Вчення про вищу нервову діяльність як природно-наукова основа психології праці

Література

Лекція 6. Центральна нервова регуляція трудової діяльності

Мета:ознайомлення студентів з основними положеннями вчення про вищу нервову діяльність та принципами вищої нервової діяльності.

Професійна спрямованість:уміння застосовувати знання про принципи вищої нервової діяльності під час аналізу трудових навантажень.

План:

1. Вчення про вищу нервову діяльність як природно-наукова основа психології праці.

2. Принципи та закони вищої нервової діяльності. Аналітико-синтетичний принцип вищої нервової діяльності.

3. Поняття про динамічний стереотип.

4. Аферентний синтез та зворотна аферентація.

5. Бадьорість та увага.

Основні поняття

спостережливість, планомірність, цілеспрямованість, аферентна система, еферентна система, робоча поза, поза розгальмування, активна робоча поза, темп рухів, планування, самоконтроль, принципи вищої нервової діяльності, закони вищої нервової діяльності, довільна увага, мимовільна увага, післядовільна увага, сила нервових процесів, врівноваженість нервових процесів, пластичність нервових процесів, іррадіація, концентрація, взаємна індукція; стреси, фрустрація, тривога, емоційні та вольові стани

Основна література

1. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология. – СПб.: Питер, 2001. – С. 187-212.

2. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. – С. 42-85.

Додаткова література

3. Душков Б.А., Смирнов Б.А., Королев А.В. Психология труда, профессиональной и организационной деятельности: Словарь / Под ред. Б.А.Душкова. – М.: Академический Проект: Фонд «Мир», 2005. – 848 с.

4. Левитов Н.Д. Психология труда. − М.: Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения РСФСР, 1963. – С. 18-20.

5. Психология труда: учеб. для студентов вузов, обучающихся по специальности 031000 «Педагогика и психология» / под ред. проф. А.В.Карпова. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2005. – С. 98-111.

У праці особливе місце займає діяльність центральної нервової системи, завдяки якій здійснюється зв’язок організму з середовищем: організм отримує з зовнішнього світу сигнали і на них реагує.

Згідно вчення І.М.Сєченова та І.П.Павлова, основна функція вищої нервової діяльності – рефлекторна, реакція на подразники, що дають інформацію про зовнішнє середовище стан організму. Реакції у відповідь називають рефлексами. Безумовний рефлекс – успадкований вроджений і відносно мало змінюваний зв’язок з середовищем; умовний рефлекс – часовий, набутий в процесі життя зв’язок нервової системи (і всього організму) з середовищем.

Кожна трудова дія з фізіологічного боку являє собою часовий, або умовний, зв’язок, коли умовний, або нейтральний, подразник дається безпосередньо перед безумовним подразником, який його підкріплює. На початку працівника оцінює і поправляє майстер (інструктор). Далі його уміння та навички удосконалюються без словесних поправок, автоматизуються. Проте якщо вироблений рефлекс тривалий час не підкріплювати, вироблений в нервових клітинах рефлекторний зв’язок згасає.

Вища нервова діяльність (ВНД) характеризується двома основними нервовими процесами: збудженнямі гальмуванням. Вони пов’язані між собою. Робота потребує відповідного рівня збудження, але й гальмування, щоби відновити сили. Процеси збудження і гальмування в корі головного мозку не лишаються нерухомими, вони перебувають у постійному зв’язку, безперервно взаємодіють, один процес змінює інший. На першій стадії утворення умовних зв’язків одна й та сама відповідь організму може отриматися на багато схожих подразників, відбувається іррадіація– розтікання процесу збудження на великій ділянці мозку. Але в подальшому виникає концентрація збудження на вузькій ділянці мозку. І в результаті виникає більш вузько локалізовані реакції людини.

Встановлено, що іррадіація затягується, якщо подразники (зовнішні причини рефлексів) або надто слабкі, або надто сильні. Розпливчасті, незрозумілі пояснення відволікають увагу, різкі, сильні звуки можуть викликати охоронне гальмування.

В корі великих півкуль мозку виникає також явище взаємної індукції. Позитивна індукція спостерігається в тих випадках, коли гальмування на одній ділянці мозку призводить до збудження в сусідній ділянці. Якщо людині нудно під час роботи, нецікаво, в корі мозку виникає стан пасивного гальмування, і щоби розгальмуватися людина починає думати про інше, розмовляти з товаришами. Негативна індукція полягає в тому, що концентрація збудження на одній ділянці призводить до гальмування сусідніх ділянок. Концентрація уваги з фізіологічної точки зори – яскраво виражений приклад негативної індукції. Концентрація як накопичення в одній ділянці мозку збудження загальмовує сусідні ділянки мозку.

Для розуміння умов ефективної праці, а також типових та індивідуальних відмінностей в трудовій діяльності важливим є вчення І.П. Павлова про властивості нервової системи.

1. Сила процесів збудження і гальмування є фізіологічною умовою працездатності людини.

2. Врівноваженість збудження і гальмування попереджує шкідливу для роботи надмірну збудливість чи загальмованість.

3. Пластичність, її змінюваність, легкість переходу від збудження до гальмування – умова навчання і виховання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Диференційно-психофізіологічні аспекти становлення професіонала	\|	Принципи та закони вищої нервової діяльності. Аналітико-синтетичний принцип вищої нервової діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.