• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

Практичні навички

Навчально – цільові питання

Лекція 1. Вступ. Валеологія як наука і навчальний предмет

Навчально-методичне забезпечення курсу

ЗМІСТ

Протокол № 1 від “27 серпня 2010 р.

Харківської обласної державної адміністрації

Головне управління освіти і науки

Харківська обласна рада

За її МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Харківський гуманітарно-педагогічний інститут

Кафедра природничих дисциплін

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Завідувач кафедрою

____________ Г.Ф.Пономарьова

Курс лекцій для студентів факультету заочної форми навчання

По дисципліні Основи валеології

Для студентів заочної форми навчання

спеціальності “Початкове навчання”

Курс лекцій розроблено кандидатом педагогічних наук, професором кафедри природничих дисциплін ______________ О.В.Молчанюк

Обговорено та ухвалено на

засіданні кафедри природничих дисциплін

Протокол № 1 від “27” серпня 2010р.

Харків 2010

Лекція 1.Вступ. Валеологія як наука і навчальний предмет. Правові засади валеології.

Лекція 2.Здоровий спосіб життя та його складові. Людина та її здоров’я з позиції системного підходу,

Лекція 3.Екологія та здоров'я.

Лекція 4. Основи біоенергетики людини.

Лекція 5. Психіка та здоров'я. Сучасні підходи до психічного здоров’я.

Лекція 6. Родина. Культура сексуальної поведінки. Захворювання,

що передаються статевим шляхом, їх профілактика.

Лекція 9.Раціональне харчування. Харчування та вага тіла. Принципи оздоровчого харчування.

Лекція 12.Перша медична допомога

1. Основні поняття “валеологія”, “здоров’я людини”, “фактори здоров’я”.

2. Предмет, об’єкт та завдання валеології.

3. Фактори , що впливають на здоров’я людини та їх загальна характеристика.

4. Компоненти здоров’я.

5. Поняття про фактори, що погіршують здоров’я.

1. Знати поняття “валеологія”, “здоров’я людини”, “фактори здоров’я”.

2. Навчитися визначати предмет, об’єкт та завдання валеології.

3. Уміти характеризувати фактори, що впливають на здоров’я людини.

4. Уміти визначати компоненти здоров’я.

5. Знати, де застосовувати набуті знання з основ валеології на практиці.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуваючі дисципліни –загальна біологія, органічна хімія, біохімія, анатомія та фізіологія людини.

Забезпечувані дисципліни –педагогіка, основи медичних знань, основи педіатрії та гігієни та інші.

Валеологія це наука про здоров'я людини, про шляхи його збереження, його формування в конкретних умовах життєдіяльності. Як навчальна дисципліна вона являє собою сукупність знань про здоров'я й про здоровий спосіб життя людини.

Термін “валеологія ” (від лат. valeo – здоров'я, бути здоровим і греч. logos - навчання, наука) був уперше запропонований російським ученим І.І.Брехманом у 1980 році. З тих пір термін став загальноприйнятим, а валеологія як наука і як навчальна дисципліна набуває усе більш широкого визнання не тільки в Росії, але й далеко межами.

Центральною проблемою валеології є відношення до індивідуального здоров'я й виховання культури здоров'я в процесі індивідуального розвитку особистості.

Предметом валеології є індивідуальне здоров'я й резерви здоров'я людини, а також здоровий спосіб життя. У цьому полягає одне з найважливіших відмінностей валеології від профілактичних медичних дисциплін, рекомендації яких спрямовані на попередження хвороби.

Об'єкт валеології – практично здорова людина, або особистість яка перебуває в стані захворювання у безмежному різноманітті психофізіологічного, соціокультурного й інших аспектів існування. Саме така людина виявляється поза сферою інтересів охорони здоров'я доти, поки вона не перейде у розряд хворих людей. Маючи ж справу зі здоровою людиною, або людиною, що перебуває в групі ризику, валеологія використовує функціональні резерви людського організму для збереження здоров'я переважно через залучення до здорового способу життя.

Методом валеології є дослідження шляхів підвищення резервів здоров'я людини, що містить у собі пошук засобів, методів і технологій формування мотивації на здоров'я, залучення до здорового способу життя тощо. Тут важливу роль відіграють якісна й кількісна оцінка здоров'я, а також резерви здоров'я людини, дослідження шляхів їхнього підвищення. Якщо якісну оцінку здоров'я традиційно у своїй практиці використовує медицина, то кількісна оцінка здоров'я кожної конкретної людини є сугубо специфічною для валеології й успішно розвиває й доповнює якісний аналіз. Завдяки цьому фахівець і сама конкретна людина здобувають можливість динамічної оцінки рівня свого здоров'я й проведення відповідних коректив свого способу життя.

Основною метою валеології є максимальне використання успадкованих механізмів і резервів життєдіяльності людини й підтримка на високому рівні адаптації організму до умов внутрішнього й зовнішнього середовища. У теоретичному плані ціль валеології - вивчення закономірностей підтримки здоров'я, моделювання й досягнення здорового способу життя. У практичному плані ціль валеології можна бачити в розробці відповідних заходів які спрямовані на зміцнення здоров’я і визначенні умов для збереження й зміцнення здоров'я.

Основні завдання валеології:

1. Дослідження й кількісна оцінка стану здоров'я й резервів здоров'я людини.

2. Формування установки на здоровий спосіб життя.

3. Збереження й зміцнення здоров'я й резервів здоров'я людини через залучення його до здорового способу життя.

Основні поняття, що визначають закономірності здорового життя людини – гомеостаз, адаптація, генотип і фенотип, здоров'я й хвороба, спосіб життя.

Ключовим питанням валеології є проблема здоров'я. Що ж таке здоров'я? Простота відповіді на це питання - типу “це коли нічого не болить” - вигадана, і дотепер конкретного визначення “здоров'я” не існує.

У Великій медичній енциклопедії “здоров'я” трактується як стан організму людини, коли функції всіх його органів і систем урівноважені із зовнішнім середовищем і відсутні будь – які хворобливі зміни. У той же час живий організм - система неврівноважена й увесь час протягом свого розвитку змінює форми взаємодії з умовами навколишнього середовища, при цьому змінюється не стільки середовище, скільки сам організм.

Відповідно до визначення Всесвітньої організації охорони здоров'я, “здоров'я - це стан повного фізичного, психічного й соціального благополуччя, а не проста відсутність хвороб або фізичних дефектів”.

В.П.Скарбников (1989) трактує здоров'я як “процес (динамічний стан) збереження й розвитку біологічних, фізіологічних і психічних функцій оптимальної працездатності, соціальної активності при максимальній тривалості життя”.

І.І.Брехман (1987) визначає здоров'я як “здатність людини зберігати відповідному віку стійкість в умовах різких змін кількісних і якісних параметрів триєдиного потоку сенсорної, вербальної й структурної інформації”.

З наведених визначень (а це далеко не повний їхній перелік) зрозуміло, що поняття “здоров'я” відбиває якість пристосування організму до умов навколишнього середовища й представляє результат процесу взаємодії людини й середовища існування; сам стан здоров'я формується в результаті взаємодії зовнішніх (природних й соціальних) і внутрішніх (спадковість, стать, вік) факторів.

У цей час прийнято виділяти кілька компонентів (видів) здоров'я:

1. Соматичне здоров'я – стан органів і систем організму людини, - основу якого становить біологічна програма індивідуального розвитку, опосередкована базовими потребами, що домінують на різних етапах онтогенетичного розвитку. Ці потреби, по-перше, є пусковим механізмом розвитку людини, а, по-друге, забезпечують індивідуалізацію цього процесу.

2. Фізичне здоров'я – рівень росту й розвитку органів і систем організму, - основу якого становлять морфологічні й функціональні резерви, що забезпечують адаптаційні реакції.

3. Психічне здоров'я – стан психічної сфери, - основу якого становить стан загального щиросердечного комфорту, що забезпечує адекватну поведінкову реакцію. Такий стан обумовлений як біологічними, так і соціальними потребами, а також можливостями їхнього задоволення.

4. Моральне здоров'я – комплекс характеристик мотиваційної й потребо-інформативної сфери життєдіяльності, - основу якого визначають системи цінностей, установок і мотивів поведінки індивіда в суспільстві. Моральному здоров'ю опосередкована духовність людини, тому що вона пов'язана із загальнолюдськими істинами добра, любові й краси.

У спрощеному, і в той же час узагальненому виді можна вважати, що критеріями здоров'я є:

- для соматичного й фізичного здоров'я – я можу;

- для психічного – я хочу;

- для морального – я повинен.

Ознаками здоров'я є:

- специфічна (імунна) і неспецифічна стійкість до дії факторів, що ушкоджують;

- показники росту й розвитку;

- функціональний стан і резервні можливості організму;

- наявність і рівень будь – якого захворювання, або дефекту розвитку;

- рівень морально-вольових і ціннісно-мотиваційних установок.

Відповідно до висновку експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я, стан здоров'я населення лише на 10 % визначається рівнем розвитку медицини як науки й станом медичної допомоги, на 20 % - спадкоємними факторами, на 20 % - станом навколишнього середовища й на 50 % способом життя.

Зміст кожного з наведених чотирьох факторів забезпечення здоров'я можна визначити в такий спосіб:

Фактори, що зміцнюють здоров'я:

- генетичні: здорова спадковість, відсутність морфофункціональних передумов виникнення захворювань;

- стан навколишнього середовища: відповідні побутові й виробничі умови, сприятливі кліматичні й природні умови, екологічно сприятливе середовище перебування;

- медичне забезпечення: високий рівень профілактичних заходів, своєчасна й повноцінна медична допомога;

- умови й спосіб життя: раціональна організація життєдіяльності, сталий спосіб життя, адекватна рухова активність, соціальний й психологічний комфорт, повноцінне й раціональне харчування, відсутність шкідливих звичок, валеологічне утворення та ін.

Фактори, що погіршують здоров'я:

- генетичні: спадкові захворювання й порушення, спадкоємна схильність до захворювань;

- стан навколишнього середовища: шкідливі умови побуту й виробництва, несприятливі кліматичні й природні умови, порушення екологічної ситуації;

- медичне забезпечення: відсутність постійного медичного контролю за динамікою здоров'я, низький рівень первинної профілактики, неякісне медичне обслуговування;

- умови й спосіб життя: відсутність раціонального режиму життєдіяльності, міграційні процеси, гіпо- або гіпердинамія, соціальний і психологічний дискомфорт, неправильне харчування, шкідливі звички, недостатній рівень валеологічних знань.

Питання для самоперевірки:

1. Дайте визначення терміна “Валеологія”.

2. Що є об'єктом і предметом валеології?

3. Які основні завдання валеології?

4. Що таке здоров'я людини?

5.Визначте фактори, що впливають на здоров'я людини. Який з виділених факторів впливає на здоров'я людини найбільшою мірою?

6.Перелічте компоненти здоров'я.

7.Визначте фактори, що зміцнюють та погіршують здоров'я.

Читайте також:

1. III. Аудіювання тексту з метою розуміння
2. III.4 Форматування тексту.
3. Абсолютні синоніми (наприклад, власне мовні й запозичені) в одному тексті ділового стилю вживати не рекомендується.
4. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
5. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
6. Анотування і реферування наукових текстів
7. Антична епоха в українському контексті.
8. Більш детально про інвестиційну взаємодію в наступному Додатку до цієї Лекції.
9. В лекції висвітлюються питання використання мережних структур, їх недоліки та переваги.
10. Валютне регулювання ЗЕД розглянуто окремо в наступній лекції «Валютне регулювання ЗЕД.
11. Введення та редагування тексту.
12. Введення тексту

Переглядів: 921