Дилери на фондовому ринку

Дилерська діяльність є подальшим розвитком брокерської діяльності у напрямі посилення ролі торгового посередника на ринку.

Дилер (від англ. dealer-торговець) — суб’єкт, що здійснює купівлю-продаж цінних паперів від свого імені і за свій рахунок. Оскільки дилер оперує власними коштами, беручи на себе усі ризики, то дилерську діяльність відносять до комерційної діяльності на фондовому ринку. Як правило, кожен дилер спеціалізується на купівлі–продажу цінних паперів якогось певного виду. Відповідного до українського законодавства дилером на фондовому ринку може бути лише юридична особа.

Основною функцією дилерів є підтримка обороту ринку певних цінних паперів : беручи на себе зобов'язання котирування цінних паперів, дилери формують рівень цін на організованому фондовому ринку, підтримуючи його ліквідність. Ці ціни підлягають публічному котируванню, тобто вони оголошуються на біржі або в системі позабіржової торгівлі і доступні не лише дилерам, але і широкому колу інвесторів.

Такого дилера прийнято називати маркет–мейкером (від англ. «market maker» – людина, що робить ринок). Маркет–мейкер одночасно оголошує і ціну продажу, і ціну купівлі. Прикладом маркет-мейкера є банк при здійсненні валюто обмінної операції (купує і продає валютні цінності за різними цінами).

Оголошуючи публічні котирування, дилер може повідомити й інші істотні умови, необхідні для укладення договору купівлі-продажу: кількість цінних паперів, що купуються (продаються), термін дії оголошених цін тощо. Учасник ринку, знаючи умови здійснення угоди, оцінює їх і, якщо вони його влаштовують, укладає угоду з дилером на запропонованих умовах. Дилер зобов'язаний цю угоду виконати.

Здійснюючи котирування цінних паперів, дилер, як правило, має інформацію про стан емітента. Проте ця інформація не завжди доступна широкому колу учасників ринку. Тому на дилера покладається обов'язок розкривати інформацію про емітента і консультувати клієнтів про придбання тих або інших цінних паперів.

Будучи професійним учасником фондового ринку і маючи відповідну інформацію, дилер, що суміщає свою діяльність з брокерською, володіє певними перевагами у порівнянні з клієнтами, тому законодавство усіх країн передбачає комплекс заходів, що захищають клієнтів

Дилерами на ринку найчастіше виступають великі банки і компанії, що мають в розпорядженні значний власний капітал, який дає можливість виконувати основну функцію дилера щодо підтримки ліквідності ринку. У дилера в загальному випадку має завжди бути необхідна кількість паперів (власний портфель), щоб задовольняти всі зміни (стрибки) попиту на відповідний цінний папір і одночасно викупляти з ринку надмірну кількість цінних паперів, коли кон'юнктурний попит на них падає.

Дилери працюють на ринку з будь-якими його учасниками, проте найчастіше контактують з брокерами, а не безпосередньо із самими клієнтами (інвесторами). Прямий контакт клієнтів з дилерами зазвичай відбувається у разі здійснення великих за обсягом угод з цінним папером, який «курує» дилер.

3.5 Андеррайтери

Андеррайтери (англ. Underwriter – гарант) – посередники, діяльність яких полягає у наданні послуг щодо розміщення цінних паперів, які випускаються. Андеррайтер – юридична особа, яка, згідно із укладеним з емітентом договором андерайтингу, здійснює розміщення цінних паперів емітента. Таких учасників фондового ринку деколи називають «підписники-посередники», а відповідну діяльність – андерайтингом.

Фактично, андерайтинг – одна із наступних дій:

· купівля на первинному ринку цінних паперів у емітента із наступним їх перепродажем первинним власникам цінних паперів;

· укладення договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента першим власникам, про повну або часткову купівлю цінних паперів за фіксованою ціною із наступним перепродажем;

· укладення договору про зобов’язання покупця здійснювати всі можливі дії для продажу якомога більшої кількості цінних паперів, не приймаючи зобов’язання викупити цінних паперів, що не були продані.

Цей вид посередницької діяльності має ряд особливостей:

· андеррайтерські послуги надаються щодо цінних паперів, які випускаються для публічного розміщення;

· у більшості випадків андерайтером виступає не один посередник, а кілька – синдикат посередників;

· оплата послуг андеррайтерів здійснюється емітентом, як правило, за рахунок різниці між емісійною ціною та номінальною вартістю цінних паперів.

У договорі андерайтингу зазначається ціна пропозиції у відкритому продажі, гарантійний спред, включаючи усі знижки і комісійні, чистий прибуток емітента, а також дата завершення угоди.

Емітент зобов'язується сплатити усі витрати, понесені при випуску або перепродажі цінних паперів, включаючи витрати на реєстрацію цінних паперів, а також на випуск проспектів і зобов'язується надати головному андеррайтеру достатню кількість екземплярів попередніх проспектів і остаточних, затверджених проспектів емісії цінних паперів.

Різниця між ціною продажу цінних паперів і ціною їх викупу в емітента, називається ціновим спредом, і являє собою дохід андерайтера. На величину цінового спреда впливає ряд факторів:

· розмір емісії – чим він більший, тим меншим є спред;

· якість цінних паперів – чим вона вища, тим меншим є спред;

· вид цінних паперів – найнижчий спред характерний для забезпечених облігацій, вищий – для незабезпечених облігацій, найвищий – для акцій.

Андерайтером може бути виключно особа, яка у встановленому порядку отримала ліцензію на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів – діяльності з випуску та обігу цінних паперів (торговець цінними паперами). В Україні торговець цінними паперами може провадити андеррайтинг, якщо має сплачений грошовими коштами статутний капітал у розмірі не менш як 7 млн грн.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ УЧАСНИКІВ ФОНДОВОГО РИНКУ	\|	Компанії з управління активами

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.