Окремі зауваги до відмінкових форм ІІІ відміни

Відмінювання іменників ІІІ відміни.

Множина

1) Називний відмінок множини. Закінчення -а (у твердій і мішаній групах), -я (у м’якій групі) мають усі іменники середн. роду: дена (від дно), міста, пера, стремена; прізвища, явища; знання, моря, обличчя, піддашшя, поля, прислів’я, роздоріжжя.

2) Родовий відмінок множини.

Закінчення -ів (-їв) мають окремі іменники середн. роду на -е, -я: верхів’їв, відкриттів, життів, міжгір’їв, морів, нагір’їв, подвір’їв, полів, покриттів, почуттів, прислів’їв.

Нульове закінчення має більшість іменників середн. роду на -о, -е та -я (переважно з попереднім м’яким подовженим приголосним н): бажань, боліт, вагань, верховіть, весіль, відер, вікон, доліт, завдань, засідань, знань, кіл, кілець, коліс, місць, озер, облич, пальт, питань, піддаш, полотен, посилань, прізвищ, роздоріж, серць (і сердець), сіл, слів, сприйнять, хутер, яєць, але: морів, полів (рідше піль).

При збігові двох приголосних у кінці основи при нульовому закінченні часто з’являється вставний о або е: вікон, сукон; болітець, відер, віконець, гасел, ден (від дно), кілець, озерець, ребер.

Закінчення -ей мають деякі іменники середн. роду: очей, плечей (і пліч), зрідка ушей (перев. вух).

3) Орудний відмінок множини. Закінчення -ми (паралельно з формами на -ами, -ями) мають такі іменники середн. роду: коліньми (й колінами), колісьми (частіше колесами), крильми (частіше крилами).

Іменники середн. роду око, плече мають в орудному відмінку множини закінчення -има: очима, плечима.

	Однина	Множина
Н.	суміш□	жовч□	мати	суміші	матері
Р.	суміші	жовчі	матері	сумішей	матерів
Д.	суміші	жовчі	матері	сумішам	матерям
З.	суміш□	жовч□	матір	суміші	матерів
О.	сумішшю	жовчю	матір’ю	сумішшами	матерями
М.	...суміші	...жовчі	...матері	...сумішах	...матерях
К.			мати		матері

1) В орудному відмінку однини іменники ІІІ відміни мають закінчення -ю, причому якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то після голосного перед закінченням -ю цей приголосний подовжується (на письмі подвоюється): височінню, віссю, волосінню, в’яззю, галуззю, загибеллю, міддю, міццю, сіллю, тінню; ніччю, подорожжю.

Якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також на р, щ, то подовження не відбувається: верф’ю, вістю, жовчю, кіновар’ю, кров’ю, любов’ю, матір’ю, нехворощю, Об’ю, радістю, якістю.

2) У кличному відмінку, що вживається переважно в поезії, іменники цієї відміни мають закінчення -е: вісте, любове, радосте, смерте.

3) У родовому відмінку множини – закінчення -ей: відомостей, відповідей, вістей, галузей, доповідей, областей, осей, тіней; ночей, подорожей.

4) В орудному відмінку множини вживається закінчення -ями (після шиплячого -ами): відповідями, вістями, костями (кістьми), осями; ночами, подорожами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Місцевий відмінок однини	\|	І ВІДМІНА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.