Характеристика різновидів контролю

Кожному тренеру доводиться складати три різновиди планів:

1) план проведення тренувального заняття;

2) план мікроциклу (в спортивних іграх – міжігрового циклу);

3) план (програму) підготовки на етап, період.

Мета тренування – вплинути на стан спортсмена, в результаті чого він має змінитися. Розрізняють три типи станів спортсмена: стійкий (етапний, перманентний), поточний і оперативний.

1. Стійкий (етапний) стан можна підтримувати відносно довго: тижні, навіть місяці. Комплексна характеристика етапного стану спортсмена, що відображає його здатність демонструвати спортивні досягнення, називається підготовленістю, а стан оптимальної підготовленості – спортивною формою. Етапний стан є результатом багатьох тренувань, вплив яких поступово акумулюється, і очевидно, що досягнути цього стану (чи втратити його) за один чи кілька днів не можливо.

2. Поточнийстан характеризується щоденними коливаннями рівня підготовленості (етапного стану). Навантаження будь-якого заняття підвищує або знижує цей рівень. Такі зміни усуваються під час інтервалів відпочинку між заняттями. Поточний стан спортсмена визначає навантаження тренувальних занять у мікроциклі.

3. Оперативним називається стан спортсмена в момент виконання вправи (або одразу після виконання). Цей стан є нестійким і швидко змінюється після відпочинку між повтореннями вправи чи зниження навантаження в ньому. Оперативний стан змінюється в ході тренувального заняття, і тренер може ним управляти за умови правильного планування тривалості та інтенсивності вправ, інтервалів відпочинку, числа повторень.

Мета етапного контролю – отримати інформацію для складання планів підготовки на період, етап чи інший тривалий термін. Етапний контроль передбачає реєстрацію досягнень у змаганнях і тестах (чи лише в тестах) на початку і в кінці чергового етапу підготовки. Тут застосовують тести (чи батареї тестів), які умовно можна розділити на два блоки:

- для оцінювання здоров’я та фізичної працездатності (тести загальні для багатьох видів спорту);

- специфічні тести, структура яких відповідає структурі змагальної вправи.

Аналіз результатів контролю дає можливість виявити зони навантажень і вправи, які сприяли підвищенню спортивних результатів, показників працездатності тощо. Використовуючи на всіх етапах підготовки одні й ті самі тести (наскрізні), можна отримати динаміку показників і проаналізувати її.

Основна задача поточного контролю – збір та аналіз інформації для планування навантажень або їхньої корекції в мікроциклах тренування. За результатами наукових досліджень та з практичного досвіду відомо, якою повинна бути структура навантажень мікроциклу в тому чи іншому виді спорту. Виходячи з цього, тренер складає план тренувань, виконання якого має привести до бажаного результату. Відповідність цього результату плану і перевіряється за допомогою поточного контролю. Якщо результат не відповідає очікуваному, то навантаження корегують. Поточний контроль і регулювання навантажень дають змогу наблизити реальні результати тренування до належних і крім того, тренер накопичує інформацію про вплив різних схем нормування навантажень у мікроциклах. Це допомагає в подальшій роботі більш обґрунтовано розподіляти об’єм та зміст навантажень по днях мікроциклу. Дуже важливу роль при такому підході має підбір метрологічно коректних тестів поточного контролю. Їхня інформативність визначається на основі порівняння щоденної динаміки результатів з наступними критеріями:

- досягненнями в комплексі тестів;

- показниками виконуваного тренувального навантаження.

Основна задача оперативного контролю – експрес-оцінка стану, в якому перебуває спортсмен в момент виконання або одразу після виконання вправи (серії вправ, заняття). До змісту цього різновиду контролю входить також термінова оцінка техніки вправи і тактики. Оперативний контроль є найважливішим, оскільки за його результатами судять про відповідність реального термінового тренувального ефекту запланованому.

В оперативному контролі та плануванні умовно можна виділити три етапи. На першому основна увага приділяється тому, що повинен виконати спортсмен на тренуванні. Тому в планах-конспектах записуються вправи, способи їх виконання, дозування тощо. На другому етапі разом з описом методики виконання вправ у конспектах зазначаються належні норми тренувальних ефектів (наприклад, вказують ЧСС, якого треба досягти при виконанні вправи, і при якому ЧСС починати повторення вправи).

Сучасний тренувальний процес все більше стає процесом управління терміновими тренувальними ефектами. Саме цим і відрізняється третій етап розвитку методики оперативного контролю і планування. Спочатку плануються належні тренувальні ефекти, а після того підбираються тренувальні засоби і методи для здійснення запланованого. Тому до тестів і методики оперативного контролю пред’являються жорсткі вимоги. Інформативність тестів оперативного контролю визначається тим, наскільки вони чутливі до виконуваного навантаження. Цю вимогу задовольняють біомеханічні, фізіологічні та біохімічні показники. Інформативність тестів оперативного контролю перевіряється за допомогою обчислення коефіцієнта кореляції між змінами критерію та змінами в тесті.

Надійність тестів оперативного контролю залежить від точності відтворення величини навантаження в повторних спробах та від незмінності підготовленості спортсменів на різних етапах тестування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Контроль як компонент керування. Різновиди контролю	\|	Основні показники спортивної підготовленості, що підлягають контролю

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.