• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Імідж в системі адміністративно-територіального менеджменту

Тема Х. Імідж. Складові іміджу в діяльності органів місцевої влади

1. Імідж в системі адміністративно-територіального менеджменту

2. Особливості формування позитивного іміджу

В державному управлінні доцільно надати належного значення формуванню іміджу держави, регіону і суб’єктів господарювання, оскільки від уміння створити їх об’єктивний правдивий і привабливий образ, обгрунтовано подати можливості економіки, окремих підприємств і фірм залежить успіх торговельних відносин із закордонними партнерами як на загальнодержавному рівні, так і на рівні регіону і окремих виробників.

Позитивний імідж є вагомим аргументом до рівноправного членства у світових та європейських організаціях, засобом становлення України як сучасної європейської, демократичної держави, чинником прискорення вирішення проблем перехідного періоду.

Останнім часом про імідж усе частіше йдеться в державницьких, політичних, громадських, ділових колах, засобах масової інформації України.

Економічний аспект цієї проблеми сформульовано в наступній тезі: позитивний імідж – це точка відліку початку економічного процвітання країни.

У “Державній Програмі забезпечення позитивного міжнародного іміджу України на 2003-2006 роки”, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. № 1609 були окреслені заходи, впровадження яких мало забезпечити поліпшення уявлення про нашу державу в світі. Зокрема, йшлося: про формування та підтримання позитивного іміджу України як усередині країни, так і поза її межами; створення зовнішньої інформаційної атмосфери, необхідної для здійснення внутрішньополітичних та соціально-економічних перетворень; ефективної підтримки зовнішньополітичного курсу держави на європейську та євроатлантичну інтеграцію; створення умов для підвищення авторитету України в політичній, культурній та економічній сферах; посилення координації діяльності органів виконавчої влади, спрямованої на забезпечення присутності України в соціально-культурному середовищі за кордоном; приведення національного законодавства у відповідність з європейськими та загальносвітовими стандартами.

Важливою є Програма «Інвестиційний імідж України», яка покликана поліпшити імідж України у сфері залучення інвестицій шляхом здійснення заходів щодо широкомасштабного висвітлення здобутків у формуванні сприятливого інвестиційного клімату та активізації інвестиційної діяльності в Україні.

Метою Програми є вдосконалення механізму функціонування інформаційного ринку як одного з визначальних чинників активізації інвестиційної діяльності в цілому та об'єктивне інформування національної та світової спільноти про досягнення Україною позитивних змін в економічному та соціальному розвитку.

Державні органи та установи, громадські об'єднання, засоби масової інформації зобов’язуються забезпечити належне інформування національної і світової спільноти про інвестиційний клімат в Україні, а також про позитивні зрушення в економічному житті, які дають підстави для впевненості у необоротності економічних реформ.

Завдання програми – поліпшити діяльність представників України на міжнародних форумах, семінарах, конференціях, виставках, ярмарках та інших заходах, забезпечити більшу координацію та узгодження.

Основними напрямами формування інвестиційного іміджу України визначені: лібералізація ділової та інвестиційної активності; розвиток ринку товарів та послуг; дерегуляція підприємницької діяльності; створення стабільної нормативно-правової бази з питань регулювання інвестиційної діяльності; поліпшення корпоративного та державного управління; реформування адміністративної системи; усунення обмежень для залучення міжнародного капіталу з метою активізації інвестиційної діяльності; удосконалення фінансової системи; проведення антикорупційних заходів; мінімізація політичних ризиків.

Здійснення передбачених Програмою заходів спрямовано на залучення потенційних інвесторів і міжнародних фінансових організацій, інформування національної і світової громадськості, урядів іноземних держав, вітчизняних товаровиробників і громадян України, а також засобів масової інформації про інвестиційні можливості України.

Програма на основі досвіду інших країн з перехідною економікою передбачає основними каналами розповсюдження інформації – публічні заходи (форуми, виставки, ярмарки, семінари, конференції тощо); засоби масової інформації; мережу Інтернет; дипломатичні та неофіційні канали.

Питанням іміджу надає значення європейська та світова наука.

Поступово до формування понятійного апарату, вироблення теоретико-методологічної бази залучаються і українські науковці.

Наукою достатньо обгрунтовані й сформульовані напрямки формування іміджу в зовнішньо-економічній діяльності, необхідність активного залучення до цієї роботи Міністерства закордонних справ, посольств України за кордоном, депутатського корпусу, наукових установ.

Увага також приділяється розробці нових технологій, методів та прийомів формування правдивого образу України у світі.

Питання іміджу вивчається в контексті організації публічної діяльності [6, с. 99], важливості його для народу та влади щодо довіри, підтримки, взаємного сприйняття.

Під іміджем держави розуміється ставленням людини, групи людей, спільноти, народу до сформованого її образу. Позитивний імідж держави – категорія суспільна й залежна від багатьох факторів. Він не надається кимось, а набувається у процесі державотворення. Це питання всього суспільства – всіх гілок влади, політичних партій, громадських інституцій, мас-медіа, кожного громадянина. Імідж держави формується у двох вимірах – внутрішньому й зовнішньому. Головним чином питання набуття позитивного іміджу внутрішньополітичне, економічне, соціальне, організаційне, управлінське. У його центрі люди, українці, оскільки імідж держави впливає на їх моральний і матеріальний стан.

В умовах формування державності імідж стає пріоритетом пріоритетів державного управління, оскільки він впливає на:

- формування громадянського суспільства;

- забезпечення прав і свобод людини;

- ефективність реформ у реальному секторі економіки та соціальній сфері;

- проведення політичної реформи з метою забезпечення демократизації, відкритості й прозорості, контролю влади суспільством;

- активізацію процесів щодо інтеграції в європейські та євроатлантичні структури;

- розвиток співробітництва з країнами – стратегічними партнерами.

Такі пріоритети, як прагнення до Європейського Союзу, демократичних рівноправних відносин з країнами – його членами, до партнерства із США, Росією та іншими державами підкріплюються позитивними зрушеннями в економічній, соціальній, гуманітарній сферах і підтримується значною частиною населення України.

Варто зазначити, що критерії, за якими визначається позитивний імідж світовим співтовариством, вироблені – це дотримання демократичних засад розвитку, формування громадянського суспільства, забезпечення прав і свобод людини, належного, гідного рівня життя населення. Дотримання цих критеріїв є перепусткою до рівноправного членства в європейських і міжнародних організаціях.

На визнання факту, що країна має позитивний імідж, впливає як сучасний стан державотворення, так й історична традиція. Такими вважаються, наприклад, країни – члени Європейського Союзу.

У цьому контексті варто підкреслити, що Україні, яка знаходиться в перехідному періоді до ринкової економіки і демократичних засад розвитку, недоцільно прагнути до створення ідеологізованого образу, який не підкріплюється реальним станом, до популяризації, емоційно-психологічного впливу.

Визначення іміджу, як ідеологічного, соціально-психологічного образу, що обрамляє будь-які державні акти та є самоціллю всіх політичних інститутів, своєрідним політичним портретом, свого роду саморекламою, що супроводжує державну цілісність не заперечує попередню тезу. Однак з усіх чинників формування позитивного іміджу Україні краще вибирати ті, які відповідають реальному стану речей.

Слід зазначити, що під формуванням іміджу розуміється або моделювання образу за ознаками, які не цілком відповідають суті й змісту явища, предмета, людини з метою представлення його у кращому вигляді або про формування привабливості реального об’єкта та показу його кращих сторін.

Найкраще, коли досягнута об'єктивна відповідність між станом, образом, досягненнями, результатами та їх показом. Державі не вигідна неправдива інформація, популізм, які в майбутньому зашкодять її іміджу.

Процес формування іміджу пов'язаний з іншими процесами, які впливають на сприйняття образу, який формується, та його оцінки. Важливо звертати увагу на зворотній зв'язок або реакцію, вона може бути такою, що посилює поставлену мету й забезпечує кінцевий результат, або послаблює її й навіть призводить до небажаних наслідків. Якщо посилює, то це показник того, що образ є об'єктивним, а його подання адекватно й позитивно сприйняте. Спроби перебільшення, фальсифікації, відриву від реальності з часом стають відомими і в результаті зворотної дії послаблюють позитивне враження.

По-іншому можна сказати, що імідж – категорія пов’язана з конкретним об’єктом і недоречно абстрагуватися від його змісту й розраховувати лише на інформаційні, організаційні та інші технології.

Таким чином з одного боку необхідно робити реальні кроки для покращання образу, з іншого цілеспрямовано це демонструвати.

Формування державного іміджу через складність, багатофакторну залежність потребує комплексного підходу.

Слід зазначити, що держава є чільним і суб'єктом, і об'єктом щодо формування державного іміджу, суб'єктами також виступають політичні сили, громадські організації, засоби масової інформації та інші інституції.

Якщо фундаментом іміджу є реальний стан, то найефективнішим засобом його створення й донесення – інформаційні засоби. Є два джерела реалізації цієї мети – розвиток внутрішньої інформаційної системи і використання засобів міжнародних інформаційних систем.

У процесі досягнення глобальних світових інтересів при можливостях сучасних інформаційних технологій образ України формується різними силами – як зацікавленими у становленні Української держави, так і тими, які сприймають її як конкурента. Абсолютна більшість інформації йде поза офіційними джерелами, в неї вносяться зміни, даються часом заангажовані оцінки, а в політично активні періоди розгортаються PR-компанії, для спростування яких державі й суспільству необхідно мати відповідний ресурс.

Упередженим мас-медіа варто протидіяти, переконувати європейське співтовариство у незворотності процесу соціально-політичних перетворень, розповідати більше про успішні справи, дійсні зрушення на краще, визнавати і конструктивно реагувати на справедливу критику.

Діяльність щодо спростування упереджених поглядів, навмисно спекулятивних оцінок має бути системною та аргументованою.

З огляду на зазначене, імідж держави потребує вироблення механізмів його формування, насамперед, відповідними підрозділами в державних структурах, державних засобах масової інформації, науково-дослідних установах, закордонних представництвах, культурно-інформаційних центрах, які на базі реальних потреб та наукових рекомендацій могли б упроваджувати сучасні, насичені, динамічні інформаційні форми і методи, спрямувати потоки інформації з урахуванням специфіки країн, поточних моментів та кінцевих результатів. Йдеться, насамперед про необхідність збільшення кількості позитивних стратегічних інформаційних матеріалів щодо входження в ЄС, СОТ, співробітництва з Росією й сусідніми країнами, й тактичних – показу соціально-економічних процесів у динаміці, взаємодії держави з політичною системою та інституціями громадянського суспільства.

З огляду на стан та можливості інформаційної системи України завдання непросте. Поки що можливості нашої держави щодо доведення до світової спільноти офіційного погляду, спростування різних міфів про Україну й українців обмежені. Однак вже зараз держава має ефективніше використовувати наявні економічні, гуманітарні, соціальні, політичні чинники.

У державному управлінні імідж формується безпосередньо державними службовцями – як імідж конкретних працівників, потім імідж установи, в якій вони працюють, та імідж держави, яку вони представляють. Зрозуміло, що ефект, позитивний чи негативний для держави, зростає з рангом посадової особи.

У комплексі державна іміджева політика має бути наступальною, завчасною, попереджувальною, масштабною, цілеспрямованою, постійно показувати привабливість української держави для власного народу й світового співтовариства.

У формуванні позитивного іміджу важливим є використання опитувань, публікацій статистичних показників, рейтингів, результатів моніторингів з актуальних проблем, матеріалів щодо досягнень, економічного потенціалу, успіхів у культурно-мистецькій, освітянській, спортивній та інших сферах.

Вектори формування іміджу мають бути різносторонніми, а інформація різноманітною – від історії до сучасності. Загалом інформаційна сфера України здатна реалізувати це завдання. Однак деякі видання в умовах відсутності здорової конкуренції, обмеженості фінансів, недосконалості контролю з боку держави й суспільства, судової системи, кадрових проблем нерідко суб'єктивно відображають дійсність, свідомо ідеологізують образ України не на її користь.

Імідж пов’язаний з іншими оціночними категоріями. На основі позитивного іміджу формуються більш стійкі поняття, такі як – престиж, репутація. Престиж засновується на здобутому авторитеті. Престижний, той що привабливий, що має переваги перед іншими в суспільстві або серед певної групи людей.

Репутація – це стала позитивна думка про щось, зокрема, про діяльність фірми, продукцію, товар тощо.

Читайте також:

1. PR-реклама іміджу
2. Адресація в системі ЕП НБУ.
3. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства.
4. Акти Конституційного суду України в системі національного законодавства.
5. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
6. Акціонерна власність в економічній системі
7. Алгоритми арифметичних операцій над цілими невід’ємними числами у десятковій системі числення.
8. Аналіз зарубіжних концепцій менеджменту
9. Аналіз посередників в системі розподільчої політики
10. Анатомія» іміджу.
11. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
12. Базові засади менеджменту

Переглядів: 1139