• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Оцінювання економічної інформації

Таблиця 2.1. Класифікація економічної інформації на підприємстві

Відображення виробничо-господарської діяльності за допомогою облікової інформації можна розглядати як модель виробництва.

На формування облікової інформації впливає методологія бухгалтерського обліку. Структуру інформаційної системи бухгалтерського обліку визначають такі методологічні принципи, як рахунки та подвійний запис, баланс та інші. Ними позначається організація інформаційних процедур, зокрема обчислювальна обробка та використання облікової інформації. Особливості облікової інформації відображаються і в інформаційних завданнях бухгалтерського обліку, сутність вирішення яких полягає у визначенні зведено-підсумкових величин із встановленими групувальними ознаками. Облікова інформація характеризується рядом особливостей (рис. 2.3).

Рис. 2.3.Особливості облікової інформації

Характерною особливістю облікової інформації є безперервність її обробки, оскільки вона відображає складний об’єкт регулювання.

Для того, щоб облікова інформація однозначно сприймалась тими, хто брав участь в її підготовці на підприємстві і тими, хто її використовує, вона повинна задовольняти наступним вимогам (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Вимоги до облікової інформації

2.2. Структура, форми подання та відображення економічної інформації

Обробка інформації, і, передусім, автоматизована обробка, потребує структуризації і формалізованого опису окремих її сукупностей. Структурно інформація складається з простих і складних елементів. Складні елементи створюються внаслідок поєднання різних простих елементів, останні ж не піддаються подальшому поділу. Прості елементи називаються інформаційними одиницями, складні – складеними одиницями інформації або інформаційними сукупностями. Під інформаційною сукупністю розуміють групу даних, які характеризують об’єкт (процес, операцію). За структурним складом інформаційні елементи можна поділити на реквізити, показники, документи, інформаційні масиви.

Елементарними неподільними одиницями економічної інформації є реквізити, що виражають певні властивості об’єкта.

Реквізит – це логічно неподільний елемент показника, який відображає визначені властивості об’єкта або процесу. Реквізити відображають окремі властивості об’єкта. Символьна інформація може бути надана у вигляді назв об’єктів або кодових позначень.

Реквізит не можна поділяти на більш дрібні одиниці без руйнування його змісту. Кожний показник складається із реквізитів, останні поділяються на реквізити-ознаки і реквізити-підстави. Реквізити-ознаки характеризують якісні властивості об’єкта, що описується, (час і місце дії, прізвище, ім’я, по батькові виконавця, найменування роботи тощо) смислові значення показників і визначають його назву. Реквізити-підстави дають кількісну характеристику явищ, виражену у визначених одиницях виміру (сума внеску в гривнях, ставка податку у відсотках тощо). Реквізити-ознаки підлягають логічній обробці, а реквізити-підстави – арифметичній. Поєднання однієї підстави і всіх ознак, що до неї відносяться, створює показник.

Окремо взяті реквізити-ознаки і реквізити-підстави економічного змісту не мають, тому застосовуються тільки в поєднанні одного з іншим.

Сукупність логічно пов’язаних реквізитів-ознак і реквізитів-підстав, що має економічний зміст, утворює показник. Показник є контролюючим параметром економічного об’єкта і складається із сукупності реквізитів. Таким чином, показник є мінімальною за складом інформаційною сукупністю, достатньою для створення самостійного документа. Показники є основною одиницею інформації більшості документів.

На підставі показників заповнюються документи. Документи, що використовуються в процесі управління, планування і обліку, можуть включати один або декілька показників з обов’язковим зазначенням особи, яка відповідає за інформацію, що в ній розміщується.

Група однорідних документів, об’єднаних за певною ознакою, створює інформаційний масив. До масиву, наприклад, входять дані звітів за певний проміжок часу (товарні звіти, довідка тощо). Масив (файл) є основною структурною одиницею при автоматизованій обробці даних. Інформаційний масив, як упорядкована за певними ознаками сукупність усіх видів інформації, використовується для розробки управлінських рішень.

Інформаційна база виступає основою інформаційної системи будь-якого об’єкта, перш за все, об’єкта управління, тому вона є частиною інформаційної системи. Інформаційна система, крім інформаційної бази, містить ще й її організацію в реальних умовах. Інформаційною системою передбачається склад джерел формування інформаційної бази, її взаємодія з іншими інформаційними базами, цільове призначення.

Необхідно також розрізняти поняття “інформаційна база” і “база даних”. Інформаційна база притаманна всім без винятку об’єктам незалежно від рівня обчислювальної техніки. А поняття бази даних пов’язано лише з організацією даних на принципах автоматизованого банку даних (АБД) і застосування комп’ютерних систем. Інформаційна база в умовах використання комп’ютерних систем може бути побудована як єдина база даних АБД або як сукупність кількох таких баз (що особливо часто буває на практиці). Зауважимо, що у спеціальній літературі відомі інші погляди на поняття інформаційної бази а співвідношення його з поняттям бази даних.

Щодо видів управління інформаційна база об’єкта (наприклад, підприємства) поділяється на інформаційну базу того чи іншого виду управління, наприклад, організаційно-економічного, соціального, технологічного. З позицій структурних підрозділів об’єкта управління, використовуваних ресурсів вирізняють інформаційну базу його підрозділів (виробничих, комерційних) за такими ознаками як предметами праці та засобами праці тощо. Згідно зі стадіями (функціями) управління розрізняють інформаційні бази прогнозування, планування, обліку тощо. Отже, інформаційна база об’єкта поділяється на ряд підсистем, що розглядаються як об’єкт управління, тобто самостійні системи.

Набір взаємопов’язаних даних однієї форми (однієї назви) з усіма її значеннями являє собою масивданих. Прикладом масиву; може бути сукупність даних про рух грошових коштів на підприємстві. Масив даних є основною інформаційною сукупністю, якою оперують у інформаційних процедурах.

Сукупність масивів даних, що стосуються однієї й тієї самої ділянки управлінської роботи, називають інформаційним потоком.

Економічна інформація повинна бути зафіксована документально, щоб можна було оперувати нею у процесах управління. Інакше це називається поданням (зображенням) інформації. Під формою подання розуміють спосіб фіксування інформації. Вибір форми подання залежить від властивостей інформації, її цільового призначення, методології, техніки обробки та інших факторів. Насамперед розрізняють форми подання усної та письмової інформації.

Для фіксації усної інформації призначені відповідні форми подання, які називаються сигналізаторами. Для письмової фіксації інформації використовуються реєстратори, індикатори, графопобудовники. Реєстратори забезпечують запис точних значень інформації у вигляді безперервних величин, при цьому фіксують їх переважно лінійним способом; графопобудовники зображують інформацію умовно у вигляді геометричних фігур і відношень між ними.

Письмова фіксація інформації потребує наявності матеріального середовища, в якому і подається інформація. Роль такого середовища відіграють носії (засоби) відображення інформації.

Економічну інформацію подають по-різному, залежно від багатьох факторів, серед яких неабияке значення мають види інформації. Подання виконується під час збирання первинної інформації (результатів розв’язування задач та інших даних) та в процесі її обробки. Якщо для фіксації первинної інформації використовуються переважно паперові документи, то вторинна інформація фіксується машинним шляхом на різних носіях і засобах відображення.

При створенні інформаційних систем обробки даних оцінюють економічну інформацію на об’єкті управління. Це необхідно для визначення ресурсів інформаційної системи, розрахунку потреби в управлінських кадрах, добору корисної інформації для управлінських рішень тощо.

Якість інформації. Інформація в комп’ютерних системах обробки даних є і предметом праці, і її продуктом, а тому від якості такої інформації залежить ефективність функціонування системи.

Якість інформації можна визначити як сукупність властивостей, що зумовлюють можливості її використання для задоволення визначених згідно з її призначенням потреб.

Можливість і ефективність використання інформації для управління зумовлена такими її споживчими показниками якості, як репрезентативність, змістовність, повнота, доступність, актуальність, своєчасність, стійкість, точність, достовірність і цінність.

Репрезентативність інформації пов’язана з правильністю її добору й формування з метою адекватного відображення заданих властивостей об’єкта. Найважливішого значення тут надають правильності концепції, на базі якої сформульовано вхідне поняття; обгрунтованості добору істотних показників і зв’язків відображуваного явища; правильності методики вимірювання та алгоритму формування інформації.

Змістовність інформації – це її місткість, яка дорівнює відношенню кількості інформації в повідомленні до розміру даних, що його відтворюють. Зі збільшенням змістовності інформації зростає пропускна здатність інформаційної системи, оскільки щоб дістати одні й ті самі відомості, необхідно обробити менший обсяг даних.

Повнота інформації означає, що вона має мінімальний, але достатній для прийняття ефективного управлінського рішення набір показників. Як неповна, тобто недостатня для прийняття правильного рішення, так і надмірна інформація знижує ефективність управління; найвищі якості притаманні лише повній інформації.

Доступність інформації для сприйняття при прийнятті управлінського рішення в комп’ютерних системах забезпечується виконанням відповідних процедур її одержання і переробки.

Актуальність визначається ступенем збереження цінності інформації для управління в момент її використання і залежить від статистичних характеристик відображуваного об’єкта (від інтервалу зміни цих характеристик) і від інтервалу часу, який минув з моменту виникнення даної інформації.

Своєчасність інформації. Своєчасною є така інформація, яка може бути врахована при виробленні управлінського рішення без порушення встановленої процедури і регламенту, тобто інформація, яка надходить на той чи інший рівень управління не пізніше заздалегідь призначеного моменту часу, узгодженого з часом розв’язування задач управління.

Стійкість – це властивість управлінської інформації реагувати на зміни вхідних даних, зберігати необхідну точність. Стійкість інформації, як і її репрезентативність, зумовлені методичною правильністю її відбору і формування.

Точність інформації визначається ступенем наближення відображуваного інформацією параметра і його істинного значення. Для економічних показників, які відображуються цифровими кодами, відомі чотири класифікаційні поняття точності: формальна точність, вимірювана значенням одиниці молодшого розряду числа, яким подано показник; реальна точність, що визначається значенням одиниці останнього розряду числа, правильність якого гарантована; досяжна точність – максимальна точність, якої можна досягти за даних конкретних умов функціонування системи; необхідна точність, яка визначається функціональним призначенням показника.

Достовірність (вірогідність) інформації – це властивість інформації відображати реально діючі об’єкти з необхідною точністю. Визначається достовірність інформації довірчою ймовірністю необхідної точності, тобто ймовірністю того, що відображувані інформацією значення параметра відрізняються від істинного значення цього параметра в межах необхідної точності.

Поряд з поняттям “достовірність інформації” існує поняття “достовірність даних”. Під достовірністю даних розуміють їхню безпомилковість, вимірюється вона ймовірністю появи помилок у даних.

Недостовірність даних може не вплинути на розмір даних, а може навіть його збільшити на відміну від недостовірності інформації, завжди зменшуючи її кількість.

Цінність інформації – комплексний показник її якості, її міри на прагматичному рівні.

Читайте також:

1. АГД як галузь економічної науки
2. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
3. Актуальні проблеми економічної безпеки України.
4. Алфавітний підхід до вимірювання кількості інформації.
5. Аналіз економічної ефективності капітальних вкладень
6. Аналіз економічної та неекономічної результативності маркетингової діяльності
7. Аналіз економічноїї політики за допомогою моделі Мандела-Флемінга. Випадки вільного та фіксованого валютного курсів.
8. Аналіз зовнішньої інформації
9. Аналіз інформації та постановка задачі дослідження
10. Аналіз рівня економічної безпеки підприємства
11. Аналіз та інтерпретація інформації
12. Аналіз та оцінка інвестування в умовах ризику. Якісні та кількісні методи оцінювання проектних ризиків.

Переглядів: 1007