Правовий статус космічних об’єктів та космонавтів.

На відміну від небесних тіл природного походження (Місяць, планети, астероїди та ін.), під космічними об’єктами у міжнародному праві розуміють створені людиною штучні супутники Землі, автоматичні та пілотовані кораблі і станції, ракети-носії та інші подібні об’єкти.

Міжнародне право регулює діяльність, пов’язану з такими об’єктами, з моменту їхнього запуску або спорудження в космічному просторі (у т.ч. на небесних тілах). До цього моменту діяльність з їхнього проектування, створення та підготовки до запуску перебуває у сфері внутрішньодержавного права, якщо між державами не має спеціальної домовленості про інше (наприклад, у випадку спільного створення або запуску космічного об’єкта кількома державами). Після повернення на Землю космічний об’єкт, як правило, знову підпадає під дію відповідного національного законодавства. Однак, у випадку його посадки за межами території держави, що здійснила запуск, відносини, які виникають внаслідок цього між відповідними державами, регулюються нормами міжнародного права.

Усі космічні об’єкти підлягають реєстрації. Вперше порядок міжнародної реєстрації космічних об’єктів був установлений резолюцією ГА ООН 1721 В (ХV) від 20 грудня 1961 р. Відповідно до неї держави, що запускають космічні об’єкти, на добровільній основі почали направляти до ООН інформацію про космічні об’єкти, запущені “на орбіту і далі”.

Реєстрація космічних об’єктів має характер централізованого обліку космічних об’єктів, що запускаються державами і міжнародними організаціями, і забезпечує, у разі потреби, додаткові засоби ідентифікації таких об’єктів.

З набуттям чинності Конвенцією про реєстрацію об’єктів, що запускаються до космічного простору 1976 р., національна та міжнародна реєстрація космічних об’єктів для учасників цієї конвенції набула обов’язкового характеру.

Конвенція виходить з того, що кожний космічний об’єкт може бути занесений до національного реєстру лише однієї країни. Виключається також множинна міжнародна реєстрація таких об’єктів в ООН. З реєстрацією відповідних об’єктів пов’язані певні юридичні наслідки як для самих об’єктів, так і для їхніх екіпажів.

Так, держава, до реєстру якої занесений відповідний об’єкт, зберігає юрисдикцію і контроль над ним та його екіпажем під час їхнього перебування у космічному просторі, у тому числі на небесному тілі. Держава зберігає свої суверенні права у відношенні своїх космічних об’єктів та їхніх екіпажів під час перебування у космічному просторі та на небесних тілах.

Космічні об’єкти та їх складові частини під час перебування у космосі та після повернення на землю належать тим суб’єктам, яким вони належали до польоту.

Юрисдикція і контроль держави реєстрації у відношенні екіпажу не обмежується тільки рамками самого об’єкта, оскільки у Договорі з космосу йдеться про юрисдикцію і контроль над екіпажем космічного об’єкта, а не над екіпажем, що знаходиться на борту космічного об’єкта. Отже, юрисдикція і контроль держави поширюється на членів екіпажу не лише під час їхнього перебування на космічному об’єкті, але й під час виходу у відкритий космос, перебування на небесному тілі за межами свого корабля або станції.

Питання про те, яка держава буде здійснювати юрисдикцію над космонавтами у разі їхнього аварійного приземлення на території іншої держави або у відкритому морі, а також під час переліту космічного корабля через повітряний простір інших держав і над відкритим морем, остаточно нормами міжнародного космічного права не врегульоване. На практиці це означає, що при аварійному приземленні на території іншої держави на здійснення юрисдикції над космічним об’єктом та його екіпажем можуть одночасно претендувати кілька держав.

Відповідно до міжнародних угод, держава, на території якої сталося аварійне приземлення, одразу повинна здійснити повернення екіпажу до країни, що здійснила запуск космічного об’єкта, без вимагання будь яких компенсацій, оскільки космонавти визнаються надбанням усього людства, посланцями у космос від усієї планети. Разом з тим, очевидно, що космонавти не можуть розраховувати на імунітет від юрисдикції держави, у межах території якої вони перебувають, якщо їхні дії становлять небезпеку для цієї держави.

Наприкінці слід звернути увагу на те, що для визначення осіб, котрі здійснюють космічні польоти, у міжнародних угодах застосовуються терміни “космонавти”, “екіпаж”, “персонал”, “представники”, “особи на борту космічного об’єкта”. Однак, це не означає, що міжнародне право встановлює розмежування у правовому статусі таких осіб залежно від функцій, які вони виконують, або будь-яких інших ознак.

Незалежно від того, чи є ці особи військовими або цивільними, керують вони космічним кораблем або виконують науково-дослідні функції, а також незалежно від їхньої національної приналежності, усі вони з точки зору міжнародного космічного права мають статус космонавтів.

Література до лекції:

1. Анцелевич Г.О., Покрещук О.О. Міжнародне право: Підручник. –
К.: Алерта, 2003 – 410 с.

2. Баймуратов М.А. Международное публичное право: Учебник. –
Х.: «Одиссей», 2003. – 752 с.

3. Василенко В.А. Основы теории международного права. – К.: Вища школа, 1988. – 287 с.

4. Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 640 с.

5. Космічне право України: Збірник національних і міжнародних правових актів / Упоряд.: І.П. Андрушко, О.В. Бєглий; Відп. ред. Н.Р. Малишева та Ю.С. Шемшученко. – 3-тє вид., переробл. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.

6. Лукашук И.И. Международное право: Учебник. – В 2-х кн. – М.: БЕК. Общая часть, 1997. – 371 с.; Особенная часть, 2001. – 456 с.

7. Международное право: Учебник / Отв. ред. В.И. Кузнецов. –
М.: Юристъ, 2001. – 672 с.

8. Международное право: Учебник / Отв. ред. Г.В. Игнатенко,
О.И. Тиунов. – М.: Норма – Инфра•М, 1999. – 584 с.

9. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник для вузів / За ред.
В.Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2002. – 608 с.

10. Международное воздушное право / Отв. ред. А.П. Мовчан. – В 2-х книгах. – М.: Наука. – Кн. 1, 1980. – 352 с. Кн.2, 1981. – 366 с.

11. Международное космическое право: Учебник / Отв. ред. Г.П. Жуков, Ю.М. Колосов. – М.: Междунар. отношения, 1999. – 357 с.

12. Международное космическое право: Учебник / Отв. ред. А.С. Пирадов. – М.: Междунар. отношения, 1985. – 205 с.

13. Международное морское, воздушное и космическое право: общее и особенное / Отв. ред. А.П. Мовчан, Е.П. Каменецкая. – М.: ИГПАН, 1992. – 121 с.

14. Международное право в документах: Уч. пособ. для студ. юрид. вузов / Сост. Н.Т. Блатова, Г.М. Мелков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М., 2000. – 824 с.

15. Международное публичное право: Учебник / Отв. ред. К.А. Бекяшев. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 928 с.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Заключна частина.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.