• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види робочого часу: нормальний, скорочений і неповний.

Робочий час і час відпочинку

Робочий час – це час, протягом якого працівник зобов’язаний працювати відповідно до законодавства і трудового договору

Із такого визначення робочого часу випливає право роботодавця вимагати від працівника в межах робочого часу належного виконання трудових обов’язків та дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання працівником цих обов’язків є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності чи застосування щодо нього інших заходів впливу, наприклад позбавлення премії. Обов’язок працівника працювати протягом робочого часу включає в себе також і обов’язок дотримуватися встановленого роботодавцем режиму робочого часу. Порушення цього режиму, зокрема запізнення, є порушенням трудової дисципліни і також може тягти накладення на працівника дисциплінарного стягнення чи інших заходів впливу.

Нормальна тривалість робочого часу (ст. 50 КЗпП)

ü не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу;

ü п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями;

ü при п’ятиденному робочому тижні встановлюється 8-годинний робочий день;

ü шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем - на тих підприємствах, де за характером виробництва та умовами роботи п’ятиденний тиждень є недоцільним;

ü при шестиденному робочому тижні робочий день не більше 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 години при тижневій нормі 24 години.

П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою Радою народних депутатів.

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Таке скорочення робочого часу не поширюється на працівників, яким згідно з чинним законодавством встановлено скорочений робочий час. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

Скорочена тривалість робочого часу – це тривалість робочого часу менше нормальної, але з оплатою, як за нормальну тривалість.

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

· для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень;

· для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, – не більш як 36 годин на тиждень;

· при роботі в нічний час – час зміни скорочується на 1 годину (якщо інше не встановлено законодавством або колективним договором).

Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.

Для названих категорій працівників роботодавець зобов’язаний встановити скорочену тривалість робочого часу, проте ним може бути скорочено робочий час і для інших категорій працівників.

Неповний робочий час – встановлюється за угодою між працівником і роботодавцем (може встановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень).

Неповний робочий час може бути встановлено для будь-якого працівника, проте законодавство містить перелік категорій працівників, яким роботодавець на їх проханнязобов’язаний встановити неповний робочий час.Це стосується:

ü вагітних жінок,

ü жінок, що мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда,

ü осіб, які здійснюють догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку.

На відміну від скороченого робочого часупри встановленні неповного робочого часу робота працівника оплачується пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку. Робота в умовах неповного робочого часу не тягне для працівників будь-яких обмежень тривалості щорічної відпустки, виробничого стажу та інших трудових прав.

Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності.

При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності. Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.

Надурочні роботи – тобто роботи понад встановлену тривалість робочого дня – можуть здійснюватися у невідкладних випадках. Чинне законодавство дозволяє залучати працівників до надурочних робіт у таких випадках:

· при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

· при проведенні робіт з водопостачання, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв’язку, необхідних для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

· при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;

· при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

· для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; у цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов’язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

Надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації. Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

До надурочних робіт забороняється залучати:

· вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

· осіб, молодших вісімнадцяти років;

· працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва в дні занять.

Залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

Як правило, роботи в нічний часдопускаються лише тоді, коли цього вимагає характер виробництва. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину.Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу. Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

Забороняється залучення до роботи в нічний час:

· вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років. Залучення до робіт у нічний час інших жінок допускається лише в тих галузях народного господарства, де це зумовлено особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час має визначатися Кабінетом Міністрів України. На даний час такого переліку в Україні не прийнято;

· осіб, молодших вісімнадцяти років;

· інших категорій працівників, передбачених законодавством.

Робота інвалідів у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

Час відпочинку – це відрізок часу, протягом якого працівник звільнений від виконання своїх трудових обов’язків і який він може використовувати на власний розсуд.

Види часу відпочинку:

1) перерва протягом робочого дня (зміни);

2) відпочинок між змінами;

3) вихідні дні;

4) святкові неробочі дні;

5) щорічні відпустки.

Перерва працівникам надається протягом робочого дня (зміни) для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин.Перерва не включається до робочого часу; повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи. На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Відпочинок між робочими змінами - загальна тривалість має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід).

Вихідні дні надаються для щотижневого відпочинку працівників. При п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні – один вихідний день. У будь-якому разі тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не меншою сорока двох годин.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

На підприємствах, в установах, організаціях, де робота не може бути зупинена в загальний вихідний день у зв’язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї і інші), вихідні дні встановлюються місцевими радами народних депутатів.

На підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках (як при надурочних роботах).

Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Святкові і неробочі дні встановлюються для відзначення державних або релігійних свят та пам’ятних дат. В Україні встановлені такі вихідні та неробочі дні:

· 1 січня – Новий рік;

· 7 січня – Різдво Христове;

· 8 березня – Міжнародний жіночий день;

· 1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;

· 9 травня – День перемоги;

· 28 червня – День Конституції України;

· 24 серпня – День незалежності України;

· один день (неділя) – Пасха (Великдень);

· один день (неділя) – Трійця.

Щорічні відпустки (основна та додаткові) надаються громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Щорічна основна відпустка надається усім працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день. Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена більша тривалість щорічної основної відпустки. Наприклад, науково-педагогічним працівникам надається відпустка тривалістю до 56 календарних днів.

Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам окремих категорій працівників, наприклад, зайнятих на роботах із шкідливими чи особливими умовами праці. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України залежно від роботи, яку виконує конкретний працівник. Наприклад, робітникові, зайнятому на розробці ртутних руд, має надаватися щорічна додаткова відпустка тривалістю до 27 календарних днів.

При визначенні тривалості щорічних відпусток (як основних, так і додаткових) святкові і неробочі дні, дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідчені у встановленому порядку, а також відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами не враховуються.

Щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

Читайте також:

1. Аналіз використання робочого часу на підприємстві
2. Аналіз використання фонду робочого часу.
3. Баланс робочого часу одного середньооблікового працівника
4. Бліц [від нім. Blitz – “блискавка”] – максимально скорочений за часом, блискавичний.
5. БЮДЖЕТ РОБОЧОГО ЧАСУ СЕРЕДНЬООБЛІКОВОГО ПРАЦІВНИКА НА 200__ р.
6. Вивішування плакатів безпеки огородження робочого місця.
7. Визначення коефіцієнтів чотириполюсника за дослідами неробочого ходу та короткого замикання.
8. Вимоги до робочого місця
9. Відпочинок та виконання робочого циклу
10. Граничні норми сумарної ваги ванажу для підлітків у розрахунку на 1 годину робочого часу
11. Державні гарантії надання молоді першого робочого місця

Переглядів: 2247