Структура грошового обороту

Якщо грошовий ринок. не розвинутий i не виконує зазначених функцій, або виконує не повністю, то в процес балансування грошового обороту змушений втручатися центральний банк. Йому доводиться забезпечувати регулювання обороту «вручну» — шляхом додаткової емісії грошей чи вилучення зайвої маси грошей з обороту надзвичайними заходами, зокрема , валютною інтервенцією. У такій ситуації в моделі грошового обороту з’являється ще один суб’єкт — центральний банк, та ще один грошовий потік — або поповнення обороту додатковою масою грошей шляхом збільшення кредитування центральним банком комерційних банків (потік 15), або вилучення надлишку грошових коштів шляхом скорочення кредитування (потік 16).

Завдяки цим двом функціям грошовий ринок забезпечує збалансування національного доходу i національного продукту як необхідну передумову його успішної реалізації.

Збалансування грошового обороту, а отже, його нормальне функціонування, забезпечується вирівнюванням двох ключових потоків — національного доходу та реалізації національного продукту. Між цими потоками існує внутрішній зв’язок, зумовлений єдністю процесу суспільного відтворення, що створює об’єктивну основу для їх вирівнювання.

Отже, через механізм урівноваження чистого імпорту притиком грошових коштів ззовні i чистого експорту відпливом грошових коштів за межі внутрішнього ринку досягається збалансування грошових потоків, які зв’язують національну економіку зі світовим ринком i, врешті-решт, збалансування всього грошового обороту країни.

Ця обставина викликає формування в процесі розподілу i використання національного доходу двох видів грошових потоків, які відносно національного доходу можна назвати потоками відпливу (втрат) i потоками припливу (ін'єкцій). До потоків відпливу належать: чисті податки (потік 4), заощадження сімейних господарств (потік 5) та оплата імпорту (потік 10). До потоків припливу відносять: інвестиційні витрати фірм (потік 7), державні закупівлі урядових структур (потік 9), надходження за експортом (потік 11). В обсязі потоків відпливу зменшується використання сімейними господарствами національного доходу на внутрішньому ринку продуктів, що звужує можливості реалізації виробленого національного продукту. В обсязі потоків припливу збільшується надходження грошей на внутрішній ринок, вони неначебто повертаються в основне русло свого руху, що розширює можливості реалізація національного продукту. Якщо обсяги потоків відпливу i припливу грошей будуть урівноважуватися, то потоки національного доходу i реалізації національного продукту збалансуються.

Проте урівноваженість потоків відпливу i припливу грошей автоматично не забезпечується. Вона може бути досягнута тільки через механізм грошового ринку. Цей механізм виконує дві важливі для урівноваження вказаних потоків функції:

1) трансформує заощадження сімейних господарств у нові види платоспроможного попиту (фірм та урядових структур);

2) коливання ринкової кон’юнктури (попиту i пропозиції грошей ) зумовлюють відплив зайвих грошей на сватів ринок або приплив їх із світового ринку у випадку дефіциту пропозиції грошей.

Обидва ці потоки, балансуючи оборот грошей у поточному відтворювальному циклі, містять у собі загрозу порушення балансу в наступному циклі. Такі порушення можуть виникнути як унаслідок зміни обсягів виробленого ВНП., так i зміни співвідношення між обсягами експорту та імпорту. Якщо, наприклад, замість чистого імпорту в наступному циклі складеться чистий експорт, то з обороту доведеться вилучати не тільки відповідну масу грошей, а й масу грошей, яка була додатково випущена в оборот для компенсації платежів по чистому імпорту за потоком 15 у попередньому циклі.

Зауважимо, що між потоками 13, 14, 15 та 16 існує зв’язок як між такими, які взаємно виключають один одного. Наприклад, якщо при чистому імпорті сформувався потік 13, то потоків 14 та 15 взагалі не може бути. Потік 15 може виникнути лише за умови, що обсяг потоку 13 недостатній, щоб збалансувати потоки відтоку та притоку грошей в обороті національного доходу.

Якщо ж сформувався чистий експорт, то відпадає потреба в потоках 13 та 15, а балансування здійснюватиметься потоком 14. Потреба в потоці 16 виникне лише за умови, що потік 14 взагалі не був сформований, чи обсяг його виявився недостатнім для збалансування національного доходу та валового національного продукту

Хоча при побудові наведено моделі зроблено цілу низку умовних припущень, в цілому вона досить ґрунтовно розкриває рух грошей у процесі суспільного відтворення, його послідовність, причинну зумовленість, механізм збалансування та. Інші характерні риси, що дає можливість глибше зрозуміти це надзвичайно складне економічне явище.

Грошовий оборот має окремі складові частини (сектори) , які тісно взаємозв’язані, внутрішньо переплітаються й доповнюють одна одну в забезпеченні цілей розширеного відтворення.

Водночас , вони являються самостійними явищами, із своїм особливим механізмом регулювання і специфічними можливостями впливу на процес відтворення.

Складовими частинами сукупного грошового обороту являються :

грошовий обіг – рух грошей , що обслуговує сферу обміну, для якого характерним являється :

- еквівалентність , оскільки замість грошей , які передає покупець продавцеві , придбаваються продукти рівновеликої номінальної вартості;

- однобічність , оскільки гроші , одержані продавцем , не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно переходять у власність нового суб’єкта обороту;

- прямолінійність , що виявляється у постійному віддаленні грошей від суб’єкта обороту. котрий використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб’єкт також витрачає їх для нових покупок;

фіскально-бюджетний оборот –ця частина грошового обороту обслуговує процеси розподілу вартості валового національного продукту і здійснюється нееквівалентно. Тобто замість грошового платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Цьому секторові обороту характерні відносини , які мають характер відчуження. Коли визначена частина доходів економічних суб’єктів вилучається у вигляді податків та інших обов’язкових платежів і поступають у розпорядження держави, яка витрачає їх на виконання своїх функцій. Як наслідок виникає не тільки нееквівалентний, а й безповоротний і безплатний рух грошей, тобто одні суб’єкти втрачають ці гроші назавжди і без одержання будь-якої ціни за них ;

кредитний оборот – обслуговує сферу перерозподільних відносин., в яких власність суб’єктів не відчужується , а лише передається в тимчасове користування ( наприклад , коли гроші вносяться на банківський депозит ) чи змінюється їхня форма ( наприклад, під час купівлі цінних паперів ) с метою отримання доходів. Рух грошей у цьому секторі має зворотний характер, коли власник повертає свої гроші в обумовлені строки та й ще одержує дохід у вигляді дивідендів чи процентів ;

фінансовий оборот - це оборот , пов’язаний з купівлею-продажем акцій. Він дещо відрізняється від кредитного обороту , оскільки суб’єкт, котрий одержав гроші через продаж акцій . не зобов’язаний повертати їх попередньому власникові , що характерно для кредитних відносин.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
МОДЕЛЬ СУКУПНОГО ГРОШОВОГО ОБОРОТУ	\|	Закон грошового обігу та швидкість обігу грошей.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.