Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Методологические основы региональной экономики и условия регионального экономического развития

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

Тактика является важнейшей составной частью военного искусства. Она подразделяется на общую тактику и тактику видов ВС, родов войск и специальных войск. Общая тактика исследует закономерности общевойскового боя и вырабатывает рекомендации по его подготовки и ведению. Тактика как наука, непрерывно развивается и совершенствуется под влиянием развития средств вооруженной борьбы, а также оперативного искусства и стратегии.

Тактика – одна из ведущих дисциплин в учебном процессе. Она вооружает выпускников знанием и глубоким пониманием основ современного общевойскового боя, важнейших положений Боевых уставов по применению общевойсковых подразделений, частей и соединений в бою, знакомит с предназначением и порядком их применения в бою подразделений и частей родов войск и специальных войск. Эти знания, а также знания основной тактической терминологии, необходимы любому офицеру независимо от его специальности, как в мирное время, так и в боевой обстановке.

 

Доцент Д.Логинов

Науковий напрям економічних досліджень — регіональ­на економіка — відносно новий. Його виникнення було зумовле­не потребами практики та економічної науки прикладного харак­теру. Господарська діяльність вимагала відповіді на питання щодо підвищення економічного ефекту від просторової організації ви­робництва. Це і дало істотний поштовх для виникнення науково­го напряму — регіональної економіки.

Найбільш давньою і розвинутою наукою, яка присвячувала свої дослідження просторовим аспектам економіки, є економічна географія. В її надрах і зароджувалась регіональна економіка, яка вже в середині XX ст. заявила про себе як самостійна наука.

Регіональна економіка — це відмінний від економіко-геогра-фічного напрям дослідження просторових явищ і процесів, який націлений на практичне вирішення господарських проблем.

Другою близькою за предметом дослідження економічною дисципліною є розміщення продуктивних сил. Регіональна еко­номіка формується зазвичай під дією раціонального розміщення продуктивних сил і це є спільним для цих наукових дисциплін. Однак регіональна економіка має і відмінність, яка полягає у то­му, що вона розглядає предмет дослідження як постійно відтво-рювальну систему. Для цієї системи характерним є своєрідний характер регіональних виробничих відносин, які охоплюють вза­ємодію з місцевими природними умовами і ресурсами, розселен­ням населення і формуванням регіонального соціуму, відносини між суб'єктами господарювання на даній території тощо. І досі точаться дискусії серед вчених щодо співвідношення предмета і об'єкта трьох близьких дисциплін — економічною географією, розміщенням продуктивних сил і регіональною економікою.

Так, М. М. Некрасов вважав, що «раціональне розміщення продуктивних сил є основою, головною складовою частиною ре­гіональної економіки» (1978 р.); Т. Г. Морозова — що «регіона­льна економіка — це галузь наукових знань, яка вивчає розвиток і розміщення продуктивних сил, соціально-економічні процеси на території країни і її регіонів...» (1998 р.); Є. Б. Алаєв розглядав регіональну економіку як частину соціально-економічної геогра­фії (1983р.).

Регіональна економіка має тісні зв'язки з загальнометодологіч-ними дисциплінами — політичною економією і економічною те­орією. Оскільки регіональна економіка являє собою комплексну економічну дисципліну, то закони і закономірності розвитку еко­номічних процесів стосуються і конкретних регіональних еконо­мічних умов. Певною мірою вона використовує і основні еконо­мічні категорії.

Серед двох великих груп економічних дисциплін, які стосу­ються макро- та мікроекономіки, регіональна економіка виокрем­люється специфічним положенням — вона вивчає просторову організацію економіки на відміну від загальних питань суспіль­ного виробництва чи питань діяльності первинної ланки економі­ки — підприємства. Разом з тим регіональна (просторова) еконо­міка тісно пов'язана з макроекономікою і мікроекономікою, оскільки як процеси діяльності окремого підприємства, так і усієї економічної системи пов'язані з конкретними природними, соці­ально-економічними та іншими умовами, які склалися на певній території.

Регіональні чинники безпосередньо чи опосередковано визна­чають просторову поширеність різних видів економічної діяль­ності. Серед інтенсивних чинників просторової організації госпо­дарства провідне місце належить територіальному поділу праці. Зокрема, завдяки спеціалізації регіонів на випуску певних видів продукції та обміну її на іншу зростає ефективність виробництва. Кожен регіон максимально використовує власні переваги і, розвив­аючи галузі спеціалізації, продукція або послуги яких використо­вуються в інших регіонах, забезпечує найбільший ефект від фун­кціонування певних галузей регіональної економіки, діяльність яких найбільш вигідна на даній території. Спеціалізація вироб­ництва регіону характеризується відношенням вивезеної за межі регіону продукції до загального обсягу виробленої в даному регіні продукції. Рівень спеціалізації свідчить про високий рівень використання регіональних переваг. Важливу роль у територіальному поділі праці відіграє коопе­рування. Використання повною мірою можливості кооперування різних суб'єктів господарювання одного регіону або кількох з виробництва певних видів продукції також є свідченням високої ефективності виробничої діяльності і повного використання пе­реваг регіону чи регіонів. Кооперування за своєю суттю відобра­жає діяльність кількох суб'єктів з найефективнішого викорис­тання кожним з них власних переваг у процесі спільного вироб­ництва продукції (послуг).

Вагоме значення у територіальному поділі праці має комбіну­вання, завдяки якому не лише закріплюються виробництва за те­риторіями, а й розвиваються найбільш ефективні стосунки у про­цесі виробництв, за рахунок більш раціонального використання переваг поєднання різних виробничих циклів у межах одного підприємства (комбінату).

На розвиток регіональної економіки впливає і концентрація виробництва, яка відображає територіальне зосередження (лока­лізацію) економічної діяльності на обмеженій території. Завдяки територіальному зосередженню виробництва досягається еконо­мія витрат на розвиток обслуговуючої виробничої та соціальної інфраструктури, на утилізацію відходів виробництва тощо. Ви­значене призводить до зменшення виробничих витрат і підвищує конкурентоспроможність продукції.

Рівень концентрації визначається відношенням обсягів вироб­леної продукції в даному регіоні до загального обсягу виробленої продукції в державі.

Важлива роль у структурі передумов регіонального розвитку належить природно-ресурсному та соціально-економічному по­тенціалам. Розвиток видобувних галузей промисловості залежить насамперед від наявності природних ресурсів, економічної доціль­ності їх використання, гірничо-геологічних та технологічних умов видобутку. Найбільшою цінністю для регіональної економі­ки є промислові запаси мінерально-сировинних ресурсів. Ці ре­сурси вже мають досить повну геологічну, економічну та техно­логічну оцінку і являють собою природно-ресурсний потенціал, який у разі залучення до господарської діяльності стає продуктив­ною силою економічного розвитку.

Залежно від розміщення природних ресурсів, їх обсягів, якості та умов використання в кожному регіоні формується своєрідні просторові форми промислового виробництва. Це позначається на регіональних відмінностях зосередження виробництва, галузе­вій структурі економіки регіонів, її спеціалізації. Розміщення ресурсів впливає на регіональну структуру господарства (форму­вання економічних районів, територіальних виробничих комплек­сів, промислових центрів і вузлів та інших форм територіальної організації виробництва).

Суттєвими чинниками регіональної економіки є й інші природні ресурси — земельні, водні, лісові, фауністичні, рекреаційні, клімати­чні. Вони за певних економічних умов позначаються на регіональних відмінностях економіки, її структурних особливостях. Це ви­магає всебічної оцінки ефективності використання даних ресурсів.

Ефективне функціонування регіональної економіки неможливе без забезпечення трудовими ресурсами, які є найбільш активними чинниками виробничого процесу. Завдяки їх виробничій діяльності і відбувається взаємодія суспільства і природи. У результаті цієї взаємодії людство задовольняє власні потреби. Природною базою взаємодії в кожному регіоні є природні ресурси і умови, а соціаль­ною — населення, особливо найбільш активна його частина — тру­дові ресурси, і зокрема зайняте трудовою діяльністю населення.

Особлива роль у розвитку регіональної економіки належить територіальним відмінностям кількості трудових ресурсів. В Україні склалися значні регіональні відмінності в чисельності трудових ресурсів — від майже 3 млн чоловік у Донецькій облас­ті до менше 600 тис. чоловік — у Чернівецькій області. Це викли­кане як відмінностями в розселенні населення, особливостями гос­подарського та історичного розвитку, в трудомісткості виробницт­ва, так і в його територіальній концентрації, рівні урбанізації тощо.

Але не лише кількісні параметри розподілу трудових ресурсів по території позначаються на регіональних особливостях еконо­міки країни. Значною мірою вона обумовлюється і їх якісним складом. На якість трудових ресурсів впливають соціально-економічний стан країни, екологічні умови проживання, демо­графічна ситуація, рівень та якість життя населення тощо.

Економіка кожного регіону зумовлюється також і рівнем ви­користання трудових ресурсів, тобто зайнятістю в різних сферах економічної діяльності. Зайняте населення визначає результатив­ність економічної діяльності регіону, бо лише завдяки праці створюються матеріальні і духовні блага, національне багатство країни. Звичайно не всі трудові ресурси повинні бути зайняті ви­робничою діяльністю. Частина з них зайнята доглядом за малими дітьми, частина осіб працездатного віку зайнята на навчанні та іншими видами діяльності. Однак значну частину незайнятих становлять безробітні та зайняті неповний робочий день (тиж­день). Це свідчить про значні прямі втрати трудового потенціалу, які в окремих регіонах є катастрофічними.

Важливою передумовою економічного розвитку регіонів є ви­робничий потенціал, що визначається сукупністю виробничих підприємств у кожному регіоні. Особливості їх територіального зосередження і взаємозв'язків ведуть до утворення на території регіонів територіально-виробничих комплексів різних типів. Во­ни можуть бути галузеві і міжгалузеві, за територіально-структурними ознаками — точкові (промислові пункти, центри), локальні (промислові вузли), регіональні (промислові агломера­ції, економічні райони) та ін. Кожен з виробничо-територіальних комплексів вирізняється серед інших своєю спеціалізацією, по­тужністю виробництва, ефективністю діяльності тощо. Це і ство­рює мозаїчну картину регіональної економіки за показниками номенклатури товарів і послуг, обсягів виробництва продукції, продуктивності виробничої діяльності, технологічних умов фун­кціонування, особливостей взаємодії з природним середовищем, інвестиційної діяльності по регіонах тощо.

Функціонування економіки кожного регіону значною мірою визначається рівнем розвитку соціальної інфраструктури. Соціаль­на інфраструктура — це складова єдиної соціально-економічної системи, яка, задовольняючи певні потреби населення, опосеред­ковано впливає на розвиток виробництва. Мова йде про такі види діяльності, як охорона здоров'я, яка, поліпшуючи здоров'я праце­здатного населення, забезпечує більшу його продуктивну діяль­ність. Це ж стосується і освіти як вихідної ланки подальшої про­фесійної і кваліфікаційної підготовки робочої сили. Духовне виховання забезпечується розвитком культури. Істотну роль у ви­робничій діяльності людини відіграють рівень розвитку і макси­мальне забезпечення послугами таких галузей, як житлово-кому­нальне господарство, побутове обслуговування, торгівля і гро­мадське харчування, пасажирський транспорт. Регіональні відмін­ності в структурі та рівнях їх розвитку, особливостях функціону­вання, в забезпеченості населення різноманітними послугами, які надає соціальна інфраструктура, позначаються на територіальних особливостях функціонування економіки регіонів України.

 


Читайте також:

  1. В условиях высокой мобильности капитала
  2. ГОСУДАРСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ЭКОНОМИКИ
  3. Дифференциация регионов по уровню развития производительных сил
  4. Коэффициент неравномерности развития речной сети
  5. ЛЕКЦИЯ 17. ОСНОВЫ РЕГУЛИРОВАНИЯ
  6. ЛЕКЦИЯ № 1. Информационные и коммуникационные технологии: сущность и исторические этапы их развития. 3 страница
  7. Обобщение результатов экономического анализа.
  8. ОСНОВЫ ПРОЕКТИРОВАНИЯ И КОНСТРУИРОВАНИЯ ЗДАНИЙ И СООРУЖЕНИЙ
  9. Правовые основы метрологической деятельности
  10. Принципы составления дифференциальных уравнений кинетики химических процессов в статических и динамических условиях, их интегрирование.
  11. ТЕМА 1. ПОНЯТИЕ, ПРЕДМЕТ И МЕТОД ЭКОНОМИЧЕСКОГО АНАЛИЗА




Переглядів: 889

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.017 сек.