• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Заключна частина.

План заняття (розрахунок навчального часу)

Мета заняття.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА ТА ПРАВОСУДДЯ

КУРС: КРИМІНАЛЬНО – ВИКОНАВЧЕ ПРАВО

для проведення лекції

ТЕМА № 12: «Особливості відбування кримінального покарання у виді довічного позбавлення волі.»

Підготував: кандидат юридичних наук Іваньков І.В.

Чернігів, 2012

визначити:

§ Місця відбування кримінального покарання у виді довічного позбавлення волі.

§ Особливості тримання осіб, які засуджені до кримінального покарання у виді довічного позбавлення волі.

§ Порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення.

§ Правовий статус осіб, які засуджені до кримінального покарання у виді довічного позбавлення волі.

3. Організаційно-методичні вказівки

Вид лекції: інформаційна.

Вступна частина:

Формулювання мети та завдань лекції, наголошення плану лекції, рішення організаційних питань заняття, надання переліку літератури.

Змістовна частина:

· визначення місця теми в системі вивчення курсу;

· визначення взаємозв’язку з іншими дисциплінами та темами (міжпредметний зв’язок);

· надання методології вивчення предмету;

· постановка та висвітлення актуальних проблемних питань теми.

· формулюються висновки з розглянутої теми;

· визначаються завдання для самостійної роботи, даються методичні рекомендації щодо самостійного опрацювання питань теми.

· рекомендуються літературні та інші джерела для додаткової самостійної роботи (з наведеного переліку);

· даються відповіді на запитання.

Список основної та додаткової навчально-методичної літератури:

1. Конституція України. 1996 р.
2. Всеобщая декларация прав человека: принята Генераль­ной Ассамблеей ООН 10.12.1948 г.
3. Конвенция против пыток и других жестоких, бесчелове­чных или унижающих достоинство видов обращения и наказания: принята Генеральной Ассамблеей ООН 10.12.1984 г.
4. Кодекс поведения должностных лиц по поддержанию правопорядка: принят 17.12.1979 г. Резолюцией 34/169 на 106-ом пленарном заседании Генеральной Ассамблеи ООН
5. Европейская конвенция по предупреждению пыток и бесчеловечного или унижающего достоинство обращения или наказания: Страсбург, 26.11.1987 г.
6. Европейская конвенция Совета Европы о защите прав че­ловека и основных свобод: принята Советом Европы 04.11.1950 г.
7. Кримінально – виконавчий кодекс України.
8. Кримінальний кодекс України.
9. Кримінально-процесуальний кодекс України.
10. Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. Українсько – Американське бюро захисту прав людини, Амстердам – Київ – 1996.
11. Кримінально-виконавче право України / За заг. ред. В.М. Трубникова – Харків: «Право», 2001.
12. Уголовно-исполнительное право России: учебник и основные нормативне правовые акти – Москва: «ЮрИнфо», 2000.
13. Кримінально-виконавче право України: Навчально-методичний посібник / За заг.ред. С.О.Стефанова – Одеса: «Юридична література», 2004.
14. Кримінально-виконавче право України: Підручник / За ред. проф. А.Х. Степанюка – Харків: «Право», 2005.
15. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково – практичний коментар / За заг.ред. проф. А.Х. Степанюка – Харьків: «Одісей», 2005.
16. Кримінально – виконавче законодавство України. Кримінально – виконавчий кодекс України. Нормативно – правові акти / Упоряд.: В.С. Ковальський, Ю.М. Хахуда. – К.: Юринком Інтер, 2005
17. Нормативно - правове забезпечення запобігання окремим видам злочинів та профілактики негативних соціальних явищ, пов’язаних зі злочинністю. Збірник законодавчих та нормативних актів / Уклад.: Джужа О.М., Василевич В.В., Ковальченко Т.Л., Куц І.Г. - К.:Атака, 2005.
18. Гель А.П., Семаков Г.С., Яковець І.С. Кримінально - виконавче право України: Навчальний посібник / За ред.. проф. А.Х. Степанка. - К.:Юринком Інтер, 2008.
19. Бадира В.А., Денисов С.Ф., Денисова Т.А., Мінаєв М.М., Хащев В.Г. Кримінально - виконавче право: Навчальний посібник / За ред.. Т.А. Денисової. - К.: Істина, 2008.
20. Трубников В.М., Шинкарьов Ю.В. Збірник нормативних актів з кримінально-виконавчого права України.-Х.: Харків юридичний, 2008.
21. Богатирьов І.Г. Кримінально-виконавче право України: Підручник. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008.
22. Кримінально-виконавче право України: Підручник / О.М. Джужа, І.Г. Богатирьов, О.Г Колб, В.В. Василевич та ін. / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. О.М. Джужі.– К.: Атіка, 2010.
23. Ігор Іваньков, Анатолій Чайковський. Історико-правовий аналіз діяльності органів і установ виконання покарань на території України (кінець 19- середина 20 сторіччя): Монографія. / За заг. ред. докт. юрид. наук. проф. І.Г. Богатирьова – Бровари: ХмЦНТЕІ, 2010.
24. Науково-практичний коментар до Кримінально-виконавчого кодексу України / І.Г. Богатирьов, О.М. Джужа, О.І. Богатирьова, Є.М. Бодюл та ін. / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. І.Г.Богатирьова. – К.: Атіка, 2010.

ВСТУП:

Починаючи з 1995 року Україна рішуче інтегрує у світове співтовариство. І вже сьогодні законодавство України в більшої частині відповідає світовим стандартам, хоча в процесі реалізації сучасних норм виникають досить суттєві та серйозні проблеми, пов’язані в першу чергу з відсутністю достатньої фінансової підтримки того чи іншого законодавчого акту.

Процес вдосконалення та гуманізації законодавства України не обійшов стороною і пенітенціарну систему України. Вже у 2001 році Верховна Рада України прийняла принципово новий Кримінальний кодекс, якій суттєво змінив систему застосування та види кримінальних покарань, переважна більшість з яких має альтернативний характер щодо позбавлення волі.

Кримінальний кодекс України повністю відповідає вимогам Конституції України яка проголошує життя людини як найвищу цінність і наголошує на тому, що ніхто не може позбавити людину життя…!

Найсуворішим кримінальним покаранням в Україні сьогодні є довічне позбавлення волі. Слід звернути увагу на те, що законодавець пропонує застосовувати даний вид покарання у виключних випадках, що і наділяє „довічне позбавлення волі” певною специфікою та особливостями.

1. Кримінально – правова характеристика довічного позбавлення волі.

Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяж­ких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.

Довічне позбавлення волі - найсуворіший із усіх видів основних покарань, який полягає у пожиттєвій ізоляції засудженого від суспільства в спеціальних виправно-трудових установах. Цей вид покарання застосовується судом тільки тоді, коли воно вказане в санкції норми Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчи­нений злочин.

Відповідно до ст. 50 ККУ:

1 Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а та­кож запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими осо­бами.

2 Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

(аналіз статті – декілька слів про честь та гідність)

Дане покарання встановлене лише за вчинення особливо тяжких злочинів (ч. 1 ст. 64). Відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України таким злочинами є злочини, за які санкціями норм Особливої частини КК передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років або довічне позбавлення волі (ст. 112, ч. 2 ст. 115, ч. З ст. 258, статтями 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, ч. 2 ст. 438, ч. 2 ст. 439, ч. 1 ст. 442, ст. 443).

Це покарання застосовується тільки у випадках, коли суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання, не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

Довічне позбавлення волі не застосовується:

· до осіб, що вчинили зло­чини у віці до 18 років;

· до осіб у віці понад 65 років;

· до жінок, що бу­ли в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку.

Особливістю даного покарання є те, що до засуджених до довічного позбавлення волі:

· не застосовується звільнення від відбування покарання з випробув. (ст. 75),

· до засуджених, які відбувають це покарання умовно-дострокове звільнення від його відбування не застосовується(ст. 81).

· до них не засто­совується заміна невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 82). (кількість засуджених до ДПВ в Україні тепер)

Довічне позбавлення волі не має абсолютного характеру.

Актом про помилуван­ня може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді до­вічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років (ст. 87).

Відповідно до ч. 5 ст. 80, якщо суд не визнає за можливе застосувати давність виконання обвинувального вироку, довічне позбавлення волі заміняються позбавлен­ням волі на певний строк. Слід мати на увазі, що давність притягнення до кримінальної відповідальності і давність виконання обвинувального вироку не застосовується при вчиненні деяких злочинів, за які передбачене довічне позбавлення волі (ч. 2 ст. 438, ч. 2 ст. 439, ч. 1 ст. 442).

Особа, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, за втечу з місця позбавлення волі або з-під варти підлягає кримінальній відповідальності за ст. 393.

Довічне позбавлення волі сьогодні є найсуворішим видом кримінального покарання і застосовується судами України як виключна міра покарання.

Слід пам’ятати про те, що до 2001 року кримінальний кодекс України передбачав у якості виключної міри покарання - смертну кару, і вже з прийняттям нового кримінального кодексу даний вид покарання було виключено, – заявився принципово новий вид кримінального покарання – довічне позбавлення волі.

Порядок і умови виконання кримінального покарання у виді довічного позбавлення волі розглянемо у другому питанні лекції.

2. Порядок і умови виконання покарання у виді довічного позбавлення волі.

Підставою направлення засуджених до довічного позбавлення волі до місця відбування покарання є вирок суду, що вступив в законну силу.

Стаття 150 КВК регламентує місця відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Засуджені до довічного позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки.

Наказ № 261 від 16.12.04 Про затвердження Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі. Положення про комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі. Положення про Апеляційну комісію Державного департаменту України з питань виконання покарань з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі регламентує наступне:

2.4. До виправних колоній середнього рівня безпеки із СІЗО направляються жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного злочину невеликої та середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі.

2.5. До виправних колоній максимального рівня безпеки із СІЗО направляються чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі.

Засуджені, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі у виправних колоніях максимального рівня безпеки, тримаються окремо від інших засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях даного виду з дотриманням таких вимог:

· чоловіків —- окремо від жінок;

· уперше засуджених до позбавлення волі — окремо від тих, хто раніше відбував позбавлення волі;

· осіб, які раніше працювали в органах внутрішніх справ, служ­би безпеки, прокуратури, юстиції та суді, — окремо від інших засу­джених;

· осіб, що вчинили під час відбування покарання у місцях по­збавлення волі умисний злочин, — окремо від інших засуджених;

· осіб, засуджених за особливо небезпечні злочини проти дер­жави, — окремо від інших засуджених;

· іноземних громадян й осіб без громадянства, — окремо від засуджених громадян України.

При розміщенні засуджених у камерах ураховуються рекомендації соціально-психологічної служби установи.

Соціально-психологічна робота із засудженими спрямована на формування та збереження соціально-корисних навичок, нейтралі­зацію негативного впливу умов тривалої ізоляції на особистість за­суджених, профілактику та попередження їх агресивної поведінки щодо персоналу, інших засуджених та щодо себе, усвідомлення про­вини за вчинені злочини та розвиток прагнення до відшкодування заподіяної шкоди.

Основними формами соціально-психологічної роботи із засудже­ними є:

· індивідуальна робота, яка здійснюється з дотриманням відпо­відних заходів безпеки;

· просвітницька та культурно-масова робота;

· правове виховання;

· психокорекційна та психотерапевтична робота.

Стаття 151 КВК регламентує умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі

Засуджені, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, розміщуються в приміщеннях камерного типу, як правило, по дві особи і носять одяг спеціального зразка.

За заявою засудженого та в інших необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним злочину або при наявності медичного висновку за постановою начальника колонії його можуть тримати в одиночній камері.

Засуджені до довічного позбавлення волі залучаються до праці тільки на території колонії з урахуванням вимог тримання їх у приміщеннях камерного типу.

Самодіяльні організації серед засуджених до довічного позбавлення волі не створюються. Для засуджених, які не мають загальної середньої освіти, у виправних колоніях утворюються консультаційні пункти.

При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття десяти років строку покарання засудженому може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі двадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати.

Слід, ще раз нагадати про те, що на засуджених до кримінального покарання у виді довічного позбавлення волі не поширюється дія закону України „Про амністію в Україні” та інститут умовно – дострокового звільнення. Стаття 87 КК України у частині другій передбачає заміну засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк не менше 25 років.

Відповідно до Указу Президента України про затвердження Положення про порядок здійснення помилування від 12 квітня 2000 року № 558/2000 особи засуджені до кримінального покарання у виді довічного позбавлення волі може клопотати про помилування, лише після відбуття не менше 20 років призначеного покарання. В разі відхилення клопотання про помилування повторне клопотання може бути направлено не раніше ніж через один рік.

Для осіб, засуджених до довічного позбавлення волі - надія на помилування є важливим стимулом для виправлення

У третьому питанні лекції мова піде про права та обов’язки осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.

3. Правовий статус осіб, засуджених до кримінального покарання у виді довічного позбавлення волі.

На осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 КВК та специфічні права, що передбачені ст. 151 КВК.

Засуджені мають право:

· на щоденну прогулянку тривалістю одна година;

· на восьмигодинний сон у нічний час;

· користуватися книгами, журналами і газетами з бібліотеки установи та придбаними через торговельну мережу, а також перед­платними виданнями;

· одержувати грошові перекази;

· мати короткострокове побачення один раз на шість місяців;

· одержувати протягом року дві посилки (передачі) та дві бан­деролі або в рахунок належних їм посилок (передач) у встановлених кількості та асортименті купувати в крамниці установи продукти харчування і предмети першої потреби за кошти, зароблені в місцях позбавлення волі або одержані за переказами;

· один раз на три місяці за наявності технічних можливостей на одну платну телефонну розмову тривалістю п'ятнадцять хвилин під контролем адміністрації;

· купувати протягом місяця в магазині установи за безготівко­вим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби на суму до п'ятдесяти процентів мінімального розміру заробітної плати на кошти, зароблені в місцях позбавлення волі, а засуджені чоловіки віком понад шістдесят років, жінки віком понад п'ятдесят п'ять років, інваліди І та II групи — також на кошти, одержані за переказами; без обмежень — письмове приладдя, газети, книги че­рез торговельну мережу на замовлення;( При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття десяти років строку покарання засудженому може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі двадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати)

· мати при собі і зберігати в камері особисті предмети, речі і продукти харчування;

· в індивідуальному порядку відправляти релігійні обряди, ко­ристуватися релігійною літературою;

· одержувати і надсилати листи без обмеження їх кількості;

· звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських організацій і до службових осіб. Пропозиції, заяви і скарги засуджених надсилаються відповідно до Правил внут­рішнього розпорядку виправно-трудових установ за належністю і вирішуються у встановленому законом порядку. Пропозиції, заяви і скарги, адресовані прокуророві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, перегляду не підлягають і не пізніше як у добовий строк надсилаються за належністю. Про результати розгля­ду пропозицій, заяв і скарг оголошується засудженим під розписку;

· користуватися настільними іграми;

· мати побачення з адвокатом для одержання юридичної допо­моги в установленому виправно-трудовим законодавством порядку;

· подавати клопотання про помилування на адресу Президента України після фактичного відбуття ними не менш як двадцяти років покарання.

Засуджені зобов'язані:

· бути ввічливими між собою та до персоналу кримінально-ви­конавчої системи;

· додержуватись розпорядку, установленого в установі, і вико­нувати законні вимоги адміністрації;

· дотримуватися санітарно-гігієнічних правил, мати охайний вигляд, постійно підтримувати чистоту в камерах, за графіком чер­гувати в них;

· дбайливо ставитися до інвентарю, обладнання та іншого дер­жавного майна;

· зберігати продукти харчування і предмети особистого корис­тування у відведених для цього місцях;

· виходячи на прогулянку, дотримуватися встановлених на час прогулянки правил поведінки;

· при відвідуванні приміщень, де тримаються засуджені, пра­цівниками кримінально-виконавчої системи та іншими посадовими особами вставати і вітатися.

Засудженим забороняється:

· установлювати зв'язки з особами, які тримаються в інших ка­мерах;

· придбавати, виготовляти, вживати і зберігати предмети, ви­роби і речовини, зберігання яких засудженим заборонено;

· продавати, дарувати чи відчужувати іншим шляхом на ко­ристь інших осіб предмети, вироби і речовини, які перебувають в особистому користуванні;

· грати в настільні та інші ігри з метою отримання матеріальної або іншої користі;

· наносити собі або іншим особам татуювання;

· завішувати чи міняти без дозволу адміністрації спальні місця, затуляти оглядове вічко;

· створювати конфліктні ситуації з іншими засудженими та персоналом установи.

Правовий статус осіб, засуджених до кримінального покарання у виді довічного позбавлення волі складається із прав, обов’язків та законних інтересів, що передбачені Конституцією України для громадян України але з обмеженнями які передбачені кримінально – виконавчим законодавством.

Читайте також:

1. II частина.
2. III Заключна частина
3. III Заключна частина
4. III Заключна частина
5. III Заключна частина
6. III Заключна частина
7. III Заключна частина
8. III Заключна частина
9. III Заключна частина
10. III Заключна частина
11. III. Практична частина.
12. Заключна частина

Переглядів: 1021