало розширення меж предмета науки. Затвердилося уявлення, що ця наука вивчає економічну діяльність держави і місцевих органів влади, а також усі відносини, що виникають на основі добування і використання коштів, що збираються з громадян. Фундаментальний характер впливу політичної економії і державного права на розвиток фінансової науки визначив становлення фінансових шкіл, що відрізнялися методологією дослідження фінансових інститутів і категорій, соціальною спрямованістю аналізу. Найбільш великі течії політичної економії породили власні фінансові школи. Так, нова історична школа в Німеччині викликала до життя історичну школу фінансів. Німецька школа XIX ст. критикувала класиків за індивідуалізм, невизнання важливої ролі держави і національних інституційних складових суспільного життя в розвитку економіки. Вона доводила, що індивідуальні і суспільні інтереси не перебувають в гармонії. Що держава, формуючи економічну політику, може сприяти реалізації приватних інтересів, а може гальмувати. Вони нещадно критикували принцип невтручання держави в економіку. Національне багатство для них не було загальною сумою індивідуальних багатств, індивідуальний добробут вони узалежнювали від могутності держави, а тому як визначальний чинник розвитку суспільства проголошували побудову могутньої держави. Критичні зауваження щодо змісту основних постулатів класичної економічної доктрини можна було знайти в працях соціологів, філософів, економістів. І.Кант наголошував на значенні морального закону й морального самовизначення і стверджував, що держава існує для забезпечення розквіту нації. Людину створено для суспільства, а не суспільство для людини. Свобода, рівність і щастя можуть бути забезпечені лише державою й колективною волею. Й.Фіхте вважав, що держава – природне явище, а її закони є лише вираженням природного стану речей. Людина – це член суспільної асоціації, перед якою вона має певні зобов’язання. Держава нейтральна до індивідуальних інтересів, а тому може свідомо спрямовувати й забезпечувати розвиток суспільства. А.Мюллер доводив, що держава сама створює ідеологію, згідно з якою має розвиватися суспільство. Вона створює умови, котрі сприяють економічному розвитку й процвітанню нації. Мюллер заперечував протистояння економічних інтересів у суспільстві й визнавав лише суперництво інтересів різних націй. Він зазначав, що захоплення універсальними космополітичними схемами призводить до ігнорування національних особливостей, національних інтересів та пріоритетів. Ці філософські ідеї стали основою побудови німецької економічної теорії, автором якої був Фрідріх Ліст (1789-1846): функції держави полягають у формуванні раціональної виробничої структури, інвестуванні розвитку певних галузей, для цього необхідно власне господарство, тобто державний сектор економіки. Шмоллер (1838-1917) увів «етичний принцип», господарське життя визначав не тільки природними і технічними факторами, але і моральними - без міцної моральності немає ринку. Штаммлер (1856-1938) почав формування соціального напрямку в економічній науці. Основний фактор соціально-економічного прогресу. – право (пізніше – держава). До представників історичної школи фінансів належать Л.Штейн, В.Рошер, Ф.Нейман і ін. Описовий характер фінансової науки, величезна кількість історичної статистичної інформації призвели до появи багатотомних фоліантів, що читаються важко через стомлюючі екскурси в історію численних німецьких держав. Найбільш відомі представники німецької школи “державного соціалізму” в області фінансової науки – Г.Кін, А.Шеффле, А.Вагнер. Останній був найвизначнішим німецьким теоретиком науки про фінанси в другій половині XIX ст. В цей період у багатьох великих університетах Європи створюються кафедри фінансів, починають друкуватися підручники з фінансів, особливо вагомий внесок в цьому плані німецьких вчених. Слід згадати професора Гейдельберзького університету К.Г.Рау. Він написав першого підручника з фінансів “Основні начала фінансової науки”(1832), що приніс автору славу повнотою представлених у ньому фінансових знань, витримав багато видань і майже півстоліття був основним підручником не лише в Німеччині, а й у багатьох країнах Європи. Підручник К.Г.Рау має достатньо класичний зміст, він складається із вступу, де розглядаються загальні основи фінансової науки, й розділів: державні доходи; державні видатки; державний кредит; бюджет; організація управління фінансами. Ця структура фінансів як навчальної дисципліни тривалий час використовувалася у вузах більшості країн. Загальною характерною рисою всіх наукових досліджень цього часу є те, що фінансова наука не виходила за рамки державних фінансів, тобто проблеми розглядалися лише в межах бюджетної системи. Читайте також:
|
||||||||
|