• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Імідж професіонала

Побудова іміджу має ґрунтуватися на:

- самопізнанні, створенні Я-образу, наближеного до його реального змісту;

- пізнанні інших людей, їхніх особливостей, оволодіння механізмами сприйняття у спілкуванні;

- ознайомленні з каналами комунікації, урізноманітненні і розвитку можливостей для передачі інформації;

- оволодінні інтерактивними уміннями, підвищення ефективності взаємодії з людьми;

- побудови своєї поведінки у відповідності з нормами моралі, приписами етикету та специфікою професійної діяльності;

- створенні сприятливого зовнішнього образу, адекватного внутрішній сутності та умовам зовнішньої ситуації.

Побудова персонального іміджу (самоіміджу) значною мірою залежить від рівня самооцінки, її адекватності. Факт зацікавленості у собі, своєму вдосконаленні вже означає досягнення певного рівня самоповаги і наявність потенціалів для особистісного зростання.

Нерідко успіх у самопрезентації пов’язують з низкою зовнішніх ознак (зовнішність, одяг, постава, рухи та ін.). Однак, за умови формування надто низької самооцінки покращення зовнішнього іміджу забезпечує обмежений ефект. Однак, рівень самоповаги можливо підняти за рахунок досягнення позитивних змін у зовнішності. Турбота про зовнішність слугує повідомленням про повагу до себе і до співрозмовника.

Проте, ефект самопрезентації (формування персонального іміджу) значною мірою залежить від того, як людина оцінює свої позитивні сторони і слабкі місця, на що спрямовує свої зусилля у саморозвитку. Таким чином, побудова персонального іміджу розпочинається з формування погляду на самого себе, порівняння свого “Я” з встановленими ідеалами і стандартами.

Протягом свого життя кожна людина численні ролі і представляє іншим різноманітні образи залежно від виконуваної ролі. Одні з цих ролей зумовлюються фактом народження людини (стать, місце у сім’ї, особливості зовнішності та ін.) інші створюються у процесі соціального розвитку (професія, місце у системі групових відносин – статус, дружба та ін.). кожна з ролей накладає відбиток на поведінку людини, вимагає тих чи інших її зразків (ярликів). Так, від студента очікують результатів у навчанні, науковій і громадській роботі, самостійності, інтелектуального розвитку, від спортсмена – хорошої фізичної форми, наполегливості, здатності до співпраці у команді.

Соціальні очікування накладають відбиток не лише на зовнішні прояви поведінки. Система ярликів починає діяти і на внутрішньому рівні – у формуванні самокритики, у створенні самооцінки. Це засвоєні з дитинства оцінки з боку інших людей – “ти приваблива”, “ти лінивий”, “ти розумний”, “ти нездара”, “ твої слова діють мені на нерви” та ін. або накази і правила типу “наколи не розмовляй з незнайомими людьми”, “ти повинен працювати наполегливо”, “життя – постійна боротьба” та ін. Деякі з них перетворюються на внутрішні установки і відбиваються на побудові іміджу. Наприклад, людина, яку переконали у її високих розумових здібностях, у спілкуванні з іншими буде висловлювати свою думку, не боятись при цьому виглядати смішною чи некомпетентною. Якщо дитині постійно “навішувати ярлик” надмірної повноти, надалі вона буде прагнути маскувати свій недолік за допомогою одягу та невербальних засобів. Отже, у формуванні своєї самооцінки слід спиратись ще й на інші канали отримання інформації про себе: порівняння себе з іншими, інтроспекцію та ін.

До основних запитань, які слід собі ставити у такому випадку відносять такі:

- Чи не надто я спираюсь на оцінку інших людей? Можливо, у мене немає власної думки про себе?

- Чи не надто часто я порівнюю себе з іншими? Це питання може відіграти позитивну роль у тому випадку, коли оцінка переваг інших людей слугуватиме критерієм оцінки власних досягнень, вибору шляхів саморозвитку.

- Чи не надто я нав’язую свою індивідуальність? Надмірне прагнення на підтвердження своєї неординарності може спричинити послаблення уваги до оточуючих, а також неприйняття з їхнього боку надто неординарного іміджу.

- Чи не наслідую я у своїй поведінці змодельовані у суспільстві (зокрема засобами масової інформації, певними групами) стереотипи? Іноді людина приймає готові іміджеві моделі зірок шоу-бізнесу, кіногероїв, лідерів групи, прагне ототожнити себе з ними, не враховуючи власні особливості, позитивні сторони і недоліки. Такий імідж, з одного боку, може надати оригінальності, з іншого – викликати неприйняття, подив, засудження. Іноді оточуючі сприймають таку людину також стереотипно, не помічаючи її індивідуальності.

- Що я маю у собі змінити? Адже деякі застарілі звички необхідно змінити, оскільки вони не “вписуються у новий імідж”. Наприклад, у процесі адаптації до професійної діяльності потребують зміни звички, пов’язані зі студентським образом життя; протягом життя відбуваються зміни у оформленні зовнішності та ін.

- Як я контролюю свій образ у цілому? Імідж – це комплексний образ, який пропонується оточуючим. Іноді спостерігається дисгармонія окремих компонентів іміджу. Наприклад, акцентуючи увагу на бездоганній зовнішності, людина забуває про необхідність розвиненого мовлення чи манери поведінки, що відбивається на загальному враженні.

До основних складових персонального іміджу Ф. Девіс відносить:

- тілесний імідж – комплекс манер, пов’язаних з володінням своїм тілом, що становить основу для формування фізичного образу людини (розташування тіла у просторі, постава, зріст, тілобудова, вираз обличчя, погляд, положення голови, шиї, рук та ін.);

- зовнішній вигляд;

- голос і мовлення;

- обізнаність і компетентність;

- оформлення оточуючого середовища (робочого місця, житла);

- використання адекватних особистісних ділових аксесуарів.

Складові іміджу професіонала:

- компетентність;

- позитивний фізичний образ;

- привабливий зовнішній вигляд;

- поведінка, що відповідає моральним нормам;

- робоче місце, оформлене відповідно вимог.

Імідж організації(образ) – враження, яке організація та її працівники справляють на людей і яке фіксується в їхній свідомості у формі певних емоційно забарвлених стереотипних уявлень (думок, суджень про них).

Основними складовими іміджу є зовнішній вигляд та внутрішній зміст. Імідж організації може бути позитивним (в основі – довіра, відповідна стереотипізація її сприймання) та негативним (в основі – недовіра до організації та її репутації)

Позитивний імідж залежить від таких чинників:

- якість, фінансова спроможність, конкурентоспроможність товарів (послуг);

- ефективність управління;

- організаційна культура;

- тиражування імені організації через засоби масової інформації.

Відчутно впливають на імідж організації та її персоналу символи, атрибути, назва, бренд, девіз тощо.

Відчутно на імідж організації впливає імідж керівника, який має такі складові:

- професіоналізм і компетентність;

- динамізм, швидка реакція на кожну ситуацію;

- моральна надійність;

- уміння впливати на людей (етика спілкування, етика одягу, приваблива манера поведінки);

- гуманітарна освіченість;

- психологічна культура.

Технологія створення іміджу:

- виокремлення себе від інших;

- вписування особистості у символічне уявлення про лідера;

- вписування особистості в модель поведінки актора;

- активне використання супутніх символів щодо створення візуальних характеристик;

- активне управління засобами масової інформації; боротьба з чутками, плітками тощо;

- символізація автономних сфер (зачіска, одяг, погляд тощо)

Формування іміджу відбувається за принципами: повторення, безперервного посилення впливу, “подвійного виклику” (впливу на розумову та емоційну сфери)

Література:

1.Баркеро Кабреро Х.Д. Связи с общественностью в мире финансов. – М., 1996.

1. Батра Р. Рекламный менеджмент / Раджив Батра, Д.Д. Майерс, Д.М. Аакер. – К., 1999.
2. Блажнов Е.А. Паблик рилейшнз. – М., 1994.
3. Браун Л. Имидж – путь к успеху. – СПб., 1996.
4. Викентьев И.Л. Приемы рекламы и public relations. – СПб., 1995.
5. Дейвис Ф. Ваш абсолютный имидж. Книга для политиков и бизнесменов, мужчин и женщин. – М., 1997.
6. Джеймс Дж. Эффективный самомаркетинг. Искусство создания положительного образа. – М., 1998.
7. Джей Э. Эффективная презентация. – М., 1998.
8. Джи Б. Имидж фирмы. – СПб., 2000.
9. Доти Д. Паблисити и паблик рилейшнз. – М., 1996.
10. Зверинцев Коммуникационный менеджмент. Рабочая книга PR. – СПб., 1997.
11. Королько В.Г. Основи паблік рілейшнз. – К., 1997.
12. Почепцов Г.Г. Имиджелогия: теория и практика. – К., 2000.
13. Почепцов Г.Г. Профессия: имиджмейкер. – К., 1995.
14. Почепцов Г.Г. Имиджелогия. – К.; М., 2001.
15. Спиллейн М. Создайте свой имидж. Руководство для мужчин. – М., 1996.
16. Спиллейн М. Создайте свой имидж. Руководство для женщин. – М., 1996.
17. Уєллс У и др. Реклама: теория и практика: Учебник. – Спб., 1999.
18. Шепель В.М. Имиджелогия. – М., 1996.

Читайте також:

1. PR-реклама іміджу
2. Анатомія» іміджу.
3. Внутрішня громадськість та імідж організації.
4. Диференційно-психофізіологічні аспекти становлення професіонала
5. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ІМІДЖУ
6. Загальні вимоги до іміджу.
7. Загальні риси іміджу педагога
8. Заходи щодо підвищення іміджу ВНЗ
9. Зовнішній вигляд як засіб створення іміджу професіонала.
10. Імідж в системі адміністративно-територіального менеджменту
11. Імідж країни та його роль у міжнародних ПР.
12. Імідж національного виробника

Переглядів: 2257