• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 4. Наукова та методична організація праці викладача вищої школи в процесі роботи над курсом “Основи природознавства з методикою”.

План

План

Форми контролю: усне та письмове опитування, тестування, контрольні роботи, анотування. Самостійна робота, складання іспиту. Де іспит - форма підсумкового контролю успішності навчання, тестування - засіб діагностики успішності навчання.

План

Тема 1. Наукові і методичні засади технології викладання курсу «Основи природознавства з методикою».

1. Державна політика щодо екологізації освітнього простору України.

2. Значення курсу «Основи природознавства з методикою» у системі підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти.

3. Наукові засади технології викладання курсу.

4. Методичні засади технології викладання курсу.

Ключові слова: екологізація, модернізація освіти, екологічний підхід, компетентнісний підхід, процес модернізації змісту освіти, процес інтеграції

Література:

1.Концепція розвитку дошкільної освіти України на 2010-2016 р.р.

2.Крисаченко В. С. Екологічна культура: теорія і практика: [навч. посібник] / В. С. Крисаченко. – К.: Заповіт, 1996. – 352 с.

3.Пометун О. І. Дискусія українських педагогів навколо питань запровадження компетентнісного підходу в українській освіті / О. І. Пометун // Компетентнісний підхід у сучасній освіті. Світовий підхід та українськи перспективи / за редакцією О. В. Овчарук. – К., 2004. – 111 с.

Екологізація розуміється як об’єктивний процес, детермінований людським поступом, що справедливо порівнюється за своїм обсягом та значенням із гуманізацією, має деякі фундаментальні риси та визначається як така гуманізація діяльності, коли до рівня найцінніших людських вимірів вивищується й її довкілля. У даному контексті екологізації притаманні такі ознаки:

- включення людини до предметної сфери екології;

- людина як модельний екологічний об’єкт;

- визначення людини вищою цінністю науки;

- морально-екологічний імператив.

На шляху модернізації освіти України та орієнтації на європейський освітній простір провідними підходами до забезпечення якості підготовки майбутніх фахівців виступає екологічний, компетентнісний (О. Пометун) [3, с. 66]та принцип гуманізації педагогічного процесу.

Провідна роль принципу гуманізації та демократизації освітньої роботи відображена у Концепції розвитку дошкільної освіти на 2010-2016 р.р. Концепція розвитку дошкільної освіти передбачає теоретичні основи дошкільної освіти, визначає функції, стратегії, принципи, мету, завдання модернізації її змісту до 2016 р.

Як зазначено у Концепції - принцип гуманізації та демократизації освітньої роботи передбачає орієнтацію на особистість дитини, максимальне розкриття її нахилів, здібностей та інтересів.

В основі процесу модернізації змісту дошкільної освіти певне увага приділяється вирішенню завдань екологічного виховання дітей: «процес модернізації змісту дошкільної освіти спрямовується …..виховання уміння жити у злагоді з довкіллям та згоді з собою…; оновлений зміст дошкільної освіти має розвивати у дитини перших шести (семи) років життя такі фундаментальні якості, як здатність конструктивно впливати на довкілля та самозмінюватися в ході своєї життєдіяльності…».

При створенні умов для підвищення якості дошкільної освіти, з урахуванням нових соціальних вимог до системи національної дошкільної освіти, дошкільний навчальний заклад має стати важливим чинником гуманізації життєдіяльності, формування у зростаючої особистості нових життєвих установок у напрямі природозбереження, екологічної свідомості, здорового способу життя, передумов громадянської позиції, творчості.

1. Сучасна методика ознайомлення дошкільників з природою вважає природу важливим чинником всебічного розвитку, а тому процес ознайомлення дітей з природою сприяє здійсненню розумового, морального, естетичного і фізичного їх виховання. Чільне місце у процесі ознайомлення дошкільнят з природою посідає екологічне виховання, як цілеспрямований процес залучення дітей до природних цінностей людства й конкретного суспільства; формування відповідних моральних якостей, навичок і звичок. Розв’язання важливих завдань екологічного виховання дошкільнят значною мірою залежить від особистісної позиції майбутніх фахівців, їхнього екологічного світосприймання та вміння передати малюкам своє ставлення до природи, розуміння власної ролі в її збереженні.

Означений курс є невід’ємною складовою у ланці єдиного навчально-методичного комплексу для спеціальності 6.010101 «Дошкільна освіта» і розрахований на студентів, що навчаються на 2 курсі.

3. Навчальна дисципліна «Основи природознавства з методикою» належить до циклу природничо-педагогічних наук.

Головний принцип побудови навчального матеріалу курсу – екологічний, суть якого полягає у постійному акцентуванні на розкриті взаємозв’язків у природі, усвідомленні тих залежностей та законів природи, якими має керуватися людина у своїй поведінці.

Принципи навчання - принцип науковості, принцип систематичності й послідовності, принцип наочності, принцип зв’язку навчання і практичною діяльністю, принцип єдності освітніх, розвивальних і виховних функцій навчання та ін.

Предметом вивчення навчальної дисципліни є процес залучення дитини до пізнання природи, вирішення завдань розумового, морального, естетичного і фізичного розвитку дитини.

Курс «Основи природознавства з методикою» тісно пов’язаний з іншими дисциплінами психолого-педагогічного циклу в педагогічному коледжі і ВНЗ: психологією, дошкільною педагогікою і методиками.

Міждисциплінарні зв’язки: Філософія. Дошкільна педагогіка. Психологія дитяча. Історія дошкільної педагогіки. Основи образотворчого мистецтва з методикою керівництва зображувальною діяльністю дітей. Художня праця. Методика фізичного виховання дітей. Методика ознайомлення дітей з українським народознавством у ДНЗ. Методика музичного виховання. Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільному закладі освіти.

Використовуючи психологічні закономірності процесу пізнання, викладач методики ознайомлення з природою обґрунтовує потребу використання в роботі з дошкільниками в першу чергу методів, що забезпечують безпосередній контакт дитини з природою, розкриває можливості розвитку всіх психічних процесів у процесі пізнання дитиною природи.

Зв’язок з дошкільною педагогікою виявляється у застосуванні під час розгляду питань методики основних теоретичних положень про роль навчання і виховання у розвитку особистості, специфіки різних видів діяльності дітей дошкільного віку тощо.

Важливе значення під час вивчення методики ознайомлення з природою має інтегрування з іншими методиками. Слід показати учням єдність підходів у класифікації методів, їх використанні і одночасно специфіку цього використання в зв’язку із змістом навчального матеріалу. Слід навчити учнів інтегрувати роботу з формування природознавчої компетенції з навчання малювання, аплікації, музичним вихованням, оволодінням рідною мовою тощо.

Під інтеграцією розуміється процес та результат поєднання окремих елементів навчання та виховання в єдину цілісну систему з метою одержання якісно нового результату дошкільної освіти.
Інтегрований освітній процес повинен конструюватися за принципами: доступності; науковості; послідовності; системності; цілісності; логічності; вертикального тематизму.

Мета викладання курсу - формування професійної компетентності майбутніх фахівців з дошкільної освіти у контексті використання природи у освітньо-виховній роботі з дітьми дошкільного віку.

Завдання курсу:

- формування професійно спрямованих знань про природу відповідно до сучасних вимог у галузі дошкільної освіти;

- узагальнення та уточнення знань студентів про особливості природних умов космічного простору;

- формування цілісного сприйняття світу, усвідомлення взаємозв’язків планети Земля та космосу, єдності Всесвіту;

- узагальнення, уточнення та систематизація знань студентів про особливості природи та природних умов України, екологічні проблеми природного довкілля та особливості природоохоронної діяльності;

- ознайомлення студентів із можливостями використання різноманітних об’єктів і явищ природи у навчально-виховній роботі з дітьми дошкільного віку, самостійного набуття знань про природу шляхом спостережень, експериментів, роботи з довідковою літературою;

- формування і розвиток патріотичних почуттів та національної самосвідомості студентів на основі почуття любові до природи та дбайливого ставлення до неї;

- ознайомлення студентів із історією розвитку в педагогічній науці поглядів на використання природи як засобу виховання та розвитку особистості дошкільника;

- розкриття перспектив використання могутнього потенціалу природи з метою гуманізації педагогічного процесу: розвитку розумових, моральних, естетичних якостей особистості, зміцнення здоров’я дітей;

- формування теоретичної бази знань про завдання, зміст, форми та методи навчально-виховної роботи по ознайомленню з природою дітей дошкільного віку, творчого втілення їх у практиці сучасних дошкільних закладів;

- формування навичок організації природо-пізнавального середовища дошкільного навчального закладу;

- розвиток умінь педагогічного прогнозування;

- формування дослідницьких умінь;

- збагачення естетичних вражень та формування системи цінностей у майбутніх педагогів.

Професійна компетентністьвизначається як знання, уміння, навички та досвід, що формує професійні властивості фахівців для якісного виконання ним професійних функцій.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: загальну структуру природи космосу, будову Всесвіту, характерні ознаки космічних тіл та вплив деяких з них на нашу планету; природні умови України і природу рідного краю, шляхи збереження її ресурсів; теоретико-методологічні засади методики ознайомлення дітей з природою, теорію її становлення та розвитку у системах вітчизняної та зарубіжної педагогіки; теоретичні засади і технології щодо використання природи у вихованні та розвитку особистості дошкільника; вимоги та принципи організації освітнього простору дошкільного навчального закладу з ознайомлення дітей з природою.

вміти: організовувати природо-пізнавальне середовище з ознайомлення дітей з природним довкіллям, вирощувати рослини і доглядати тварин; планувати навчально-виховну роботу з ознайомлення дітей з природою у дошкільному закладі, з урахуванням усіх форм і видів роботи, складати і розробляти досліди, ігри, словесні логічні завдання, конспекти занять, екологічні проекти: визначати мету відповідно до теми, добирати відповідні засоби, методи і прийоми; добирати об'єкти для спостережень; володіти методикою організації та керівництва навчально-виховною роботою дошкільного закладу з ознайомлення дітей з природою, вести відповідний пакет документації.

4. Знання та вміння, здобуті у процесі вивчення цього курсу допоможуть по-перше, усвідомити присутність і необхідність поєднання чуттєвого і раціонального, їх оптимального взаємозв’язку під час ознайомлення дітей з природою; по-друге, вміння творчо використовувати різноманітну палітру наочних, практичних і словесних методів, на основі розуміння пізнавальних можливостей дітей. Програма курсу відповідає вимогам підготовки фахівців у галузі дошкільної освіти і сприятиме формуванню їхнього ставлення до природи.

У викладанні курсу передбачається включення студентів до різних форм навчальної роботи: лекцій, семінарських, практичних та лабораторних занять, самостійної роботи. На лекціях викладаються найбільш загальні та наукові питання програми, які є основою для формування у майбутніх фахівців системи методичних знань та вмінь. Семінарські заняття уточнюють, конкретизують та систематизують знання студентів, здобуті під час лекцій та самостійної роботи, розвивають уміння робити повідомлення, висловлювати власне розуміння проблемних питань, формують педагогічне мислення. Практичні заняття передбачають розгляд насамперед конкретних методичних питань, аналіз технологій роботи з дітьми дошкільного віку, обговорення виконаних студентами практичних завдань. Лабораторні заняття передбачено, по можливості, проводити в базовому дошкільному закладі, де студенти зможуть аналізувати роботу вихователів, самостійно організовувати окремі форми ознайомлення дітей з природою, створюючи при цьому відповідні умови. Самостійна робота спрямована на поглиблення вивчення програмового матеріалу так, щоб вона доповнювала матеріали лекцій, практичних та семінарських занять. Більшість завдань для самостійної роботи має пошуковий, творчий характер, завдяки чому у студентів формуються аналітичні вміння, спостережливість, виховується інтерес до природи рідного краю та до майбутньої професії.

Принципи контролю за успішністю: об’єктивність, обґрунтованість оцінок, систематичність, індивідуальність та диференційованість, усебічність та оптимальність, професійна спрямованість.

Програма навчальної дисципліни «Основи природознавства з методикою» складається з таких змістових модулів:

1. Основи природознавства у системі професійної підготовки вихователів дітей дошкільного віку.

2. Загальні питання методики ознайомлення дітей дошкільного віку з природою.

3. Методи безпосереднього ознайомлення дітей з природою.

4. Методи опосередкованого ознайомлення дітей з природою.

5. Форми організації навчально-виховної роботи по ознайомлення дітей з природою.

6. Організація освітнього простору ДНЗ по ознайомленню дітей з природою.

Тема 2. Організація і керівництво навчальною діяльністю студентів у вищій школі в контексті вивчення курсу «Основи природознавства з методикою».

1.Форми організації процесу навчання у вищій школі.

2.Самостійна робота студентів.

3.Практичні заняття

1.Основною формою організації навчального процесу з даного курсу є урок, але для розширення знань, формування інтересу до природи використовуються і інші форми – гуртки, курсові роботи, консультації, практика в дошкільних закладах освіти.

Тип уроку визначається дидактичною метою. Якщо основна мета – засвоєння учнями нових знань – це урок засвоєння нових знань, існує урок систематизації і оцінки знань, урок формування навичок і умінь, комбінований. На комбінованому уроці розв’язується кілька, а найчастіше два незалежних завдання, наприклад перевірка знання з однієї теми і засвоєння знань з нової теми.

Завдання навчально-виховної роботи на уроці вирішується за допомогою м е т о д і в – способів спільної роботи викладача і учнів, спрямованих на виконання навчально-виховних завдань.

Методи, що застосовуються для викладання курсу, найчастіше класифікують за джерелом знань, виділяючи словесні методи (лекція, розповідь, бесіда, робота з навчальною книгою), практичні (педагогічні ігри, розв’язування педагогічних завдань, вправи), наочні (демонстрування натуральних об’єктів, ілюстративного матеріалу, технічних засобів навчання).

Вибір методу зумовлюється дидактичною метою уроку. На уроках засвоєння нових знань найчастіше використовуються лекція, розповідь, бесіда. Часом організовується урок-екскурсія.

На уроках формування умінь і навичок використовуються вправи, педагогічні ігри, аналіз педагогічних ситуацій, розв’язання педагогічних завдань.

На комбінованих уроках використовується сукупність методів, що дозволяє вирішувати різні дидактичні завдання.

Провідним методом засвоєння студентами нових знань є лекція. Її характерні ознаки – строга науковість і значний обсяг матеріалу. Своєрідність лекції в педагогічному коледжі полягає в тому, що вона охоплює менше коло питань, ніж вузівська лекція, будується з урахуванням підготовленості учнів. Матеріал викладається в доступній і цікавій формі. Лекція в педколеджі тісно пов’язана з іншими методами викладання – бесідою, демонструванням технічних засобів навчання тощо. До лекції ставиться ряд вимог, які стосуються її змісту і методики проведення.

Основні вимоги до змісту лекції: науковість, професійна спрямованість, врахування внутрішньо предметних і міжпредметних зв’язків, логічність побудови, послідовність викладу.

Починаючи розгляд будь-якої теми, слід пов’язати її з попередньою (внутрішньо предметний зв’язок). Наприклад: «ми продовжуємо розглядати тему «Методи формування природознавчої компетенції дітей дошкільного віку» і розглянемо сьогодні тему «Спостереження – основний метод формування природознавчої компетенції».

Після визначення теми доцільно мотивувати важливість її засвоєння (професійну спрямованість), зауваживши учням, що в їх наступній роботі цей метод буде використовуватися щодня, тому важливо добре оволодіти методикою проведення спостережень.

До кожної лекції слід сформулювати основні питання плану, відповідно до яких чітко будувати виклад матеріалу. Логічність, послідовність викладу матеріалу сприятиме утриманню уваги учнів. Виклад матеріалу повинен бути науковим, орієнтованим на наукові дослідження, передовий досвід. В ході викладу важливо забезпечити професійну спрямованість вивчення питань, встановлювати між предметні і внутрішньо предметні зв’язки.

Відповідні вимоги ставляться і до методики проведення лекції: мови викладача, уміння триматися перед учнями, використовуючи прийоми активізації.

Викладання навчального матеріалу повинно вестися доступною літературною мовою, бути яскравим, переконливим, емоційним. Головні ідеї, поняття треба конкретизувати прикладами.

Для активізації пізнавальної діяльності учнів треба забезпечити поєднання слова з наочністю. Це досягається демонструванням об’єктів живої природи (кімнатних рослин, акваріумних риб, пташок), а також таблиць, гербаріїв, колекцій. Значний вплив на активізацію учнів має демонстрування наукових фільмів про природу.

Важливим засобом активізації учнів є постановка риторичних проблемних запитань. Наприклад, «Чому спостереження є основним методом ознайомлення дошкільників з природою?».

Пожвавлює лекцію використання прикладів, що відомі учням із спостережень у природі, в дошкільному закладі, а також фактів з періодичної преси, радіо, телебачення. Під час розкриття деяких питань, наприклад «Куток природи в дошкільному закладі», доцільно для поглиблення інтересу застосувати історичний підхід – коли вперше було поставлено питання про створення кутків природи, яка була мета їх створення тощо. Потрібно, щоб учні вели короткі записи лекції, виділяти основні думки. Це привчає уважніше слухати і дозволяє викладачу більш раціонально використовувати час.

Розповідь, як метод повідомлення нових знань, відрізняється від лекції за змістом і формою. В розповіді більше життєвих фактів, описів, менше теоретичних положень. Її характеризують образність, описовість. Розповідь можна використати під час викладання теми «Ознайомлення з дикими і свійськими тваринами», де подаються цікаві відомості про спосіб життя тварин.

У розповіді так само, як і в лекції, має бути аналіз фактів, висновки, без чого учні не зможуть виробити правильного погляду на пристосування, зв’язок з середовищем тих чи інших видів рослин, тварин тощо. Постановка в розповіді питань, висування проблем орієнтують учнів на творчу пізнавальну діяльність. Використання наочності надає розповіді ще більший педагогічний ефект.

Бесіда – це метод, при якому викладач, спираючись на наявні в учнів знання і досвід, користуючись запитаннями, підводить учнів до розуміння і засвоєння нових знань, до повторення і перевірки навчального матеріалу. Розрізняють репродуктивні і проблемні (евристичні) бесіди.

Р е п р о д у к т и в н і бесіди використовуються для актуалізації або для перевірки знань учнів. Для цих бесід характерна постановка запитань, за відомим уже учням матеріалом для відтворення його в пам’яті і використанні як опори під час вивчення нових знань. Однак під час використання цього методу викладач ставить запитання, які потребують як репродуктивної, так і творчої пізнавальної діяльності, а саме запитання на переосмислення, порівняння тощо. Бесіда проходить успішно, якщо в ній застосовуються спостереження учнів у дошкільному закладі: використовується діагностика знань дітей за певними темами, спостереження за дітьми на заняттях чи у повсякденному житті.

П р о б л е м н а (е в р и с т и ч н а) бесіда використовується найчастіше в процесі засвоєння учнями знань в тих випадках, коли в учнів є опорна система знань. Користуючись послідовно поставленими запитаннями, викладач підводить учнів до певних висновків. Евристичні бесіди важливі для розвитку самостійного мислення учнів. Під час проведення евристичної бесіди слід чутливо реагувати на відповіді, доповнювати, редагувати, чітко оформлюючи думку.

Під час проведення бесід необхідно широко використовувати таблиці, схеми, технічні засоби тощо.

Самостійна робота учнів з книгою на уроці має на меті навчити їх добре орієнтуватися у підручнику, знаходити відповіді на запитання. При цьому учням дається завдання, під яким кутом зору треба прочитати матеріал. Наприклад, опрацьовуючи тему «Влаштування квітника в дошкільному закладі», можна поставити такі запитання: Яке місце вибрати для квітника? Яку форму квітника найкраще обрати для групової ділянки?

У системі навчання учнів педагогічного коледжу важливе місце посідають практичні методи: педагогічні ігри, вправи, аналіз педагогічних ситуацій, вирішення педагогічних завдань.

М е т о д в п р а в має широке застосування під час практичних і лабораторних занять. Вправи відрізняються від інших методів тим, що вони передбачають багаторазове, багатоваріантне повторення певних дій з метою формування уміння застосовувати знання, виробляти уміння. Використання цього методу дає можливість здійснити перехід від знань до умінь.

Залежно від результатів практичної діяльності вправи можуть бути словесні, практичні, змішаного характеру. Наприклад, слід тренувати учнів у складанні конспектів занять, сюжетних розповідях, словесних логічних завданнях, списових розповідях тощо. Практичні вправи – це зарядка акваріума, влаштовування тераріума тощо.

Вибір вправ визначається дидактичним завданням. Виконання учнями вправ повинно мотивуватися. З метою підготовки до практики учні тренуються у складанні планів роботи з дітьми, написанні конспектів, виготовленні посібників. На уроках з практикуму тренуються у пересаджуванні, живцюванні рослин, догляді за тваринами.

Виконання учнями вправ потребує чіткого інструктажу, допомоги учням у складанні плану. З цією метою в педагогічному коледжі застосовуються схеми побудови певних занять з використанням основного методу, схеми аналізу занять, цільових прогулянок і повсякденних прогулянок.

Вправи виконуються на уроці або у домашніх умовах. Наприклад, учні ведуть записи фенологічних спостережень, складають паспорти кімнатних рослин, біологічні характеристики тварин і інструкції по догляду за ними, виготовляють наочні посібники для роботи з дітьми тощо. Обов’язково потрібний аналіз результатів виконання вправ, їх оцінка.

Аналіз педагогічних ситуацій і вирішення педагогічних завдань являють собою ніби місток між методами засвоєння знань і умінь і практичними методами. Використання цих методів вносить різноманітність у проведення уроку, викликає зацікавленість учнів, готує їх до вирішення реальних ситуацій. Наприклад, учні слухають магнітофоний запис спостереження. Перед прослуховуванням перед ними ставиться завдання: виділити, якими прийомами скористався вихователь для активізації пізнавальної діяльності дітей на різних етапах спостереження. аналіз педагогічних ситуацій – це метод, що передбачає виділення та аналіз умов, завдань, методів, прийомів, форм навчально-виховного процесу.

Розв’язання педагогічних завдань – це знаходження оптимальних способів дій у певній ситуації на основі її аналізу. Наприклад, вихователь виявив, що у дітей його групи спостерігається байдужість до природи, не сформовані пізнавальні інтереси. Які причини цього і якими засобами найефективніше це подолати?

Важливе значення в практичній підготовці вихователів дошкільних закладів має використання педагогічних ігор або їх елементів. Вони допомагають наблизити майбутніх вихователів до реальних ситуацій роботи з дітьми, закріпити навички і уміння. Включення елементів педагогічної гри оживляє навчальний процес. Педагогічна гра і її елементи можуть використовуватися під час вивчення багатьох тем. Наприклад, під час вивчення теми «Куток природи в дошкільному закладі» можна запропонувати учням елемент педагогічної гри: внесення в куток природи нової рослини і подання дітям інформації про неї. Під час вивчення дидактичних ігор педагогічну гру використовують для апробації методики проведення ігор у різних вікових групах.

Широке застосування на уроках методики ознайомлення з природою і практикума з природознавства мають наочні методи: демонстрування живих об’єктів, ілюстративного матеріалу, графічної наочності, технічних засобів навчання, моделей. Під час проведення уроків вони застосовуються найчастіше у сукупності із словесними, практичними методами, сприяючи активізації учнів, підсиленню інтересу. Під час роботи з екранними посібниками основним джерелом знань виступають слово викладача і зображувальна наочність. Перед показом навчального діафільму, наприклад «Ігри на літньому майданчику», слід поставити перед учнями завдання: засвоїти, як змінюється обладнання для будівельно-конструктивних ігор молодших і старших дошкільників. Як змінюються прийоми керівництва будівельно-конструктивними іграми в молодшій, середній і старшій групах.

Переважна більшість уроків з курсу «Методика ознайомлення дітей з природою і практикум з природознавства» проводиться лекційно-семінарським способом. Для вивчення окремих тем найбільш ефективні уроки-екскурсії. Цінність їх у тому, що учні вивчають об’єкти природи в природних умовах, слухають змістовне пояснення, знайомляться з найкращою постановкою роботи в дошкільному закладі, наприклад, планування і озеленення ділянки. Особливо важливо використати екскурсії для вивчення природи місцевого краю, ознайомити учнів з біоценозом лісу, лук, водойм, степів, культурними біоценозами парків, скверів, полів. Проводяться екскурсії в ботанічні сади, дендропарки, природничі відділи краєзнавчих музеїв тощо.

Логічним завершенням вивчення окремих тем курсу і всього курсу є безвідривна практика і практика з відривом від навчання. Під час планування безвідривної практики потрібно передбачити спостереження і аналіз роботи з дітьми по ознайомленню з природою, проведення учнями індивідуальних і фронтальних форм роботи з дітьми.

Під час практики з відривом від навчання учні застосовують знання з методики ознайомлення з природою, проводячи роботу з дітьми відповідно до програми дошкільного навчального закладу.

Вирішення завдань викладання дисципліни «Основи природознавства з методикою» здійснюється за умови використання відповідних педагогічних технологій, серед яких чільне місце посідають активні методи навчання. Саме використання різних видів навчально-рольових ігор, їх організації та методики проведення.

Як вважає В. О. Задоя, раціональне використання методу навчально-рольової гри сприяє позитивній зміні рівнів активності студентів: від репродуктивного через пошуковий до творчого. Навчально-рольова гра – це групова вправа на вироблення оптимальних рішень, застосування навчальних методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальне середовище освітньої роботи дошкільного закладу.

Для проведення занять з дисципліни «Основ природознавства з методикою» можна рекомендувати такі різновиди ділових ігор: "ігрове проектування" та «інсценізація». Ділова гра - інсценізація - це метод навчання професійної діяльності шляхом її моделювання, близького до реальних умов. Обов'язковими умовами є динамічний розвиток ситуацій, задачі чи проблеми, які розв'язуються в суворій відповідності з характером рішень та дій її учасників.

Ігрове проектування визначається як метод розробки студентами рекомендацій, планів навчально-виховної роботи, конспектів занять, їх аналіз, виготовлення дидактичних посібників, складання планів городу, квітника для дошкільного навчального закладу та ін. Але, як підкреслює В.О. Задоя, часте використання означеного методу призводить до втрати свіжості емоційного впливу.

Означеними ігровими методами не обмежується створення творчо-розвивального середовища. У практиці викладання курсу «Основи природознавства з методикою» можуть використовуватися й ігри-змагання, ігри (узагальнюючи) комплексні тощо, організація та проведення яких вимагає дотримання певних методичних вимог.

2.Для досягнення цілей сучасного суспільства необхідний спеціаліст, спроможний оперативно приймати нешаблонні рішення, діяти самостійно, творчо. Творчість починається там, де здійснюється самостійний пошук принципів, способів поведінки і дій. Вона розвивається на основі самостійної особистості й є вищим ступенем її розвитку. У сучасних умовах самостійність стає професійно необхідною якістю особистості будь-якого спеціаліста.

Самостійність, у педагогіці визначається, як інтегративна якість особистості, що полягає у здатності і потребі приймати та здійснювати рішення з власної ініціативи і нести за них відповідальність.

Самостійна робота студентів у вищому навчальному закладі за курсом «Методика ознайомлення дітей з природою та практикум з природознавства» містить в собі такі види діяльності:

- пошук та вивчення додаткової літератури. Наприклад, опрацювання розділів «Рослинний світ України», «Тваринний світ України», «Сезонні рослини у природі» у підручнику Ярищева Н.Ф. Основи природознавства. Природа України: Навч.посібник . – К.: Вища школа, 1995, (першоджерел, сучасні дослідження, практичні програми);

- конспектування, складання планів, тез;

- кодування інформації (складання схем, таблиць, графіків);

- написання рефератів, доповідей, оглядів, звітів за модульними темами навчальної програми з дисципліни;

- виступ з повідомленням на семінарських заняттях за модульними темами навчальної програми «Природа Космосу», «Природні умови України», «Флора і фауна України» тощо;

- виконання вправ, розв’язання навчальних задач;

- виконання письмових контрольних, лабораторних робіт з використанням таких методів: аналіз занять з дітьми (модельованих), конспектів занять їх фрагментів складаних студентами; складання конспектів; порівняльний аналіз розділів програм; аналіз змісту роботи методичного кабінету, планів роботи вихователів тощо.

- виконання завдань за допомогою ПЕОМ.

Однак репродуктивна самостійна робота не може бути достатньо ефективною під час формування самостійності як професійності якості особистості. Необхідно не лише вміння працювати без сторонньої допомоги, але й здатність розв’язувати цілісні задачі, що містять всі компоненти діяльності людини:

1) усвідомлення і формулювання проблем і завдань самостійно навчальної роботи;

2) визначення цілей і складання плану щодо вирішення;

3) аналіз, прогнозування і прийняття (вибір) рішення, його практичну реалізацію;

4) контроль і оцінку процесу та результатів діяльності з урахуванням наукової та практичної бази за даним курсом; якщо є потреба, то потрібно узгоджувати їх між собою, коригувати, уточнювати й регулювати їхнє застосування;

5) постановку нових цілей і завдань, спрямованих на подальше вдосконалювання об’єктивного світу й самого себе (використання новітніх технологій);

6) налагодження зв’язку із викладачем для отримання необхідної консультації, контролю і оцінки досягнутих результатів..

Відсутність буль-якого компонента не дозволяє формувати самостійність як особистісну якість майбутнього спеціаліста.

Оволодіння студентом майбутньою професійною діяльністю є формування в нього психолого-педагогічних механізмів її регуляції та характеризується певними параметрами. На жаль, деякі студенти часто оволодівають текстами, а не діяльністю. Засвоїти матеріал – це оволодіти природознавчим матеріалом, оволодіти усіма компонентами екологічного виховання – це завжди виробити свій погляд на взаємозалежності природи і людини. оволодіння професійними знаннями та уміннями відбувається лише через організацію власної пізнавальної діяльності студентів. Передати знання неможливо, ними можна лише оволодіти, опанувати, привласнити або засвоїти. Саме засвоєння і є інтеріоризацією знань і умінь, тобто формуванням внутрішніх структур свідомості через активну пізнавальну діяльність, як продукту розуміння навчального матеріалу.

Поради студентам щодо самостійної пізнавальної діяльності з курсу:

- у кожному тексті бачити інформацію суттєву й допоміжну (скажімо, приклади);

- під час аналізу тексту шукати в інформації внутрішні зв’язки;

- порівнювати нову інформацію з тією, яка раніше засвоєна, уже відома;

- мати чітку мету, якої треба досягнути в результаті опрацювання тексту (конспект, тези, висновки, план – зараз для багатьох студентів це одне й те саме).

Але існують деякі психологічні бар’єри, які знижують ефективність самостійної навчальної роботи студентів і негативно позначаються на мотивації учіння.

Відчуття «запрограмованості». Часто студент здійснює тільки виконавчі етапи самостійної навчальної роботи, а орієнтувальні та контрольні функції виконує викладач. Пізнавальна активність студента невисока, у його діяльності залучено мінімум пізнавальних можливостей і лише за умови наявності зовнішніх спонукань.

Надто висока «ціна» активності. Іноді самостійна навчальна робота вимагає від студента занадто багато зусиль порівняно з досягнутим результатом, тому важливо ознайомити його з найбільш раціональними способами вирішення завдань або зменшити обсяг роботи відповідно до реальних можливостей іі виконання.

Наслідки невизнання результату. Якщо у процесі самостійної навчальної діяльності студент неодноразово домагалися позитивних результатів, але вони не були помічені викладачем (не перевірив конспекти першоджерел, не надав можливість виступити на семінарському занятті, не оцінив виконання практичного завдання тощо), то студент може втратити бажання надалі працювати.

Навчена безпорадність. Якщо студент не зміг досягнути позитивного результату, незважаючи на великі зусилля, і це повторювалось не один раз, то цей факт стримує його активність у майбутньому. Тому бажано підбирати посильні індивідуальні навчальні завдання, створювати «ситуацію успіху» і відмічати найменші досягнення кожного студента.

Звичка йти «шляхом найменшого опору». У процесі виконання самостійних завдань деякі студенти часто обирають найлегший шлях (переписують або копіюють конспекти однокурсників, на заняття приносять ксерокопію сторінок із книжки, визначають між собою черговість підготовки до семінарських занять, «скачують» готовий матеріал з Інтернету та ін..), що гальмує формування навичок самостійної роботи.

Вплив групових настанов. Зазвичай у студентській академічній групі формується певна громадська думка стосовно ставлення до різних видів активності своїх членів (деяка активність не приймається, а той засуджується більшістю, інша – підтримується). Буває, що всередині групи виробляється нейтральне (або й негативне) ставлення до навчально-професійної діяльності та прояву пізнавальної активності.

Відсутність досвіду самостійності. Часто студенти, особливо першокурсники, не вміють планувати свій час, самостійно організовувати свою навчальну роботу, оцінити її результати.

Нерозвиненість вольової саморегуляції (лінощі). Для деяких студентів примусити себе виконати навчальну роботу, подолати пізнавальні труднощі, довести справу до кінця є непосильним завданням. Особливо це явище загострюється через відсутність позитивної мотивації навчально-пізнавальної діяльності.

Важливою передумовою позитивної мотивації й ефективності самостійної навчальної роботи студентів є розвиток у них пізнавальних здібностей і творчості, як свідомої цілеспрямованої діяльності людини, яка ставить завдання перетворення дійсності, створення нових оригінальних предметів, творів тощо, яких раніше не було.

3. На сучасному етапі розвитку освіти, підготовки особистості до успішної життєдіяльності в суспільстві зростає обсяг знань, які людина має опанувати.

Значна кількість часу у системі ВНЗ підготовки фахівців відводиться для практичних і семінарських занять.

Мета практичних та семінарських занять полягає у тому, щоб на основі знань одержаних на лекціях шляхом самостійної роботи під керівництвом викладача уточнити, систематизувати здобуті знання, спонукають студентів до більш глибокого занурення у проблему, що пропонується для вивчення, спонукають до усвідомлення сутності обраної професії. Вони є одним із засобів зв’язку теорії і практики у навчанні.

Добираючи зміст занять, укладач керується програмою курсу «Основи природознавства з методикою» логікою педагогічного процесу, актуальністю і практичною значущістю проблеми, що розглядається.

Семінар – одне із основних видів навчальних практичних занять. У лекційно-семінарській системі організації навчання і виявлення творчих здібностей студентів, призначається для поглибленого вивчення, систематизації, теоретичного узагальнення, сприяють глибокому теоретичному переосмисленню програмного матеріалу, створює можливості для оволодіння науковими методами аналізу проблеми, що вивчається. Підготовка до семінарських і практичних занять сприяє удосконаленню і закріпленню навичок самоосвіти.

Цей вид навчальних занять найбільш успішно відповідає своєму призначенню, якщо носить форму проблемних дискусій за творчої активності студентів.

Заняття можуть проводитись у аудиторіях ВНЗ, також у базових навчальних закладах.

Основні методи: співбесіда з групою студентів, звіти про виконання загальних та індивідуальних завдань, моделювання та презентація занять, конспектів (ділові ігри).

4.У системі підготовки фахівців з дошкільної освіти важливе місце займає курс «Основи природознавства з методикою».

Представлена в посібнику програма курсу включає лабораторні заняття з теми «Методика ознайомлення дітей дошкільного віку з природою», що є видом занять, в основі яких лежить самостійна робота студентів під керівництвом викладача.

Передбачені програмою лабораторні заняття можуть проводитись в аудиторіях ВНЗ, а також у дошкільних закладах.

Основні методи: аналіз занять з дітьми (модельованих), конспектів занять їх фрагментів складаних студентами; складання конспектів; проведених рольових ігор, узагальнюючих бесід тощо.

Тема 3. Організація та керівництво науковою роботою студентів у вищій школі в контексті вивчення курсу.

1.Наукова робота студентів як форма самостійної навчальної діяльності, її навчальне значення та передумови виконання студентами самостійних робіт.

2.Організація та проведення науково-дослідної роботи.

3.Підготовка до захисту та процедура захисту науково-дослідної роботи.

Ключові слова: самостійна навчальна діяльність, наукова робота, плагіат, означено-особові речення, відгук наукового керівника, рецензія

1.Специфіка навчання у вищій школі вимагає продуманої організації самостійної роботи студентів, спрямованої на оволодіння не тільки обов’язковим програмовим матеріалом, але й його поглибленням і розширенням, що пов’язано з навичками дослідження, творчої діяльності. У світлі цього виключно важливого значення набувають такі форми самостійно навчальної діяльності студентів, як виконання курсових, дипломних та магістерських робіт, основу яких складає організація науково-педагогічного дослідження.

Виконання студентами самостійних робіт науково-досліднного характеру вимагає наявності таких вмінь і навичок як-от:

- самостійної організації дослідження, розробки його методики та експериментування для розв’язання конкретних проблем та питань;

- систематизації теоретичних знань, використання їх при розв’язанні конкретних наукових та технічних завдань;

- упорядкування здобутої інформації у певній логічній послідовності, відповідно мети і завдань дослідження;

- докладно формулювати свої думки, аналізувати літературні дані та результати власних досліджень, аргументувати висунуті положення та висновки , висувати пропозиції та рекомендації щодо їх використання.

2. Науково-дослідні роботи є однією із форм підсумків навчальної роботи студентів, важливим видом їх науково-пізнавальної діяльності, завершальним етапом у системі професійно-педагогічної підготовки майбутніх педагогів.

Основними завданнями курсових, дипломних робіт виступають:

- поглиблення теоретичних знань;

- розширення наукового кругозору студентів;

- оволодіння основами розробки методології та методики наукового дослідження;

- оволодіння практичними вміннями та навичками, необхідними для удосконалення професійно-педагогічної діяльності;

- набуття навичок самостійної роботи з літературними джерелами, експериментальними і емпіричними даними.

Виконання курсових, дипломних робіт з дисциплін природничо-педагогічного циклу при підготовці фахівців з дошкільної освіти сприяють формуванню творчого підходу до педагогічної діяльності, інтересу до педагогічної професії, стимулює самовиховання та самоосвіту майбутніх педагогів, становлення дослідницької позиції у професійній діяльності.

Курсова, дипломна роботи – це самостійні дослідження, у процесі яких студент вивчає стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практиці, узагальнює досвід з означеної проблеми, виявляє рівень розвитку досліджуваних за певними ознаками, використовуючи різноманітні методи дослідження, організовує систематичну роботу з досліджуваними задля вирішення конкретних завдань, виявляє умови ефективності різних методів та прийомів навчання та виховання, аналізує та узагальнює результати своєї діяльності.

До наукових робіт висувається ряд вимог, основні з них такі:

- наукова робота обов’язково має бути написана державною мовою;

- кожен студент виконує наукову роботу індивідуально;

- наукова робота має бути самостійною працею студента, в якій подається критичний аналіз монографічної і періодичної літератури з обраної теми;

- при написанні роботи студент повинен посилатись на автора та джерело, звідки запозичений матеріал або окремі результати, не допускаючи плагіату;

- оформлення наукової роботи має відповідати вимогам, що ставляться до друкованих робіт;

- будь-яка наукова робота має свою специфіку і її деталі необхідно погоджувати з науковим керівником.

В сучасних умовах особливого значення набуває чітка організація науково-дослідної роботи студента, використання комплексної методики дослідження, до якої входять теоретичні та емпіричні методи.

Основними етапами у підготовці курсової, дипломної робіт є:

- вибір та затвердження теми дослідження;

- визначення об’єкту, предмету, мети, завдань дослідження;

- розробка плану роботи;

- складання бібліографії з теми;

- аналіз та узагальнення даних з теми за літературними джерелами;

- розробка логіки експериментальної роботи та її методики;

- проведення констатувального і формувального експерименту;

- обробка результатів дослідження;

- оформлення роботи.

У виборі теми слід звертати увагу на її актуальність, прагнути того, щоб курсова, дипломна роботи були не тільки засобом виконання вимог навчального плану професійної підготовки, а могли б використовуватися у практичній роботі майбутнього педагога.

На вибір теми може впливати: інтерес студента к певному напряму навчальної та виховної роботи, можливість вивчення досвіду роботи кращих педагогів, проведення дослідної роботи.

Теми науково-дослідних робіт затверджуються на засіданнях кафедр та Раді факультету.

Розробка плану роботи – важливий етап. План дасть змогу систематизувати й упорядкувати всю подальшу роботу. Він виникає поступово: вибудовується, дуже часто змінюється. Однак чим чіткіше він буде розроблений, тим більш зрілим буде дослідницький задум.

Для контролю за написанням курсових, дипломних робіт пропонується наступний графік, який допоможе студенту розподілити свій час від затвердження теми роботи до її захисту, який подано в таблиці 3.1. (див. Додаток).

Практика підтверджує доцільність складання такого графіку. Він дисциплінує виконання, лімітує термін, відведений на підбір літератури з теми та її вивчення, організацію й проведення спостережень, постановку експерименту, аналіз і обробку отриманих результатів, літературне й технічне оформлення роботи та її підготовку до захисту.

У процесі організації та проведення науково-дослідної роботи студентом, особлива увага приділяється:

- дотриманню загальних вимог до написання наукових робіт;

- роботі з літературними джерелами та їх бібліографічний опис;

- розробці методики дослідження та сбір фактичного матеріалу;

- обробці результатів дослідження;

- оформленні науково-дослідної роботи;

У дипломній роботі не рекомендується вживати слова і вирази-штампи типу «на всі сто відсотків», «на даний момент» і т. ін. Слід уникати частих повторень слів або словосполучень. Разом з тим необхідно прагнути дотримуватись прийнятої термінології, позначень, умовних скорочень і символів. У тексті допускаються загальноприйняті скорочення (с. – сторінка, ст. – стаття, і т.д. – і так далі, та ін. – та інші).

У дипломній роботі не рекомендується вести виклад від першої особи однини («Я спостерігав», «Я вважаю», «Мені здається», «На мою думку») або множини: («Ми отримуємо», «Ми спостерігаємо», «Ми маємо»). Допускаються звороти із збереженням першої особи множини, в яких виключається займенник «ми», тобто вживаються означено-особові речення: «спостерігаємо», «встановлюємо», «маємо на увазі» та ін.

В окремих випадках можна використовувати вирази «на наш погляд», «на нашу думку», або «вивчення передового педагогічного досвіду свідчить про те, що…», або «на основі зробленого аналізу можна стверджувати…», або «проведені дослідження підтвердили…», або «…дають підстави вважати, робити висновки…» і т.ін.

3.Оформлену за стандартами роботу студент подає на кафедру. До цього автор дипломної роботи повинен отримати письмовий відгук наукового керівника та рецензію від провідного спеціаліста даної чи іншої кафедри або практичного працівника – вихователя дошкільного закладу, вчителя школи, де проводиться експеримент.

Відгук наукового керівника дипломної роботи складається в довільній формі. У ньому відзначають: рівень підготовки дипломника до виконання професійних функцій; ступінь самостійності у виконанні роботи; вміння використовувати літературу; ступінь оволодіння методами дослідження; навичками експериментувати; пропозицію щодо оцінки роботи (позитивно оцінюючи чи негативно).

Рецензія складається у довільній формі. Особлива увага приділяється визначенню актуальності теми для навчально-виховного процесу; доцільності використаної методики дослідження; новизні поставлених питань та оригінальності їх вирішення; повноті й якості розробки теми; логічності, послідовності, аргументованості, грамотності викладання матеріалу. Поряд з позитивними рисами зазначаються недоліки; можливість практичного застосування роботи або її окремих частин; висновки, пропозиції та рекомендації.

У Державну екзаменаційну комісію для захисту дипломної роботи подаються такі документи: 1) довідка деканату факультету про виконання студентом навчального плану та оцінки з теоретичних дисциплін, курсових робіт, навчальної практики; 2) дипломна робота у двох примірниках; 3) відгук наукового керівника; 4) рецензія на роботу.

Для захисту дипломної роботи перед Державною екзаменаційною комісією студент готує доповідь. Доповідь може мати довільну форму, але в ній доцільно висвітлити такі питання дипломної роботи: обґрунтування актуальності теми дослідження; мета, завдання, предмет дослідження; результати дослідження, що вдалося встановити, виявити, довести; якими методами це досягнуто; з якими труднощами довелось зіткнутися в процесі дослідження.

Доповідь не повинна перевищувати за часом 10-12 хвилин. У ній повинні міститися також відповіді на основі зауваження наукового керівника та рецензента.

Після доповіді, студентові задають питання члени ДЕК і присутні. Запитання можуть бути пов’язані з темою дипломної роботи, а можуть бути значно ширші від теми роботи, оскільки захист має на меті виявити не лише знання з теми дослідження, але й рівень загальної підготовки випускника з обраної спеціальності.

Хід захисту фіксується в протоколі ДЕК.

Оцінка за захист виставляється на закритому засіданні ДЕКу і оголошується її головою всім присутнім на відкритому засіданні.

Кращі роботи можуть бути рекомендовані на конкурси і виставки, на конференції, а також до друку в студентських збірниках. Перший примірник захищеної курсової роботи зберігається на кафедрі – 3 роки, дипломної – 5 років.

Наукові дослідження з методики ознайомлення дітей з природою у вищій школі. Особливості проведення педагогічного експерименту з методики. Планування навчальної і методичної роботи викладача. Створення навчально-методичного комплексу з методики. Розробка методичних рекомендацій студентам до навчального процесу та наукових досліджень

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
2. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
3. II. Організація і проведення спортивних походів
4. II. Організація перевезень
5. II. Організація перевезень
6. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
7. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
8. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
9. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
10. VII. Прибирання робочих місць учнями (по завершенню роботи) і приміщення майстерні черговими.
11. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
12. А. Організація Острозького колегіуму – Академії

Переглядів: 6139