Скарги.

Болі в області серця (кардіалгії) - один з найбільш частих симптомів різних захворювань серця. Найбільше діагностичне й прогностичне значення має больовий синдром при розвитку коронарної недостатності у хворих ІХС (стенокардією і інфарктом міокарда). При стенокардії, що виникає при тимчасовій минущій ішемії міокарда, у типових випадках біль локалізується за грудиною й іррадіює уліво догори: у ліве плече, руку, лопатку, рідше в область нижньої щелепи ліворуч, у ліве підребер'я, в епігастральну область (особливо при ішемії заднедиафрагмальної стінки лівого шлуночка) і ще рідше - у праву частину грудини й праву руку.

Важливо пам'ятати про клінічні особливості стенокардії й різноманітних некоронарогених кардіалгій.

Запам'ятайте:

Для стенокардії в типових випадках характерні:

1)короткотерміновий характер болю в серце (секунди, хвилини);

2)локалізація в області грудини з ірадіацією в ліве плече, руку й лопатку;

3) гарний купируючий ефект нітрогліцерину.

При кардіалгіях, не пов'язаних з порушеннями коронарного кровотока:

1) біль тривала (більше 20 - 25 хв, до декількох годин);

2) біль локалізується в області верхівки серця й/або ліворуч від грудини;

3) болі не купируються нітрогліцерином.

Чотири інших симптоми,, що виявляють часто у хворих із захворюваннями серця (задишка, ядуха, кашель і набряки), є найважливішими клінічними ознаками серцевої недостатності.

Серцева недостатність (СН) — це патологічний стан, при якому внаслідок зниження скорочувальної здатності міокарда або різкого збільшення навантаження на серце воно виявляється нездатним забезпечити потреби кровообігу при фізичному навантаженні або в спокої. Іншими словами, навантаження, що падає на серце, перевищує його здатність зробити роботу.

Найважливішими гемодинамическими наслідками СН є:

1) відносне або абсолютне зменшення серцевого викиду (ударного, хвилинного обсягу серця);

2) підвищення кінцевого диастолического тиску в шлуночку;

3) розширення серця (міогенна дилатація);

4) застій крові у венозному руслі малого або/і великого кіл кровообігу.

Остання ознака багато в чому визначає клінічну картину двох форм (типів, варіантів) серцевої недостатності.

Запам'ятайте:

При лівошлуночковій СН розвивається застій крові в малому колі кровообігу, а при правошлуночковій - у венозному руслі великого кола.

При зниженні скоротливості міокарда ЛШ росте кінцевий діастолічний тиск у ньому, що веде до розвитку міогенної дилатації ЛШ і одночасно збільшує опір струму крові із ЛП у ЛШ.

У лівому передсерді й легеневих венах також зростає КДТ, що утруднює венозний кровоток у малому колі кровообігу й приводить до застою крові в легенях. Високий тиск у легеневих венах гидравлічно передається через капіляри на легеневу артерію, і розвивається пасивна легенева венозна гіпертензія.

Надмірне підвищення тиску в лівому передсерді (більше 25 - 30 мм рт. ст.), наприклад, при стенозі лівого атріовентрикулярного отвору, загрожує розривом легеневих капілярів і/або розвитком набряку легенів. Виникає захисний рефлекторний спазм легеневих артериол (рефлекс Кітаєва), у результаті якого зменшується приплив крові до легеневих капілярів із правого шлуночка й одночасно різко зростає тиск у легеневій артерії (активна легенева артеріальна гіпертензія).

Запам'ятайте:

Найважливішими проявами хронічної лівошлуночковій СН є задишка, кашель, іноді кровохаркання, вологі недзвінкі дрібнопухирчасті хрипи в задньонижніх відділах легенів.

Задишка.

Безпосередніми причинами задишки 6ольных із хронічною лівошлуночкової СН і застоєм у малому колі кровообігу є:

1) істотні порушення вентиляційно- перфузійних співвідношень у легенях (різке сповільнення струму крові через нормально або навіть гіпервентильовані альвеоли);

2) набряк міжальвеолярної стінки і підвищення ригідності альвеол, що приводить до зменшення їхньої розтяжності;

3) порушення дифузії газів через стовщену альвеолярно-капілярну мембрану.

Всі три причини ведуть до зменшення газообміну в легенях і подразненню дихального центра.

Кашельвиникає при хронічній лівошлуночковій СН внаслідок тривалого застою крові в легенях, набрякання слизової бронхів і подразнення відповідних кашльових рецепторів («серцевий бронхіт»).

Запам'ятайте:

Для кардиальної задишки й кашлю надзвичайно характерне посилення (або їхня поява) у горизонтальному положенні хворого, при якому підсилюється приплив крові до правого серця, що сприяє ще більшому переповненню малого кола кровообігу кров'ю.

Напади ядухив серцевих хворих зв'язані звичайно з раптово наступаючою гострою лівошлуночковою СН, обумовленою ішемією або гострим інфарктом міокарда, раптовими важкими порушеннями ритму серця, різким підйомом АТ й іншіми причинами, що ведуть до інтерстиціального (серцева астма) або альвеолярного набряку легенів.

Запам'ятайте:

1)Для інтерстиціального набряку легенів (серцева астма) характерні нападоподібно наступаюча ядуха, положення ортопное, збільшення або поява в задньонижніх відділах легень вологих недзвінких дрібнопухирчатих хрипів.

2)Для альвеолярного набряку легенів, який супроводжується пропотіванням плазми в просвіт альвеол, а потім попаданням її в бронхи і трахею, характерні раптово наступаюча ядуха, подих, що клекоче, липкий холодний піт, пінисте кров'янисто - рожеве мокротиння, крупнопухирчаті вологі хрипи над всією поверхнею легенів.

Клінічні прояви правошлуночковій СН краще виявляються при огляді хворих.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Внутрішньошлункова рН – метрія.	\|	Функціональні шуми.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.