Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Теоретичні відомості

Методи обробки результатів експериментальних досліджень

Лекція №12

Фаронов В.В. Delphi 5. Руководство разработчика баз данных / Фаронов В.В., Шумаков П.В. – М. : “Нолидж”, 2000.– 640 с.

Література

Оператор зміни даних

Синтаксис

UPDATE table SET column=expression,... WHERE where_definition

Тут where_definition:

where_definition:

where_expr or where_expr [AND | OR] where_expr

Тут where where_expr має формат:

where_expr:

column_name [> | >= | = | <> | <= | < ]

column_name_or_constant or

column_name LIKE column_name_or_constant or

column_name IS NULL or column_name IS NOT NULL or (where_definition)

опис:

Оновлює одне або декілька полів в таблиці MySQL.

Всі оновлення виконуються зліва направо.

Усередині UPDATE на одній таблиці всі операції атомарні. Напримерe, Ви можете збільшувати лічильник усередині таблиці, просто додаючи 1 до відповідної змінної.

приклади:

UPDATE Widget_Table SET widgets_on_hand=widgets_on_hand - 300 where widget_id=3;

Цей запит відніме 300 із значення widgets_on_hand для widget = 3.

1. Описание операторов языка SQL : [электронный ресурс]. – Режим доступа : http://ms.by.ru/HTML/21.htm.

3. Язык SQL : [электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.mstu.edu.ru/education/materials/zelenkov/ch_4_6_1.html.

Теоретичні відомості про точність та надійність вимірювання. Послідовність обробки експериментальних результатів. Значення коефіцієнтів Стьюдента

Методи вимірювання можуть бути прямими чи непрямими.

Прямими називають виміри, за яких шукане значення величини знаходять безпосередньо з дослідних даних за допомоги технічних приладів. Прямими вимірами визначають в першу чергу основні фізичні величини, що мають просту розмірність (масу, час, температуру, силу струму, тощо).

Непрямими називають такі виміри, при використанні яких досліджувана величина визначається за допомогою відомих співвідношень між фізичними величинами, знайденими в результаті прямих вимірів. Наприклад, визначення густини речовини виконують за вимірюванням маси тіла та його геометричних розмірів, опору провідника - за вимірюванням напруги на його кінцях та сили струму, що проходить через нього.

Через недосконалість органів чуття людини та технічних засобів при проведенні фізичних вимірювань одержують лише наближені значення шуканих величин. Слід пам’ятати, що немає жодної фізичної величини, яку можна було б виміряти абсолютно точно. Тому завдання полягає не лише у визначенні числового значення фізичної величини, але й в оцінці точності та надійності вимірювання.

Точність вимірювання визначається тією найменшою часткою одиниці вимірювання, до якої з упевненістю у правильності результату можна проводити вимірювання. Наприклад, твердження, що діаметр кульки виміряно з точністю до 0.005 мм означає, що величина виміряного діаметра відрізняється від істиної величини не більше ніж на 0.005 мм. Точність вимірювань визначається точністю приладів, що їх для цього використовують, а також точністю методу вимірювання.

Надійність вимірювання (довірча ймовірність) характеризує ймовірність того, що істине значення шуканої фізичної величини знаходиться в певних межах, які визначаються довірчим інтервалом. Визначення надійності вимірювань вимагає знайомства з методами математичної статистики.

Точність вимірювання тієї чи іншої фізичної величини пов’язана з похибками вимірювань. Похибки вимірювань прийнято поділяти на систематичні, випадкові та промахи.

Систематичні похибки - це такі похибки, що залишаються однаковими за фіксованих умов досліду, тобто коли вимірювання проводять тим самим методом і тими самими приладами. Причини їх виникнення можуть бути найрізноманітнішими.

Систематичні похибки можна поділити на чотири групи:

1) похибки відомого походження, які можна визначити експериментально або шляхом обчислень. Їх називають поправками. До таких похибок належать, наприклад, урахування архімедової сили при визначенні маси тіла шляхом зважування, урахування впливу температури при визначенні лінійних розмірів досліджуваного тіла;

2) похибки відомого походження, але невідомої величини. До них належать похибки приладів. Їх поява пов’язана з недосконалістю виготовлення приладів та залежністю їхніх показів від зовнішніх умов. Похибки цього виду визначаються класом точності приладу. Якщо клас точності приладу 1.0, то це означає, що покази приладу відрізняються від істинного значення не більше ніж на 1% від діючої шкали приладу;

3) похибки невідомого походження та невідомої величини. Це найнебезпечніша група систематичних похибок, оскільки про їхнє існування ми можемо навіть не здогадуватись, а вони можуть бути вагомими. Найчастіше такі похибки виникають через непередбачливість експериментатора, який не виявив усіх факторів, що заважають вимірюванням.

4) похибки, обумовлені наближеним характером методу вимірювань або обчислень. До таких похибок призводить, наприклад, нехтування силами тертя, опором з’єднувальних провідників, тощо.

При виконанні лабораторних робіт припускатимемо, що систематичні похибки визначаються лише похибкою приладу, а вона не перевищує деяке максимальне значення . Якщо відсутні спеціальні вказівки у паспорті приладу, то за беруть половину ціни найменшої поділки шкали приладу.

Випадкові похибки мають несистематичний, ймовірнісний характер. Вони відрізняються від систематичних похибок насамперед тим, що набувають різних значень в окремих вимірюваннях, які проводяться за однакових умов. Ці похибки спотворюють результат - в одних випадках завищуючи його, а в інших - занижуючи.

Як це не парадоксально, але саме ймовірнісний характер випадкових похибок дозволяє помітно послабити їхню дію на результат вимірювань, а в деяких випадках і виключити їх. Виконавши ряд вимірювань, можна, користуючись теорією випадкових похибок, яка базується на законах теорії ймовірностей, визначити найбільш ймовірне значення вимірюваної величини, провести кількісну оцінку випадкової похибки, вказати її ймовірність. Покажемо, як це робиться в найпростіших випадках.

Нехай дійсним значенням вимірюваної фізичної величини є , а результати окремих вимірювань за шкалою приладу дають . Величина

є похибкою - того вимірювання. Оскільки нам не відомо значення , то залишаються невідомими і значення . Проте можна стверджувати, що

1) похибки можуть набувати неперервний ряд значень;

2) похибка може бути представлена як сума систематичної похибки , яка є однаковою для всіх вимірювань, та випадкової похибки , яка для різних вимірювань різна (); великі (за абсолютною величиною) випадкові похибки зустрічаються рідше, ніж малі;

3) при великому числі вимірювань випадкові похибки однакової величини, але різні за знаком, зустрічаються однаково часто.

У відповідності з останнім твердженням, при досить великому числі вимірювань (а саме при ) середня випадкова похибка =прямує до нуля при необмеженому зростанні числа вимірювань ().

Як випливає з математичної статистики, за цих умов для даної серії вимірювань найкращою числовою оцінкою величини є середнє арифметичне значення з вимірюваних величин:

. (1)

яке називають вибірковим середнім значенням . Величина сама є випадковою, бо в різних серіях з вимірювань вона може набувати різних значень. Але, не зважаючи на це, вибіркове середнє значення ближче до , ніж одиничне вимірювання , оскільки відхилення вибіркового середнього від істинного значення є меншим за більшість похибок окремих одиничних вимірювань . Дійсно, підставивши в (1) та врахувавши, що , одержимо:

, (2)

а при прямує до . Отже, виконавши достатньо велику кількість вимірювань, можна практично виключити вплив випадкової похибки (але не систематичної!). На практиці не можливо виконати дуже велику кількість серій вимірювань. Тому, виконавши одну (вибіркову) серію із вимірювань, можна визначити відхилення окремих вимірювань від вибіркового середнього значення , а саме:

. (3)

Величина (як і величина ) є випадковою і, якщо виконуються зроблені вище припущення, описується законом нормального розподілу Гаусса:

, (4)

де - основа натуральних логарифмів, а - стала величина, яку називають дисперсією розподілу.

Нормальний розподіл характеризується двома параметрами: генеральним середнім значенням величини, по відношенню до якої має місце розкид випадкових величин, та дисперсією розподілу. При великій кількості вимірювань (величина дисперсії (її називають вібірковою) дорівнює середньому квадрату похибки вимірювання :

=. (5)

При обмеженій кількості вимірювань за величиною можна лише оцінити значення , але .

Оскільки вибіркове середнє значення є випадковою величиною, то різниця між значенням та істинним значенням шуканої величини , а саме є також випадковою величиною, для якої так само виконується закон нормального розподілу Гаусса

, (6)

але з іншим значенням дисперсії. Можна довести, що

. (7)

При цьому прямує до квадрата середньоквадратичної похибки результату серії вимірювань , при цьому

. (8)

Надійність визначення істинного значення характеризують довірчою ймовірністю та довірчим інтервалом . Довірчий інтервал обмежує простір , куди з певною ймовірністю попадає істинне значення величини . У теорії оцінки випадкових похибок доведено, що при довірчому інтервалові відповідає довірча ймовірність = 0.68 (68%). Це означає, що при такому значенні існує досить значна (32%) ймовірність, що перебуває за межами інтервалу . Але вже для величина = 0.95, а при величина = 0.997, тобто ймовірність виходу за межі інтервалу складає лише 0.3%.

У випадку проведення однієї серії вимірювань при обмеженій кількості вимірювань для оцінки довірчого інтервалу , що відповідає заданому значенню довірчої ймовірності , вводять коефіцієнт , який називають коефіцієнтом Стьюдента (запропонований у 1908 р. англійським математиком та хіміком В.С.Госсетом, який друкував свої роботи під псевдонімом «Стьюдент» - студент). В цьому випадку

. (9)

Значення коефіцієнтів Стьюдента залежать від числа вимірювань та від заданої величини довірчої імовірності . Для їх визначення користуються спеціальними таблицями. У Таблиці 1 містяться деякі значення , якими слід користуватись при оформленні лабораторних робіт.

І, нарешті, остання група похибок - промахи.

Промахи - це результат недогляду експериментатора. Вони виникають через неуважність експериментатора, через випадкові тимчасові перешкоди, внаслідок помилок у записах або обчисленнях, тощо. У теорії похибок існують критерії, що дозволяють визначити, чи є певний результат промахом, чи його треба враховувати при розрахунках. При виконанні лабораторних робіт достатньо виключити з розгляду результати, для яких ||>3. Підставою для цього є той факт, що у випадку нормального закону розподілу ймовірність знаходження за межами інтервалу величина (1-) складає лише 0,3%.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Оператор видалення записів	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.