• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальна характеристика суджень

Мислити окремими, ізольованими поняттями людина не може. Пізнаючи певні предмети, вона міркує про зв'язки цих предметів з їхніми ознаками, стверджуючи або заперечуючи їх.

Судження- це форма мислення, яка стверджує або заперечує існування предметів, зв'язки між ними, наявність або відсутність тих чи інших ознак чи відношень у предметах. Судження надає людській думці певної завершеної форми. Судження може бути істинним або хибним.

Істиннимназивається таке судження, яке правильно відображає дійсність, його зміст відповідає тому, що є насправді.

Хибнимє судження, яке неправильно відображає дійсність, зміст його не відповідає тому, що є насправді.

Так, судження: «Безробіття виникає тоді, коли пропозиція праці (трудових ресурсів) перевищує попит»; «Державний бюджет країни складається з надходжень і видатків»; «Київ - столиця України» - є істинними, вони відповідають дійсності.

А такі судження, як: «Тернопіль більший від Києва»; «Крадіжка не є злочином»; «Наша держава має розвинуту ринкову економіку» - хибні, оскільки їхній зміст не відповідає дійсності.

Кожне просте судження має свою логічну структуру,тобто складається із суб'єкта(логічного підмета), предиката(логічного присудка) і зв'язки.

Суб'єкт- це поняття, яке відображає предмет думки. Позначається літерою S (перша літера латинського слова subjectum).

Предикат— це поняття, яке відображає властивості, ознаки предмета думки. Позначається літерою Р (перша літера латинського слова praedicatum).

Суб'єкт і предикат судження називаються термінамисудження.

Зв'язкав судженні відображає той зв'язок, який існує між предметом думки і певною властивістю. Зв'язка встановлює належить чи не належить предметові судження властивість, що мислиться в предикаті. Зв'язка виражається такими словами: «є», «не є», «суть», «не суть» або їхніми синонімами. Іноді зв'язка в судженнях пропущена.

У суджені можуть бути слова «всі», «деякі», «переважна більшість», «не всі», - які вносять певні уточнення. Вони називаються кванторами.

Наприклад, в судженні: «Кооператив - це добровільне об'єднання громадян» - зв'язка пропущена, суб'єктом є поняття «кооператив», а предикатом поняття «добровільне об'єднання громадян».

Судження відрізняється від поняття.Якщо поняття відображає сукупність істотних ознак предмета, то судження відображає окремі відношення між предметами і їхніми ознаками, причому шляхом їх ствердження або заперечення.

Усі судження поділяються на простіта складні.

Простимназивається судження, яке складається з одного суб'єкта і одного предиката.

Наприклад: «Фермерське господарство є юридично самостійною одиницею».

Складнимназивається таке судження, в якому наявні кілька предикатів чи суб'єктів. Складні судження складаються з кількох простих суджень.

Наприклад: «Відбудеться суд, і він винесе остаточне рішення».

Прості судження, в залежності від того, що вони відображають - властивість чи відношення, поділяються на судження властивостіта судження із відношенням.

Судження, в якому стверджується чи заперечується належність предмету певної ознаки чи властивості, називається судженням властивості, або атрибутивним судженням.

Наприклад: «Норми права мають примусовий характер»; «Інфляція призводить до негативних наслідків»; «Уряд своєю постановою не забороняє комерційним банкам надавати кредити».

За допомогою формули ці судження записують так: «S є Р», «S суть Р», «S не є Р», «S не суть Р».

Судження, в яких відображаються відношення між двома або більше предметами або їхніми ознаками, називаються судженнями із відношенням, або релятивними судженнями.Наприклад: «У 1990 році народжуваність в Україні була більшою, ніж у 2000 році», «У 1991 році інфляція в Україні була вищою, ніж у 2000 році».

Види простих суджень за модальністю

У реальній дійсності зв'язки між предметами бувають можливими, дійсними та необхідними. /Для вираження цих зв'язків у судженнях вживається категорія модальності(від. латин, modus — вид, спосіб, міра). За модальністюсудження поділяються на три види: можливості(проблематичні), дійсності(асерторичні), необхідності(аподиктичні).

Судження можливостіпозначають реально існуючу, але ще не реалізовану можливість: «В 2001 році в Україні можливе зростання валового національного продукту».

Судження дійсностівідображають вже встановлену наявність чи відсутність ознаки у предмета в даний час або в минулому: «Не всі підприємства забезпечують зростання своєї виробничої продукції»; «Україна переходить до ринкової економіки».

Судження необхідностівказує на закономірність явища, підкреслюючи його неминучість. Відображається така ознака предмета, яка належить йому за будь-яких умов: «Стабілізація виробництва з необхідністю здійснюється шляхом ряду економічних реформ», '«Стати підприємцем неможливо без спеціальних знань», «Після весни обов'язково наступить літо», «Політика не повинна мати першості над економікою».

2. Прості категоричні судження, їх види і структура

Просте судження, в якому стверджується або заперечується ознака за предметом чи множиною предметів безвідносно до будь-яких умов, називається категоричним судженням.Наприклад: «Мито є плата в державну казну», «Деякі злочини здійснюються з необережності».

Категоричні судження поділяються на види:

1) за якістю;

2) за кількістю;

3) за якістю та кількістю одночасно.

Якість судження- це відображення належності або неналежності певних ознак предметові. За якістюсудження бувають стверджувальніта заперечні.

Стверджувальнимназивається судження, яке відображає наявність у предмета якоїсь ознаки.

Наприклад: «Приватизоване підприємство, як правило, стає ефективним». Стверджувальне судження має таку формулу: Sє Р.

Заперечнимназивається судження, в якому йдеться про відсутність у предмета якоїсь ознаки.

Наприклад: «Приватизоване підприємство не може відразу ж стати ефективним і процвітаючим»; «Жодна держава не має права втручатися у внутрішнє життя іншого народу». Формула заперечного судження: S неє Р.

За кількістюсудження бувають одиничні, часткові та загальні.

Одиничнимназивається судження, в якому щось стверджується чи заперечується про один предмет.

Наприклад: «Пенсійний фонд України не працює успішно», «Сонце -джерело життя на Землі». Одиничне судження має формулу: S e P; S не є P.

Частковимназивається судження, в якому щось стверджується або заперечується про частину предметівданої множини.

Наприклад: «Деякі постанови уряду сприяли росту інфляції»; «Деякі свідки дають достовірні покази». До складу суб'єкту часткового судження входять слова: «деякі», «більшість», «частина», «кілька».Формула часткового судження:

Деякі S e P; Деякі S не є Р.

Загальнимсудженням називається судження, в якому стверджується або заперечується якась ознака за кожним предметомданої множини.

Наприклад: «Усі громадяни зобов'язані дотримуватись законів»; «Усі державні пенсії встановлюються законом».

До складу суб'єкту загального судження входять слова: «всі», «кожен», «усякий», «будь-який», «ніхто», «ніякий», «жоден».Часто слово «всі» не висловлюється, а тільки мається на увазі. Формула загального судження: ВсіSeP; ЖоднеS не є Р.

За якістю та кількістю судження бувають:

1. Загальностверджувальні— це судження, в яких стверджується певна ознака за кожним предметом даної множини.

Наприклад: «Усі громадяни України мають право брати участь у приватизації»; «Кримінальне покарання застосовується тільки за вироком суду». Формула загальностверджувального судження:

ВсіS є Р

Загальностверджувальні судження прийнято позначати літерою А (перша голосна латинського слова affizmo - стверджую).

2. Загальнозаперечні судження- це судження, в яких заперечується ознака за кожним предметом даної множини.

Наприклад: «Жоден студент нашого інституту не побував на Нью-Йоркській фондовій біржі»; «Ні одне явище не існує ізольовано від інших явищ». Формула загальнозаперечного судження:

Жодне S неє Р.

Загальнозаперечні судження позначаються літерою Е (перша голосна латинського слова nego - заперечую).

3. Частковостверджувальні судження- це судження, в яких ознака стверджується за частиною предметів даної множини предметів.

Наприклад: «Деякі громадяни України мають право на отримання компенсаційних сертифікатів»; «Більшість європейських держав має ринкову економіку». Формула частковостверджувального судження:

Деякі Sє Р.

Позначаються ці судження літерою І (друга голосна латинського слова affirmo).

4. Частковозаперечні судження- це судження, в яких ознака заперечується за частиною предметів певної множини.

Наприклад: «Деякі суб'єкти економічних відносин не використовують раціонально власних доходів»; «Деякі майнові відносини не регулюються цивільним правом».

Формула частковозаперечного судження: Деякі S неє Р.

Позначаються ці судження літерою О (друга голосна латинського слова nego).

Одиничні судження при використанні їх в умовиводах прирівнюються

за кількістю до загальних суджень, оскільки в одиничному судженні, як і в загальному, говориться про увесь клас, виражений суб'єктом. Одиничні стверджувальні судження у дедуктивних умовиводах розглядаються як судження загальностверджувальні типу А, а одиничні заперечні судження -як загальнозаперечні судження типу Е.

3. Розподіленість термінів у категоричних судженнях

Суб'єкт і предикат судження називаються термінами.Кожен термін у судженні є розподіленийабо нерозподілений.Знання правил розподільно-сті термінів у судженнях необхідне для того, щоб правильно оперувати судженнями, а також при аналізі умовиводів.

1. Якщо термін судження повністю включаєтьсядо обсягу іншого терміна або повністю виключаєтьсяз нього, то він розподілений.

2. Якщо термін судження частково включаєтьсядо обсягу іншого терміна або частково виключаєтьсяз нього, то він не розподілений.

При розподіленості терміна в судженні говориться про всі предмети, про увесь клас. Якщо ж термін у судженні не розподілений, то це означає, що у судженні йдеться не про всі, а лише про деякі предмети класу, виражені цим терміном, про деяку частину множини предметів.

Правила розподіленості термінів у судженнях

1. а) У загальностверджувальнихсудженнях, в яких обсяг терміна S повністю включається до обсягу Р, S- розподілене, а Р- не розподілене.

«Усі створені людиною пам'ятки архітектури належать до матеріальної культури».

«Усі підприємства обов'язково оподатковуються».

б) У тих же загальностверджувальнихсудженнях, в яких обсяг суб'єкта і предиката є одним і тим же, розподілений не тільки суб'єкт - S, а й предикат Р. До загальностверджувальних суджень, у яких розподіленіS і Р,

належать судження-означення і судження з виділяючим суб'єктом.

«Квадрат це - рівносторонній прямокутник». «Тільки люди - розумні істоти на Землі».

2. У загальнозаперечних судженняхсуб'єкт і предикат розподілені.

Наприклад, у судженні: «Жоден із доказів не повинен братися на віру» обсяг суб'єкта «доказ» повністю виключається із обсягу предиката «братися на віру», тому обидва терміни (S і Р) тут розподілені.

«Жодне підприємство нашої області не розрахувалося за енергоносії».

«Жодна думка не може існувати без мови».

3. а) У частковостверджувальнихсудженнях, в яких обсяг суб'єкта частково включається до обсягу предиката, S і Р- не розподілені.

«Деякі студенти - відмінники».

«Деякі дії уряду призвели до інфляції».

б) У частковостверджувальномусудженнні, в якому обсяг предиката повністю включається до обсягу суб'єкта, S - не розподілене, Р- розподілене.

У судженні «Деякі злочини є посадовими» обсяг предиката «посадові злочини» повністю включається до обсягу суб'єкта «злочини», тому Р тут розподілене, a S - не розподілене.

4. У частковозаперечнихсудженнях суб'єкт нерозподілений, предикат розподіленийабо в цих судженнях обсяг S частково виключається із обсягу Р.

Наприклад, у судженні «Деякі шахісти не є школярами» суб'єкт «шахісти» не розподілений, оскільки його обсяг частково виключається із обсягу предиката «школярі», а предикат розподілений. «Деякі підприємства не сплачують податків». (S~, P⁺)

Слід пам'ятати, що суб'єкт завжди розподілений у загальних судженнях (А та Е) і не розподілений у часткових (І та О); предикат завжди розподілений у заперечних судженнях (Е та О) і, як правило, не розподілений у стверджувальних (А та І). Ці положення відіграють важливу роль у наукових дослідженнях, юридичній практиці, політичній та дипломатичній роботі, в утвердженні умовиводів.

Схема. Розподіленість термінів у судженнях

4. Складні судження

Складні судження - це ті, які складаються з простих суджень, з'єднаних між собою логічними сполучниками: «і», «або», «чи», «якщо,... то», «тоді і тільки тоді, коли...» або їхніми синонімами. В структурі складного судження є кілька суб'єктів і предикатів. Існують такі види складних суджень: сполучні, розділові, умовні, еквівалентні.

1. Сполучне (єднальне або кон'юнктивне)судження - складне судження, яке утворюється з простих, з'єднаних між собою логічними сполучниками: «і», «та», «але», «проте», «хоча».В цих судженнях стверджується або заперечується належність предмету різних ознак або наявність ознак, що належать різним предметам.

Наприклад: «Він є гарним бухгалтером-практиком і навчається заочно»; «Матеріалізм та ідеалізм є основними напрямками у філософії»; «Ухвала суду має бути законною і обґрунтованою».

Сполучне судження має таку формулу:

А^В

Кон'юнктивне судження буде істинним тоді і тільки тоді, коли кожне просте, яке входить до його складу, буде істинним, і хибним, якщо хоч одне із них буде хибним.

Запишемо це у вигляді таблиці:

2. Розділове (диз'юнктивне, розподільне) судження - утворюється з простих, з'єднаних між собою логічними сполучниками: «або», «чи», «чи...чи», «то...то», «нето...не то», «чито...чито». В цих судженнях стверджується або заперечується наявність у предмета різноманітних ознак або можливість належності однієї і тієї ж ознаки декільком предметам. Наприклад: «Я поїду на південь поїздом або полечу літаком»; «Остап Бендер поїде до Ріо-де-Жанейро мільйонером або залишиться в Одесі кербудом».

Розрізняють два види розділових суджень: розділово-виключаючі(судження строгої диз'юнкції) та сполучно-розділові(судження слабкої диз'юнкції).

Розділово-виключаюче судження- це таке судження, яке виключає належність предмету двох або більше ознак одночасно або однієї і тієї ж ознаки декільком предметам одночасно. Наприклад: «Я складу іспит з філософії або на «5», або на «4»; «Попереднє розслідування закінчується або припиненням справи, або відданням звинуваченого під суд».

Розділово-виключаюче судження позначається формулою:

AvB

Судження строгої диз'юнкції буде істинним тоді, коли істинним є лише один із членів диз'юнкції. Якщо члени строгої діз'юнкції мають однакове значення істинності, то відповідне розділово-виключаюче судження буде обов'язково хибним. Запишемо це у вигляді таблиці:

Сполучно-розділове судження- це таке судження, яке не виключає належності предмету двох або більше ознак одночасно або однієї і тієї ж ознаки декільком предметам одночасно. Наприклад: «Успішна відповідь студента на іспиті залежить або від якості самопідготовки, або від праці на лекціях, або від настрою викладача».

«Підвищення рентабельності підприємства досягається шляхом підвищення продуктивності праці або шляхом зниження собівартості продукції».

Сполучно-розділове судження позначається формулою: A ÚB

Судження слабкої диз'юнкції буде істинним тоді, коли істинним буде хоча б один із членів диз'юнктивного висловлювання, і слабка диз'юнкція буде хибною, якщо кожен її член буде хибним. У вигляді таблиці це записується так:

3. Умовне (імплікативне) судження- це складне судження, утворене з простих, з'єднаних між собою логічним сполучником: «якщо, ...то».В цьому судженні стверджується або заперечується належність ознаки у предмета за певних умов.

Наприклад: «Якщо студент протягом всього періоду навчання у вузі наполегливо вчиться, то він стає справжнім фахівцем»; «Якщо бюджет не буде прийнятий вчасно, то це тільки негативно вплине на соціальну сферу».

Структуру умовного судження можна записати такою формулою: А®В

Умовне судження і складається із логічної підстави(засновку) і логічного наслідку (висновку). Змістом підстави є знання про умови, від яких залежить певний наслідок. Змістом наслідку є знання про наявність або відсутність певного явища чи факту зв'язку з умовами, про які йшлося .в підставі.

Не кожне судження, в якому наявний сполучник «якщо... то», є умовним судженням. Так, речення «Якщо вчора ще ніхто не знав, хто виграє футбольний матч, то сьогодні це всім відомо», хоч і має сполучник «якщо... то», не є умовним судженням, оскільки умовно-наслідкового зв'язку воно не виражає.

Умовне судження може бути висловлене і без умовного сполучника «якщо... то», наприклад: «Хто не працює, той не їсть»; «Хочеш їсти калачі - не сиди на печі».

Імплікативне судження є хибним тоді і тільки тоді, коли висловлювання-засновок - є істинним, а висловлювання-висновок - хибним. В усіх ін_: ших випадках імплікативне судження буде істинним.

Таблиця істинності імплікативних суджень має такий вигляд:

4. Еквівалентне судження (судження рівнозначності, тотожності)-

складне судження, яке утворене з простих, з'єднаних між собою логічним сполучником «тоді, і тільки тоді, коли...». В цьому судженні стверджується така залежність між простими судженнями, згідно з якою кожне з них є необхідною і достатньою умовою для існування другого.

Наприклад: «Студент буде допущеним до іспиту з фізики тоді і тільки тоді, коли будуть зараховані відповідні лабораторні роботи»; «Тоді і тільки тоді, коли людина досягає пенсійного віку, вона має право на отримання пенсії за віком».

Еквівалентне судження має таку формулу: А«В

Судження рівнозначності буде істинним, коли всі його складові частини є одночасно істинними або одночасно хибними.

Таблиця істинності еквівалентності:

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
5. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
6. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
7. Автокореляційна характеристика системи
8. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання
9. Аплікація як вид образотворчої діяльності дошкільнят, його характеристика.
10. Архітектура СЕП та характеристика АРМ-1, АРМ-2, АРМ-3
11. Афіксальні морфеми. Загальна характеристика
12. Банківська система України і її характеристика

Переглядів: 1934