МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Природна гамма-активність продуктивних порід
Геофізичні дослідження контролю процесу розробки нафтогазових родовищ дозволили встановити значне підвищення інтенсивності природної гамма-активності напроти обводнених продуктивних пластів. Встановлене явище М.Х. Хуснуліним, Ф.А. Олексієвим [ ] розглядалося як радіогеохімічний ефект, який обумовлений тим, що у процесі витиснення нафти водою на передній частині фронту витиснення, підвищується концентрація і змінюється ізотопний склад природних радіоактивних елементів. Концентрація ізотопів радію у радіоактивній облямівці пластових вод підвищується до 1.81.106 Бк/м3, що приблизно у 100 разів більше концентрації ізотопів радію у пластових водах за контуром нафтоносності. Об’ємна гамма-активність гірської породи (дальше “об’ємна активність”) є сума активностей її компонентів. Представимо модель породи трьома компонентами – тверда фаза, залишкова вода, нафта або газ, які характеризуються об’ємними активностями відповідно аgтв, аgв, аgн(г). Об’ємна активність породи описується виразом:
, (3.13)
де, kn, kн(г) – відповідно коефіцієнти пористості і нафто- , газонасиченості. Природна радіоактивність пов’язана з умовами утворення відкладів окремих літотипів і вмістом в них природних радіоактивних елементів. З цього приводу розглянемо природу накопичення радіоактивних елементів в гірських породах. Сполуки урану при руйнуванні гірських порід транспортуються у вигляді уламкового матеріалу або переходять під дією поверхневих і ґрунтових вод в розчин і мігрують в басейн осадонакопичення. Первинні уранові мінерали зустрічаються частіше в гранітних пегматитах та породах, що утворились при застиганні залишкової силікатної магми. До основних мінералів відносяться UO2 і уранова смоляна руда U3O8, яка вміщує невелику кількість Th. В процесі міграції ці руди підлягають впливу води і розчинів солей, внаслідок чого утворюються вторинні мінерали, такі як: уранілванадад калію K2(UO2)2(VO4)2 . nH2O, отеніт Ca(UO2)2(PO4)2 . nH2O і інші. В водних розчинах уран може знаходитись у декількох валентних сполуках. Частіше в водних розчинах зустрічається UСl3. Уран дуже вільно утворює комплексні сполуки. Особливо міцні комплекси утворюються з такими комплексоутворювачами, як: карбонат-, ацетат-, фосфат-, сульфат-іони. Сполуки урану з вуглецем утворюють карбіди урану UC, UC2, U2С3, які реагують при нормальних умовах з водою і утворюють при цьому Н2 і суміші різних вуглеводнів. Суміш U2С3 з водою не реагує. При міграції, розчин урану збагачують глибоководні відклади, до яких відносяться глини, аргіліти, мергелі, вапняки осадкові. Такий характер розподілу урану обумовлює присутність в тонкодисперсних частинах породи комплексних солей урану за рахунок тільки адсорбційних процесів, і тому концентрація U(Ra) в глинистих породах буде обумовлена мінеральним складом глинистої фракції, тобто її адсорбційним властивостям. В породах, які характеризуються уламковим матеріалом в скелеті, можливі залишки первинних і вторинних уранових мінералів, які дійсно можуть приводити до порушення пропорції зв’язку глинистості з радіоактивністю. Проведені дослідження розподілу урану в гірських породах ДДЗ і Передкарпаттявказують на підвищені значенняконцентрацій урану в аргілітах нафтових родовищ (в середньому концентрації U(Ra) = 5,2 – 11,4 . 10-4 %). Така характеристика може порушити пропорцію з адсорбційними властивостями відкладів. Питання про форми зв’язку урану з органічною речовиною є достатньо складним [18,19]. Допускається, що в продуктах бітумного ряду вміст урану може бути як у формі уранових мінералів, так і у формі уран органічних сполук.Але для гумусових речовин характерна відсутність мінеральних форм знаходження урану. Сполуки урану і вуглеводнів реагують з водою. Склад і будова органічної речовини являється дуже складною. При розщепленні вихідного рослинного залишку, який складається з вуглеводнів, білків, лігніну, смол, жирів, в породах можуть виникати різні продукти розпаду. Одночасно ідуть процеси синтезу з утворенням більш складних органічних сполук. Так, внаслідок процесів синтезу іде гуміфікація органічних залишків, тобто утворення нової речовини – гумусу, яка не існує у вихідних органічних залишках і продуктах їх розпаду. Гумус має широке розповсюдження в органічних речовинах гірських порід. В деяких випадках його вміст доходить до 80 – 90 % від загальної кількості органіки. На наш погляд головною фізичною характеристикою гумінових кислот є те, що вони не є компактними, а мають “губчасту” будову з мікропорами. Будова гумінових кислот характеризує їх дуже високі сорбційні властивості [20 Готих]. З представленого витікає, що концентрація урану в породах пов`язана також з адсорбцією сполук урану з розчинів; підвищені значення концентрацій обумовлені високими сорбційними властивостями гумітів. Роботами Дж. Вайна показано, що гумусові утворення вміщують в 10 разів більше урану, ніж сапропель осаду болота. Ця робота в певній мірі підтверджує наші припущення. Сполуки торію, які розташовані в гірських породах характеризуються основними мінералами: торіанідом ThO2 з домішками урану і церію, торітом і гуттонітом, які є силікатами торію Th(SiO4)4, монацитом. Мінерали торію зустрічаються в пегматитах, апатитах. Вищий окисел ThO2 характеризується високою стабільністю і є стійкою сполукою, а нижчий окисел ThO має металевий зв’язок і достатньо нестійкий. В водних розчинах торій знаходиться тільки в чотирьохвалентному стані. Більшість солей торію важкорозчинна у воді. Важкорозчинний у воді і гідроокисел торію Th(OH)4, який виділяється з водного розчину в вигляді гелевого осаду при додаванні лугу або гідроокислу, але може розчинятися у комплексоутворювачах, наприклад, у карбонатах. Важкорозчинні сполуки торію після міграції, внаслідок руйнування гірських порід, розташовані в уламкових і акцесорних мінералах. При транспортуванні в водних потоках торій переходить в колоїдний розчин і в такій формі може мігрувати на великі глибини басейну осадонакопичення і тим самим збагачує глинисті породи. Такий шлях міграції є загально прийнятою моделлю зв’язку торію з характеристиками гірських порід [22 Алексеев]. Але, за даними досліджень [ ] сполуками торію можуть також бути розчинні солі, до яких відносяться нітрат, сульфат і хлорид торію. Тh(NO3)4 кристалізується з 4, 5 і 6 молекулами води. Найбільш стійкий Тh(NO3)4 .5Н2О, який дуже добре розчиняється у воді. Відмічена нами наявність сполук торію, які можуть розчинятися у воді, дозволила пояснити в значній мірі характер розподілу торію в деяких інтервалах розрізів з високим ступенем зв’язку дисперсних частинок і вмістом торію. Наведені властивості сполук торію дозволяють характеризувати розповсюдження елементу торію у вигляді уламкових залишків, що залишаються в породі при руйнуванні або транспортуються в водному потоці з колоїдами і механічними уламками, а також, нами припускається, можливість міграції торію в розчині. Доля розчинених торієвих сполук набагато менше уламкових. При моделюванні природної радіоактивності використовуватимуться розглянуті особливості розподілу торію в породах. Присутність калію обумовлена в основному закономірностями розподілу глинистих мінералів. Калій знаходиться тут не тільки в мінеральній формі , але й в формі сорбованій. Розподіл глинистих мінералів в межах одного родовища і навіть в межах одного структурного горизонту пов`язаний з дуже складними співвідношеннями мінерального складу [68]. Глинисті мінерали різняться суттєво за параметрами адсорбційних властивостей. Так, наприклад, каолініт за величиною ємності катіонного обміну в 20 разів має менше значення у порівнянні з монтморилонітом. Таким чином, зміна концентрації калію в гірських породах тісно пов’язана з кількістю і мінеральним складом глинистого цементу. В деякий мірі за рахунок сорбційних властивостей концентрація може бути пов’язана з вмістом розчинних сполук калію в басейні осадонакопичення. В роботі Ф.А. Алексєєва [69] наведена інформація про те, що наявність двох джерел зносу теригенного матеріалу в ордовикському і сілурському басейнах седиментації Балтійської синеклізі визначило наявність двох зон з підвищеним вмістом калію у відкладах прибережної і глибинної частин шельфу, яка також підтверджує наші висновки. Внеском активності газу, нафти, а у більшості випадків пластової води в загальну активність гірської породи можна знехтувати. Внесок активності води може бути помітний іноді у зоні водонафтового контакту, а також в обводнених пластах в процесі розробки родовища. Важливе значення серед радіоактивних елементів мають ізотопи радію 226Ra (сімейство урану 238U, період напіврозпаду – 1600 років) і 228Ra (сімейство торію, період напіврозпаду 6,7 років), а також більш короткоживучі продукти їх розпаду. Оскільки за своїми хімічними властивостями Ra істотно відрізняється від U і Th, то розподіл радіоактивних елементів між компонентами породи може не співпадати з розподілом U і Th. Так у водах нафтових родовищ концентрація урану є мала (до n.10-6 кг/м3, частіше n×10-7 - n×10-8 кг/м3), концентрація радію може бути значно вищою від рівновагової кількості за рахунок вилуговування із твердої фази. Високою здатністю вилуговувати уран володіють високомінералізовані хлористі води, що є характерним для багатьох нафтових і газових родовищ, особливо в застійних зонах водонафтових і газоводяних контактів. На деяких нафтових родовищах причиною підвищення вмісту радію у зонах ВНК можуть служити пластові води, які проникають із горизонтів порід, що залягають нижче, при наявності тектонічних порушень, які більш радіоактивні. У цих зонах спостерігаються підвищені концентрації Ва, Br, I, H2S, CH4 і вміст 228Ra може в 103 – 104 раз перевищувати його концентрацію, відповідно до радіоактивного зрівноваження з ураном. Більшою здатність вилуговувати має залишкова вода порового простору колектора. Об’єм води на одиницю об’єму породи у продуктивній частині в 1/Кв раз нижче, ніж у водоносній частині пласта, при рівних значеннях Кn. А тому, утворений радій за рахунок вилуговування із породи концентрується у меншому об’ємі води, а його вміст може бути значно вищий (в межі 1/Кв раз), ніж у вільній воді нижче контактів. Розглядаючи причину перерозподілу радіоактивних елементів не слід нехтувати тим фактом, що може бути перехід радію із нафти у зв’язану і законтурну воду. Коефіцієнт рівнозваженого розподілу радію в системі нафта – вода, тобто відношення концентрацій радію у нафті і у воді (СRан/СRав) при термодинамічній рівновазі для деяких родовищ складає 3×10-4 [Хуснул]. Це дає підстави вважати, якщо вміст радію в нафті перевищує 0,03% від його вмісту у воді, то може відбуватися перехід радію із нафти у воду. Змішування нагнітальних вод з високоактивною залишковою водою порового простору покладу приводить до утворення відносно високорадіоактивної облямівки води на фронті витіснення. Об’ємна радіоактивність порід на фронті витіснення у цьому випадку дорівнює:
(3.14)
де, К – відношення активності води в облямівці до активності вільної води пластової (аgв); Кнго – коефіцієнт залишкового нафтогазонасичення. Об’ємна активність нафтогазоносного пласта до обводнення (гамма-активністю нафти нехтуємо):
(3.15)
де, К’ – відношення активності зв’язаної води до активності вільної (законтурної) води. Відносна зміна гамма-активності пласта при його обводненні дорівнює: . (3.16) Прийнявши , одержимо:
. (3.17)
Зменшення величин Кn, Кнг–Кнго, аgв/аgтв призводить до зниження аномального ефекту до 5-10%. Після проходження високоактивної облямівки радіоактивність пласта зменшується і в багатьох випадках наближається до активності пласта до початку обводнення. В той же час, повторні виміри гамма-методом у свердловинах, що обводнюються, свідчать про багаторазове підвищення інтенсивності природного гамма-випромінювання, і при цьому високі значення інтенсивності ГК зберігаються з часом, хоча спостерігається не велике зменшення. Встановлено, що радіогеохімічний ефект проявляється за рахунок накопичення радіоактивних речовин на поверхні цементного каменю, обсадних колон і насосно-компресорних трубок. Основний накопичувач барію і радію є цементне кільце, але частина іонів Ва2+, Ra2+ і частина радіобариту (або радіокальциту) може стримуватися і в присвердловинній зоні пласта. Таким чином, накопичення радіобариту і радіоактивного кальциту на поверхні цементного каменю напроти продуктивних пластів, що заводнюється, є додатковим фактором збільшення природної радіоактивності і має важливе значення для визначення інтервалів заводнення нафтоносних пластів. Коли вода високоактивної облямівки поступає в ствол свердловини, іони Ва2+, Ra2+ і мікрочастинки радіобариту (або радіокальциту) сорбуються на обсадній колоні, підземному обладнанні, що приводить до виникнення шубних аномалії радіоактивності. Імовірні випадки реєстрації радіоактивних аномалій і у інтервалі не обводнених пластів, що затрудняє інтерпретацію даних ГК. Описаний механізм виникнення радіогеохімічних аномалій, ймовірно, найбільше поширений на нафтових родовищах, а на газоконденсатних родовищах можуть існувати і інші механізми утворення радіогеохімічних ефектів. Необхідно підкреслити, що радіогеохімічний ефект встановлено і при любому механізмі виникнення залежить від великого числа факторів і спостерігається лише на деяких родовищах і не в усіх свердловинах одного і того ж родовища. А тому, щоб ефективно застосовувати ГК для контролю розробки необхідно проводити додаткові дослідження у кожному нафтогазоносному районі, а іноді і на окремих відповідних родовищах для уточнення умов і механізмів виникнення радіогеохімічного ефекту, його зв’язку з заводненням і іншими процесами, уточнення кола завдань, які можуть бути розв’язані з його використанням.
Читайте також:
|
||||||||
|