• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Операціональна валідність визначається відповідністю експериментального методу гіпотезі, яка перевіряється.

3. ФАКТОРИ, ЩО ЗАГРОЖУЮТЬ ВНУТРІШНІЙ ВАЛІДНОСТІ І ЇХ КОНТРОЛЬ.

Оскільки внутрішня валідність є основною характеристикою якісно поставленого експерименту, розглянемо фактори, що її загрожують, і способи, що допомагають уникнути їх впливу.

Фактори, що можуть знизити внутрішню валідність експерименту:

1. Пов’язані із окремими випробуваними чи з групами випробуваних.

2. Залежні від метода дослідження, матеріалів чи обладнання.

3. Залежні від експериментатора.

4. Супутні зовнішні фактори

Прикладами факторів, що залежать від випробуваних можуть послужити: стан здоров’я, мотивація, емоційний стан та інші характеристики окремих випробуваних; неправильна селекція груп, наприклад – нееквівалентність двох порівнюваних в експерименті груп за складом; природні зміни стану випробуваних з часом (втома, голод) або природній розвиток досліджених осіб (вікові зміни, набуття досвіду); ефект попереднього експерименту – досліджені можуть навчатися в ході попереднього тестування і краще виконувати наступні завдання.

Фактори, що залежать від метода дослідження, матеріалів чи обладнання, включають, наприклад, неадекватний підбор тесту, нестандартність стимульного матеріалу, неякісні комп’ютерні програми, ненадійне лабораторне обладнання.

Експериментатор може, наприклад, мати недостатню кваліфікацію, бути недосвідченим або виявляти упередженість, необ’єктивність.

Нарешті, до зовнішніх супутніх факторів відносяться:

- відомі побічні фактори (шум у приміщенні, освітленість, час дня, температура та вологість повітря, тощо);

- зміни умов експерименту з часом.

Виходячи із переліку факторів, що знижують внутрішню валідність експерименту, можна зробити висновки про те, як слід її підвищувати. Деякі з мір, що приймаються з цією метою, є очевидними: експериментатор повинен слідкувати за станом досліджуваних (наприклад, відкласти тестування, якщо випробуваний фізично хворий); правильно добирати матеріали до експерименту; підвищувати свою кваліфікацію; слідкувати за тим, щоб під час проведення експерименту увагу випробуваного ніщо не відволікало. Але крім того, психологами-експериментаторами було розроблено ряд спеціальних рекомендацій щодо правильного планування експерименту, яке сприяє підвищенню його валідності.

Так, валідність експерименту і його надійність підвищуються при виборі оптимальної кількості проб (наближення до нескінченного експерименту). Чим більше розкид (тобто варіативність) даних – тим більше разів слід повторювати експеримент. При проведенні експериментів спостерігається систематичне змішання впливу незалежної перемінної із дією супутніх факторів, що змінюються з часом. При експериментуванні з одним досліджуваним, для усунення систематичного змішання використовують спеціальні схеми експерименту, наприклад:

- Схема випадкової послідовності, згідно з якою різні стани (рівні) незалежної перемінної пред'являють випробуваному у випадковому порядку (наприклад, при визначенні часу реакції, дослідженому пред’являють звуки різної тональності у випадковому порядку);

- Схема регулярного чергування (в експерименті з ткалями використання навушників і їх не використання чергувалось по тижням).

- Схема позиційного рівняння послідовності (наприклад, можна перевірити за допомогою експерименту, яким способом досліджуваний краще запам’ятовує вірші – повторюючи їх цілком, чи частинами. Відібравши 4 подібні за ступенем складності вірші, експериментатор просить досліджуваного завчити перший – цілком, другий і третій – частинами, четвертий – знов цілком, за схемою АББА).

ЛІТЕРАТУРА

1. Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента. М., 1982

2. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология СПб.: «Питер», 2000

3. B. H. Kantowitz, H. L. Roediger III, D. G. Elms. Experimental Psychology: Understanding

Psychological Research. Fifth edition. New York, “West Publishing Company”, 1994.

Читайте також:

1. D) методу мозкового штурму.
2. ReM – модифікований критерій Рейнольда, який визначається за формулою
3. А середній коефіцієнт росту в такому випадку визначається як
4. Апаратура методу природного магнітного поля
5. Без урахування вагомості факторів конкурентоспроможність продукції визначається як сума балів за кожним фактором.
6. Біомаса - Кількість живої речовини на одиниці площі чи об'єму місцеперебування в момент спостереження. Визначається сумою біомаси усіх популяцій, що населяють дану екосистему.
7. Величина доходу від використання праці, землі й капіталу визначається величиною їхнього граничного внеску у виробництво певних товарів чи послуг.
8. ВИБІР МЕТОДУ (МЕТОДИКИ) АНАЛІЗУ
9. Вибір методу (методики) проведення дослідження
10. Вибір методу дослідження
11. Вибір підходу до процесу соціальної роботи зале­жить від теоретичної моделі, якої дотримуються соці­альні працівники, обраної стратегії втручання і методу соціальної роботи.
12. Види експериментального методу

Переглядів: 841