МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Поняття про документ, його властивості та функції. Вимоги до документівВСТУП Поняття про документ, його властивості та функції. Вимоги до документів. ВСТУП ПЛАН ЛЬВІВ – 2013 Хатнюк Ю.А. ЮРИДИЧНЕ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВО ЛЕКЦІЯ З КУРСУ Кафедра адміністративного права та адміністративного процесу
ТЕМА №2
«Сучасний діловий документ як носій інформації. Класифікація документів»
Склав: доцент кафедри адміністративного права та адміністративного процесу ст. лейтенант міліції
Лекція обговорена і схвалена на засіданні кафедри Протокол № 2 від 27.08.2013 р.
2. Значення документа. Мова і стиль текстів ділових документів. 3. Класифікація документів.
ВИСНОВКИ
ЛІТЕРАТУРА Сучасний діловий документ використовується в усіх сферах службової і ділової діяльності. Він є носієм інформації, виступає як необхідний елемент внутрішньої організації будь-якої установи, забезпечує взаємодію їх частин. Інформація документа є основою для прийняття рішень, служить доказом їх виконання і джерелом для узагальнення, а також матеріалом для довідково-пошукової роботи. Відповідно до реалій життя документ набув відповідних рис, що характеризують його з усіх боків, має певні вимоги, які полегшують роботу з ним не тільки під час складання, а й при використанні його за призначенням. Усім відомо, що вміння говорити красиво відіграє важливу роль у процесі спілкування, і залежно від того у співрозмовника складається думка про опонента. Так само на опонента здійснює вплив і документ. Залежно від визначеності, дотримання вимог, вміння відправника будувати розмову, його грамотності, знанні документа та вимог до нього залежить подальша доля цих відносин. Отже, сучасний діловий документ — це важливий елемент сучасного життя, що забезпечує обмін інформацією необхідного і визначеного характеру, впливає на відносини у суспільстві.
Поняття «документ» є центральним та фундаментальним у понятійній системі документознавства. Воно відображає ознаки реально існуючих предметів, що слугують об'єктами практичної діяльності створення, збору, аналітико-синтетичної обробки, збереженню, пошуку, поширенню та використанню документної інформації в суспільстві. Визначення загального значення поняття «документ» є головним завданням документознавства. Саме слово походить від латинського слова "docere" (знати, свідчити), від якого походять також слова доцент (docent) і доктор (doctor). Буквальний переклад слова "document" - свідоцтво, свідчення, посвідчення, джерело. Документ — основний вид писемної ділової мови, який широко використовується в повсякденній діяльності як джерело та носій інформації. Якщо інформація в ньому зафіксована, то це забезпечує її зберігання і накопичення, можливість передачі іншій особі, багаторазове використання, повернення до інформації з часом. У статті 1 Закону України «Про інформацію» (1992 р.) зазначено, що документ — матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі. Документ — (від лат.— повчальний приклад, взірець; свідчення, доказ) — матеріальна форма відображення, поширення, використання і зберігання інформації, яка надає їй юридичної сили. Документ може фіксуватися не лише на папері, а й на магнітних чи інших носіях. Характерною особливістю документа є те, що він матеріалізується лише у писемній формі мовлення. Документ (за П. Отле) — це будь-яке джерело інформації, передання людської думки, знань незалежно від того, чи втілене воно в матеріально фіксованій формі або є провідником (передавачем) інформації в часі. Поняття «документ», «документація» у своєму розвитку зазнали істотних змін. Слово «dосеге» у мові давніх римлян вживалося у значенні «повідомляти». Поява цього слова в українській мові пов'язана з діяльністю російського царя Петра І в кінці XVII — на початку XVIII ст., який надавав перевагу всьому запозиченому. Спочатку слово позначало папери, які підтверджували будь-чиї права, законність володіння будь-чим, мали юридичну силу. У наш час документ — це узагальнена назва для всіх юридично значущих джерел інформації. У сучасній українській літературній мові слово «документ» має декілька значень: 1) матеріальний об'єкт, у якому міститься будь-яка інформація, призначений для передачі в просторі та часі (фотоплівка, перфокарта тощо); 2) діловий папір, що підтверджує будь-який факт або право на щось; у праві — складений відповідно до закону акт, що засвідчує факти, які мають юридичне значення (диплом про освіту, заповіт тощо); 3) офіційне посвідчення особи (паспорт, службове посвідчення); 4) історично достовірні письмові джерела (грамота, акт, малюнок). Виходячи від суворого академічного визначення, автори Універсального довідника-практикума з ділових паперів тлумачать: документ — це закріплена будь-яким способом на спеціальному матеріалі інформація про факти, події, явища об'єктивної дійсності та розумової діяльності людини. Як носій інформації документ виступає обов'язковим елементом внутрішньої організації будь-якої установи, організації, фірми, забезпечуючи взаємодію їх частин. Інформація є основою для прийняття управлінських рішень, служить доказом їх виконання і джерелом для обробки, а також матеріалом для довідково-пошукової роботи. Довластивостей документа належать: 1) атрибутивність,тобто наявність невід'ємних складових, без чого документ існувати не може - його матеріальної складової та інформаційної складової. Якщо нема матеріальної складової, юридичний документ перетворюється на усну бесіду, наприклад, якщо зміст і результати допиту не зафіксовані на папері згідно з відповідними вимогами. Якщо нема інформаційної складової, то аркуш паперу чи, наприклад,дискета (будь-який носій) перетворюються на звичайну річ; 2) функціональністьдокумента, тобто його призначення для передачі інформації у просторі та часі; 3) структурністьдокумента, тобто тісний взаємозв'язок його елементів, що забезпечує його цілісність і тотожність самому собі, тобто збереження основних властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах. Це означає, що кожний документ має певну структуру, послідовне розташування його елементів, зокрема, текстових (заголовок, вступ, основна частина і т.д.). Під час укладання ділових документів мовці обмежені у виборі добору слів, їх поєднання, розташування; творчість як така — відсутня. Укладач змушений користуватися встановленими правилами, тобто дотримуватися певного регламенту, що в свою чергу приводить до стандартизації мови і схеми документів. Усі ділові документи за своїм призначенням та конкретною функцією різні, тому ступінь регламентації та стандартизації у них теж буде різний. За цією ознакою документи поділяються на три групи: 1) документи, що відповідають точним стандартам; якщо один зі стандартів не витримується — документ не матиме юридичної сили. Такі документи, як правило, готуються заздалегідь (потрібна інформація вписується від руки) і виготовляються спеціальними державними установами на папері з водяними знаками (свідоцтво про народження, диплом про освіту, посвідчення особи); 2) документи, в яких відсутня така суворість, проте для зручності, швидкості їх використання та обробки частина інформації готується заздалегідь (трудова книжка, службове посвідчення тощо); 3) документи з певною формою побудови, загальними принципами укладання; текст і мовні засоби автор-укладач добирає сам (характеристика, рапорт, автобіографія, лист, розписка, доручення, скарга тощо). На відміну від інших рис ділового стилю, що закріплені традицією, стандартизація й регламентація закріплені ще й законом — оформлення документів визначене стандартами, розробленими Державним комітетом стандартів України. Читайте також:
|
||||||||
|