Дидактичні особливості уроків для учнів шестирічного віку.

Головна мета навчально-виховного процесу з шестирічними учнями — підготувати їх до систематичного навчання в наступних класах. Саме тому під час вивчення всіх предметів велика увага приділяється загальному й фізичному розвитку дітей, формуванню нового типу діяльності - навчання.

Найвиразніше дидактичні особливості уроку в першому класі виявляються у способах організації навчальної діяльності і в структурі. Зокрема, на уроках широко представлено ігрові форми навчання, тривалість уроку скорочено до 35 хв., обов'язково проводяться динамічні паузи, немає домашніх завдань, а є розгорнуте повторення, по-іншому оцінюються результати навчальної праці.

Розглянемо, як впливають ці умови на побудову уроку. Фактично навчання на уроці відбувається у межах 30 хв., оскільки в його структурі — одна-дві динамічні паузи, які разом з організаційним моментом тривають близько 5 хв. Таке зменшення тривалості уроку ставить перед учителем суворі вимоги щодо раціонального використання часу й прискорює перехід від одного етапу до іншого. Отже, урок стає динамічнішим.

Зменшення тривалості уроку загострює проблему економного використання часу уроку. Ось деякі поради щодо заощадження часу:

1) кожний урок обов'язково розпочинати відразу після дзвінка;

2) майже всі записи на дошці робити заздалегідь;

3) усе обладнання має бути «під рукою»;

4) запитання класу ставити однозначно, конкретно, не провокувати дітей на перепитування, емоції, вигуки;

5) довести до мінімуму зауваження, що стосуються порушень дисципліни (особливо недоцільні вони під час пояснення матеріалу, читання, розгляду картин);

6) уникати багатослівних інструкцій щодо наступної роботи, не повторювати їх;

7) ретельно продумувати проведення дидактичних ігор, щоб не було потреби уточнювати правила й пояснювати використання реквізиту.

8) сприймання деяких фактів (ознак, властивостей предметів, явищ, об'єктів);

9) спостереження, аналіз і виділення з допомогою вчителя істотних, повторюваних ознак, їх усвідомлення через різноманітні вправи і, нарешті, первинне елементарне узагальнення, яке може бути у формі уявлення, поняття, зразка висловлювання, міркування, способу дії.

Відповідно і в структурі уроку основні його етапи - повторення, підготовка до засвоєння нового матеріалу, робота над новим матеріалом, первинне закріплення, висновок з уроку.

Як розподілити час між цими етапами? Орієнтиром для молодого вчителя може бути поурочний обсяг матеріалу в підручниках і поради, які є в поурочних розробках. Виходячи з аналізу уроків з різних предметів, можна порадити в перші місяці навчання розпочинати кожний урок організаційним мобілізуючим вступом. Наприклад: «Станьте всі рівненько. Поправте свій одяг. Чи в усіх є все потрібне для уроку математики? Так, тепер всі готові до навчання. Тихенько сядьте». Цей етап недоцільно затягувати, вимагати повної тиші.

На етап повторення вважаємо за доцільне виділити 4—5 хв., оскільки коротко повторюється попередній матеріал і проводиться цілеспрямована підготовка до вивчення нового. Чим більше уроків з певної теми пройшло, тим частіше слід включати в поточний урок короткочасне пригадування (приблизно 2 - 3 хв.) саме тих знань, умінь і навичок, які винесено для контролю на кінець теми. З цією метою варто пропонувати дітям завдання з опорою на наочність, наприклад, роботи з моделями слів, таблицями складів, схемами складу числа, серією малюнків. Повторення вивченого з орієнтацією на кінцевий результат навчання потрібне тому, що відсутність домашніх завдань і бального оцінювання може послабити уваг}' вчителя до міцності засвоєного.

Робота над новим матеріалом - центральний етап уроку. Його тривалість — 18 — 20 хв. Цей етап характеризується різноманітністю видів сприймання. Наголошуємо, що деякі вчителі переоцінюють можливості вербальних методів у навчанні шестилітніх. Ці діти тяжіють до практичної діяльності, тому завжди при нагоді пояснення вчителя слід поєднувати з вправлянням учнів. Спостерігаються випадки, коли вчителі кілька разів іншими словами пояснюють ту саму думку, а учні вже втратили інтерес до неї: їм хочеться діяти. Отже, важливо вчасно переходити від слів до практичних дій, вводити на етапі ознайомлення з новим матеріалом короткочасні (2 — 3 хв.) самостійні роботи практичного характеру з наданням можливості звертатися до зразка, наочності. У структурі уроку місце гри, її тривалість визначаються завданнями уроку та змістом самої гри. Протягом уроку вчитель може ввести дві-три короткочасні ігрові ситуації різної тривалості, а може і весь урок побудувати у вигляді сюжетно-рольової гри.

До системи дидактичних ігор для першокласників доцільно включати такі: на формування розумових операцій (аналіз, порівняння, класифікація, узагальнення); на відновлення, доповнення цілого; на виключення «зайвого»; драматизації; ігри-конструювання; рольові ігри з елементами сюжету.

Для підвищення результативності уроку із шестирічними учнями важливо вчасно чергувати завдання, що потребують різних видів сприймання. Зокрема, слухову роботу доцільно змінювати практичними діями з різними рухами. Важливо урізноманітнити й форми завдань. Так, діти можуть працювати індивідуально, разом з учителем (наприклад, аналізують звуковий склад слова, пишуть літери, розбирають схему речення).

На кожному уроці слід обов'язково приділяти час на виконання самостійних завдань, переважно практичного характеру. їх обсяг і тривалість рекомендуємо визначати з урахуванням того, що дуже короткочасна робота не ефективна, оскільки малюки не відразу починають працювати (кілька разів перекладають зошит, змінюють позу, заглядають до сусіда, чекають від учителя особистого звернення). У першому класі, як правило, доцільна самостійна робота тривалістю 4-5 хв. з опорою на різні форми сприймання і пам'яті. Наприклад, для самостійних завдань на уроках математики, якщо мислительні і практичні дії взаємозв'язані: «Полічи кружечки і розфарбуй їх», «Знайди і підкресли», «Об'єднай лінією», «Склади з фішок приклад і підготуйся відповісти...», «Намалюй стільки, скільки...» Протягом уроку обов'язково слід проводити динамічні паузи. У дослідженнях зі шкільної гігієни пропонується такий варіант: 3 хв. після 12 — 15 хв. уроку і 2 хв. — десь після 20 хв. Однак це лише один з можливих підходів. Треба вчасно помічати спад інтересу, працездатності дітей, враховувати провідну діяльність на уроці, не переривати фізкультурними вправами незавершену роботу. Безумовно, чим більше статичне навантаження, тим частіше й активніше треба робити фізкультурні вправи, а на деяких уроках (праці, ознайомлення з навколишнім, музики і ритміки) сам процес навчання передбачає достатню рухливість.

У фізкультурних паузах треба протягом дня цілеспрямовано навантажувати й розслабляти різні групи м'язів дітей, особливо плечей, спини, тазостегнових суглобів; обов'язково слід давати відпочинок очам, практикувати імпровізацію рухів під музику, пропонувати дітям відтворити типові рухи звірят.

Завершує структуру уроку етап підбиття підсумків, який е обов'язковим. Шестиліткам при цьому доцільно знову подивитися на зоровий план уроку, пригадати, що робили, які завдання виконували, чого навчилися, яке завдання сподобалося найбільше, чия відповідь запам'яталася. Це потрібно і для виділення того, що треба запам'ятати.

Домашніх завдань у першому класі немає. Але дітям цікаві, корисні та посильні усні й практичні завдання (тільки не письмові), які мають загальнорозвивальне значення або дають можливість застосувати щойно вивчене. Наприклад, полічи, скільки у твоєму садку яблунь і груш, скільки вікон і дверей у твоїй квартирі, за скільки кроків ти перейдеш кімнату; спостерігай, які квіточки найперші зацвітуть на твоєму городі; дізнайся, скільки років кожному члену сім'ї; розкажи вдома, які нові слова ти вмієш читати; подивися, чи є у вашій квартирі предмети такої форми; знайди казочку про ялинку тощо.

Отже, в методиці уроку для шестирічних учнів мають відбиватися загальні вимоги до організації навчання у початкових класах і специфічні умови, зумовлені віком учнів. Особливо важливі динамічність і водночас цілеспрямованість уроку, чіткий розподіл часу, взаємозв'язок навчальної діяльності з ігровою, опора розумових дій на практичні, поступовий перехід від співробітництва з учителем до самостійної роботи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інтегровані уроки.	\|	Методика проведення екскурсій. Позаурочні форми навчання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.034 сек.