ПАРАДОКС ЗАОЩАДЖЕННЯ.

Розглянемо ситуацію: нехай господарські суб’єкти в економіці мають песимістичні очікування. В цих умовах люди будуть збільшувати заощадження. Збільшення заощаджень означає зменшення видатків сукупний попит на товари зменшитьсявиробництво товарів скоротитьсябезробіття, падіння доходівзменшення заощаджень. В цьому полягає парадокс заощаджень.

Розглянемо це з точки зору кейнсіанської моделі “Доходи-Видатки” методом “вилучення-ін’єкції”.

Оцінки песимістичні, господарські суб’єкти автономні заощадження.

В точці інвестиції і заощадження .

Суть парадоксу: Екзогенне заощаджень призводить до зменшення реальної величини рівноважного національного доходу та зменшення рівноважної величини заощаджень.

Скористуємося класичною версією моделі позичкового ринку.

Пояснення: з класичної точки зору діє гнучкий механізм ставки відсотку.

5. АНАЛІЗ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЗА ДОПОМОГОЮ МОДЕЛІ “ДОХОДИ-ВИДАТКИ”. ДИСКРЕЦІЙНА ТА АВТОМАТИЧНА ПОЛІТИКА. МУЛЬТИПЛІКАТОРИ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ ТА ЧИСТИХ ПОДАТКІВ.

Відрізняють автоматичну та дискреційну фіскальну політику

Автоматична – це така політика, при якій сальдо державного бюджету змінюється автоматично без застосування спеціальних заходів. А саме внаслідок коливання національного доходу.

Дискреційна – це політика в якій сальдо державного бюджету змінюється в результаті певних заходів.

Отже внаслідок автоматичної політики на фазі кризи та дипресії виникатиме дефіцит держбюджету, а на фазі пожвавлення (піднесення) – профіцит.

Така політика пом’якшує циклічне коливання, хоча і не усуває її повністю.

Такою політикою держава на фазі кризи створює додатковий попит, а це гальмує скорочення виробництва.

На фазі піднесення – навпаки.

Дискреційна фіскальна політика – це свідоме маніпулювання податками та державними видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю за інфляцією, прискорення економічного зростання. Ця політика реалізується через ефекти мультиплікаторів.

Мультиплікатор збалансованого бюджету:

T=G