• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Етичні вимоги до побудови взаємин з акціонерами, дилерами, поставниками

Етичні вимоги до побудови взаємин з конкурентами

Існують певні етичні вимоги до конкурентних відносин. Зокрема загальними принципами конкурентних відносин є такі:

1. Конкурент – не ворог, а суперник. Стосунки з суперником мають спиратися на закони та моральні норми.

2. Бізнес має виконувати функцію задоволення потреб споживача.

3. Перемога у конкурентній боротьбі означає, що один з конкурентів працює ефективніше за іншого.

У відносинах з конкурентами слід дотримуватися таких правил:

1. Не можна зводити наклепи на конкурентів. Шкідливі заяви про конкурентів виправдані за обставин застосування конкурентом нечесної практики щодо свого опонента або до споживача.

2. Не можна завдавати шкоди конкурентові, створюючи перешкоди його виробництву або розподілу товарів (послуг).

4. Вважається неетичним знижувати ціни з метою заподіяння шкоди конкурентам.

5. Слід уникати неетичної кооперації з конкурентами, що має на меті експлуатацію покупців.

6. Слід уникати неетичних відповідей на неетичні дії конкурентів.

У взаємовідносинах з акціонерами фірма повинна забезпечувати останніх необхідною інформацією та надавати чіткі і правдиві звіти про свою діяльність.

Розподіл прибутків компанії здійснюється з участю її менеджерів. Їх рішення щодо такого розподілу мають етичний підтекст, оскільки вони розпоряджаються грошима інших людей. Тому у процесі розподілу прибутків потрібно враховувати інтереси акціонерів та дотримуватися чіткої дивідендної політики – здійснювати контроль за фінансами фірми та за виконанням обов’язків менеджерами, котрі розпоряджаються цими фінансами. Отже, менеджери фірми несуть особисту відповідальність за розподілом прибутків фірми.

Моральна відповідальність акціонерів фірми розглядається у зв’язку з їхніми правами та реальною владою. Слід пам’ятати, що власники звичайних акцій мають право:

- на дивіденди (у випадку оголошення про їх виплату директорами фірми);

- на пропорційну частку майна ліквідованої фірми, яке залишається після усіх розрахунків з іншими зацікавленими сторонами;

- на винесення певних питань стосовно політики фірми на обговорення;

- на голосування пропорційно до своєї частки акцій.

Як бачимо, права акціонерів є обмеженими, і вони практично не впливають на політику фірми. Проте акціонери мають моральне зобов’язання щодо опротестування нечесної практики діяльності своєї компанії. Такий протест і коментар до нього може бути оприлюднений як у самій компанії, так і у засобах масової інформації. Такий протест може сприяти покращенню морального клімату компанії. З огляду на це акціонери повинні цікавитися діяльністю тих компаній, у які вони інвестують.

Як і акціонери, дилери також здебільшого не є членами фірми. Проте вони тісніше пов’язані з нею – адже виконують функцію представника від виробника продукції (послуг). Тому дилери повинні чітко дотримуватися всіх умов продажу.

Література:

1. Агеев А.И. Предпринимательство: Проблемы собственности и культуры. – М., 1991.

2. Герет Т., Клоноскі Р. Етика бізнесу. – К., 1999.

3. Данчева О.В., Швалб Ю.М. Практична психологія в економіці та бізнесі. – К., 1999.

4. Деловой этикет. – 2-е изд., перераб. и доп. – К., 2001.

5. Зомбарт В. Буржуа: Этюды по истории духовного развития современного экономического человека. – М., 1994.

6. Кубрак О.В. Етика ділового спілкування: навч. посібник з етикету. – Суми, 2001.

7. Мастенбрук У. Управление конфликтными ситуациями и развитие организации. – М., 1996.

8. Палеха Ю.І. Ділова етика. – К., 2000.

9. Психология и этика делового общения / Под ред. В.Н. Лавриненко. – М., 1997.

10. Роджерс Ф. ІВМ. Взгляд изнутри. Человек, фирма, маркетинг: Пер. с англ. – М., 1990.

11. Рютингер Р. Культура предпринимательства. – М., 1992.

12. Такаянаги Сатору. Японская система управления трудовыми ресурсами: как работают японские предприятия. – М., 1987.

13. Холопова Т.И., Лебедева М.М. Протокол и этикет для деловых людей. – М., 1995.

14. Щекин Г.В. Практическая психология менеджмента. Как делать картеру. Как строить организацию. Науч.-практич. пособие – К., 1994.

15. Ягер Д. Деловой этикет: как выжить и преуспеть в мире бизнеса. – М., 1994.

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
2. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
3. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
4. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
5. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
6. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
7. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
8. IV. ВИМОГИ ПРОФЕСIЇ ДО IНДИВIДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГIЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФАХIВЦЯ
9. V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
10. V. Вимоги безпеки в екстремальних ситуаціях
11. V. Етичні правила психологічних досліджень
12. Аксіоматичний метод у математиці та суть аксіоматичної побудови теорії.

Переглядів: 575