Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Головний «етичний парадокс» психології

Світоглядний рівень.

Моральний рівень.

Правовий рівень.

Рівні етичних проблем у психології

У нашій дисципліні можна виділити три основні поняття: «право», «мораль» і «моральність».

Право- це фіксовані норми поведінки, за порушення яких людина несе суворо встановлену відповідальність (при цьому доб­ре право завжди повинно відображати існуючі суспільні норми і

стандарти відповідно рівню розвитку даного суспільства).

Моральце неформальні норми поведінки, які виражають традиції та звичаї, що склалися. Одним із центральних ПОНЯТЬ моралі є почуття обов'язку перед оточуючими людьми.

Моральність, світоглядність- це скоріше совість конкретної ЛЮДИНИ, яка грунтується на прийняту (чи неприйнятті) існуючих норм лаптя, яка дозволяє людині зберігати достоїнство в не-стандартних ситуаціях, коли для прийняття рішення не допомага­ти, ні норми права, ні норми моралі (зрозуміло, що для всіх можливих ситуацій норм і правил поведінки не існує). Отже, мораль­ність це стична імпровізація, яка ґрунтується на індивідуальній позиції та рівню власної гідності.

І Іри розгляді основних етичних регуляторів діяльності прак­тикою психолога можна виділити такі рівні[1 с.280-2821"

Сучасна психологія неминуче стикається з етикою вже на рівні визначення свого предмета та методу (методологічному, який традиційно «вільний» від етичних проблем). Протягом останніх років у психології суттєво підвищився інтерес до проблем «суб'єктності» та «суб'єктивності12» (Є.І.Ісаєв, В.І.Слободчиков, А.В.Петровський). Сам предмет психології все більше пов'язується з «суб'єктністю». Можна зазначити навіть деяку зміну парадигми13

V Напрямі «від психіки суб'єкта —до суб'єкта психіки». Для розгля­ду нашої проблеми виділимо дві характеристики суб'єктності:

1) готовність до непередбачуваних, спонтанних дій, готов­ність зробити щось «просто так», а не «тому що»... (за О.Г.Асмоловим). У цьому випадку людину важко прорахувати; важко сказа-ін про неї, що вона «коштує стільки-то й стільки-то», тобто склад­но назначити їй «продажну ціну»;

2) справжній суб'єкт здатний на рефлексію своїх відповідних дій і всього свого життя, тобто про особистість можна сказати, що вона одночасно суб'єктом свого щастя лише тоді, коли вона здатна на постійні роздуми про саму себе і свої вчинки.

Рефлексія - «специфічна здатність людини, яка дозволяє їй зробити свої думки, емоційні стани, свої дії та ставлення, взагалі всього себе, предметом спеціального аналізу й оцінки та практич­ного перетворення (аж до самопожертви в ім'я високих цілей)».

Е.Фромм, роздумуючи про «суб'єкт діяльності», зазначав, що ЯКЩО людина не буде хоча б прагнути осмислити свої дії і знайти в НИХ певний особистісний зміст, то тоді не людина буде виконувати дію, а сама «дія буде звершуватися над нею» [1, с.283-284].

У якості предмета професійної діяльності психолога усе більше виділяється саме суб'єктність. Тобто виникає парадоксаль­на ситуація: чим більше і ліпше ми пізнаємо суб'єктність даної людини, тим у більшій мірі ми позбавляємо її цієї суб'єктності, оскільки людина стає більш «зрозумілою» і «передбачуваною», і наявність поряд «усе розуміючого» і здатного «усе пояснити» психолога робить для неї не обов'язковою рефлексію своїх вчин­ків. Більш відверто даний парадокс звучатиме так: «Психолог, який ефективно працює, повинен був би позбавити людину її психіки, оскільки бездоганне знання і розуміння клієнта, який йому довірився, створює чудову основу для маніпуляції свідо­містю даної людини» [1, с.284].

Звідси випливає, що і метод психології повинен стати маніпулятивним. Ситуація ускладнюється тим, що багато «замовників» і (спонсорів» тільки й мріють про те, щоб з допомогою психологів не тільки «передбачати» ті чи інші реакції персоналу, але й «ефек­тивно керувати» ним так, як це вигідно керівництву. А оскільки психологам за такі «послуги» добре платять, то навряд чи вони від­мовляться від можливості «підзаробити» і, як це часто буває, «Замаскують» свої маніпулятивні дослідження і впливи красивими роз­мовами про «істинну конгруентність14», «особистісний ріст» і «самореалізацію». Крім цього, більшість клієнтів також мріють про те, щоб «повністю довіритися» спеціалісту, який ліпше, ніж вони самі, «знає, що до чого, і що потрібно робити». Як тут не піти назустріч таким клієнтам? [1, с.285].

На щастя, повністю пізнати психіку іншої людини неможливо. Крім того, спрацьовує відома закономірність: чим з вищим рівнем прояву психічного (наприклад, з рівнем особистості) має справу психолог-професіонал, тим більше він змушений вибудовувати свої стосунки з клієнтом у режимі реального діалогу, коли клієнт уже перестав буди звичайним об'єктом дослідження чи впливів. І навпаки, чим простіший рівень прояву психічного (наприклад, рі­вень психофізіологічних реакцій), тим менше припускається реаль­на взаємодія психолога з клієнтом, оскільки клієнт багато чого про­сто не усвідомлює у своїх реакціях і йому ліпше бути звичайним «досліджуваним» чи «обстежуваним». Звичайно, позитивним є і гой факт, що з боку психологів посилюється прагнення та розумін­ня необхідності спеціального звернення до етичної проблематики, а також етична підготовка студентів вузів, яка з кожним роком по­ліпшується. Психолог-студент повинен сам увесь час намагатися співвідносити знання, які отримує, з ціннісно-смисловими питан­нями і суспільними проблемами, постійно запитувати себе: «Наскі­льки дані знання допомагають мені ліпше зрозуміти навколишній світ і своє місце в цьому світі?».


Читайте також:

  1. Базові принципи психології спорту.
  2. В практичній психології
  3. Визначення психології як науки, її значення, основні принципи, завдання
  4. Вимоги до групової психології в туристичному поході
  5. Виникнення і розвиток психології як науки
  6. Виникнення та становлення зарубіжної соціальної психології
  7. Вчення про вищу нервову діяльність як природно-наукова основа психології праці
  8. Галузі психології
  9. Галузі психології.
  10. Головний бухгалтер
  11. Головний бухгалтер
  12. Головний гальмовий циліндр




Переглядів: 1476

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Психологічна деонтологія та її основні напрямки | Психологічна культура психолога-практика

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.018 сек.