Основи процесу вибуху

Самозаймання

Самозаймання є результатом самонагрівання речовин, тобто самовільного процесу, що закінчується горінням. Розрізняють три механізма самозаймання – мікробіологічний, тепловий, хімічний, а також їх різні комбінації.

Мікробіологічні процеси окислення – основна причина самозаймання речовин рослинного походження. Теплове самозаймання може мати місце в дисперсних речовинах, що мають сильно розвинену поверхню, що здатна адсорбувати кисень та вступати з ним в реакцію, теплообмін цих речовин з зовнішнім середовищем не є інтенсивним. Хімічне самозаймання може мати місце при збільшенні швидкості хімічної реакції при зростанні температури та недостатньому тепловідведенні. Розрізняють речовини, здатні самозайматись при взаємодії з повітрям, водою та одне з одним.

Вибух це швидке перетворення речовини (вибухове горіння), що супроводжується виділенням енергії та утворенням стиснених газів, здатних виконувати роботу.

Вибух, як правило, викликає інтенсивне зростання тиску і в навколишньому середовищі утворюється та поширюється ударна хвиля. Ударна хвиля має руйнуючу здатність, якщо надлишковий тиск в ній перевищує 15 КПа. Вона поширюється в газі перед фронтом полум’я з звуковою швидкістю 330 м/с. Під час вибуху вихідна енергія перетворюється в енергію нагрітих стиснених газів, яка переходить в енергію руху, стиснення та розігріву середовища. Можливі різні види вихідної енергії вибуху – електрична, теплова, енергія пружнього стиснення, атомна, хімічна.

Основні параметри, що характеризують небезпеку вибуху – тиск на фронті ударної хвилі, максимальний тиск вибуху, середня і максимальна швидкість росту тиску при вибусі, дроблячі та фугасні властивості вибухонебезпечного середовища.

Максимальний тиск вибуху (Р_мах) – це найбільший тиск, що виникає під час вибуху, паро або пилоповітряної суміші в замкненій посудині при початковому тискові суміші 101,3 кПа.

Швидкість зростання тиску при вибусі - похідна тиску вибуху по часу на висхідній ділянці залежності тиску від часу.

Детонація – це процес хімічного перетворення системи окислювач-відновлювач, що являє собою сукупність ударної хвилі та розміщеної за її фронтом зони хімічних перетворень вихідних речовин.

13.3 Основи пожежної профілактики

Пожежна профілактика промислових об’єктів полягає в наступному:

- запобігання утворення горючого середовища, а також обмеження горючості речовин, матеріалів та обладнання, що використовується в виробництві;

- запобігання утворення в горючому середовищі джерел запалення;

- обмеження температури та тиску горючого середовища нижче допустимої.

На стадії проектування підприємства враховують вимоги відповідних нормативних документів:СНіП, Протипожежні вимоги, Основні положення проектування; Протипожежні технічні умови будівельного проектування, Правила пожежної безпеки в нафтовій промисловості і т.д.

Залежно від вибухопожежних виробництв при проектуванні ставляться вимоги до вогнестійкості будівельних матеріалів.

Профілактика пожеж при вогневих роботах

До вогневих робіт на виробництві відносять газо та електрозварювання та різку металів, механічну обробку з виділенням іскр та інше.

Небезпека робіт з газової різки та зварювання полягає у використанні таких вибухонебезпечних речовин, як ацетилен, бутан і кисень, що знаходяться в балонах з високим тиском. При веденні робіт з ацетиленовими генераторами втрати ацетилену можливі при пошкодженні генератора, неправильному зберіганні та використанні карбіда кальція. При електрозварювальних роботах джерелом спалаху може бути електрична дуга, частини розплавленого металу, іскри в місцях нещільного контакту заземлюючих проводів.

Заходи профілактики

Приміщення для зберігання балонів повинне мати не нижче ніж ІІ степінь вогнестійкості, балони повинні бути захищені від сонячних променів та знаходитись на відстані не менше 10 м від вогню. Необхідно слідкувати за справністю вентилів та іншої апаратури. Перед початком робіт перевіряють заземлення розчищують площадку від горючих матеріалів, роблять аналіз повітря.

13.4 Евакуація людей з зони пожежі

При проектуванні та будівництві промислових будівель необхідно передбачити евакуаційні шляхи та виходи на випадок виникнення в будівлі пожежі або аварії. Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть з приміщень:

а) першого поверху на вулицю безпосередньо або через коридор, сходи, вестибюль;

б) любого поверху, крім першого, в коридор, що веде на сходи;

в) в сусіднє приміщення на тому ж поверсі, що має виходи згідно пункту а і б.

Кількість евакуаційних виходів приймають за СНіП, але не менше двох. Мінімальна відстань між найбільш віддаленими виходами з приміщень визначається за формулою:

, (13.2)

де П – периметр приміщення.

Двері на шляху евакуації повинні відкриватись за напрямком виходу з будівлі. Зовнішні евакуаційні двері не повинні мати засувів, що відкриваються за допомогою ключів.

Евакуаційні виходи не можна передбачати через приміщення категорій А і Б.

Один евакуаційний вихід дозволяється планувати в приміщеннях з площиною підлоги менше 100 м² при розміщенні виробництв категорії А , Б або В і з площиною підлоги менше 200 м² при розміщенні виробництв категорії Г і Д . В окремих випадках для другого евакуаційного виходу дозволяється використовувати зовнішні пожежні драбини.

Евакуація при фонтануванні свердловини

Для швидкої та безпечної евакуації людей на початку фонтанування кожний працюючий наперед повинен знати шляхи евакуації. Члени бригади повинні постійно підтримувати на буровій в чистоті та порядку проходи та сходи, не загромаджувати їх сторонніми предметами. Найбільші небезпеки виникають з евакуацією верхового робочого, що знаходиться на балконі. Як правило робочий спускається по відтяжці. При цьому його треба страхувати за допомогою натягнутого брезенту від можливого падіння. Необхідно слідкувати, щоб відтяжки це мали розривів, голок, та зрощувань, що можуть ускладнити спуск робочого.

13.5 Категорії вибухопожежонебезпечності виробництв

За вибухопожежонебезпечністю вci виробництва поділяютъся на такі групи: вибухопожежонебезпечні, пожежонебезпечні, вибухонебезпечні. Додатково, крім того, розрізняють 6 категорій вибухопожежонебезпечності об'єктів. Категорії А, Б відносять до групи вибухо-пожежоненебезпечних виробництв; категорії В, Г, Д – пожежонебезпечні; категорія Е –вибухонебезпечні. В процесі визначення групи та категорії виробництва враховують такі параметри: нижня границя спалаху (вибух) за концентрацію газу в повітрі та температурою; здатність горіти або вибухати при взаємодії з водою, киснем, повітрям або одне з одним, агрегатний стан речовин: тверді, рідкі, газоподібні; характер виділень під час теплової обробки.

Розрахункові параметри, які визначають категорію виробництва визначаються експериментально або з використанням емпіричних формул.

Нижня концентраційна границя спалаху (НКГС) та верхня концентраційна границя спалаху (ВКГС) визначаються за формулами.

НКГС = 100 P₁/P_атм ;

(13.3)

ВКГС = 100 Р₂/Р_атм,

де Р₁ Р₂ – тиск насичених парів при температурах, що відповідають нижній i верхній границі (температурній) спалаху.

Р_атм – атмосферний тиск.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА	\|	Заходи та засоби системи попередження пожеж

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.