Тема 10 Фінансові посередники грошового ринку

Якість кредитного портфеля

У 2011 році якість кредитного портфеля поліпшилася. В кінці 2011 року частка проблемних позик впала до 9,6% порівняно з 11,2% в кінці 2010 року. Частково це результат відновлення кредитування, тобто ефект знаменника.

Однак головною причиною поліпшення була активізація вирішення питання проблемних позик, особливо їх списання. Приблизно половина щорічного списання проблемних кредитів відбулася в листопаді-грудні після того, як податкова адміністрація погодилася не обкладати податком списання проблемних позик.

Більше того, банки продавали проблемні кредити та права власності на кредитне забезпечення, а також проводили реструктуризацію проблемних позик.

Більшість проданих проблемних кредитів були незабезпеченими, тоді як банки все ще утримували кредити із забезпеченням, сподіваючись отримати з них кращий коефіцієнт стягнення. Позики, що видавалися після кризи, мають набагато кращу якість, бо тепер банки дотримуються обережної політики.

Питання проблемних кредитів і далі впливатиме на продуктивність банківського сектора. Проте експерти очікують, що позитивний тренд, який почався у 2011 році, триватиме завдяки вирішенню питання проблемних позик і зростанню кредитування.

Однак можливий спад економічної активності є фактором ризику і може викликати погіршення кредитного портфеля.

Висновок. На нинішній день ми спостерігаємо зниження активності у споживчому кредитуванні, яке пов’язують із цілою низкою причин: зміна політики банків, які нарощували свої активи за рахунок споживчого кредитування; поступове збільшення кількості людей в українському суспільстві, які обережно ставляться до життя в кредит; домогосподарства з низьким рівнем доходів не в змозі ефективно отримати доступ до кредитів; відсутність необхідності в кредиті, принципове небажання брати гроші в борг, можливість позичити кошти в когось із родичів або знайомих; відсутність формальної та реальної можливості отримання кредитів, які пов’язані з жорсткістю умов отримання кредиту, а також низький рівень доходу, високі відсотки, побоювання про неможливість повернути кредит вчасно, а також брак інформації.

Важливим інструментом забезпечення системної стабільності банківського сектору є підвищення прозорості діяльності фінансово-кредитних установ та зміцнення їх ринкової дисципліни, що є необхідною умовою зростання довіри до банківського сектору та його інвестиційної привабливості.

1 Фінансові посередники і їх місце у структурі фінансового ринку.

2 Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові установи

1 Фінансові посередники і їх місце у структурі фінансового ринку
Як вже зазначалося, передача коштів від "заощаджувачів" до "позичальників" провадиться завдяки прямому та опосередкованому фінансуванню. Розглянемо тепер процес опосередкованого фінансування, тобто передачу коштів за допомогою фінансових посередників.
До складу фінансових посередників входять такі типи кредитно-фінансових установ: депозиторські установи (комерційні банки та ощадні установи, взаємоощадні банки, позико-ощадні асоціації та кредитні спілки); ощадні установи контрактного типу (страхові компанії - компанії з страхування життя, компанії, що забезпечують інші види страхування. пенсійні фонди); інвестиційні посередники (інвестиційні та іпотечні банки, фінансові компанії).
Основна їхня функція - допомога в передачі коштів від потенційних заощаджувачів до потенційних інвесторів і навпаки. Фінансові посередники створюють свої фонди, беручи кошти в борг у заощаджувачів, за що останнім виплачується процентний дохід. Акумулюючи так кошти, вони надають їх під вищі проценти інвесторам. Різниця між отриманим і виплаченим процентним доходом спрямовується на покриття витрат фінансового посередника та на його прибуток.
Роль фінансових посередників досить важлива і вигідна як для заощаджувачів, так і для позичальників, оскільки відповідає потребам щодо взаємного пошуку, зменшує ризик неповернення позики, що впливає на зростання процентного доходу заощаджувача. Дрібні заощаджувачі отримують можливість брати участь у бізнесі тощо. Діяльності фінансових посередників притаманний так званий ефект масштабу - маючи велику кількість клієнтів, фінансовий посередник може залучити найкваліфікованіших спеціалістів для розробки типових форм фінансових угод. Причому, за великих витрат на таку розробку якість її буде високою, а ціна в розрахунку на одного клієнта - низькою.
Ефект масштабу помітний завдяки зростанню ефективності використання коштів за рахунок їхньої акумуляції. Він проявляється у вартості оформлення фінансових операцій, збирання інформації про економічне становище клієнтів і вартості моніторингу (контролю за виконанням угоди) використання наданих позик.
Як вже зазначалося, є досить різні види фінансових посередників. Розглянемо їх докладніше.
1. Депозиторські установи - кредитно-фінансові установи, що мають право залучати внески на депозитні рахунки. До складу таких установ входять:
а) комерційні банки - кредитні установи, що надають клієнтам універсальні банківські послуги. Джерелом залучення коштів є внески клієнтів на депозитні рахунки. Кошти позичкового фонду, що є у кожному комерційному банку використовуються для надання банківського та споживчого кредиту, для придбання державних і муніципальних облігацій;
б) ощадні установи, що розподіляються на:
- позиково-ощадні асоціації - кредитно-фінансовий, що акумулює кошти, які зберігаються на ощадних, термінових і чекових депозитах. Кошти, що зберігаються у цих установах, використовуються для надання кредиту під заставу нерухомості;
- кредитні спілки - невеликі фінансові установи, що утворюються на кооперативних засадах певній соціальній групі для надання кредитів членам цієї групи.
Джерелами залучення коштів є внески учасників спілки, а використовуються вони дія надання споживчого кредиту.
2. Ощадні установи контрактного типу - це кредитно-фінансові установи, які залучають довготермінові заощадження на контрактних засадах. Фонди свої формують завдяки періодичним внескам згідно з контрактами. Ощадні установи поділяються на:
а) компанії із страхування життя, страхування від пожеж і нещасних випадків. Кошти цих компаній формуються за рахунок внесків юридичних і фізичних осіб, а використовуються для _довготермінового кредитування і фінансування, завдяки купівлі державних облігацій, акцій та облігацій корпорацій.
б) пенсійні фонди створюються фірмами для сплати пенсій робітникам і службовцям. Створення таких фондів дозволяє знизити податкові платежі фірм і використати їхні кошти для придбання акцій та облігацій корпорацій.
3. інвестиційні посередники до складу яких долучаються:
а) інвестиційний банк, який провадить довготермінове кредитування, завдяки чому імовірне втілення великих науково-технічних проектів. Розподіл функцій між комерційними та інвестиційними банками, наприклад в США, стався після кризи 1929 - 1933 років. Спеціалізація у сфері довготермінового кредитування має сенс, тому що впровадження великих інвестиційних проектів пов'язане із значним ризиком. Інвестиційний банк мобілізує довгостроковий позичковий капітал і передає його позичальникам завдяки випуску та розміщенню облігацій або інших боргових зобов'язань;
б) іпотечний банк - банк, що спеціалізується на видачі довготермінової позики під іпотеки (тобто, ресурси за рахунок випуску та розміщення іпотечних облігацій);
в) фінансова компанія - отримує фонди шляхом продажу комерційних паперів, випуску акцій та облігацій. Залучені кошти надає споживачам у вигляді позик або кредитів на придбання споживчих товарів довготермінового користування, для ремонту будинків, на потреби малого бізнесу.
Наведена класифікація фінансових посередників характерна для кредитно-фінансової системи США, але значна кількість фінансових посередників уже працює на українському фінансовому ринку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сучасний стан та розвиток кредитного сектору економіки України	\|	Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові установи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.